Рішення

від 14.02.2023 по справі 910/6652/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2023Справа № 910/6652/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВАН»

(вул. Іллі Еренурга, буд. 3-А, оф. 21, м. Київ, 01033)

до Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА»

(вул. Хрещатик, буд. 7/11, оф. 217, м. Київ, 01001)

про стягнення 25 944,56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛВАН» (далі - позивач, ТОВ «СІЛВАН») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з суборендної плати у розмірі 25 944,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 06 суборенди об`єкту нерухомості від 25.03.2021 в частині несплати суборендної плати за лютий 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/6652/22 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 02.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк для надання обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами його направлення позивачу - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також для подання всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову та усі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; визначено відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть) з доказами направлення заперечень позивачу - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для надання відповіді на відзив на позов - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» про розгляд справи, ухвала від 02.08.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105492737662) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 02.08.2022, яка направлялась на адресу відповідача (вул. Хрещатик, буд. 7/11, оф. 217, м. Київ, 01001) була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «інші причини».

При цьому, відповідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33447027) є: вул. Хрещатик, буд. 7/11, оф. 217, м. Київ, 01001.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 по справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зазначала, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій».

Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конверту з відміткою «інші причини» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, обґрунтованого письмового відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2021 між ТОВ «СІЛВАН» (далі - Орендар) та Українською партією «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» (далі - Суборендар) був укладений Договір № 06 суборенди об`єкту нерухомості (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 38, групи приміщень № 20, площею 36,6 кв.м, що розташоване на другому поверсі нежитлового будинку (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/11 (надалі - Об`єкт суборенди).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Орендар передає Суборендарю Об`єкт суборенди за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі Сторони зазначають склад Об`єкту суборенди, його стан на момент передачі у користування та інше.

Суборендар вступає в строкове платне користування Об`єктом суборенди з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі (п. 2.2. Договору).

Умовами п. 2.4. Договору передбачено, що Об`єкт суборенди повертається Орендарю Суборендарем у день закінчення строку дії Договору, а у разі дострокового розірванні/припинення дії цього Договору - в день дострокового розірванні/припинення дії цього Договору. Повернення Об`єкту суборенди із користування фіксується відповідним актом приймання-передачі. Обов`язок зі складання акту приймання передачі Об`єкту суборенди покладається на Орендаря (п. 2.5. Договору).

Підпунктом 3.1.2. п. 3.1. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується вчасно оформляти рахунки на сплату суборендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором.

Згідно з пп. 3.2.5. п. 3.2. Договору, Орендар має право своєчасно і в повному обсязі отримувати від Суборендаря платежі передбачені цим Договором.

Орендар має право вимагати належного виконання Суборендарем зобов`язань за цим Договором (пп. 3.2.9. п. 3.2. Договору).

Відповідно до пп. 3.3.2. п. 3.2. Договору, Суборендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього Договору, сплачувати суборендну плату та інші платежі передбачені цим Договором.

Суборендар зобов`язаний у разі закінчення строку дії Договору суборенди або в разі дострокового розірвання Договору повернути Орендарю Об`єкт суборенди у стані що відповідає умовам цього Договору (пп. 3.3.16. п. 3.3. Договору).

Умовами пп. 3.3.26. п. 3.3. Договору передбачено, що Суборендар зобов`язаний завчасно, до настання строків оплати відповідних платежів, отримувати в Орендаря рахунки на сплату платежів передбачених даним Договором.

Суборендар зобов`язаний на дату підписання Акту приймання-передачі (повернення) Об`єкту суборенди із суборендного користування виключити інформацію із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про реєстрацію свого місцезнаходження за адресою Об`єкту суборенди (пп. 3.3.30. п. 3.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з 01 квітня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року (включно).

Додатковою угодою № 1 від 22.12.2021 сторони погодили внести зміни у п. 4.1. Договору, згідно з якими цей Договір набуває чинності 01 квітня 2021 року та діє до 31 грудня 2022 року (включно).

Строк користування Об`єктом суборенди обчислюється з дня передачі Об`єкту суборенди у користування Суборендарю за відповідним актом приймання-передачі та закінчується в день повернення Суборендарем Об`єкту суборенди Орендарю та підписання відповідного Акту приймання - передачі (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, суборендна плата за користування одним квадратним метром Об`єкту суборенди становить 520 (п`ятсот двадцять) гривень 30 (тридцять) копійок без ПДВ на місяць. Загальний розмір суборендної плати за користування Об`єктом суборенди становить 19 043 (дев`ятнадцять тисяч сорок три) гривень 04 (чотири) копійки без ІІДВ на місяць.

Нарахування Орендарем суборендної плати за цим Договором здійснюється з дня прийняття Суборендарем Об`єкту суборенди за актом приймання-передачі. Нарахування Орендарем суборендної плати за цим Договором припиняється з дня наступного за днем повернення Суборендарем Об`єкту суборенди Орендарю та підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі (п. 5.2. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 22.12.2021 сторони погодили внести зміни у п. 5.1. Договору, згідно з якими суборендна плата за користування одним квадратним метром Об`єкта суборенди становить 704 (сімсот чотири) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки без ПДВ на місяць. Загальний розмір суборендної плати за користування Об`єктом суборенди складає 25789 (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки без ПДВ на місяць.

Умовами п. 5.5. Договору передбачено, що починаючи з другого календарного місяця користування Об`єктом суборенди, Суборендар здійснює повну оплату суборендної плати за місяць, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний.

Згідно з п. 5.6. Договору, починаючи з другого календарного місяця користування, розмір суборендної плати за поточний місяць суборенди визначається шляхом коригування суми суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (індекс споживчих цін) за даними Державної служби статистики України за попередній місяць. У разі, коли коефіцієнт інфляції за попередній місяць менше одиниці, суборендна плата за поточний місяць не коригується та встановлюється в розмірі, що відповідає суборендній платі за попередній місяць. Зміна суборендної плати, передбачена цим пунктом Договору є індексацією та не погребує додаткового узгодження Сторонами. Індексація суборендної плати здійснюється Орендарем шляхом формування відповідних рахунків на сплату суборендної плати.

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що рахунки на оплату платежів, передбачених цим Договором, формуються Орендарем та сплачуються Суборендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря кожного календарного місяця в національній валюті України.

Суборендар зобов`язаний щомісячно, до настання дати сплати відповідних платежів за цим Договором, одержати у представника Орендаря відповідні рахунки на сплату передбачених цим Договором платежів (п. 5.10. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, всі зміни та доповнення до цього Договору є чинними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані повноважними представниками обох Сторін.

Всі Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною (п. 7.2. Договору).

Умовами п. 7.5. Договору передбачено, що розірвання або закінчення строку дії Договору не є підставою для звільнення Суборендаря від виконання обов`язку по погашенню заборгованості зі сплати платежів передбачених Договором.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами законодавства України і цим Договором (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 11.1. Договору, всі питання, які не врегульовані цим Договором, вирішуються в порядку, передбаченому законодавством України. Всі спори за цим Договором вирішуються у судових органах України.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.04.2021 до Договору № 06 суборенди об`єкту нерухомості від 25.03.2021, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін, Орендар передав, а Суборендар приймав 01 квітня 2021 року в строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 38, групи приміщень № 20, площею 36,6 кв.м, що розташоване на другому поверсі нежитлового будинку (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/11 (надалі - Об`єкт суборенди).

01.03.2022 сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 від 01.03.2022 до Договору, згідно умов якої, у зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, Сторони дійшли згоди в період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року (включно) не нараховувати Суборендну плату за користування Об`єктом суборенди за Договором № 06 суборенди об`єкта нерухомості від 25 березня 2021 року.

На виконання умов Договору, позивачем було оформлено рахунок на сплату № 32 від 01.02.2022 за лютий 2021 року на суму 25 944,56 грн.

Згідно з Актом надання послуг № 29 від 28.02.2022, підписаним представниками сторін та скріпленого відбитком печатки, суборенда нежитлового приміщення за лютий 2022 рік становить 25 944,56 грн (рахунок на оплату № 32 від 01.02.2022).

Сторонами було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом за період: січень 2022 р. - травень 2022 р., згідно з яким заборгованість Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» перед ТОВ «СІЛВАН», станом на 31.05.2022, становить 25 944,56 грн.

Однак, заборгованість з суборендної плати відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 06 суборенди об`єкту нерухомості від 25.03.2021.

Відповідно до частини першої ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста ст. 283 ГК України).

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина третя ст. 774 ЦК України).

Частиною першою ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п`ята ст. 762 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.12.2021, суборендна плата за користування одним квадратним метром Об`єкта суборенди становить 704 (сімсот чотири) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки без ПДВ на місяць. Загальний розмір суборендної плати за користування Об`єктом суборенди складає 25789 (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки без ПДВ на місяць.

Згідно з п. 5.6. Договору, починаючи з другого календарного місяця користування, розмір суборендної плати за поточний місяць суборенди визначається шляхом коригування суми суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (індекс споживчих цін) за даними Державної служби статистики України за попередній місяць. У разі, коли коефіцієнт інфляції за попередній місяць менше одиниці, суборендна плата за поточний місяць не коригується та встановлюється в розмірі, що відповідає суборендній платі за попередній місяць. Зміна суборендної плати, передбачена цим пунктом Договору є індексацією та не погребує додаткового узгодження Сторонами. Індексація суборендної плати здійснюється Орендарем шляхом формування відповідних рахунків на сплату суборендної плати.

Як зазналось судом, на виконання умов Договору, позивачем було оформлено рахунок на сплату № 32 від 01.02.2022 за лютий 2021 року на суму 25 944,56 грн.

Згідно з Актом надання послуг № 29 від 28.02.2022, підписаним представниками сторін та скріпленого відбитком печатки, суборенда нежитлового приміщення за лютий 2022 рік становить 25 944,56 грн (рахунок на оплату № 32 від 01.02.2022).

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 5.5. Договору передбачено, що починаючи з другого календарного місяця користування Об`єктом суборенди, Суборендар здійснює повну оплату суборендної плати за місяць, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний.

Відповідно до пп. 3.3.2. п. 3.2. Договору, Суборендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього Договору, сплачувати суборендну плату та інші платежі передбачені цим Договором.

Однак, матеріалами справи підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати суборендної сплати у строки, передбачені умовами Договору, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 25 944,56 грн (з урахуванням індексу інфляції (індексу споживчих цін)).

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявленої до стягнення суми не надав.

Слід зазначити, що відповідач також не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду аргументи, доводи та міркування щодо заявлених позовних вимог, хоча обізнаний про розгляд даної справи судом, не виконав обов`язку щодо надання відзиву на позов з мотивуванням заперечень за наявності таких.

Однак, згідно Акту звірки взаєморозрахунків станом за період: січень 2022 р. - травень 2022 р., підписаного зі сторони Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» та скріпленого відбиткам її печатки, відповідач обізнаний та підтверджує факт наявності заборгованості перед ТОВ «СІЛВАН», станом на 31.05.2022, у розмірі 25 944,56 грн

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати суборендної плати за лютий 2022 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236 - 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Української партії «ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА» (вул. Хрещатик, буд. 7/11, оф. 217, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи: 33447027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВАН» (вул. Іллі Еренурга, буд. 3-А, оф. 21, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи: 43186418) заборгованість з суборендної плати у розмірі 25 944 (Двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн 56 коп. та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова