Рішення

від 06.02.2023 по справі 904/3759/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3759/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Стоун" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 10, ідентифікаційний код 16280361)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787)

про стягнення 762 909,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 181 349,22 грн. інфляційних втрат, 58 817,15 грн. 7% штрафу, 140 375,26 грн. пені

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.Стоун" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 20.10.2022 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 1 143 450,63 грн., з яких:

- 762 909,00 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 181 349,22 грн. інфляційні втрати за період з вересня 2021 року серпень 2022 року;

- 58 817,15 грн. 7% штрафу;

- 140 375,26 грн. пеня за період з 24.08.2021 до 23.02.2022.

Також, позивачем заявлено до стягнення суму судового боргу в розмірі 17 151,76 грн. та витрати на професійну правничу допомогу (розмір яких буде наданий суду пізніше).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №296/13/182В про закупівлю товару від 29.04.2021 щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий за видатковою накладною №РН-0000019 від 24.06.2021 на суму 762 909,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3759/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 28.11.2022 о 14:00год.

Підготовче засідання 28.11.2022 відкладено на 19.12.2022 о 12:30 год.

Підготовче засідання 19.12.2022 відкладено на 09.01.2023 о 16:00 год.

За допомоги системи "Електронний суд" 09.01.2023 до суду надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Стоун".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.02.2023 о 12:30год.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвали суду від 01.11.2022, 28.11.2022, 19.12.2022, 09.01.2023 були направлені Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" засобами електронного зв`язку, а саме відповідачу на електронну пошту vostgok@email.dp.ua, яка вказана на сайті Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (https://vostgok.com.ua/contacts).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду доставлені до електронної скриньки відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 41, 64, 69, 75 том 1).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №757/2022 від 7 листопада 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.Стоун" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) укладено договори про закупівлю товару №296/13/182В (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити насоси та компресори, код ДК 021:2015 - 4212 (занурювальні насосні агрегати) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сторонами підписана Специфікація №1 до договору, в якій дійшли згоди щодо найменування, кількість та вартість продукції, що поставляється позивачем.

Відповідно до п.3.1 договору сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1 становить 635 757,50 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 127 151,50 грн. Загальна сума становить 762 909,00 грн. з урахуванням ПДВ20%.

Згідно з п.4.2 договору покупець здійснює оплату отриманого товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

Відповідно до п.5.2 договору поставка товару здійснюється відповідно до Інкотермс 2010, на умовах DDP, склад покупця:

- пункт 1 Специфікації - Смолінська шахта, смт. Смоліно, Маловисківський район, Кіровоградська область;

- пункт 2 Специфікації - Інгулецька шахта, с. Неопалимівка, Кропивницький район, Кіровоградська область.

При поставці товару постачальник надає на кожну одиницю товару технічний паспорт та керівництво з експлуатації з гарантійними документами; рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи (п.5.3 договору).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п.5.4 договору).

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно з пп. 6.4.1 п. 6.4 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 762 909,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000019 від 24.06.2021.

Відповідачем не оплачено поставлений товар, несплачена відповідачем сума становить 762 909,00 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів про закупівлю товару, строк дії договорів, умови поставки товару, факт поставки товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договорів передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.2 договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати в сумі 762 909,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 762 909,00 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в договорах встановили інший розмірі процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.

За прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 7.4 договору та статті 231 Господарського кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 58 817,15 грн. 7% штрафу та 140 375,26 грн. пені за період з 24.08.2021 до 23.02.2022.

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Господарський суд відзначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань.

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, слід відзначити, що у пункті 7.4. договору сторони не визначили, яка саме частина статті 231 Господарського кодексу України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені, штрафу), яка в силу частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Суд приходить до висновку, що договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.

За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарський суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Отже, договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що укладаючи договір, сторони у пункті 7.2. договору чітко обумовили розмір штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару та пені у розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару за кожен день прострочення. Водночас, передбачаючи відповідальність за порушення строків оплати за поставлений товар пунктом 7.4. цього ж договору, сторони не встановили конкретного розміру (відсотку) пені та штрафу.

Щодо застосування позивачем саме частини 2 статті 231 Господарського кодексу України слід відзначити, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України стосуються випадків порушення негрошового зобов`язання, натомість у наведеному випадку йдеться про порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням.

Згідно з договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов`язання, як і пені у розмірі 0,1% вартості неоплаченого товару, не передбачено, тому правові підстави для стягнення пені в сумі 140 375,26 грн. та штрафу в сумі 58 817,15 грн. відсутні.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/2466/16 та від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені та 7% штрафу.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з вересня 2021 року по серпень 2022 року у сумі 181 349,22 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зазначає що він є правильним, тому вимоги позивача в частині стягнення 181 349,22 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 14 163,87 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Стоун" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 762 909,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 181 349,22 грн. інфляційних втрат, 58 817,15 грн. 7% штрафу, 140 375,26 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.Стоун" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 10, ідентифікаційний код 16280361) 762 909,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 181 349,22 грн. інфляційних втрат та витрати по сплату судового збору у сумі 14 163,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 14.02.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв