Постанова

від 07.02.2023 по справі 396/1539/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2023 року м. Кропивницький

справа № 396/1539/20

провадження № 22-ц/4809/332/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Рибінського Бориса Йосиповича»,

третя особа Устинівська селищна рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Рибінського Бориса Йосиповича» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року у складі судді Русіної А.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства«Рибінського БорисаЙосиповича», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3524081800:02:001:2006, загальною площею 7,06 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.01.2007 реєстровий номер 147, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР № 047681 виданий 28.04.2007 року.

З 2007 по 2012 рік земельна ділянка знаходилась у користуванні за договором оренди землі у Фермерського господарства ОСОБА_3 . Маючи намір самостійно обробляти її і отримувати дохід, позивач не використовував її, тому що під час користування за договором оренди земля була виснажена.

В 2019 році, маючи намір почати використовувати земельну ділянку, позивач прибувши на поле виявив, що на ній засіяна сільськогосподарська культура, як з`ясувалося, поле засіяв ОСОБА_3 .

Зазначав, що підставою для користування земельною ділянкою ОСОБА_3 вважав договір оренди земельної ділянки з додатками від 14.04.2016, який позивач не підписував і нікому не доручав його підписувати. Оригінал договору та додатки до нього ОСОБА_1 отримав у відповідача в 2019 році.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена Устинівською селищною радою 02.06.2016, номер запису про право 14846933.

Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просила скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а також стягнути з відповідача витрати на судовий збір, на проведення судової почеркознавчої експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з позовною заявою представник позивача подала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районногосуду Кіровоградськоїобласті від09листопада 2022року позов задоволено повністю.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом її витребування у відповідача - Фермерського господарства Рибінського Бориса Йосиповича та повернення даної земельної ділянки її власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14.04.2016, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Рибінського Бориса Йосиповича, в особі голови Рибінського Бориса Йосиповича про оренду земельної ділянки площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема зазначав, що з огляду на позовні вимоги, позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів. Позивач формулює позовну вимогу як скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (тобто застосовує спосіб захисту як «скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки»), який не є належним для розгляду спірних правовідносин.

Скасування державноїреєстрації договоруоренди земельноїділянки якспосіб захиступрав таінтересів можезастосовуватись додоговорів орендиземлі,укладених виключно до 01.01.2013 року, а у випадку застосування такого способу захисту до договору оренди землі укладеного починаючи з 01.01.2013 року в задоволенні позову необхідно відмовляти.

Вважає, що оскільки позивач не просив суд скасувати державну реєстрацію права та припинити право оренди, у суду відсутні підстави для застосування іншого способу захисту судом, навіть належного та ефективного для даного спору.

Вказує, що суд першої інстанції послався на взаємовиключні статті: ст. 391 та ст. 387 ЦК України та дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом повернення такої земельної ділянки, внаслідок чого вийшов за межі позовних вимог застосувавши замість негаторного позову віндикаційний позов.

Також суд першої інстанції послався на два недопустимі докази - висновок почеркознавчої експертизи № СЕ-19/112-21/2795-ПЧ від 22.04.2021 року та висновок почеркознавчої експертизи СЕ-19/112-21/10623-ПЧ від 12.01.2022 року.

Проведення у даній справі додаткової судової почеркознавчої експертизи та ще й тим самим експертом неможливе, оскільки суд раніше вже призначив у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, навіть якщо, на думку суду, вичерпала свою силу ухвала про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Крім того, додатковою експертизою не можна виправляти помилки Висновку первинної експертизи, які є підставою для проведення повторної експертизи.

Заперечує щодо правомірності стягнення витрат на правничу допомогу визначених судом першої інстанції, оскільки вважає, що суд врахував окремі види правової допомоги, надання якої не доведено (підготовка і подання адвокатського запиту на суму 500 грн; підготовка і подання пояснень щодо порядку проведення експертизи на суму 1000 грн.). В матеріалах справи відсутні докази надання таких видів правової допомоги позивачу його адвокатом (відсутній такі запити чи відповіді на них, а також пояснення).

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 звернула увагу, що апеляційну скаргу було подано до Кропивницького апеляційного суду 12.12.2022, тобто на 31 день з моменту складення повного тексту рішення суду першої інстанції. Водночас, відповідач не порушував питання перед судом щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вважає,усунення перешкоду користуванніземельною ділянкоюта поверненняданої земельноїділянки їївласнику єналежним способомзахисту цивільногоправа позивача,що підтверджуєтьсявисновками ВеликоїПалати ВерховногоСуду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. А тому доводи скаржника щодо неналежного обрання позивачем способу захисту порушеного права є необгрунтованими.

Зазначає, що доводи скаржника про те, що скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не є належним способом захисту для розглядуваних спірних правовідносин спростовуються положеннями статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вважає, що суд правомірно призначив у справі додаткову експертизу, мав право доручити її проведення тому самому експерту, який проводив первісну експертизу. Дані докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту підписання договору оренди земельної ділянки не позивачем, а іншою особою.

Вказує, що витрати на правничу допомогу є повністю доведеними належними доказами і є співмірними зі складністю справи, часовими затратами представника позивача, кваліфікацією та досвідом адвоката.

Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянкикадастровий номер 3524081800:02:001:2006, загальною площею 7,06 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.01.2007 реєстровий номер 147 (а.с.17), Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР № 047681 виданий 28.04.2007 (а.с. 16).

В 2006 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі б/н зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 12.12.2006 за № 040837800078, відповідно до умов договору позивач передав належну йому земельну ділянку земельну ділянкукадастровий номер 3524081800:02:001:2006, загальною площею 7,06 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської областів оренду відповідачу строком на 5 років, строк дії договору закінчився 12.12.2011 року (а.с. 61).

Позивач продовжувати орендні відносини з відповідачем не бажав, однак матеріали справи містять договір оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Рибінський Б.Й.» від 14.06.2016,кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, загальною площею 7,06 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області. Договір укладено на 15 років. Розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 4,5% від її нормативної грошової оцінки, яка станом на 01.01.2016 року становила 260 260,00 грн. Пунктом 3.2 договору передбачено, що договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та його підписання сторонами. Пунктом 3.3 договору передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає в орендаря з дня державної реєстрації такого права (а.с.8-13).

Згідно копії акта приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3524080700:02:000:2092 на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного між сторонами 14.04.2016 року ОСОБА_1 передав, а ФГ ОСОБА_3 прийняв в оренду земельну ділянку № НОМЕР_1 в розмірі 7,06 га ріллі. Визначення меж земельної ділянки в натурі проведено згідно державного акта серія КР № 047681 (а.с.14).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена Устинівською селищною радою 02.06.2016 року, номер запису про право 14846933, право оренди землі за ФГ «Рибінського Бориса Йосиповича» (а.с.18).

Позивач повністю заперечив факт укладення та підписання вказаного договору з відповідачем.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/112-21/2795-ПЧ від 22.04.2021року, досліджувані підписи, розташовані в: графі «Орендодавець» розділу «Місцезнаходження та реквізити сторін» в договорі оренди землі від 14.04.2016, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством Рибінського Бориса Йосиповича (а.с. 8-13), вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «Рибінський Борис Йосипович», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі «Межі земельної ділянки передав:» в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно державного акта серія КР № 047681 від 14.04.2016 (а.с. 14), вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «Рибінський Борис Йосипович», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі «Межі земельної ділянки передав:» в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта серія КР № 047681 від 14.04.2016 (а.с. 14), вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «Рибінський Борис Йосипович», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.119-129).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/112-21/10623-ПЧ від 12.01.2022року, досліджувані підписи, розташовані в: графі «Орендодавець» розділу «Місцезнаходження та реквізити сторін» в договорі оренди землі від 14.04.2016, укладеному між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «Рибінського Бориса Йосиповича» (а.с. 8-13), вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «Рибінський Борис Йосипович», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі «Межі земельної ділянки передав:» в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно державного акта серія КР № 047681 від 14.04.2016 (а.с. 14), вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «Рибінський Борис Йосипович», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі «Межі земельної ділянки передав:» в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта серія КР № 047681 від 14.04.2016 (а.с. 14), вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «Рибінський Борис Йосипович», третя особа: Устинівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.233-242).

Мотивиухваленого апеляційнимсудом рішення

В судовомузасіданні апеляційногосуду представниквідповідача ОСОБА_5 підтримав апеляційнускаргу,просив їїзадовольнити.Позивач тайого представник ОСОБА_4 просили залишитирішення судупершої інстанціїбез змін.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що, оскільки договір оренди між сторонами не укладався, то позивач має право на витребування (повернення йому) земельної ділянки у відповідача.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права є похідними до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, тому обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним. Задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першоїстатті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК України і відповідно до положеньстатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 407 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з вимогамистатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 цього Закону).

За частиною першою статті 14 Закону України«Про орендуземлі»договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У випадку заперечення самого факту укладення договору оренди, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користування належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Отже, встановивши, що спірний договір оренди позивачем не підписувався, суд дійшов правильного висновку, що вказаний договір є неукладеним, тобто належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом повернення такої земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, доводи представника відповідача в апеляційній скарзі з приводу неправильно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів не заслуговують на увагу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою… За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди проведеної щодо земельної ділянки.

Одним із способів захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішеннячи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону)проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових праввідповіднодоцього Закону (пункт 113 постанови № 12-83гс21).

Так як договір оренди земельної ділянки від 14.04.2016 укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Рибінського Б.Й.» ОСОБА_3 про оренду земельної ділянки, площею 7,06 га кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, розташованої на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки (номер запису про речове право № 14846933 від 02.06.2016).

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Рибінського Б.Й.» на підставі договору оренди, який позивачем не укладався, заявлені ним позовні вимоги про скасування державної реєстрації такого договору опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 656/242/19).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок почеркознавчої експертизи № СЕ-19/112-21/2795-ПЧ від 22.04.2021 та висновок почеркознавчої експертизи СЕ-19/112-21/10623-ПЧ від 12.01.2022 є недопустимими доказами, колегія суддів зазначає наступне.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом ч. 2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з висновком експерта№ СЕ-19/112-21/2795-ПЧ від 22.04.2021 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи та висновку експерта № СЕ-19/112-21/10623-ПЧ від 12.01.2022 за результатами проведення додаткової почеркознавчої експертизи, підписи у спірному договорі виконано не позивачем, а іншою особою.

Ухвалюючи рішення, суд врахував думку представників обох сторін, взяв до уваги висновки викладені за результатами проведення судових почеркознавчих експертиз та дійшов обґрунтованого висновку, що позивач договору оренди землі не підписував.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Визначаючи розмір відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу судом першої інстанції взято до уваги докази надані адвокатом Любович М.Ю., а саме: копію договору № б/н про надання правничої професійної допомоги від 22.11.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 14 від 24.12.2019 року на суму7440,00 грн, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 21.01.2020 року на суму3550,00 грн, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 34 від 27.05.2021 року на суму5650,00 грн, розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу, акт приймання-передачі та оплати послуг. Також судом було враховано заперечення відповідача щодо витрат на правничу допомогу та складність даної справи.

Колегія суддів погоджується з таким розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 14 140 грн., який підтверджується матеріалами справи та є співмірним із заявленими вимогами.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів в матеріалах справи щодо надання таких видів правової допомоги позивачу його адвокатом як підготовка і подання адвокатського запиту на суму 500 грн та підготовка і подання пояснень щодо порядку проведення експертизи на суму 1000 грн., є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме: в першому томі на аркушах справи 106-107 знаходяться пояснення адвоката Любович М.Ю.від 25.03.2021 щодо порядку проведення експертизи та в першому томі на аркуші справи 107а - адвокатський запит адвоката Любович М.Ю. від 21.01.2021 за вих.№ 2.

Ці та інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи зазначене, в межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення не встановлено.

В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції, в повному обсязі відповідає встановленим у справі обставинам, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

Враховуючи зазначене та відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Рибінського Бориса Йосиповича» залишити без задоволення.

Рішення Новоукраїнського районногосуду Кіровоградськоїобласті від09листопада 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний