Рішення

від 14.02.2023 по справі 910/13565/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2023Справа № 910/13565/22Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фермерського господарства «КОЛЬВАХА С.Л.»

до Приватного підприємства «АГРОПРОГРЕС ЛВС»

про стягнення 797 079,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «КОЛЬВАХА С.Л.» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «АГРОПРОГРЕС ЛВС» про стягнення 797 079,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №22/09/22-031 від 22.09.2022.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.12.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13565/22, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 12.12.2022, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 12.12.2022 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2022 між Фермерським господарством «КОЛЬВАХА С.Л.» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОГРЕС ЛВС» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 22/09/22-031 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати, а покупець зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: зернові, бобові та олійні культури (надалі - товар).

Факт укладання договору поставки № 22/09/22-031 від 22.09.2022 та виникнення між вказаними особами господарських зобов`язань, позивач обґрунтовує шляхом електронного листування між сторонами та обміну сканових його копій. На підтвердження зазначених обставин позивач надав роздруківки електронної пошти позивача.

Асортимент, кількість, стандарт, особливі вимоги до якості партії товару визначається за згодою сторін та фіксується в Специфікації (п. 1.2. договору).

Загальна сума договору визначається виходячи з суми всіх Специфікацій, підписаних протягом терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, узгодженою сторонами у Специфікації. Підписання сторонами Специфікації на поставку конкретної партії товару свідчить про узгодження всіх істотних умов поставки, в тому числі і ціни за одиницю товару і асортименту товару.

За змістом пунктів 3.1., 3.3. договору покупець оплачує товар за ціною та на умовах, вказаних в Специфікації, підписаній сторонами. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника.

У Специфікації № 1 до договору №22/09/22-031 від 22.09.2022 сторони погодили, що загальна вартість товару - кукурудза, що поставляється по цій Специфікації, складає 670 000 (шістсот сімдесят тисяч) гривень 00 коп. у кількості 100 тон.

Пунктом 2. Специфікації № 1 до договору №22/09/22-031 від 22.09.2022 визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах:

2.1. покупець зобов`язаний оплатити 86% від вартості поставленого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання нижчезазначених документів:

- договір - факсова копія або сканована копія по електронній пошті.

- рахунок-фактура - факсова копія або сканована копія по електронній пошті.

- видаткова накладна - факсова копія або сканована копія по електронній пошті.

2.2. покупець зобов`язаний оплатити 14% від вартості поставленого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи постачальника (з обов`язковим попереднім узгодженням).

Постачальник зобов`язаний передати покупцеві оригінали документів, перелічених вище, протягом 10 (десяти) робочих днів після здійснення поставки товару (п. 2.3. договору).

Товар поставляється партіями в порядку та в строки, передбачені в Специфікації (п. 4 договору).

Згідно з пунктами 3 та 4 у Специфікації № 1 до договору №22/09/22-031 від 22.09.2022 поставка товару здійснюється на умовах: DAP згідно з Правилами «Інкотермс» 2020 року. Склад покупця, що знаходиться за адресою: 28035, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, с. Березівка, вул. Ольховського, буд. 171. Термін поставки товару: до « 27» вересня 2022 року.

Пунктом 5.2. договору сторонами погоджено, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 10 (десять) робочих днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного даним договором, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від несплаченої суми.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2022 року (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 708 457,64 грн. На підтвердження поставки позивач надав видаткові накладні № 24 від 23.09.2022 на суму 354 362,82 грн, № 25 від 24.09.2022 на суму 354 094,82 грн, товарно-транспортні накладні №90 від 23.09.2022, № 131 від 23.09.2022, №93 від 24.09.2022, №138 від 24.09.2022 та податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію № 45 від 23.09.2022 на суму 354 362,82 грн, № 46 від 24.09.2022 на суму 354 094,82 грн.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру №25 від 26.09.2022 на оплату у сумі 708 457,64 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на суму 20 000,00 грн, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 688 457,64 грн (708 457,64 - 20 000,00).

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 53 761,66 грн - пені, 34 422,88 грн - штрафу, 3 225,38 грн - 3% річних, 17 211,44 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 24 від 23.09.2022, № 25 від 24.09.2022, товарно-транспортними накладними №90 від 23.09.2022, № 131 від 23.09.2022, №93 від 24.09.2022, №138 від 24.09.2022 та податковими накладними з квитанціями про їх реєстрацію № 45 від 23.09.2022, № 46 від 24.09.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 708 457,64 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 2 Специфікації № 1 до договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах:

2.1. покупець зобов`язаний оплатити 86% від вартості поставленого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання нижчезазначених документів:

- договір - факсова копія або сканована копія по електронній пошті.

- рахунок-фактура - факсова копія або сканована копія по електронній пошті.

- видаткова накладна - факсова копія або сканована копія по електронній пошті.

2.2. покупець зобов`язаний оплатити 14% від вартості поставленого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи постачальника (з обов`язковим попереднім узгодженням).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки:

за видатковою накладною № 24 від 23.09.2022 (направлення електронною поштою - 26.09.2022 та реєстрація податкової накладної - 12.10.2022) - 86% від вартості поставленого товару у розмірі 304 752,03 грн до 03.10.2022 включно; 14% від вартості поставленого товару у розмірі 49 610,79 грн до 19.10.2022 включно;

за видатковою накладною № 25 від 24.09.2022 (направлення електронною поштою - 26.09.2022 та реєстрація податкової накладної - 12.10.2022) - 86% від вартості поставленого товару у розмірі 304 521,54 грн до 03.10.2022 включно; 14% від вартості поставленого товару у розмірі 49 573,28 грн до 19.10.2022 включно.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідачем було частково погашено основну суму заборгованості у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 04.10.2022.

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 688 457,64 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із вищенаведеним, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 688 457,64 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 53 761,66 грн - пені, 34 422,88 грн - штрафу, 3 225,38 грн - 3% річних, 17 211,44 грн - інфляційних втрат.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Нарахування пені здійснено позивачем за загальний період з 04.10.2022 по 29.11.2022 на загальну суму боргу 688 457,64 грн.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Однак, враховуючи встановлені судом строки оплати, в межах заявленого позивачем періоду нарахування пені має здійснюватися за такі періоди:

з 04.10.2022 по 29.11.2022 на заборгованість за видатковою накладною № 24 від 23.09.2022 у розмірі 284 752,03 грн;

з 20.10.2022 по 29.11.2022 на заборгованість за видатковою накладною № 24 від 23.09.2022 у розмірі 49 610,79 грн;

з 04.10.2022 по 29.11.2022 на заборгованість за видатковою накладною № 25 від 24.09.2022 у розмірі 304 521,54 грн;

з 20.10.2022 по 29.11.2022 на заборгованість за видатковою накладною № 25 від 24.09.2022 у розмірі 49 573,28 грн.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що сума пені становить 51 582,38 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 10 (десять) робочих днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного даним договором, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від несплаченої суми.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 10 (десять) робочих днів, суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачем штрафу на підставі п. 5.3 договору у розмірі 34 422,88 грн, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Таким чином, розмір інфляційних втрат становить 4 819,20 грн, зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахування зазначених вище періодів прострочення оплати, судом встановлено, що сума 3% річних становить 3 094,94 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Фермерського господарства «КОЛЬВАХА С.Л.» до Приватного підприємства «АГРОПРОГРЕС ЛВС».

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «АГРОПРОГРЕС ЛВС» (01015, місто Київ, вул.Старонаводницька, будинок 13Б, ідентифікаційний код 32339909) на користь Фермерського господарства «КОЛЬВАХА С.Л.» (39432, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Новий Тагамлик, вул.Шевченка, будинок 41, ідентифікаційний код 34087723) заборгованість у сумі 688 457,64 грн, пеню у сумі 51 582,38 грн, штраф у сумі 34 422,88 грн, інфляційні втрати у сумі 4 819,20 грн, 3% річних у сумі 3 094,94 грн та судовий збір у сумі 11 735,67 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.02.2023.

Суддя О.В. Гулевець