Рішення

від 09.02.2023 по справі 910/10369/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023 Справа № 910/10369/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БК Житлоінвест, м. Львів

про стягнення заборгованості за надані послуги

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Маслова Наталія Володимирівна ( в режимі відеоконференції) представник;

Від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 року надіслано за підсудністю матеріали справи №910/10369/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БК Житлоінвест, м. Львів про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 18 280,87грн., з якої: 14 684,24грн. основний борг, 2 973,86грн. пеня, 352,42грн. інфляційні втрати та 270,35грн. 3% річних.

Підставою для передачі прави до господарського суду Львівської області Господарським судом міста Києва визначено п.1 ч.1 ст. 31 ГПК України та те, що для розгляду даного спору Господарський процесуальний кодекс не передбачає іншої територіальної юрисдикції (підсудності), ніж розгляд господарським судом за місцезнаходженням відповідача, яким є: 79059, м. Львів, вул. Плугова, будинок 6А.

Згідно ч.7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.01.2023 о 10:45 год.

12.01.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання за вх.№803/23 про участь у судовому засіданні 20.01.2023 року на 10год. 45хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 13.01.2023 року забезпечено участь представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД, м. Київ в судовому засіданні у справі №910/10369/22, призначеному на 20.01.2023 р. о 10:45 год, в режимі відеоконференції

за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

18.01.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшов супровідний лист за вх.№1311/23, яким надано суду копію паспорта для ідентифікації представника позивача.

У судове засідання 09.02.2023 року позивач явку представника забезпечив (поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції за допомогою системи Ізікон), підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 09.02.2023 року відповідача явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 21.12.2023 року та від 23.01.203 року про надіслання ухвал на відому юридичну адресу відповідача 79059, м. Львів, вул. Плугова, 6А. Одночасно суд зазначає, що від відповідача до суду повернувся конверт із зазначенням причини повернення на довідці: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

10 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Житлоінвест укладений договір №109 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, згідно з яким Виконавець зобов`язується виконувати на замовлення Замовника ремонт та технічне обслуговування наданого замовником автомобілів: TOYOTA CAMRY, VIN: НОМЕР_1 та інших автомобілів наданих замовником, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Факт надання послуг підтверджується Актом виконаних робіт №2022002566 від 12.02.2022 року, підписаним позивачем та відповідачем.

В зазначеному Акті виконаних робіт та як стверджує позивач та не заперечує відповідач загальна сума заборгованості (використані запчастини і матеріали та виконані роботи) становить 14 684,24грн. Відтак, заборгованість по Договору №109 від 10.12.2020 року на підставі Акту виконаних робіт становить 14 684,24грн.

Зважаючи на вищенаведене, неоплаченими є надані послуги за використані запчастини та матеріали і виконані роботи по Договору №109 від 10.12.2020 року на загальну суму 14 684,24 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу пеню за період з лютого по вересень 2022 року у розмірі 2973,86 грн., інфляційні втрати за період з лютого по вересень 2022 року включно у розмірі 352,42грн. та 3 % річних за період з 17.02.2022 року по 28.09.2022 року у розмірі 270,35грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на підставі Акту виконаних робіт у розмірі 18 280,87грн., з якої: 14 684,24грн. основний борг, 2 973,86грн. пеня, 352,42грн. інфляційні втрати та 270,35грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Предметом доказування є обставини з якими пов`язується факт укладення договору та надання послуг, його неналежне виконання в частині оплати.

10 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Житлоінвест укладений договір №109 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, згідно з яким Виконавець зобов`язується виконувати на замовлення Замовника ремонт та технічне обслуговування наданого замовником автомобілів: TOYOTA CAMRY, VIN: НОМЕР_1 та інших автомобілів наданих замовником, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.2.9 Договору, після виконання робіт, Виконавець надає замовнику Акт виконаних робіт, в якому зазначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів, гарантійні терміни на виконані роботи.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що по закінченні робіт та підписання Акту виконаних робіт, автомобіль видається особі, уповноваженій Замовником на отримання автомобіля.

Згідно п.4.1 Договору, оплата за виконані роботи проводиться Замовником по факту виконання робіт, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Акту.

Так, відповідно до Акту виконаних робіт № 2022002566 від 12.02.2022 року, позивачем надані послуги відповідачу з виконання робіт та за використані запчастини та матеріали на загальну суму 14 684,24грн.

В матеріалах справи відсутні зауваження Замовника щодо наданих послуг. Тому послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі з урахуванням підписання Акту виконаних робіт №2022002566 від 12.02.2022 року Замовником та скріплено печатками обох юридичних осіб.

Відповідно до зазначеного, фактична сума заборгованості відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю БК Житлоінвест перед позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД відповідно до Договору №109 від 10.12.2020 року на пістав Акту виконаних робіт становить 14 684,24грн., що не заперечується позивачем, що підтверджується підписаним обома сторонами актом виконаних робіт.

Заборгованість в сумі 14 684,24 грн. за договором, зокрема підтверджується отриманим та підписаним відповідачем Актом виконаних робіт №2022002566 від 12.02.2022 року, що додані позивачем. Жодних належних та допустимих доказів щодо наданих позивачем послуг та їх вартості відповідачем не надано.

В матеріалах справи немає доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг позивачем та їх вартості в розмірі 14 684,24грн.

Відповідно до п.5.2 Договору за прострочення оплати за цим договором Замовник сплачує окрім відшкодування фактично завданих збитків, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу пеню за період з лютого по вересень 2022 року у розмірі 2973,86 грн., інфляційні втрати за період з лютого по вересень 2022 року включно у розмірі 352,42грн. та 3 % річних за період з 17.02.2022 року по 28.09.2022 року у розмірі 270,35грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на підставі Акту виконаних робіт у розмірі 18 280,87грн., з якої: 14 684,24грн. основний борг, 2 973,86грн. пеня, 352,42грн. інфляційні втрати та 270,35грн. 3% річних.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору про надання послуг з розробки (доопрацювання) модулів програмного забезпечення в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору №109 від 10.2.2020 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів на підставі Акту виконаних робіт № 2022002566 від 12.02.2022 року, у відповідача виникла заборгованість загальною вартістю 14 684,24 грн.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Враховуючи відсутність зауважень до Акту виконаних робіт № 2022002566 від 12.02.2022 року зі сторони відповідача та їх підписанням обома сторонами, суд доходить висновку про їх надання, а відтак про виконання договору №109 від 10.2.2020 року позивачем про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №109 від 10.2.2020 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, згідно Акту виконаних робіт № 2022002566 від 12.02.2022 року становить 14 684,24 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін та дана сума не заперечується відповідачем.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.5.2 Договору за прострочення оплати за цим договором Замовник сплачує окрім відшкодування фактично завданих збитків, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з лютого по вересень 2022 року у розмірі 2973,86 грн.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши період нарахування (з врахуванням п.4.1 Договору) та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 2973,86грн. в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми яка підлягала сплаті за період з 17.02.2022 року по 28.09.2022 року у розмірі 270,35грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо`язання (з врахуванням п.4.1 Договору) та сума від якої нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 270,35грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 352,42грн. інфляційних нарахувань за період з лютого по вересень 2022 року включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильно суму боргу від суми якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат та період, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 352,42грн. в межах заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає вартість наданих послуг за використані запчастини та матеріали і виконані роботи по Договору №109 від 10.12.2020 року у сумі 18 280,87грн., з якої: 14 684,24грн. основний борг, 2 973,86грн. пеня, 352,42грн. інфляційні втрати та 270,35грн. 3% річних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2481,00грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Житлоінвест (79059, м. Львів, вул. Плугова, 6А, код ЄДРПОУ 37772471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД ( 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 179, код ЄДРПОУ 14369855) 14 684,24грн. - основний борг, 2 973,86грн. - пені, 352,42грн. - інфляційних втрат, 270,35грн. - 3% річних та 2481,00грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2023 року.

Суддя Коссак С.М.