Рішення

від 02.02.2023 по справі 902/902/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Cправа № 902/902/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 16, 18, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 39425449

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд", 21030, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Келецька, будинок 105, ідентифікаційний код юридичної особи 36328597

про стягнення 141 734,97 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Дремлюх О.М., згідно ордеру

від відповідача - адвокат Захарченко О.В., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 23.09.2022 надійшла позовна заява № б/н від 23.09.2022 (вх. № 905/22 від 23.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" про стягнення 141 734,97 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022, у тому числі 12 498,24 гривень 3% річних та 129 236,73 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 28.09.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/902/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.10.2022 року об 11:00 год.

17.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 13.10.2022 (вх. № 01-34/8678/22 від 17.10.2022) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 27.10.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/902/22 на 15.11.2022 року о 10:30, яку занесено до протоколу судового засідання.

31.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 31.10.2022 (вх. № 01-34/9159/22 від 31.10.2022).

У судовому засіданні 15.11.2022 року суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні для надання заперечень на відповідь на відзив та ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/902/22 до 24.11.2022 року о 16:00, які занесено до протоколу судового засідання.

22.11.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 22.11.2022 (вх. № 01-34/10015/22 від 22.11.2022).

24.11.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

Ухвалою від 28.11.2022 сторони повідомлено про призначення підготовчого засідання у справі № 902/902/22 на 08.12.2022 о 16:00 год.

Ухвалою від 08.12.2022 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/902/22, призначено справу № 902/902/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 20.12.2022 о 14:00 год.

У судовому засіданні 20.12.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у справі № 902/902/22 до 02.02.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.01.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення № б/н від 10.01.2023 (вх. № 01-34/266/23 від 10.01.2023).

24.01.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 24.01.2023 (вх. № 01-34/743/23 від 24.01.2023) про долучення документів до матеріалів справи. Вказана заява не засвідчена електронним підписом.

26.01.2023 до суду від представника відповідача надійшов супровідний лист № б/н від 26.01.2023 (вх. № 01-34/827/23 від 26.01.2023) із доказом надіслання оригіналів документів відповідачу.

02.02.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 24.01.2023 (вх. № 01-34/1026/23 від 02.02.2023) про долучення документів до матеріалів справи.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 02.02.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" про стягнення 141 734,97 гривень, у тому числі 12 498,24 гривень 3% річних та 129 236,73 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив наявність між сторонами договірних відносин та зазначив, що ТОВ "Агропросперіс Трейд" виконало зобов`язання за договором поставки №К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 року зі сплати 86% вартості поставленого товару на суму 4 405 261,20.

Частину товару, згідно видаткової накладної № 23 від 03.02.2022 року на суму 240 731,90 гривень ТОВ "Агропросперіс Трейд" 04.05.2022 року було повернуто ТОВ "Арта-Груп".

Щодо сплати 14 % вартості поставленого товару зазначає, що строк виконання зобов`язання настав після реєстрації податкових накладних.

ТОВ "Арта-Груп" було зареєстровано податкові накладні на суму 537 157,66 гривень - 27.05.2022 року та 30.05.2022 року на суму 79 578,91 гривень, реєстрація яких згідно п.3.2.2 договору є підставою для оплати 14% вартості поставленого товару.

Відповідач вважає, що суми штрафних санкцій заявлені до стягнення позивачем невірні та не відповідають положенням договору, оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивач починає з 11 лютого 2022 року та не бере до уваги п.3.2.2 договору та реєстрацію податкових накладних 27.05.2022 року та 30.05.2022 року.

Також зазначає, що через військову агресію російської федерації проти України та введення військового стану на території України з 24.02.2022 року відповідач не мав змоги деякий час розраховуватись із своїми контрагентами, у тому числі із ТОВ "Арта-Груп". Виниклу заборгованість ТОВ "Агропросперіс Трейд" було погашено згідно платіжних доручень №13713 від 24.08.2022 року на суму 79 578,91 грн. та №14170 від 15.09.2022 року на суму 537 157,66 гривень.

Враховуючи викладене у задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив позивач не погодився з викладеними доводами відповідача, зазначив, що відповідачем частково оплачено товар за договором та станом на 11.02.2022 з урахуванням часткової оплати заборгованість відповідача перед позивачем склала 857 468,47 гривень і ця сума заборгованості була незмінною з 11.02.2022 року по 04.05.2022 року.

04.05.2022 року відповідачем було здійснено повернення позивачу товару на суму 240 731,90 гривень та заборгованість відповідача склала 616 736, 57 гривень, при цьому позивачем суму у розмірі 240 731,90 гривень вже з 04.05.2022 року не включено до нарахування індексу інфляції та 3% річних.

Щодо реєстрації податкових накладних та строків оплати зазначив, що позивачем податкові накладні зареєстровано своєчасно та одразу після відновлення роботи Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: 27.05.2022 року зареєстровано податкову накладну № 21 від 01.02.2022 на суму ПДВ 537 157,66 грн. та 30.05.2022 року зареєстровано податкову накладну № 22 від 02.02.2022 на суму ПДВ 79 578,91 грн. Однак відповідачем оплата 616 736, 57 гривень боргу здійснена із простроченням.

Щодо заявлених вимог зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача не штрафні санкції, як стверджує відповідач, а втрати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів.

З урахуванням наведеного позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

27 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, врожаю 2021 року (надалі - товар) на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно пункту 2.8. до початку терміну поставки товару постачальник зобов`язується надати покупцю документи визначені у п.5.17 цього договору.

Право власності на товар виникає у покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної (п. 2.10. договору).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків за договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору відкладальною умовою для виникнення у покупця обов`язку по оплаті товару є надання постачальником покупцю документів, визначених п. 5.17 цього договору та оригіналу цього договору, підписаного та скріпленого печаткою постачальника (у разі її використання).

Згідно пункту 3.2.1. договору оплата 86% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем таких документів: a) копії рахунку - фактури; b) оригіналу складського документу, що видається покупцю елеватором після переоформлення товару; c) копії видаткової накладної, що виписується постачальником в день підписання трьохстороннього акту приймання - передачі згідно з інструкцією № 661; d) при поставці кукурудзи, сої, ріпаку (що відповідають умовам сталого виробництва продукції) постачальник зобов`язується на вимогу покупця надати оригінали декларацій господарств-виробників (а якщо постачальник є товаровиробником сільськогосподарської продукції, то власну декларацію) про дотримання умов сталого виробництва продукції (ISСС або RBSА) та оригінал листа від них (а якщо постачальник є товаровиробником с/г продукції, то власний лист) з письмовою згодою забезпечити на вимогу покупця безперешкодний доступ інспекторів для перевірки господарств - виробників та надання усієї необхідної інформації, документації; е) якщо місце переоформлення товару не відповідає місцю вирощування товару (не співпадають області і при цьому відстань від місця відвантаження до місця вирощування перевищує 100 км), постачальник зобов`язується надати копії документів у форматі *.рdf, що підтверджують переміщення товару із місця вирощування до місця відвантаження.

За умовами пункту 3.2.2. договору оплата 14% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем оригіналу податкової накладної (постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника згідно з правилами Податкового кодексу України) та оригіналів документів, визначених у пп. а) та с) п.3.2.1 цього договору.

Згідно пункту 4.1. договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір поставки підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач отримав товар (кукурудзу 3 класу урожаю 2021 року) за договором на підставі наступних документів:

- видаткової накладної № 21 від 01.02.2022 року на суму без ПДВ 3 836 840,40 гривень, сума ПДВ 537 157,66 гривень, всього із ПДВ 4 373 998,06 гривень;

- видаткової накладної № 22 від 02.02.2022 року на суму без ПДВ 568 420,80 гривень, сума ПДВ 79 578,91 гривень, всього із ПДВ 647 999,71 гривень;

- видаткової накладної № 23 від 03.02.2022 року на суму без ПДВ 211 168,33 гривень, сума ПДВ 29 563,57 гривень, всього із ПДВ 240 731,90 гривень.

Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 3.2.1. договору покупець повинен був здійснити оплату у розмірі 86% вартості поставленого товару протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем документів визначених пунктом 3.2.1. документів.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату 86 % вартості товару за договором згідно платіжних доручень № 10931 від 07.02.2022 року на суму 2 836 840,40 гривень, № 11003 від 09.02.2022 року на суму 300 000,00 гривень, № 11042 від 10.02.2022 року на суму 568 420,80 гривень та № 11086 від 11.02.2022 року на суму 700 000,00 гривень.

Із змісту вказаних платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (т. 1 а.с. 17-20) слідує, що відповідач здійснюючи оплату за товар у графі призначення платежу зазначав у платіжних дорученнях № 10931 від 07.02.2022 року, № 11003 від 09.02.2022 року, № 11086 від 11.02.2022 року - "оплата за кукурудзу зг. рах. № 22 від 01.02.2022 р." та у платіжному дорученні № 11042 від 10.02.2022 року - "оплата за кукурудзу зг. рах. № 23 від 02.02.2022 р.".

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату 86% вартості поставленого товару згідно рахунку на оплату № 22 від 01.02.2022 за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року на суму 3 836 840,40 гривень та згідно рахунку на оплату № 23 від 02.02.2022 за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року на суму 568 420,80 гривень.

Оплату 86 % вартості поставленого товару за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 здійснено не було.

Відповідно до пункту 3.2.2. договору покупець повинен був здійснити оплату 14% вартості поставленого товару протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем оригіналу податкової накладної з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством, документів визначених у підпункті а) та с) пункту 3.2.1. договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.05.2022 року товар за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 року на суму 240 731,90 гривень Товариством з обмеженою відповідальність "Агропросперіс Трейд" було повернуто позивачу, що підтверджується поверненням постачальнику № 10 від 04.05.2022 та актом приймання-передачі № ФЖМЕ0000041 від 04.05.2022 (т. 1 а.с. 58, 59).

Із матеріалів справи також вбачається, що оригінали договору № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 та видаткових накладних № 21 від 01.02.2022 року, № 22 від 02.02.2022 року та № 23 від 03.02.2022 були надіслані позивачем відповідачу 04.05.2022 за адресою м. Вінниця, вул. Келецька, будинок № 105, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 2102802727229 (т. 1 а.с. 90).

Інших належних доказів надіслання позивачем на адресу відповідача та/або вручення оригіналів документів визначених у підпункті а) та с) пункту 3.2.1. договору матеріали справи не містять.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 04.10.2022 року № 2702068 позивачем зареєстровано податкову накладну № 21 від 01.02.2022 на суму ПДВ 537 157,66 гривень 27.05.2022 року та 30.05.2022 року зареєстровано податкову накладну № 22 від 02.02.2022 на суму ПДВ 79 578,91 гривень (т. 1 а.с. 39).

Згідно платіжного доручення № 13713 від 24.08.2022 року із зазначенням у графі призначення платежу "оплата за кукурудзу зг. рах. № 23 від 02.02.2022 р." відповідачем здійснено оплату товару за договором на суму 79 578,91 гривень (т. 1 а.с. 21) та згідно платіжного доручення № 14170 від 15.09.2022 року із зазначенням у графі призначення платежу "оплата за кукурудзу зг. рах. № 22 від 01.02.2022 р." на суму 537 157,66 гривень (т. 1 а.с. 22).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем повна оплата товару за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року здійснена 15.09.2022, у свою чергу повна оплата товару за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року здійснена 24.08.2022.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар належної якості та кількості на умовах та у порядку, визначеному договором, натомість відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за договором не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 141 734,97 гривень заборгованості за договором поставки № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022, з яких: 12 498,24 гривень 3% річних та 129 236,73 гривень інфляційних втрат.

Судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивачем здійснено з 11.02.2022 року по 04.05.2022 на суму 857 468,47 гривень (537 157,66 гривень за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 + 79 578,91 гривень за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року + 240 731,90 гривень за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 року).

З огляду на повернення товару відповідачем за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 року на суму 240 731,90 гривень, сплату відповідачем заборгованості за договором на суму 79 578,91 гривень 24.08.2022 та на суму 537 157,66 гривень 15.09.2022 подальше нарахування 3% річних, інфляційних втрат відповідачем здійснено за період з 05.05.2022 по 28.08.2022 на суму 616 753,57 гривень та за період з 25.08.2022 по 15.09.2022 на суму 537 157,66 гривень.

Позивач вважає, що період нарахування є вірним з огляду на своєчасність реєстрації податкових накладних після відновлення роботи Єдиного реєстру податкових накладних та можливість включення відповідачем сум ПДВ до податкового кредиту за такими податковими накладними до дня їх фактичної реєстрації відповідно до вимог закону.

Відповідач вважає здійснені нарахування невірними з огляду на умови пункту 3.2.2. договору та неврахування позивачем дат реєстрації податкових накладних, що є відкладальною умовою для оплати 14 % вартості товару за договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 року 3% річних у розмірі 12 498,24 гривень та 129 236,73 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з 01.02.2022 по 03.02.2022 на користь відповідача здійснено поставку товару на загальну суму 5 262 729,67 гривень, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 14-16), письмовими поясненнями сторін та визнається сторонами.

В силу положень частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За умовами пункту 3.2.1. договору за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року відповідач повинен був здійснити оплату 86% вартості поставленого товару до 04.02.2022, за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року - до 07.02.2022 та за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 - до 08.02.2022.

Оплату 86 % вартості поставленого товару за видатковими накладними № 21 від 01.02.2022 та № 22 від 02.02.2022 здійснено відповідачем протягом 07.02.2022-11.02.2022 на суму 4 405 261.20 гривень.

Оплату 86 % вартості поставленого товару за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 не було здійснено відповідачем та 04.05.2022 товар за вказаною видатковою накладною був повернений відповідачем позивачу.

Згідно пункту 3.2.2. договору сторони погодили, що оплата 14% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем оригіналу податкової накладної (постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника згідно з правилами Податкового кодексу України) та оригіналів документів, визначених у пп. а) та с) п.3.2.1 цього договору.

З урахуванням досягнутої домовленості відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату 14% вартості поставленого товару протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманням оригіналів рахунку - фактури та видаткової накладної.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 32-2 такого змісту:

"Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" 12 травня 2022 року № 2260-IX внесено зміни до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема пункт 32-2 підрозділу 2 викладено в такій редакції:

"32-2. Тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наведене законодавче регулювання стосувалася формування платником податків податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні.

Водночас, внаслідок внесених змін до Податкового кодексу України у цій частині, зміни до пункту 3.2.2 договору сторонами внесені не були.

Суд вважає, що за своїм змістом зміни до Податкового кодексу України в частині формування платником податків податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні не є підставою для позадоговірної зміни умови правочину, виконання якої залежало від дати реєстрації податкових накладних.

Доказів звернення позивача до відповідача із пропозицією внести зміни до пункту 3.2.2. договору у зв`язку із неможливістю здійснити реєстрацію податкових накладних матеріали справи не містять.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями частини 1, частини 4 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 1 статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Судом також враховано, що внаслідок неможливості здійснення позивачем реєстрації податкових накладних у строки, визначені Податковим кодексом України, відповідач в силу наведених вимог закону мав право включити до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас із матеріалів справи вбачається, що оригінал договору № К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 та первинні документи (видаткові накладні № 21 від 01.02.2022 року, № 22 від 02.02.2022 року та № 23 від 03.02.2022) були надіслані позивачем відповідачу лише 04.05.2022 року, що фактично унеможливлювало включення відповідачем до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у складі вартості придбаних товарів за відсутності первинних (розрахункових) документів до дати їх отримання.

Зважаючи на погоджені сторонами умови пункту 3.2.2. договору, реєстрацію 27.05.2022 року податкових накладних за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 на суму 537 157,66 гривень та 30.05.2022 року за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 на суму 79 578,91 гривень, відповідач повинен був здійснити оплату 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року до 01.06.2022 року, за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року - до 02.06.2022 року.

Оплату 14 % вартості поставленого товару за видатковими накладними № 21 від 01.02.2022 та № 22 від 02.02.2022 здійснено відповідачем відповідно 15.09.2022 та 24.08.2022.

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання з оплати 86 % вартості поставленого товару за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 у розмірі 211 168,33 гривень та з оплати 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року на суму 537 157,66 гривень, за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року на суму 79 578,91 гривень.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати 86 % вартості поставленого товару за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 у розмірі 211 168,33 гривень та з оплати 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року на суму 537 157,66 гривень, за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року на суму 79 578,91 гривень, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування позивачем положень статей 253, 254, 255 ЦК України, неврахування положень пунктів 3.2.1., 3.2.2. договору.

Як вбачається із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на суму зобов`язань за видатковою накладною № 23 від 03.02.2022 у розмірі 240 731,90 гривень, натомість строк оплати 14% вартості поставленого товару у періоді розрахунку не настав та вірним є нарахування за вказаною накладною на суму 211 168,33 гривень в межах визначеного позивачем періоду прострочення з 11.02.2022 по 03.05.2022, оскільки 04.05.2022 позивачем здійснено повернення товару за цією накладною на суму 240 731,90 гривень.

Також при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями з оплати 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року на суму 537 157,66 гривень та за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року на суму 79 578,91 гривень позивачем здійснено нарахування з 11.02.2022 року та не враховано положення статей 253, 255 ЦК України, положень пункту 3.2.2. договору та початку строку оплати за вказаними накладними виходячи із дат реєстрації податкових накладних за господарськими операціями з поставки товару за вказаними накладними.

Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за отриманий товар за видатковою накладною № 21 від 01.02.2022 року на суму 537 157,66 гривень та за видатковою накладною № 22 від 02.02.2022 року мав бути здійснений відповідно 01.06.2022 року та 02.06.2022 року, прострочення в оплаті виникло за цими накладними - з 02.06.2022 року та з 03.06.2022 року.

Враховуючи здійснену відповідачем оплату вказаної заборгованості нарахування мали бути проведені до 14.09.2022 на суму 537 157,66 гривень та до 23.08.2022 на суму 79 578,91 гривень, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

Висновок суду, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється нарахування річних відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 922/449/21, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, у яких зазначено, що при здійснені розрахунку річних та пені, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та річних.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що 3% річних становлять 6 595,30 гривень та інфляційні втрати становлять 50 596,75 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 6 595,30 гривень 3% річних та 50 596,75 гривень інфляційних втрат, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 5 902,94 гривень та 78 639,98 гривень інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 57 192,05 гривень, у тому числі 6 595,30 гривень 3% річних та 50 596,75 гривень інфляційних втрат, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 974 від 22.09.2022 сплачено судовий збір на суму 2481,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 001,08 гривень покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в решті такі витрати в сумі 1479,92 гривень залишаються за позивачем.

Відповідно до позовної заяви та доданих до неї доказів позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив стягнути судові витрати на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Розглянувши вимогу про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ордеру серії АО № 1013083 від 21.09.2022 року представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" у справі № 902/902/22 здійснював адвокат Дремлюх Олександр Михайлович.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" (клієнт) та Адвокатським бюро "Олександра Дремлюха" (адвокатське бюро) договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21.09.2022 року клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу (правову) допомогу, в.т.ч. підготовку та складання процесуальних документів, збір доказів та всі інші передбачені процесуальним законодавством дії, з метою захисту юридичних інтересів (прав) клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити вартість наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги, компенсувати фактичні витрати на її надання в обсягах та на умовах, визначених договором.

Згідно пунктів 2.1., 2.1.1. цього договору адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги (в т.ч. представництво інтересів): представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання професійної правничої (правової) допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата (гонорар) за даним договором здійснюється не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро, дана оплата не повертається клієнту.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно платіжного доручення № 975 від 22.09.2022 року ТОВ "Арта-Груп" оплатило послуги за договором про надання професійної правової допомоги від 21.09.2022 року на користь Адвокатського бюро Олександра Дремлюха в сумі 7 000,00 гривень.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, від 22.11.2019 у справі N 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі N 910/353/19.

У разі недотримання заявником вимог щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, лише за клопотанням сторони.

Наразі, відповідного клопотання відповідачем не заявлено та не спростовано вимог позивача в цій частині.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано, що витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень пов`язані з розглядом справи № 902/902/22. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (зокрема - витрати на професійну правничу допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у цій справі задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 824,50 гривень, в іншій частині такі витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (21030, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Келецька, будинок 105, ідентифікаційний код юридичної особи 36328597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" (21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 16, 18, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 39425449) 57 192,05 гривень (п`ятдесят сім тисяч сто дев`яносто дві гривні 05 копійок) заборгованості, у тому числі 6 595,30 гривень 3% річних, 50 596,75 гривень інфляційних втрат, 1 001,08 гривень (одну тисячу одну гривню 08 копійок) витрат на сплату судового збору та 2 824,50 гривень (дві тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 50 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 902,94 гривень 3% річних, 78 639,98 гривень інфляційних втрат - відмовити.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 479,92 гривень та 4 175,50 гривень витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника позивача - adv.dremluch@gmail.com, представника відповідача - ozakharchenko@agroprosperis.com.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 лютого 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 16, 18, 20; adv.dremluch@gmail.com;

3 - відповідачу, 21030, Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Келецька, будинок 105; ozakharchenko@agroprosperis.com.