Постанова

від 13.02.2023 по справі 915/1844/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2023 р. Справа№ 915/1844/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022

у справі № 915/1844/21 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

до Приватного підприємства «ПІАФ»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний виконавець Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 17 200,00 грн.

в с т а н о в и в:

20.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до приватного підприємства «ПІАФ» про стягнення майнової шкоди в сумі 17200,00 грн.

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що 25.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Дмитром Олександровичем, в рамках виконавчого провадження № 62822331 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1083/2009, виданого 23.04.2010 на підставі рішення №2-1083/2009 від 16.11.2009 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, було винесено та направлено для виконання за місцем роботи боржника, до Приватного підприємства «ПІАФ» постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Станом на 10.12.2021 відповідач на виконання вказаної постанови здійснювати відрахування із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь позивача не здійснив та про розмір виплачуваних боржнику доходів інформації не надав. З урахуванням наведеного позивач зазначає про заподіяння йому відповідачем майнової шкоди у розмірі 17200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2021 передано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1844/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 25.08.2022 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №915/1844/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №915/1844/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №915/1844/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №915/1844/21.

18.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1844/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №915/1844/21. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 19 лютого 2023 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 «Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» визнано таким, що втратили чинність, зокрема, пункт 1 наказу Голови суду від 03.03.2022 №10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №915/1844/21 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відзив не подав.

Позивач разом з апеляційною скаргою подав до суду клопотання про витребування додаткових доказів, в якому просив витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та Приватного підприємства «ПІАФ» відомості про доходи ОСОБА_1 за період з 25.08.2020 по 01.12.2021.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні позивач зазначає, що інформація про доходи ОСОБА_1 є інформацією з обмеженим доступом та не може бути ним отримана самостійно. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме, постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, приватний виконавець отримував інформацію від Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, що не позбавляє права позивача дізнатись цю інформацію в рамках виконавчого провадження скориставшись своїм правом сторони виконавчого провадження.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в підтвердження викладених обставин позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вжиття заходів, яких позивач вжив для отримання цього доказу самостійно, та причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

За приписами ч. 1 та ч. 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що Приватне підприємство «ПІАФ» не виконує постанову приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Станом на 10.12.2021 відповідач на виконання вказаної постанови здійснювати відрахування із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь позивача не здійснив та про розмір виплачуваних боржнику доходів інформації не надав. З урахуванням наведеного позивач вважає, що відповідач заподіяв йому майнової шкоди у розмірі 17200,00 грн.

Отже, предметом доказування у цій справі є встановлення обставин, пов`язаних з встановленням факту заподіяння шкоди шляхом невиконання виконавчого документу, а саме виконавчого листа №2-1083/2009, виданого 23.04.2010 на підставі рішення № 2-1083/2009 від 16.11.2009 в ході виконавчого провадження № 62822331.

Як свідчать матеріали справи, у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2-1083/2009 виданий Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 23.04.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором у розмірі 240228,45 грн., судовий збір у розмірі 1708,50 грн. та 250,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В рамках цього виконавчого провадження №62822331 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. 25.08.2020 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Відповідно до цієї постанови, приватним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутні кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах та недостатньо майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, при цьому, ОСОБА_1 отримує дохід в приватному підприємстві «ПІАФ».

А тому приватний виконавець постановив здійснювати відрахування з усіх видів доходів боржника у відповідності до чинного законодавства за відповідними реквізитами у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, в зв`язку з чим зобов`язав приватне підприємство «ПІАФ» здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Також вказаною постановою зобов`язано відповідача щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійсненні відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст. 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності саме і визначає можливість деліктної підстави збитків. Крім того, має бути враховане, що окремі норми Господарського кодексу України прямо передбачають у разі заподіяння позадоговірної шкоди застосування положень, що стосуються стягнення збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміють матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст. 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оплату праці», відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір всіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та складає 20% заробітку.

Згідно з ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, в тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що за невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, чітко визначено порядок дій приватного виконавця у разі звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок здійснення відрахувань.

Так, відповідно до п. 3 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.

При цьому, пунктом 4 розділу X цієї ж Інструкції встановлено, що контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт.

За кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (п. 8 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Водночас, цією ж Інструкцією визначено і порядок притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за невиконання вимог виконавця, якою передбачено у разі порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, складання виконавцем протоколу про адміністративне правопорушення на бланку за встановленою формою (п. 4 розділ XIV «Відповідальність у виконавчому провадженні» Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Протокол приватного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протягом трьох робочих днів надсилається для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. До протоколу виконавця додаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, діючим законодавством, а саме Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 надані виконавцю права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення, в тому числі і здійснювати контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника, а в разі невиконання вимог, право притягнути до відповідальності в порядку визначеному законодавством.

Разом з тим, позивачем не надано доказів здійснення контролю приватним виконавцем, притягнення до відповідальності відповідача, а відповідно і доведення його вини.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що приватне підприємство «ПІАФ» не є стороною виконавчого провадження №62822331. Відповідно до копії конверта, який наданий на підтвердження надсилання постанови приватного виконавця від 25.08.2020 на адресу відповідача, остання була повернута в зв`язку з закінченням терміну зберігання, що ставить під сумнів факт обізнаності останнього з обов`язком здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів ОСОБА_1 і перераховувати кошти у встановлений строк, для здійснення зазначених виплат боржнику.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, що позивач є стороною виконавчого провадження, а в силу приписів ст.ст. 339, 340 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення матеріальної шкоди, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №915/1844/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №915/1844/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи № 915/1844/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

Ю.Б. Михальська