Рішення

від 08.02.2023 по справі 916/2334/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2334/22розглянувши справу №916/2334/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 (65481, Одеської обл., м. Южне, вул. Центральна, буд. 22; код ЄДРПОУ 34334724)

До відповідача: Акціонерного товариства „Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539)

про стягнення 1250701,07 грн.

Представники:

від позивача- Єгоров О.О., адвокат за ордером

від відповідача Сімоненко І.О., самопредставництво

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Одеський припортовий завод про стягнення 1250701,07 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2022р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 від 15.09.2021р. вх. №ГСОО 2422/22 залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 визначено надати суду докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на належну відповідачу реєстраційну адресу. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

26.09.2022р. до господарського суду Одеської області позивачем були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 19.09.2022р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2022р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2334/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "26" жовтня 2022 р. о 11:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.10.2022р. о 11:30.

25.10.2022р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2022р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 у справі №916/2334/22 - залишити без руху. Позивачу запропоновано надати суду докази в підтвердження повноважень адвоката (ордер, довіреність). Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55, що в силу вимог ч.13 ст.176 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

27.10.2022р. до суду позивачем було надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2022р. продовжено розгляд справи №916/2334/22 та підготовче засідання у справі призначено на "28" листопада 2022 р. о 11:45. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 28.11.2022р. о 11:45.

07.11.2022р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

28.11.2022р. судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання в приміщенні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2022р. призначено підготовче засідання по справі №916/2334/22 на "21" грудня 2022 р. о 14:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.12.2022р. о 14:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2022р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2334/22. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "08" лютого 2023 р. о 11:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 08.02.23 о 11:30.

07.02.2023р. до суду відповідачем було надано заперечення на клопотання.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач просив суд зменшити заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню на 90%.

У судовому засіданні 08.02.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 14.02.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 та Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод було укладено наступні Договори: Договір №073-3 від 14 червня 2021 року; Договір №082 від 21 липня 2021 року; Договір №103 від 26 серпня 2021 року; Договір №128 від 20 жовтня 2021 року.

За умовами зазначених угод Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 взяло на себе зобов`язання щодо виконання робіт по капітальному ремонту обладнання цеху по виробництву карбаміду у визначені строки, а Акціонерне товариство „Одеський припортовий завод зобов`язувалося сплатити вартість виконаних ремонтних робіт у визначені договором строки після підписання акту приймання-передачі робіт (послуг).

Позивачем було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 виконало всі взяті на себе зобов`язання та виконало підрядні роботи у відповідності до умов укладених угод. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Щодо заборгованості за Договором №073-3 від 14 червня 2021 року, позивачем було зазначено суду, що згідно з Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт, який було підписано сторонами 08.11.2021 року, позивачем було надано, а відповідачем прийнято роботи з капітального ремонту конвеєрів ЦВирК на загальну суму 63978,40 грн. На підставі зазначеного Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт від 08.11.2021р. року позивач надав відповідачу рахунок на оплату №69 від 08.11.2021 року

Пунктом 4.7. Договору передбачено, шо Відповідач протягом 25 (банківських) днів після підписання акту прийому-передачі робіт (послуг) сплачує вартість робіт, визначену в ньому.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021р.та Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 р. по 15.06.2022 р. станом на сьогоднішній день, вищезазначений рахунок на оплату №69 від 08.11.2021р. відповідачем не сплачений, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Договором №073-3 від 14.06.2021 р., яка складає 63978,40 грн.

Пунктом 8.7. Договору сторони погодили, що при затримці оплати виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, за прострочення виконання зобов`язання позивачем розраховано пеню у розмірі 6825,54 грн., яка нарахована за період з 14.12.2021 року по 13.06.2022р.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, останній повинен сплатити на користь позивача крім суми основної заборгованості за Договором №073-3 від 14.06.2021 р. у розмірі 63978,40 грн., додатково нараховано інфляційне збільшення у розмірі 12118,69 грн. та 3% річних у розмірі 1409,28 грн. за період з 14.12.2021 року по 07.09.2022 року.

Щодо заборгованості за Договором №082 від 21 липня 2021 року, позивачем було зазначено суду, що згідно з Актом №7 та Актом №4 приймання виконаних будівельних робіт, які було підписано сторонами 08.11.2021 року, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи з капітального ремонту обладнання ЦВирК на загальну суму 230776,41 грн.: 132732,19 грн. та 98044,22 грн. відповідно.

На підставі зазначених Актів приймання виконаних будівельних робіт №7 та №4 від 08.11.2021р. позивач надав відповідачу відповідно рахунки на оплату №62 та №70 від 08.11.2021р. Також на виконання Договору №082 від 21.07.2021 року позивачем у грудні було виконано ремонтні роботи на суму 186462,28 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом №8 приймання виконаних будівельних робіт від 16.12.2021 року та рахунком на оплату №75 від 16.12.2021р.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Відповідач протягом 25 (банківських) днів після підписання акту прийому-передачі робіт (послуг) сплачує вартість робіт, визначену в ньому.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021р. та Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 р. по 15.06.2022 р. станом на сьогоднішній день, вищезазначені рахунки на оплату №62 та №70 від 08.11.2021р., а також рахунок на оплату №75 від 16.12.2021 року відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за Договором №082 від 21.07.2021 р., яка складає 417238,69 грн.

Пунктом 8.7. Договору сторони погодили, що при затримці оплати виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, за прострочення виконання зобов`язання за Договором №082 від 21.07.2021 р. позивачем розраховано пеню у загальному розмірі 50469,66 грн., з яких 24620,37 грн. нараховано за період з 14.12.2021 року по 13.06.2022 року за Актами №7 та №4 від 08.11.2021 р., та 25849,29 грн., які нараховано за період з 21.01.2022 року по 20.07.2022р. за Актом №8 від 16.12.2021 р.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором №082 від 21.07.2021 р., останній повинен сплатити на користь позивача крім суми основної заборгованості у розмірі 417238,69 грн., додатково нараховано інфляційне збільшення у розмірі 74880,77 грн. та 3% річних у розмірі 8608,30 грн. за період з 14.12.2021р. по 07.09.2022р.

Щодо заборгованості за Договором №103 від 26 серпня 2021 року, позивачем було зазначено суду, що згідно з Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт, який було підписано сторонами 16.12.2021 року, позивачем було надано, а відповідачем прийнято роботи з ремонту обладнання ЦВирК агрегат №2 на загальну суму 101887,26 грн.

На підставі зазначеного Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт від 16.12.2021р. позивач надав відповідачу рахунок на оплату №73 від 16.12.2021 року.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Відповідач протягом 15 (банківських) днів після підписання акту прийому-передачі робіт (послуг) сплачує вартість робіт, визначену в ньому.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021р. та Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 р. по 15.06.2022 р. станом на сьогоднішній день, вищезазначений рахунок на оплату №73 від 16.12.2021 р. відповідачем не сплачений, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Договором №103 від 26.08.2021 р., яка складає 101887,26 грн.

Пунктом 8.7. Договору сторони погодили, що при затримці оплати виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, за прострочення виконання зобов`язання за Договором №103 від 26.08.2021 р. позивачем розраховано пеню у розмірі 12874,08 грн., яка нарахована за період з 07.01.2022 року по 06.07.2022 року .

Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, останній повинен сплатити на користь позивача крім суми основної заборгованості у розмірі 101887,26 грн., додатково нараховано інфляційне збільшення у розмірі 18576,54 грн. та 3% річних у розмірі 2043,33 грн. за період з 07.01.2022 року по 07.09.2022 року.

Щодо заборгованості за Договором №128 від 20 жовтня 2021 року, позивачем було зазначено суду, що згідно з Актом №1 та Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт, які було підписано сторонами 16.12.2021 року, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи з капітального ремонту обладнання ЦВирК агрегат №2 на загальну суму 361088,08 грн.: 180116,46 грн. та 180971,62 грн. відповідно.

На підставі зазначених Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 від 16.12.2021р. позивач надав відповідачу відповідно рахунки на оплату №72 та №71 від 16.12.2021р.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що Відповідач протягом 15 (банківських) днів після підписання акту прийому-передачі робіт (послуг) сплачує вартість робіт, визначену в ньому.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021р. та Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 р. по 15.06.2022 р. станом на сьогоднішній день, вищезазначені рахунки на оплату №72 та №71 від 16.12.2021 р. відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Договором №128 від 20.10.2021 р., яка складає 361088,08 грн.

Пунктом 8.7. Договору сторони погодили, що при затримці оплати виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, за прострочення виконання зобов`язання за Договором №128 від 20.10.2021 р. позивачем розраховано пеню у розмірі 45835,70 грн.. яка нарахована за період з 07.01.2022 року по 06.07.2022 року.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, останній повинен сплатити на користь позивача крім суми основної заборгованості у розмірі 361088,08 грн., додатково нараховано інфляційне збільшення у розмірі 65835,20 грн. та 3% річних у розмірі 7241,55 грн. за період з 07.01.2022 року по 07.09.2022 року.

З урахуванням викладеного та зазначеного, позовні вимоги позивача направлено на стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1250701,07 грн., що складається суми основної заборгованості у розмірі 944192,43 грн., суми пені у розмірі 115794,98 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 171411,2 грн., суми 3% річних у розмірі 19302,46 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що він просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%. Відповідачем було зазначено суду, що скрутне фінансове становище, викликане негативними тенденціями, які склалися на світовому ринку азотних добрив та на ринку природного газу України, неповерненням з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток, понесенням витрат підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено (становлять близько 90 млн. грн. на рік). 18.09.2021р. відповідач остаточно зупинив виробництво аміаку та карбаміду, як наслідок, не має змоги провести розрахунки за своїми зобов`язаннями, у тому числі за договором, укладеним з позивачем. Також було зазначено відповідачем, що він не намагається уникнути виконання зобов`язання, а незважаючи на складне фінансове становище намагається провести розрахунки по зобов`язанням. Складна економічна ситуація в сфері безпеки та енергетики України, спровокована як загальносвітовими тенденціями, так і діями Російської Федерації, яка використовує своє становище домінуючого імпортера газу в Європу та в України а також вплив на формування цін з метою, в тому числі, ведення гібридної війни проти України; у зв`язку з військовою агресією з працівниками товариства призупинено дію трудових договорів.

Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду, що розмір пені складає 12,26% від загальної суми заборгованості, а тому посилання відповідача на те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, оскільки належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, є безпідставними та не обґрунтованими. В даному випадку розмір неустойки не перевищує розміру збитків, а тому на думку позивача, немає правових підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч.ч 1, 2 ст. 233 ГК України. Також було позивачем зазначено суду, що відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків, а тому позовні вимоги позивача мають бути задоволені в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 та Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод виникли на підставі укладених між ними Договору №073-3 від 14 червня 2021 року, Договору №082 від 21 липня 2021 року, Договору №103 від 26 серпня 2021 року та Договору №128 від 20 жовтня 2021 року.

Судом встановлено, що за Договором №073-3 від 14 червня 2021 року, згідно з Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт, який було підписано сторонами 08.11.2021 року, позивачем було надано, а відповідачем прийнято роботи з капітального ремонту конвеєрів ЦВирК на загальну суму 63978,40 грн. За Договором №082 від 21 липня 2021 року, згідно з Актом №7 та Актом №4 приймання виконаних будівельних робіт, які було підписано сторонами 08.11.2021 року, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи з капітального ремонту обладнання ЦВирК на загальну суму 230776,41 грн.: 132732,19 грн. та 98044,22 грн. відповідно. За Договором №103 від 26 серпня 2021 року, згідно з Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт, який було підписано сторонами 16.12.2021 року, позивачем було надано, а відповідачем прийнято роботи з ремонту обладнання ЦВирК агрегат №2 на загальну суму 101887,26 грн.

За Договором №128 від 20 жовтня 2021 року, згідно з Актом №1 та Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт, які було підписано сторонами 16.12.2021 року, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи з капітального ремонту обладнання ЦВирК агрегат №2 на загальну суму 361088,08 грн.: 180116,46 грн. та 180971,62 грн. відповідно.

Також матеріали справи містять акти звірки взаємних розрахунків, що підписувались між сторонами в рамках виконання вищевказаних договорів.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №073-3 від 14 червня 2021 року, Договору №082 від 21 липня 2021 року, Договору №103 від 26 серпня 2021 року та Договору №128 від 20 жовтня 2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 944192,43 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Умовами п. 8.7. Договорів сторонами було узгоджено, що при затримці оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем було здійснено нарахування пені, окремо по кожному договору, із врахуванням моменту виникнення прострочення зобов`язання та загальних розмір пені становить 115794,98 грн.

Суд, переривши розрахунки пені позивача, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, окремо по кожному договору, із врахуванням моменту виникнення прострочення зобов`язання та загальних розмір інфляційних втрат становить 171411,20 грн. та 3% річних становить 19302,46 грн.

Суд, переривши розрахунки позивача, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.

Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

Так, Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" є державним підприємством хімічної галузі України, яке спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню. Суд враховує, що продукція, що виробляється заводом, експортується більш ніж у 30 країн світу, що наразі стало практично неможливим внаслідок військової агресії Російської Федерації та блокування морських портів України, що в свою чергу безпосередньо має вплив на фінансове становище товариства. Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 50 % - до суми в розмірі 57897,49 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поряд з цим, суд зазначає щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.09.22 у справі №910/9911/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 944192,43 грн., 3% річних 19302,46 грн., інфляційних втрат - 171411,20 грн. та пені 57897,49 грн.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надано Договір №10/22 про надання правової допомоги від 01.09.2022р., додаткову угоду №1 від 01.09.2022р. до Договору №10/22 про надання правової допомоги від 01.09.2022р. та акт №1 від 12.09.2022р. приймання-передачі наданих послуг на суму 40000,00 грн.

У додатковій угоді від 01.09.2022р. №1 до Договору, сторонами було узгоджено, що вартість юридичних послуг складає 40000,00 грн. та є фіксованою. Сторонами було узгоджено, що розмір вартості правової допомоги відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконуваною роботою та вартістю позовних вимог замовника.

Поряд з цим, відповідачем надаючи заперечення, було зазначено суду, що витрати є неспівмірними із обсягом послуг і реальним (дійсним) часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг адвокатом. Відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/2334/22 виходячи із загальних засад господарського законодавства, принципів справедливості і критеріїв такого відшкодування, та покласти на обидві сторони.

Разом з тим, господарським судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховується правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, в якій Верховний суд зазначив, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269; рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009 р., рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів відповідача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським об`єднанням послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг витрат відповідача.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість клопотання відповідача в частині зменшення суми витрат, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та те, що рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено, а заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 20000,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 18760,52 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства „Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд Гарант Інвест-55 (65481, Одеської обл., м. Южне, вул. Центральна, буд. 22; код ЄДРПОУ 34334724) основний борг у розмірі 944192 (дев`ятсот сорок чотири тисячі сто дев`яносто дві) грн. 43 коп., пеню у розмірі 57897 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 19302 (дев`ятнадцять тисяч триста дві) грн. 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 171411 (сто сімдесят одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 18760 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 52 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко