Рішення

від 14.02.2023 по справі 910/12633/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023Справа № 910/12633/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВОТЕР ГРУП»

про стягнення 307 835,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВОТЕР ГРУП» про стягнення 307 835,00 грн, з яких 196 185,00 грн пені та 111 650,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки № 57/11-22 від 15.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12633/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

29.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.01.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2022 вказані заперечення повернуто відповідачу без розгляду.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та його представнику на електронні адреси, вказані у позові.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12633/22 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0105493142050), однак конверт повернувся на адресу суду 06.12.2022 неврученим із зазначенням причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12633/22 була вручена уповноваженому представнику відповідача 15.12.2022 у приміщенні суду, що підтверджується підписом останнього на звороті останньої сторінки оригіналу цієї ухвали.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВОТЕР ГРУП» (постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупець) укладено договір поставки № 57/11-22 (надалі - Договір), згідно з умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (надалі - товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору, ціна цього Договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору.

За умовами пунктів 5.1., 5.2. Договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Підпунктом 6.3.1 п. 6.3. Договору визначено обов`язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з умовами п. 7.9. Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 31.03.2022 (п. 10.1 Договору).

Так, сторонами погоджено Специфікацію № 1 від 15.02.2022, що є Додатком № 1 до Договору, відповідно до якої визначено найменування товару - Система пом`якшення SWG-NA-1015/2 (хар-ки згідно Додатку 4) у кількості 1 шт., загальна вартість із урахуванням ПДВ - 1 595 000,00 грн.

Пунктом 2 Специфікації № 1 від 15.02.2022, що є Додатком № 1 до Договору, визначено умови поставки товару: DDP - станція (склад) призначення: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (склад ШВПГКН, Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Андріївка, вул. Першотравнева, 141).

Згідно з п. 3 Специфікації № 1 від 15.02.2022, що є Додатком № 1 до Договору, строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.

Графіком поставки від 15.02.2022, який є Додатком № 3 до Договору, визначено строк поставки товару: не пізніше 80 календарних днів з дати підписання Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з урахуванням умов п. 5.1 Договору, п. 3 Специфікації та Графіку поставки від 15.02.2022, відповідач мав поставити товар до 06.05.2022 включно, однак останнім вказаного обов`язку не виконано, а відтак, на думку позивача, наявні підстави для застосування до відповідача положень п. 7.9 Договору шляхом нарахування пені у розмірі 196 185,00 грн та штрафу у розмірі 111 650,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позовну заяву частково заперечує позовні вимоги, зазначаючи про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшення штрафних санкцій до загального розміру 185 020,00 грн, з яких: 129 195,00 грн пені та 55 825,00 грн штрафу. Необхідність такого зменшення відповідач обґрунтовує неможливістю своєчасного виконання зобов`язань із поставки товару за Договором через настання обставин непереборної сили, а саме введенням на території України воєнного стану, що зумовило тимчасове зупинення діяльності товариства, виникнення труднощів із поставкою комплектуючих від іноземних партнерів, а також тривалий час унеможливлювало безпечну доставку товару до складу призначення, визначеного п. 2 Специфікації, через активні бойові дії.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України та § 1 «Поставка» Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до Графіка поставки від 15.02.2022, сторонами узгоджено строк поставки товару, а саме: не пізніше 80 календарних днів з дати підписання Договору.

Таким чином, судом встановлено, а сторонами не заперечується, що граничний термін на поставку відповідачем товару з дня підписання Договору - до 06.05.2022 включно.

При цьому, матеріали справи містять видаткову накладну № 158 від 17.11.2022 та товарно-транспортну накладну № Р158 від 17.11.2022, яка підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками, якими підтверджується факт здійснення відповідачем поставки товару.

Таким чином, виходячи із умов п. 5.2 Договору, датою поставки товару є 17.11.2022, що свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару у визначений Графіком поставки від 15.02.2022 строк.

Позивачем, відповідно до наданого ним розрахунку заборгованості, були нараховані відповідачу штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання по поставці товару, а саме: пеня у розмірі 196 185,00 грн та штраф за прострочення поставки понад 30 днів у розмірі 111 650,00 грн за період з 07.05.2022 по 06.09.2022.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, п. 7.9. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в порушення вищевказаних норм чинного законодавства та умов Договору відповідач не здійснив своєчасну поставку товару в обумовлені Договором строки.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 196 185,00 грн та штрафу у розмірі 111 650,00 грн є обґрунтованими.

Разом з тим, на думку відповідача, в контексті спірних правовідносин наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, а саме: розмір пені зменшити до 129 195,00 грн, а розмір штрафу до 55 825,00 грн. Необхідність такого зменшення відповідач обґрунтовує відсутністю його вини у порушенні строку поставки товару за Договором через бойові дії, які велись у місці поставки, в тому числі, у період з 07.05.2022 по 06.09.2022, ухиленням позивача від пропозицій відповідача щодо налагодження спірних відносин та від пропозиції щодо розірвання договору за згодою сторін, об`єктивною неможливістю повідомлення позивача у встановлені Договором строки про настання обставин непереборної сили, зокрема, через настання яких були зупинені зв`язки із закордонними контрагентами щодо виготовлення та поставки комплектуючих, необхідних для виконання Договору. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків через порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання стосовно зменшення заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені та штрафу, судом враховується долучене відповідачем до відзиву на позовну заяву листування між сторонами, призупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВОТЕР ГРУП» з 01.03.2022 та утруднення виконання останнім своїх зобов`язань за визначеним сторонами місцем поставки товару у зв`язку з веденням бойових дій. Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем 17.11.2022 виконано взяте на себе за Договором зобов`язання із поставки товару, що не заперечується позивачем.

Отже, враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем сум штрафу та пені є надмірним, порівняно з наслідками порушення умов Договору, а тому з метою встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, суд вважає можливим та справедливим зменшити заявлений позивачем розмір пені та штрафу на 50%, і, як наслідок, частково задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення пені у розмірі 98 092,50 грн та штрафу у розмірі 55 825,00 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ВОТЕР ГРУП» (вул. Вікентія Хвойки, 21, офіс 527, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 42834403) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28 , м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Польова, 6, с. Базилівщина, Машівський район, Полтавська область, 39420, ідентифікаційний код 25976423) пеню у розмірі 98 092,50 грн, штраф у розмірі 55 825,00 грн та 2308,77 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.02.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко