Постанова

від 31.10.2007 по справі 20-11/323-2/313

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-11/323-2/313

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2007 року   Справа № 20-11/323-2/313

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача Дорожко Олексій Леонідович, довіреність №  01.-юр   від 02.01.07;

відповідача Панібог Володимир Олександрович, довіреність №  90 від 29.10.07;

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства громадського харчування "Україна" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 10.09.2007 у справі № 20-11/323-2/313

за позовом комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011)

до закритого акціонерного товариства громадського харчування "Україна" (вул. Леніна, 23, місто Севастополь, 99011)

про стягнення вартості отриманої теплової енергії у сумі 5742,33 грн.          

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.09.2007 у справі 20-11/323-2/313 позов комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради задоволено.

Стягнуто з закритого акціонерного товариства громадського харчування "Україна" на користь позивача заборгованість у сумі 5 742, 33 грн, витрати зі сплати державного мита в сумі 102 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що неналежне виконання Споживачем свої зобов'язань за договором постачання теплової енергії підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство громадського харчування "Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Споживач фактично перестав використовувати теплову енергію у приміщеннях за адресою ул. Леніна 45, що надходила через централізовану систему опалення комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, з 10.10.2005, а не з 05.02.2007.

У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 29.10.2007 суддю Волкова К.В. замінено на суддю Горошко Н.П.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

11.11.2004 між державним комунальним підприємством „Севтеплоенерго" (правонаступник комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради) та закритим акціонерним товариством громадського харчування "Україна" укладений договір про постачання теплової енергії № 746 строком дії до 09.08.2007 (а. с. 7).

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 746 від 11.11.2004 теплова енергія поставляється на наступні об'єкти: вул. Леніна , 45 загальною площею 176, 40 кв.м., вул. Леніна, 23 загальною площею 70, 00 кв. м. (а. с. 12).

Згідно з пунктом 3.2.4 зазначеного договору Споживач взяв на себе зобов'язання дотримуватись умов та порядку припинення надання теплової енергії, які передбачені пунктами 6.11, 6.12, Додатком № 2 та другими нормативними актами. Пунктом 4.1.3 договору встановлено, що обмеження або повне припинення постачання теплової енергії у випадках та в порядку, визначених пунктами 6.11, 6.12 договору, Додатком № 2, нормативними актами України, є правом позивача.

17.07.2006 між комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради та закритим акціонерним товариством громадського харчування "Україна" укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 746, який набрав чинності з 01.07.2006 (а. с. 91). Дія цього договору відповідно до пункту 10.2 розповсюджується на невиконані зобов'язання сторін за договором № 746 від 11.11.2004.

Згідно з пунктом 4.2 нового договору плата за теплову енергію розраховується, виходячи з займаної опалювальної площі (Додаток № 1), відповідно до нормативів споживання.  

Додатком № 1 до договору № 746 від 17.07.2006 продубльовані положення попереднього договору в частині визначення об'єктів постачання теплової енергії та їх характеристики., а саме, що постачання теплової енергії здійснюється на 2 об'єкта.  Додатковою угодою № 1 від 05.02.2007 сторонами на підставі листа вих. № 3 від 24.01.2007 та акта від 05.02.2007 внесені зміни до договору № 746 від 17.07.2006, відповідно до яких об'єктом постачання теплової енергії залишалось лише приміщення за адресою вул. Леніна, 23 загальною площею 70, 00 кв. м. (а. с. 96). Додаткова угода набрала чинності з 05.02.2007.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась за період з 01.01.2005 по 01.02.2007 та складає 4 669,75 грн. У зазначений період до 30.06.2006 діяв договір № 746 від 11.11.2004, з 01.07.2006 діє договір № 746 від 17.07.2006. Додаткова угода № 1 від 05.02.2007  на зазначений період не поширюється, отже постачання теплової енергії згідно з умовами договорів здійснювалось на 2 об'єкта.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, доводи відповідача про те, що він не отримував теплову енергію за адресою вул. Леніна , 45 загальною площею 176, 40 кв.м. з 10.10.2005 на підставі свого рішення про припинення опалення зазначеного приміщення шляхом відключення від системи міського централізованого опалення силами приватного підприємства „Теплотехнік-Крим”, що підтверджується актом прийняття виконаних робіт № 1/10 від 10.10.2005 (а. с. 53), не приймаються судовою колегією, виходячи з наступного. Як зазначалось вище, на період заборгованості відповідача зміни до договору № 746 від 17.07.2006 не поширюються, а тому згідно з умовами договорів плата за теплову енергію розраховувалась виходячи з площі двох об'єктів. Оскільки одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України), то позивач повинен сплатити свої зобов'язання, виходячи із розрахунку постачання теплової енергії на два об'єкта. Акт прийняття виконаних робіт № 1/10 від 10.10.2005 не приймається судовою колегією як доказ, оскільки припинення постачання теплової енергії є правом позивача і здійснюється, зокрема, у випадку письмового звернення Споживача о припиненні теплоспоживання (пункт 1.1 Додатку до договору № 746 від 11.11.2004). Більш того, підпунктом 4 пункту 6.1 договору № 746 від 17.07.2006 за самовільне (несанкціоноване) відключення відповідача від теплової мережі позивача до спливу строку дії договору передбачена відповідальність Покупця у вигляді штрафу. Отже, зазначеними договорами не передбачено порядок добровільного відключення від мережі самим Покупцем, на що зазначається самим відповідачем у відзиві на позов (а. с. 50). Належних доказів, які б свідчили про припинення позивачем постачання теплової енергії за адресою вул. Леніна, 45 до  05.02.2007, відповідач не надав.

Позивачем відповідно до пункту  4.2 договору № 746 від 17.07.2006 розрахунок оплати за теплову енергію здійснювався, виходячи з займаної опалювальної площі (Додаток № 1). Пунктом 4.10 того ж договору встановлено, що перерахунок та зменшення оплати за теплопостачання здійснюється на підставі двостороннього акту про наявність обставин, які є підставою для перерахунку. Акті повинні бути оформлені не пізніш 5-го числа місяця, наступного за звітним. Як свідчать обставини справи, такий акт був складений лише 05.02.2007. На підставі цього акту були внесені зміни до договору 746 від 17.07.2006 шляхом прийняття додаткової угоди (а. с. 96).

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження направлення розрахунків відповідачу для оплати, не приймаються судовою колегією, оскільки відповідно до пункту 6.4 договору № 746 від 11.11.2004 (пункту 4.7 договору № 746 від 17.07.2006) рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку, якщо останній до 25 (15) числа поточного місяця не заявить про неотримання рахунку. Доказів того, що закрите акціонерне товариство громадського харчування "Україна" заявляло про неотримання рахунку, відповідач не надав.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами  № 746 від 11.11.2004, 17.07.2006, заявлена сума боргу –4 669, 75 грн підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, нараховані на суму простроченої заборгованості 3 % річних у сумі 222,20 грн та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 850,38 грн також підлягають стягненню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства громадського харчування "Україна" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.09.2007 у справі 20-11/323-2/313 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді