Рішення

від 13.02.2023 по справі 911/2233/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2023 р. Справа № 911/2233/22

За позовом Державного підприємства "Іванківське лісове господарство", 07200, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Іванків, вулиця Поліська, будинок 22

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енівей", 07053, Київська область, Поліський район, селище міського типу Красятичі, вулиця Жовтнева, будинок 84

про стягнення 12 308,01 грн за договором поставки № 232 від 01.09.2021

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Державне підприємство "Іванківське лісове господарство" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енівей" про стягнення заборгованості за договором поставки № 232 від 01.09.2021 у розмірі 12 308,01 грн, з яких: 10 915,00 грн основний борг, 230,56 грн 3% річних та 1 162,45 грн інфляційні.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2022 відкрито провадження у справі № 911/2233/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 07053, Київська область, Поліський район, селище міського типу Красятичі, вулиця Жовтнева, будинок 84, яка вказана в позовній заяві, що збігається із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 08.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що судове рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.

Згідно приписів пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

13 грудня 2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/2233/22 до вирішення питання припинення Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" у зв`язку із його реорганізацією.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 945 утворено Комісію з припинення Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Наказом від 05.12.2022 внесено зміни до складу Комісії з припинення Державного підприємства "Іванківське лісове господарство", визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Іванківське лісове господарство". Позивач зазначає, що наразі проводиться інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, рахунків Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" та забезпечено підготовку складання передавального акта та подальшого подання його до Держлісагенства. У зв`язку зі наведеним, посилаючись на приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд зупинити провадження у справі до вирішення питання припинення Державного підприємства "Іванківське лісове господарство".

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, з таких підстав.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для зупинення провадження у справі. Так, випадки обов`язкового зупинення провадження у справі визначені статтею 227 Господарського процесуального кодексу України.

Право суду зупинити провадження у справі закріплено у статті 228 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи;) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У відповідності до положень статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, перелік випадків за існування яких суд має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі є вичерпним.

Одночасно, ні норма статті 228 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається заявник, ні норма статті 227 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі, як припинення юридичної особи шляхом реорганізації.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Суд зауважує, що процесуальним законом передбачена можливість вирішення питань, пов`язаних із виконанням судових рішень шляхом заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 вересня 2021 року між Державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (Посточальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енівей" (Покупець) укладено договір поставки № 232, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався відпустити покупцю товар (відходи лісопиляння (обапіл)), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах передбачених даним договором.

Згідно із пунктом 1.2 Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару постачальником, та підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Умовами пункту 2.1 Договору визначено, що сума цього договору складається із загальної вартості товару, що буде відпущено покупцю згідно усіх відповідних супровідних документів.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що платежі здійснюються шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100 % передоплати, або за усною домовленістю, на умовах післяплати.

Відповідно до пункту 3.4 Договору товар вважається фактично переданий покупцю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Умовами пункту 9.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками сторін і діє до 31.12.2021.

Відповідний договір підписаний представниками позивача та відповідача, а також засвідчений печатками сторін.

Доказів визнання договору або його окремих частин недійсними суду не надано.

В якості Додатку до Договору поставки № 232 від 01.09.2021 між сторонами підписано "Протокол погодження ціни", за яким сторонами погоджені якісні характеристики товару та його ціна.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 196 305,00, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 008801 від 01.12.2021 на суму 16 605,00 грн; № 008828 від 07.12.2021 на суму 15 210,00 грн; № 008863 від 15.12.2021 на суму 15 120,00 грн; № 008928 від 22.12.2021 на суму 14 760,00 грн; № 008952 від 28.12.2021 на суму 14 580,00 грн; № 008973 від 05.01.2022 на суму 14 490,00 грн; № 008985 від 12.01.2022 на суму 14 625,00 грн; № 009277 від 20.01.2022 на суму 18 425,00 грн; № 009327 від 26.01.2022 на суму 18 700,00 грн; № 009379 від 02.02.2022 на суму 18 700,00 грн; № 009400 від 08.02.2022 на суму 18 150,00 грн; № 009472 від 16.02.2022 на суму 16 940 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у товарно-транспортних накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманого товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 185 390,00 грн, тобто вартість товару в сумі 10 915,00 грн залишена відповідачем не сплаченою.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач зверталося до відповідача із претензією від 15.07.2022 № 229/3, в якій зазначив про неналежне невиконання умов договору та просив сплати заборгованість у розмірі 10 915,00 грн.

Претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного вище, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини першої статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 196 305,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

Підписання представником відповідача товарно-транспортних накладних, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Датою поставки у відповідності до умов договору є дата товарно-транспортної накладної.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.3 Договору сторони погодили, що платіж здійснюється шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати, або, за усною згодою сторін, на умовах післяплати.

Виходячи із положень пункту 2.3 Договору та статті 692 Цивільного кодексу України строк оплати є таким, що настав.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджується матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 915,00 грн.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, доказів на спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товару у сумі 10 915,00 грн не надав.

Враховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 10 915,00 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 10 915,00 грн та їх задоволення.

Окрім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого йому товару за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 230,56 грн 3% річних (період нарахування з 17.02.2022 по 31.10.2022) та 1 162,45 грн інфляційні (період нарахування: березень - травень 2022 року).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 230,56 грн та інфляційних втрат в сумі 1 162,45 грн підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем під час розгляду даної справи суду не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за договором поставки № 232 від 01.09.2021.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енівей" (07053, Київська область, Поліський район, селище міського типу Красятичі, вулиця Жовтнева, будинок 84, код 35525630) на користь Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (07200, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Іванків, вулиця Поліська, будинок 22, код 00992088) 12 308 (дванадцять тисяч триста вісім) грн 01 коп. заборгованості та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 13.02.2023