Рішення

від 06.02.2023 по справі 910/7321/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2023Справа № 910/7321/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА"

про стягнення 2927218,34 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Кучеров С.С.,

від відповідача - Вініченко М.В.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (далі - позивач) заборгованості у сумі 2279501,96 грн, 304166,04 грн інфляційних втрат, 313568,95 грн пені, 29981,39 грн 3% річних за договором поставки №3005 від 30.05.2014, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити вчасно поставлену йому продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7321/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 12.09.2022.

29.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяв, де він виклав свої заперечення проти заявлених вимог позову. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження поставки товару, а наданий акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, який підтвердив би наявність боргу. Позивачем не надано довіреності на підтвердження повноважень Ущаковської Л.В., як особи яка мала повноваження він імені відповідача отримувати товар за 2021 рік, а надано лише довіреність датовану 12.01.2022, яка надає повноваження лише з цієї дати. Крім того, відповідач заперечує нарахування позивачем штрафних санкцій, зокрема, щодо нарахування пені на більший період ніж 6 місяців, а також посилається на наявність непередбачуваних обставин, через які відповідач не має можливості виконати своє зобов`язання з оплати товару.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив лист ПАТ «Банк Восток», як на підтвердження зупинення цим банком видаткових операцій з відповідачем у зв`язку із наявністю кінцевого бенефеціарного власника відповідача громадянина російської федерації.

02.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, де він виклав свої заперечення щодо тверджень відповідача у відзиві на позов. Позивач надає копії довіреностей на повноваження Ущаковської Л.В. від імені відповідача отримувати товар на 2020 рік та 2021 рік. Разом з тим, позивач на підтвердження факту поставки товару окрім видаткових накладних долучив з позовом товарно-транспортні накладні, а також податкові накладні, які зареєстровані усі видаткові накладні, що надає відповідачу право на формування податкового кредиту.

Крім того, позивач заперечує щодо наданого відповідачем листа ПАТ «Банк Восток» як на доказ наявності у нього кінцевого бенефеціарного власника відповідача громадянина російської федерації, оскільки такі відомості не підтверджуються жодними доказами, а банк дійшов цього висновку лише за наданою інформацією відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач не повідомляв його про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють чи утрудняють можливість виконання відповідачем свого обов`язку з оплати товару.

Разом з відповіддю на відзив позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів.

Ухвалою від 12.09.2022 підготовче судове засідання було відкладено до 10.10.2022, витребував від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" завірені належним чином копії довіреності без № від 11.01.2021 на Ущаковську Л.В та податкові декларації з податку на додану вартість відповідача у період з 01.09.2022 по останній звітній період.

05.10.2022 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме в частині пені, оскільки позивачем було здійснено перерахування періоду по одній із накладних.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

06.10.2022 відповідачем були надані письмові пояснення на ухвалу суду про витребування доказів, де він вказав, що не має можливості надати суду витребувані документи у зв`язку із відсутністю доступу до первинної документації ТОВ «ІНКЕРМАН Україна» та звільнення з посади директора товариства та головного бухгалтера без призначення нового керівництва.

Судове засідання 10.10.2022 було знято з розгляду у зв`язку із масованим ракетним обстрілом міста Києва.

Ухвалою суду від 12.10.2022 суд призначив дату підготовчого судового засідання на 07.11.2022.

На електронну адресу суду 04.11.2022 представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просив суд витребувати у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" у період з 01.09.2021 по останній звітній період разом з усіма додатками до них.

07.11.2022 позивачем подано клопотання про визнання зловживання процесуальними правами відповідача та застосування до нього заходів процесуального примусу, а також повторного витребування доказів.

Ухвалою суду від 07.11.2022 судом витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" у період з 01.09.2022 по останній звітній період разом з усіма додатками до них та відкладено підготовче судове засідання до 30.11.2022.

Ухвалою суду від 30.11.2022 було повторно витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" у період з 01.09.2022 по останній звітній період разом з усіма додатками до них та відкладено підготовче судове засідання до 16.01.2023.

Ухвалою суду від 07.12.2022 було виправлено описку допущену в ухвалі від 30.11.2022.

26.12.2022 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Головне управління ДПС у м. Києві надало на електронному носії (диск) копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" у період з 01.09.2022 по останній звітній період разом з усіма додатками до них.

Протокольною ухвалою від 16.01.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.02.2023.

У судовому засіданні 06.02.2023 з розгляду справи по суті представник позивача підтримав вимогу позову в повному обсязі з урахуванням збільшення позовних вимог, представник відповідача заперечив щодо вимог позову, зазначив, що засновник відповідача у процесі ліквідації.

Судом у судовому засіданні 06.02.2023 були оглянуті оригінали усіх первинних документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір поставки №3005 від 30.05.2014 з додатковими угодами до нього (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти покупцю поліграфічну продукцію згідно специфікації (товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної (дата визначена в накладній), яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору в редакції викладеній у Додатковій угоді до Договору від 29.06.2017 покупцю надається відстрочка оплати переданого йому товару за цим Договором строком 105 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 1.2 Договору.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар, однак останнім не здійснено оплати у повному обсязі у зв`язку із чим за ним рахується борг у сумі 2279501,96 грн за отриманий товар по видатковим накладним: №ф_2110-0004 від 01.10.2021, №ф_2110-0105 від 06.10.2021, №ф_2110-0431 від 22.10.2021, №ф_2110-0385 від 22.10.2021, №ф_2110-0494 від 29.10.2021, №ф_2111-0071 від 03.11.2021, №ф_2111-0166 від 08.11.2021, №ф_2112-0071 від 03.12.2021, №ф_2112-0292 від 13.12.2021, №ф_2201-0067 від 12.01.2022, №ф_2201-0347 від 31.01.2022, №ф_2202-0014 від 01.02.2022.

На підтвердження факту поставки товару на суму боргу (2279501,96 грн) позивачем разом з позовом було надано копії наведених вище видаткових накладних, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, а також акт звірки взаємних розрахунків за підписом обох сторін.

Крім того, на суму боргу позивачем було нараховано 304166,04 грн інфляційних втрат, 322328,80 грн пені, 29981,39 грн 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти вимог позову зазначає, що позивачем не надано:

- належних доказів на підтвердження факту, що особа яка від імені відповідача приймала товар за спірними видатковими накладними (Ущаковська Л.В.) мала такі повноваження, оскільки з позовом надано лише довіреність від 12.01.2022;

- наданий акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом та позивачем не надано доказів, що бухгалтер Петрів А.З., підпис якого стоїть на цьому акті мав повноваження на підписання від імені відповідача такого документа;

- заявлені позивачем 3% річних, інфляційні втрати та пеня нараховані неправомірно, оскільки правлінням Національного Банку України було зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, кінцевим бенефеціарним власником яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь, до яких відноситься і сам відповідач;

- нарахування пені було з порушенням строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Так, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладаючи Договір сторони погодили у п. 7.1 Договору в редакції викладеній у Додатковій угоді до Договору від 29.06.2017 покупцю надається відстрочка оплати переданого йому товару за цим Договором строком 105 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 1.2 Договору.

З наданих позивачем до позову видаткових накладних за якими числиться борг вбачається, що від імені відповідача за отримання товару ставився підпис Ущаковської Л.В. із приміткою на деяких із них (бухгалтер). На підтвердження того, що вказана особа мала право від імені відповідача отримувати товар за Договором позивачем до справи долучені копії довіреностей від 01.02.2020 та від 11.01.2021, з посиланням на те, що оригінали цих довіреностей знаходяться у відповідача. Також з позовом було надано копію довіреності від 12.01.2022 на підтвердження повноважень Ущаковської Л.В., що відповідачем визнається.

Крім того, судом встановлено, що позивачем по спірним видатковим накладним було складено та зареєстровано податкові накладні, що підтверджується долученими до справи копіями податкових накладних та інформацією наданою Головним управлінням ДПС у місті Києві, що передбачає право відповідачу на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Беручи до уваги надані позивачем докази у сукупності, щодо підтвердження факту передачі ним відповідачу товару на суму 2279501,96 грн за Договором, враховуючи наявність у позивача усіх оригіналів видаткових накладних за якими стягується заборгованість, суд дійшов висновку, що такі докази є вірогідними та жодним доказом не спростовані зі сторони відповідача.

Таким чином, судом встановлено факт отримання відповідачем товару за Договором у сумі 2279501,96 грн.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зважаючи, що відповідачем на дату подання цієї позовної заяви не здійснено у встановлений Договором строк оплати отриманого, за вказаними видатковими накладними товару у сумі 2279501,96 грн, то відповідно, заявлена позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі порушення терміну вартості поставленого товару, встановленого пунктом 7.2 цього Договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені Договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.

Позивачем на суми вказані у видаткових накладних за порушення відповідачем строків оплати товару було нараховано 304166,04 грн інфляційних втрат, 322328,80 грн пені, 29981,39 грн 3% річних (у період з 22.02.2022 по 10.08.2022).

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно нарахування позивачем пені у строк понад шість місяців, як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України № 211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), наразі строки дії карантину є продовженими до 30.04.2023.

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 ГК України є продовженими до закінчення дії карантину.

Щодо тверджень відповідача стосовно неможливості ним виконання обов`язку з оплати товару у зв`язку із зупиненням здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, кінцевим бенефеціарним власником яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь, до яких відноситься і сам відповідач, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При зупинці здійснення видаткових операцій за рахунками відповідача, останній має можливість здійснювати розрахунки з позивачем готівкою ( у межах встановлених лімітів).

Постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017 було затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідно до п. 6 розділу 2 цього положення суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно.

Суд також приймає до уваги заперечення позивача, що відповідач не повідомляв відповідно до умов п. 10.2 Договору про настання у останнього обставин непереборної сили, через які він не має можливості виконувати умови Договору, що відповідачем зі свого боку не спростовано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум 3 % річних, пені та інфляційних втрат і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що ж стосується заяви позивача поданої в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України у якій він просить суд визначити в рішенні правила за якими остаточну суму пені здійснюватиме орган, що здійснює примусове виконання рішення суду, до моменту виконання рішення суду в даній справі відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування п. 10 ст. 238 ГПК України.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Також, судом було встановлено, що позивачем було не доплачено судового збору за збільшення позовних вимог у розмірі 3 грн, у зв`язку із чим, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» відповідна сума коштів підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" (м. Київ, вул. Мельникова, 12-А, офіс 7; ідентифікаційний код 39169035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (м. Київ, вул. Бориспільська, 12-В; ідентифікаційний код 40942608) 2279501 (два мільйона двісті сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот одну) грн 96 коп основного боргу, 304166 (триста чотири тисячі сто шістдесят шість) грн 04 коп інфляційних втрат, 322328 (триста двадцять дві тисячі триста двадцять вісім) грн 80 коп пені, 29981 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн 39 коп. 3% річних та 44036 (сорок чотири тисячі тридцять шість) грн 67 коп судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" (м. Київ, вул. Мельникова, 12-А, офіс 7; ідентифікаційний код 39169035) в дохід Державного бюджету України 3 (три) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 14.02.2023.

Суддя Р.Б. Сташків