Постанова

від 02.02.2023 по справі 924/599/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Справа № 924/599/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про ухвалення додаткового рішення у справі №924/599/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі"

до Колективного підприємства "Їдальня №33"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"

про стягнення 51 654,91 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року у справі №924/599/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" про стягнення 51654,91 грн заборгованості, задоволено.

Присуджено до стягнення з Колективного підприємства "Їдальня № 33" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" 51 654,91 грн (п`ятдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят чотири гривні 91 коп.) заборгованості, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, КП "Їдальня № 33" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення у частині визначення заборгованості КП "Їдальня №33" за спожиту електроенергію в сумі 36 068,00 грн (з ПДВ) (згідно універсального тарифу, лист НКРЕЕКП від 06.07.2022).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №924/599/22, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 18.01.2023, апеляційну скаргу Колективного підприємства "Їдальня № 33" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року у справі №924/599/22 залишено без змін.

20 січня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №924/599/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про ухвалення додаткового рішення у справі №924/599/22 призначено на 26 січня 2023 року об 12:30 год.

В судове засідання 26 січня 2023 року представники сторін не з`явились. При цьому, 31 січня 2023 року від представника ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд заяви без його участі.

02 лютого 2023 року на електронну адресу апеляційного суду від Колективного підприємства "Їдальня № 33" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з неотриманням постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 та ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №924/599/22.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Північно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно Рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року щодо підвищення використання інструментів електронного судочинства у відправленні правосуддя з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендувати судам, серед іншого:

- виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання); виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень за допомогою засобів традиційного поштового зв`язку здійснювати виключно у разі неможливості комунікації за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання); розглянути можливість розміщення на офіційних сайтах інформації про мобільні телефони, через які учасники судових проваджень зможуть комунікувати з судом (або офісом судді) за допомогою месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання.

Закликати усіх учасників судових проваджень з розумінням поставитися до існуючих проблем фінансування судової гілки влади в умовах воєнного стану; з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал "Електронного кабінету" для ознайомлення з поданими документами в електронній формі; при подачі до суду процесуальних документів зазначати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або іншу електронну адресу, через яку суд може здійснювати комунікацію; при подачі до суду процесуальних документів зазначати мобільний номер телефону та найбільш зручний месенджер, через які суд може здійснювати виклики та повідомлення, або обмінюватися електронними документами; при наявності на офіційних сайтах судів інформації про мобільні телефони, альтернативні поштові адреси, через які учасники судових проваджень зможуть комунікувати з судом (або офісом судді) - використовувати їх для комунікації з судом.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, враховуючи тимчасове зупинення направлення поштової кореспонденції в Північно-західному апеляційному господарському суді у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №924/599/22 направлена судом апеляційної інстанції через АСДС на електронну адресу КП "Їдальня №33": 14157337@ukr.net, яка зазначена представником КП "Їдальня № 33" в апеляційній скарзі (а також Додатку №1 та Додатку №2 (Заяві-приєнання) до договору про постачання електричної енергії споживачу) та на яку надсилались процесуальні документи в суді першої інстанції.

Вказане підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованого в програмі "Діловодство спеціалізованого суду" від 24 січня 2023 року.

Таким чином, оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про розподіл судових витрат в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №924/599/22, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається, ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" до суду апеляційної інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №924/599/22, в якій заявник просить стягнути з КП "Їдальня № 33" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката до справи надано копії договору про надання правової допомоги від 15.04.2022, додаткової угоди №2 від 05.12.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК №001416 від 15.04.2022, Акту надання правової допомоги №2 (опис робіт/наданих послуг) по справі №924/599/22 від 19.01.2023 та рахунку на оплату правничих послуг за Договором від 15.04.2022 (а.с. 218-223).

Так, у відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 15.04.2022, укладеного між адвокатом Павленко Мар`яною Василівною та ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" (клієнт), предметом останнього є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

05.12.2022 між адвокатом Павленко Мар`яною Василівною та ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" укладена Додаткова угода №2 до Договору про надання правової допомоги від 15.04.2022, згідно умов якої:

1. Сторони дійшли згоди, що перелік, об`єм та вартість оплати наданих послуг в суді апеляційної інстанції по договору про надання правової допомоги від 15.04.2022, а також порядок розрахунків, встановлюється незалежно від результатів наданих послуг та визначається на підставі актів надання правової допомоги, які підписуються сторонами протягом 3 (трьох) днів після прийняття рішення по справі та є невід`ємною частиною договору від 15.04.2022;

2. Сторони погодили, що у разі прийняття рішення судом апеляційної інстанції по справі №924/599/22 на користь клієнта гонорар успіху адвоката за надані послуги по договору про надання правової допомоги від 15.04.2022 становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

3. Сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити суму за надані послуги та гонорар успіху адвоката по договору про надання правової допомоги від 15.04.2022 та представництво в Північно - західному апеляційному господарському суді по справі №924/599/22 за позовною заявою ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33" до 31.07.2023 року шляхом перерахування гонорару на поточний рахунок адвоката.

Також 19 січня 2023 року між сторонами підписаний акт надання правової допомоги №2 (опис робіт/наданих послуг) по Договору про надання правової допомоги від 15.04.2022 року та представництво в Північно - західному апеляційному господарському суді по справі №924/599/22 за позовною заявою ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" до Колективного підприємства "Їдальня №33" про стягнення 51 654,91 грн, про те, що виконавець виконав та передав, а замовник прийняв наступні послуги за розрахунком:

1) представництво інтересів адвокатом Павленко М.В. в Північно - західному апеляційному господарському суді по справі №924/599/22, в т. ч. представництво інтересів позивача по справі, складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу від 13.12.2022 по справі №924/599/22 - 8 000,00 грн;

2) усне консультування з юридичних питань пов`язаних з розглядом справи №924/599/22 - 2 000,00 грн;

3) гонорар успіху по справі №924/599/22 - 10 000,00 грн.

Всього вартість виконаних послуг (винагороди) грн, без ПДВ: 20 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20.

Проаналізувавши надані заявником в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 10 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що враховуючи, предмет та ціну спору (малозначна справа), обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.

Крім того, послуги щодо складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з огляду на їх правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, оскільки пояснення та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу є ідентичними поясненням та доводам, викладеними адвокатом в суді першої інстанції у відповіді на відзив (а.с.102-104).

Відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів, доказів, аргументів, пояснень, посилань на судову практику, аніж ті, які безпосередньо були зазначені в позовній заяві та у відповіді на відзив. Правова позиція позивача по суті спору відображає ту ж позицію, яка ним дотримувалась у суді першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали апеляційної скарги не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час.

Щодо послуги адвоката з консультації з юридичних питань, пов`язаних з розглядом справи №924/599/22, то не зрозуміло які саме консультації надавались адвокатом клієнту з огляду на незмінність позиції як позивача, так і відповідача в суді апеляційної інстанції.

Також безпідставними є включення в акт надання правової допомоги №2 (опис робіт/наданих послуг) по Договору про надання правової допомоги від 15.04.2022 послуг адвоката на представництво інтересів позивача з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Щодо додаткового гонорару - гонорару успіху в розмірі 10 000,00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару, відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте апеляційний господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Апеляційний господарський суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, п.2 Додаткової угоди №2 від 05.12.2022 до договору про надання правової допомоги "гонорар успіху" визначено заявником саме як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду судових рішень у справі №924/599/22 та виплачується адвокату у разі прийняття рішення судом апеляційної інстанції по справі №924/599/22 на користь клієнта.

Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Також судом зазначається, що у разі передбачення в договорі про надання правової допомоги умови про сплату "гонорару успіху", крім самої вимоги має бути чітко сформовано та прописано конкретний очікуваний результат, у разі досягнення якого адвокату буде сплачено таку винагороду. Однак, в договорі про надання правової допомоги від 15.04.2022 взагалі не передбачено положення про "гонорар успіху".

В свою чергу, додаткова угода №2 від 05.12.2022 до договору про надання правової допомоги хоча і передбачає таке положення, проте, як вказувалося судом вище, за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору, а є платою за сам результат, досягнення якого не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Судом також звертається увага на те, що додаткову угоду №2 від 05.12.2022 надано до суду апеляційної інстанції лише 20.01.2023, що не виключає складення документів за фактом обізнаності про результат розгляду спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що гонорар успіху, визначений п.2 Додаткової угоди №2 від 05.12.2022 в розмірі 10 000,00 грн не був необхідним, у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції з огляду на предмет та ціну спору (малозначна справа), обсяг доказів.

Також судом апеляційної інстанції береться до уваги те, що стягнення з відповідача заявлених витрат на правову допомогу становитиме для останнього невиправданий і необґрунтований тягар, оскільки колективне підприємство в умовах воєнного стану надає послуги харчування добровольчим формуванням територіальної оборони, внутрішньо переміщеним особам районів бойових дій на території Хмельницької міської територіальної громади, що підтверджується довідками №3 від 31.03.2022, №8 від 30.04.2022, листом №244 від 08.06.2022.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи з огляду на те, що дана справа є малозначною та не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг (по суті лише складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, тотжного за змістом до відповіді на відзив на позовну заяву), з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти, та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, а також враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №924/599/22 у суді апеляційної інстанції, в сумі 10 000,00 грн та 10 000,00 грн "гонорару успіху" є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 2 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 8 000,00 грн та 10 000,00 грн "гонорару успіху" слід відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили в Додатковій угоді №2.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги від 15.04.2022, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат Павленко М.В. (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про ухвалення додаткового рішення у справі №924/599/22 - задоволити частково.

2. Стягнути з колективного підприємства "Їдальня № 33" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, ідентифікаційний код 14157337) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (м. Київ, вул. Ділова, 6, ідентифікаційний код 43833930) 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви - відмовити.

3. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "14" лютого 2023 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.