Постанова

від 01.12.2022 по справі 927/630/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2022 р. Справа№ 927/630/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Горда В.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.12.2022

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022

у справі № 927/630/22 (суддя Моцьор В.В.)

за заявою ОСОБА_1 від 23.08.2022 б/н

про забезпечення позову до його пред?явлення

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Комарівська сільська рада

треті особи:

1. Сидорівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області

2. Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Комарівської сільської ради.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову до його пред?явлення, в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову: зупинити дію пунктів 1, 2, 3, 4, 5 рішення двадцять першої сесії дев?ятого скликання Комарівської сільської ради від 03.08.2022 №451-21/ІХ «Про припинення діяльності Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Ховмівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області шляхом реорганізації» в частині припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання до Степанівської гімназії Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 33369960) юридичної особи: Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ - 33369913).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 23.08.2022 про забезпечення позову до його пред?явлення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 05.09.2022 звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі №927/630/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №927/630/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/630/22. Відкладено вирішення питань, пов?язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі №927/630/22.

28.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/630/22.

Головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці. Після виходу головуючого судді з відпустки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

04.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від ОСОБА_1 про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі №927/630/22, справу призначено до розгляду.

28.11.2022 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - Ващенко Марини Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої представник просив доручити Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області (inbox@ng.cn.court.gov.ua).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 клопотання представника ОСОБА_1 - Ващенко Марини Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Призначено справу №927/630/22 до розгляду 01.12.2022 в режимі відеоконференції. Доручено Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції 01.12.2022 у приміщенні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

У судове засідання 01.12.2022 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з`явився представники скаржника.

Представники Комарівської сільської ради, Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Комарівської сільської ради у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі №927/630/22 скасувати та прийняти нове рішення суду яким задовольнити заяву про забезпечення до пред?явлення позову.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в межах викладених скаржником доводів та вимог, при цьому, ухвала суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 діючи в інтересах своїх малолітніх та неповнолітніх дітей як їх законний представник в силу положень ч. 1 ст. 242 ЦК України звернулась до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову до його пред??явлення, в якій просила суд вжити заходів до забезпечення позову: зупинити дію пунктів 1, 2, 3, 4, 5 рішення двадцять першої сесії дев?ятого скликання Комарівської сільської ради від 03.08.2022 №451-21/ІХ «Про припинення діяльності Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Ховмівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області шляхом реорганізації» в частині припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання до Степанівської гімназії Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 33369960) юридичної особи: Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ - 33369913).

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення заявник посилається на те, що Комарівська сільська рада на пленарному засіданні двадцять першої сесії дев?ятого скликання прийняла рішення від 03.08.2022 № 451-21/ІХ «Про припинення діяльності Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Ховмівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області шляхом реорганізації». Вказаним рішенням сільська рада вирішила:

1. Припинити шляхом реорганізації, а саме приєднання до Степанівської гімназії Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 33369960) юридичні особи: Сидорівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ - 33369913), Ховмівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ - 26467534).

2. Встановити, що Степанівська гімназія Комарівської сільської ради є правонаступником майна, прав та обов?язків Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Ховмівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

3. Створити комісію з реорганізації юридичних осіб, зазначених в п. 1 даного рішення.

4. Організацію виконання рішення доручити начальнику відділу освіти, культури, сім?ї, молоді та спорту Комарівської сільської ради Грищенко В. М.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Комарівської сільської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту, освіти, культури, молоді, спорту, охорони здоров?я та соціального захисту (голова комісії Михалько Ю. О.).

Заявник вважає, що вищевказане рішення Комарівської сільської ради в частині ліквідації Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області прийняте з грубими порушеннями приписів чинного законодавства (без проведення у встановленому порядку громадського обговорення проекту рішення та без оприлюднюється проекту цього рішення не менше, ніж за один рік до його прийняття, всупереч забезпечення якнайкращих інтересів дітей, у порушення прав дітей, гарантованих як Конституцією України, так і міжнародними правовими актами), а тому має намір звернутися до Господарського суду Чернігівської області в інтересах своїх малолітніх та неповнолітніх дітей як їх законний представник з позовом до Комарівської сільської ради (з клопотанням про залучення до участі у справі третіх осіб - Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Комарівської сільської ради), предметом якого буде позовна вимога: визнати недійсними пункти 1, 2, 3, 4, 5 рішення двадцять першої сесії дев?ятого скликання Комарівської сільської ради від 03 серпня 2022 № 451-21/ІХ «Про припинення діяльності Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Ховмівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області шляхом реорганізації» в частині припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання до Степанівської гімназії Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 33369960) юридичної особи: Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ - 33369913).

Заявник зазначає, що не застосування заходу до забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 23.08.2022 про забезпечення позову до його пред?явлення.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у даній справі № 927/630/22 колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб?єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв?язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб?єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв?язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб?єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб?єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб?єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб?єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб?єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб?єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким реорганізовано заклад освіти.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв?язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов?язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб?єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов?язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов?язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб?єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об?єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного Закону громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 10 вказаного Закону врегульовано, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об?єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Положеннями статті 60 цього Закону визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на заклади освіти. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм. Забезпечення, зокрема здобуття повної загальної середньої, освіти у державних і комунальних закладах освіти.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про освіту» передбачено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.

За частиною 3 статті 66 Закону України «Про освіту» сільські, селищні ради: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та повної загальної середньої освіти; засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники). Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З наведених норм можна зробити висновок, що прийняття рішень щодо управління закладами загальної середньої освіти є як реалізацією державної політики у сфері освіти, так і виконанням від імені територіальної громади управлінської функції у сфері управління закладами освіти шляхом прийняття відповідних нормативних актів, а відтак - є актом органу місцевого самоврядування як суб?єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.

На переконання колегії суддів, оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право Звягінцевої І.М. (її дітей), як право на освіту, передбачене ст. 53 Конституції України, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті таких рішень.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову до його подачі, заявник вказувала на порушення Комарівською сільською радою ряду нормативно-правових актів при прийнятті оскаржуваного рішення, а також на порушення інтересів територіальної громади в цілому та безпосередньо її неповнолітніх дітей в інтересах яких вона звернулася до господарського суду.

Оскільки предметом спору в цій справі є рішення органу місцевого самоврядування, прийняте на виконання від імені територіальної громади функції управління закладами освіти, і таке рішення впливає не лише на права та інтереси позивачки як члена територіальної громади та її неповнолітніх дітей в інтересах яких вона звернулася до суду, а й на інтереси територіальної громади в цілому, на переконання колегії суддів, даний спір зокрема заява про забезпечення позову до його пред?явлення підлягає вирішенню за правилами та в порядку адміністративного судочинства, а не господарським судом до якого помилково звернулася заявник.

Спір між фізичними особами та органами місцевого самоврядування щодо рішень органів місцевого самоврядування про реорганізацію закладів освіти та зокрема розгляд заяви про забезпечення позову до його пред?явлення, повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 203/2501/15-ц.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на важливість визначення юрисдикції, яка підтверджується як закріпленням у Конституції України принципом верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22.12.2009 у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту» (аналогічне застосування прецедентної практики ЄСПЛ викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 913/274/19).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відтак розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред?явлення та приймаючи спірну ухвалу про відмову у забезпеченні, місцевим господарським судом порушено порядок визначення предметної юрисдикції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника, викладені у заяві про забезпечення, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 вказавши на те, що Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо юрисдикції належності спорів про оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи, вказавши, що такі спори є найбільш наближеними до спорів, пов?язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

На переконання колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вказані висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 не можуть бути застосовані у даній справі № 927/630/22 з розгляду заяви про забезпечення позову до його пред?явлення, оскільки, зазначені справи не є тотожними. У справі № 260/91/19 судом касаційної інстанції розглядався спір щодо визнання протиправним та нечинним рішення Тячівської районної ради Закарпатської області «Про державну реєстрацію припинення Комунального закладу «Тячівська районна стоматологічна поліклініка» шляхом ліквідації», а у справі № 927/630/22, як вбачається із заяви про забезпечення позову до його пред?явлення, позов мав бути поданий ОСОБА_1 в інтересах своїх малолітніх та неповнолітніх дітей як їх законний представник про визнання недійсними пунктів рішення Комарівської сільської ради «Про припинення діяльності Сидорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Ховмівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області шляхом реорганізації». Тобто рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію закладу освіти.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в резолютивній частині постанови у справі № 260/91/19 Велика Палата Верховного Суду виключила з резолютивної частини ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 роз?яснення про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду вже були переглянуті аналогічні справи, зокрема справа № 819/707/18, № 392/1430/16-а(2-а/392/46/16). Предметом позову у цих справах були вимоги про скасування рішень районної ради, обласної ради щодо реорганізації (злиття) закладу освіти. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням процедури його прийняття. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду приймаючи нове рішення про задоволення позову виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення обласною радою допущено порушення процедури його прийняття, відтак рішення прийнято не на підставі, та не у спосіб визначений законами України.

У справі № 819/804/18 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд виходив з того, що: суди взагалі не досліджували питання проведення громадських слухань перед ухваленням рішення обласної ради про реорганізацію шляхом злиття закладу освіти; судами не було надано оцінку доводам щодо недотримання відповідачем встановленого законом порядку припинення діяльності закладу освіти.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу заявника, що у судових рішеннях у вказаних справах що були розглянуті Верховним Судом відсутні правові висновки щодо юрисдикції спору, втім про правову позицію, відповідно до якої спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, свідчить факт розгляду справи судом адміністративної юрисдикції. Правовідносини у справах № 819/804/18, № 392/1430/16-а(2-а/392/46/16), № 819/707/18 є аналогічними з правовідносинам у цій справі № 927/630/22, що переглядається, оскільки стосуються оскарження рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію закладу освіти.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226, 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Беручи до уваги вищенаведені висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу з наведеними у ній доводами слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі № 927/630/22 - скасувати, а провадження у справі закрити.

В порядку ч. 2 ст. 231 ГПК України роз`яснити позивачу про можливість пред`явлення ним позову до суду адміністративної юрисдикції.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотань від сторін не надходило.

Керуючись п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі № 927/630/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2022 у справі № 927/630/22 скасувати.

3. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред?явлення закрити.

4. Матеріали справи № 927/630/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 10.02.2023 (після виходу судді з відпустки).

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Агрикова