Рішення

від 07.02.2023 по справі 759/17395/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/17395/22

пр. № 2/759/1251/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Спеш Ю» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2022 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у розмірі 964846 грн 91 коп. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 20.04.2017 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11488849000 відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, в строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань 20.04.2017 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №269029 та ТОВ «Спеш Ю» №269030 від 20.04.2017.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2022 відкрито по справі спрощене позовне провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами, адресована відповідачам ОСОБА_1 та ТОВ «Спеш Ю», ними не отриманні, оскільки конверти разом із зазначеними документами повернулися до суду 16.01.2023 через «закінчення встановленого строку зберігання», однак станом на 07.02.2023 відповідачі не скористалися процесуальним правом подати відзив на позовну заяву. Відповідач ОСОБА_2 26.12.2022 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами, проте відзив на позовну заяву у визначений термін не подав.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заявлена позивачем до стягнення сума складає 964846 грн 91 коп., що за своїм розміром не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 20.04.2017 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11488849000 відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, в строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до розділу 2 Кредитного договору, сума кредиту, становить 150000 грн 00 коп., з терміном кредитування до 02.12.2024, зі сплатою 35% річних.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, відповідач зобов`язався щомісячно повертати кредит у повному обсязі та сплачувати проценти шляхом сплати 20 числа кожного місяця ануїтетних платежів у розмірі 29428 грн 74 коп. та повернути кредит до 17.04.2028.

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 15.00% річних та у розмірі і порядку, встановленому п.1.2.9 кредитного договору.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань 20.04.2017 між позивачем та відповідчем ОСОБА_2 укладено договір поруки №269029 та відповідачем ТОВ «Спеш Ю» №269030 від 20.04.2017.

Відповідно до п.п.1.1-1.5 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати за виконання щодо повернення кредиту, сплати процентів, пені у межах сум, встановлених п. 1.3 договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно приписів ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №11488849000 від 20.04.2017 станом на 07.11.202 виникла заборгованість, яка включає: 929891 грн 46 коп. заборгованість за кредитом та 34955 грн 45 коп. борг по процентах, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов`язань (а.с. 34-39).

Внаслідок чого, 31.08.2022 позивач надіслав на адресу відповідачів досудову вимогу щодо викоанння договірних зобов`язань за кредитним договором №11488849000 від 20.04.2017, в якій просив протягом 31 календарного дня з моменту отримання письмової вимоги, усунути порушення умов кредитного договору, відповідачі вимоги банку не задовольнили, заборгованість не сплатили ( а.с. 28-30).

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину, або окремих положень Договору не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Спеш Ю» про стягнення заборгованості є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У порядку ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути солідарно з відповідачів на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14472 грн 70 коп., які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 626, 628,629, 639, 634, 1054 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Спеш Ю» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості у розмірі 964846 (дев`ятсот шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн 91 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 14472 грн (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст рішення суду складено 07.02.2023