Рішення

від 02.02.2023 по справі 910/9115/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/9115/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТІМАК АГРО УКРАЇНА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК"третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ТІ ЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ»простягнення 2 081 187,20 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Литвин І.О.

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9115/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімак Агро Україна" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (далі також - відповідач) про стягнення грошових коштів, утримуваних без достатніх правових підстав в розмірі 2 081 187,20 грн.

Ухвалою суду від 28.10.2022 задоволено клопотання позивача та вирішено залучити до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ТІ ЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі також - третя особа).

15.12.2022 позивач на виконання вимог суду надав докази надіслання позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи.

Третя особа, у свою чергу, долучила до справи письмові пояснення по справі та просила про розгляд справи без участі її уповноваженого представника.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.02.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.02.2023 представник позивача надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні заявленого позову.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання 02.02.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Третя особа у письмових поясненнях проти заявленого позову не заперечувала.

Згідно з положеннями ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, строки розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення слухання справи немає, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представників третьої особи та відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімак Агро Україна" (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІ ТІ ЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ" (як турагентом), що діє від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (як туроператор) було укладено договір на туристичне обслуговування № 01122021 за умовами якого туроператор зобов`язується відповідно до бронювання турагента, здійсненого за замовленням замовника, надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), надати інформаційно-консультаційні послуги, а замовник зобов`язується на умовах цього договору прийняти та оплатити їх. Бронювання здійснюється тур агентом в системі бронювання туроператора відповідно до листа бронювання, оформленого за встановленою туроператором формою, що наведена у Додатку № 1 і є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається із доводів позивача, ним було замовлено тур продукт - тур до Єгипту (м. Шарм-Ель-Шейх) для працівників позивача в період з 26.02.2022 по 03.03.2022 включно. Перелік працівників та необхідні умови туру були погоджені позивачем в Листі бронювання/програмі туристичного обслуговування (Додаток № 1 до договору).

Загальна вартість послуг з організації туру відповідно до договору про туристичні послуги склала 2 380 330,95 грн, яка підлягала оплаті позивачем відповідно до погодженого сторонами графіку платежів:

- 1 337 827,68 грн до 03.02.2022;

- 760 000,00 грн до 15.02.2022;

- 282 503,27 грн до 24.02.2022.

14.02.2022 позивач отримав від турагента підтвердження туроператором замовлення туру. Це підтвердження замовлення № 5901418 було відправлено електронною поштою відповідачем, як туроператором на адресу турагента. Вказане підтвердження містило, зокрема, інформацію про тур, країну, місто та період туру, а також перелік співробітників позивача для яких такий тур організовано, а також умови проживання.

Позивач наголошує, що 3 та 15 лютого 2022 року він сплатив на користь турагента кошти в сумі 1 337 827, 68 грн та 760 000,00 грн, а загалом на суму 2 097 827,68 грн, що підтверджується рахунками турагента № 27 від 02.02.2022 та № 36 від 09.02.2022 й платіжними дорученнями № 1557 від 03.02.2022, № 716 від 15.02.2022.

Зазначені кошти, отримані від позивача, були перераховані тур агентом на користь туроператора на підставі агентського договору між ними та рахунку № 5901418 від 18.02.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що з огляду на неможливість виконання зобов`язань перед позивачем за договором про надання послуг туроператор повинен був повернути перераховані на його користь кошти в загальному розмірі 2 081 187,20 грн. Однак, станом на дату подання позову відповідачем відповідних дій вчинено не було, а кошти позивачу не повернуті.

Відповідач своїм право на подання відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.

Третя особа, у свою чергу, в письмових поясненнях наголосила, зокрема, що не заперечує проти вимог ТОВ "Тімак Агро Україна", а кошти в розмірі 2 081 187,20 грн, які є предметом спору у справі, наразі утримуються ТОВ "ТТВК".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

-по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, жодних правочинів між позивачем та відповідачем про надання туристичних послуг укладено не було. Під час укладення договору № 01122021 ТОВ "БІ ТІ ЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ" діяло від імені і за дорученням ТОВ "ТТВК" на підставі агентського договору № б/н від 01.01.2021 по реалізації туристичних продуктів.

З огляду на те, що організація та проведення туру для позивача і здійснення запланованої поїздки до м. Шарм-Ель-Шейх, Єгипет з 26.02.2022 по 03.03.2022 були унеможливленні, то правові підстави для утримання відповідачем (як туроператором) коштів позивача в розмірі 2 081 187,20 грн є такими, що відпали.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 2 081 187,20 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМАК АГРО УКРАЇНА" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, оф. 128; код ЄДРПОУ 36285831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМАК АГРО УКРАЇНА" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6-Л, код ЄДРПОУ 38620474) грошові кошти в розмірі 2 081 187,20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 31 217,81 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко