Постанова

від 24.01.2023 по справі 903/165/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/165/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд"

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді Слободян О.Г.

від 24.05.2022

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухов М.Г.

від 07.09.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд"

про стягнення 1 780 846,85 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд" (надалі - Відповідач, Скаржник) 1 780 846,85 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо повернення Позивачу грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати за товар у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №V4.1.8.1.00430 від 31.08.2021 та додатку до договору (специфікація № РД277-900-0002 від 04.10.2021 р.) (надалі - Договір).

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 780 846,85 грн (з яких: 1 050 000,00 грн сума попередньої оплати, 703 039,79 грн штраф, 18 574, 37 грн інфляційні втрати та 9 232,69 грн 3% річних), а також 26 712,70 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач не повернув Позивачу кошти, які були сплачені як попередня оплата за товар протягом 5 календарних днів з моменту вручення вимоги. Крім того, на підставі умов Договору та статті 625 ЦК України, перевіривши розрахунок Позивача, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

5. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині стягнення штрафу у розмірі 703 039,79 грн.

6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 залишено без змін рішення суду першої інстанції [в частині стягнення штрафу]. Також стягнуто з Відповідача на користь Позивача 65 151,98 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру штрафу із наданням доказів та обґрунтувань. При цьому суд першої інстанції відкладав розгляд підготовчого провадження, що свідчить про надання можливості Відповідачу у встановленому ГПК України порядку подати відзив на позовну заяву та/або заяву про зменшення розміру штрафних санкцій. Однак питання щодо зменшення розміру суми штрафних санкції було порушено Відповідачем лише при поданні апеляційної скарги. Водночас Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафу.

8. Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 65 151,98 грн. Апеляційний суд зазначив, що такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

9. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, в якій просив судові рішення обох інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд.

10. Підставою касаційного оскарження судового рішення за змістом касаційної скарги Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України:

- пункт 1: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 551 ЦК України, статтю 233 ГК України та статтю 2 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18. При цьому Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо застосування статті 625 ЦК України та інші постанови Верховного Суду щодо врахування майнового стану; суд порушив частину п`яту статті 126 та статті 129 ГПК України та не врахував постанову Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20;

- пункт 4: суд порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 55, 59 Конституції України, статті 2, 42, частину одинадцяту статті 270 ГПК України, п. 8 Резолюції "Професійна етика правосуддя" та необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України). При цьому Відповідач зазначив про порушення судом приписів статей 120, 242, п.п.17.1 п. 17 Перехідних положень ГПК України та посилається на постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №679/219/20, від 12.04.2021 у справі №400/1832/20, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 02.06.2020 у справі №910/17792/17, від 18.09.2019 у справі №520/899/18, від 30.10.2019 у справі №548/2296/18, від 22.04.2020 у справі №355/1280/17, від 28.01.2021 у справі №260/1888/20. Також Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 та постанову Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №904/151/20.

11. Позивачем до суду подано заперечення проти відкриття касаційного провадження.

12. З урахуванням приписів статті 294 ГПК України, Верховний Суд ухвалою від 28.11.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі, в частині оскарження Відповідачем штрафу у розмірі 703 039,79 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 65 151,98 грн.

13. Позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

14. Також Позивач подав до Суду заяву щодо відшкодування витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в якій просив стягнути з Відповідача на його користь 75 151,98 грн витрат.

15. Відповідач подав до Суду заперечення на заяву Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про розгляд справи без участі представника Відповідача.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. 31 серпня 2021 року між ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (Покупець) та ТОВ "Волинь Агротрейд" (Постачальник) був укладений договір поставки №V4.1.8.1.00430 (Договір).

17. Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язався прийняти від Постачальника та оплатити сільськогосподарську продукцію рослинного походження - урожай зернових 2021 року (надалі - товар) згідно оформлених специфікацій.

18. Згідно п. 2.1-2.2 Договору товар постачається автомобільним транспортом на умовах DAР, FCA, якщо інше не передбачено у специфікації до Договору. Поставка товару здійснюється шляхом передачі товару Постачальником призначеному Покупцем перевізнику в місці поставки, що знаходиться за адресою: DAР - Вінницька область, Вінницький район, смт.Десна, FCA - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг; Волинська область, Володимир-Волинський район, с.П`ятидні.

19. Товар вважається поставленим (обов`язок Постачальника передати товар Покупцеві вважається виконаним) з моменту фактичної передачі товару Покупцю (п.2.4 Договору).

20. Відповідно до п. 3.1, 7.1, 8.1 Договору кількість, асортимент, строк поставки, ціна товару визначаються в специфікаціях, які є додатками до Договору.

21. Згідно п. 9.2 Договору оплата товару Покупцем здійснюється на умовах:

І-й етап: оплата 86 % вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі, повинна бути здійснена Покупцем на умовах передоплати;

ІІ-й етап: решта 14 % вартості товару сплачується Покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з дати поставки всієї партії товару та реєстрації Продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ПКУ.

22. Згідно п. 10.6 Договору у разі прострочення поставки товару Покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, направивши Постачальнику відповідну письмову вимогу (повідомлення), відмовитись від виконаного за ним та вимагати від Постачальника повернення грошових коштів, сплачених покупцем в якості попередньої оплати за товар.

23. Відповідно до п. 10.7 Договору вимоги (повідомлення), про які йдеться в даному Договорі, можуть бути направлені Постачальнику шляхом вручення його представнику або поштою листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. У разі направлення вимоги (повідомлення) шляхом вручення представнику Постачальника вона вважається направленою та врученою з моменту її вручення представнику Постачальника, що підтверджується відповідним написом та підписом представника, вчиненим на другому примірнику вимоги (повідомлення).

24. Пунктами 10.9, 10.10 Договору передбачено, що грошові кошти, отримані Постачальником в якості попередньої оплати за товар повинні бути повернуті Постачальником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Покупця, зазначений в цьому Договорі, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту вручення вимоги (повідомлення), зазначеного в п. 10.6 цього Договору або з моменту, коли вимога (повідомлення) вважається врученою (пред`явленою) Постачальнику. У разі прострочення повернення грошових коштів, отриманих Постачальником від Покупця в якості попередньої оплати за товар, Постачальник зобов`язаний сплатити за вимогою Покупця штраф у розмірі 1% від суми попередньої оплати, повернення якої Постачальник прострочив за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки товару Покупець має право вимагати від Постачальника сплати штрафу у розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

25. Договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 30.06.2022 (включно) (п.13.1 Договору).

26. Договір підписаний сторонами, засвідчений печатками та є чинним.

27. 04 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було підписано специфікацію № РД277-900-0002, відповідно до якої Постачальник зобов`язався у строк з 04.10.2021 по 05.11.2021 поставити пшеницю 4 класу в кількості 225 т по ціні 7600,38 грн за 1 т з ПДВ; пшеницю 3 класу в кількості 50 т по ціні 8039,28 грн за 1 т з ПДВ, пшеницю 4 класу в кількості 25 т по ціні 7565,04 грн за 1 т з ПДВ на загальну суму 2 301 175,50 грн з ПДВ. Специфікація підписана сторонами.

28. 04 жовтня 2021 року на виконання п. 9.2 Договору Позивачем здійснено передоплату у розмірі 1 960 898, 04 грн (платіжне доручення № V11004008).

29. У визначений специфікацією № РД277-900-0002 строк Постачальник здійснив лише часткову поставку товару на загальну суму 584 102,16 грн (видатковими накладними: № РН-0000037 від 19.10.2021 р. на суму 205 644,78 грн, № РН-0000038 від 21.10.2021 р. на суму 180 047,95 грн та № РН-0000039 від 21.10.2021 р. на суму 198 409,43 грн).

30. Позивач, згідно умов п.10.6 Договору, на адресу Відповідача направив лист від 11.11.2021 р. про повернення коштів у розмірі 1 376 795, 88 грн (за оплачений, але непоставлений товар).

31. Вказаний лист було вручено представнику Відповідача 30.11.2021.

32. У відповідь на вимогу про повернення коштів, 07.12.2021 Відповідач за вих. №07/12/2021 надіслав Позивачу гарантійний лист, яким зобов`язався в термін до 28.01.2022 у зв`язку з неповним виконанням умов Договору поставки, погасити борг.

33. 10 грудня 2021 року Відповідач повернув Позивачу кошти у розмірі 116 795, 88 грн та 11 січня 2022 року повернув 210 000 грн, тобто зобов`язання згідно гарантійного листа Відповідач виконав частково.

34. Враховуючи умови Договору (п.10.9) Відповідач повинен був повернути Позивачу кошти, які були сплачені як попередня оплата за товар протягом 5 календарних днів з моменту вручення вимоги, тобто 06.12.2021. Станом на момент звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 1 050 000 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

35. Цивільний кодекс України (далі ЦК України)

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Стаття 551. Предмет неустойки

1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 693. Попередня оплата товару

1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

36. Господарський кодекс України

Стаття 173. Господарське зобов`язання

1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. …

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

37. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 123 частина 3

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 124 частини 1, 3

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Стаття 126

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 129 частина 5

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Стаття 202. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи

1. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

2. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

38. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів Скаржника в частині стягнення штрафу

39. Скаржник в касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18.

40. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

41. Водночас, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з подібними правовідносинами у справі, що переглядається.

42. Суд зазначає, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

43. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.

44. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

45. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

46. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

47. Проаналізувавши правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався Cкаржник у касаційній скарзі, в частині оскарження стягнення штрафу, Суд вважає, що ці висновки стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, з огляду на таке.

48. У справі №922/2932/18 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення неустойки у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки на суму 157 726, 63 грн) залишив без змін. У зазначеній постанові колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, виходили з того, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому будь-які прострочення споживачів в оплаті послуг теплової енергії тягнуть для відповідача додаткові витрати, що виходять за межі визначеної тарифами вартості послуг. Також, судами попередніх інстанцій досліджено фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати) та встановлено, що зазначені докази підтверджують наявність значних збитків у відповідача внаслідок нерозрахунків споживачів за надані послуги теплопостачання. Одночасно, позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням. Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня могла бути визнана судами "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі. За таких обставин, Верховний Суд зазначив, що місцевий господарський суд обґрунтовано, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, а також відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду на вісім місяців.

49. У справі 922/2930/18 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення штрафу у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50%) залишив без змін. У зазначеній постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій частково задовольняючи клопотання відповідача і зменшуючи розмір заявленої суми пені на 50% виходили з того, що:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів, у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, та воно не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію за вартістю нижчою за її собівартість;

- наявність тяжкого фінансового стану на підприємстві (у відповідача) підтверджується фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи, що містяться в матеріалах справи);

- відповідно до умов укладеного сторонами договору газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню, а тому невиконання відповідачем договірних зобов`язань виникло з об`єктивних причин, зокрема через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність, важкий фінансовий стан боржника;

- матеріали справи не містять доказів спричинення позивачу негативних наслідків у зв`язку з несплатою підприємством за газ у строки, встановлені договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням «інфляційних втрат» та 3% річних за час, у який позивач не міг користуватися коштами;

- відповідач у процесі розгляду справи повністю погасив суму основного боргу;

- прострочення платежів виникло не з вини підприємства, а внаслідок неузгодженості у сфері виділення бюджетних коштів та непокриття тарифами собівартості енергоносіїв.

50. У справі №923/142/19 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення штрафу у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені) залишив без змін. У зазначеній постанові зазначено, що судами попередніх інстанцій враховано заяву відповідача про зменшення розміру пені та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за договором використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою населенням послуг централізованого опалення та внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (сплата 85% від повної вартості поставленого природного газу); ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача.

51. У справі №904/4083/18 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення штрафу у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50 %) залишив без змін, зазначивши, що суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши, що:

- відповідач сплатив суму основного боргу, і, окрім пені, позивачем було нараховано 3% річних та "інфляційні", які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема пов`язані з можливістю постачання теплової енергії населенню;

- як докази скрутного матеріального стану було надано довідку про наявність дебіторської заборгованості в сумі 630 704,6 тис. грн., баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2018, з якого вбачається наявність дебіторської заборгованості в сумі 632 600 тис. грн. та наявність великої кредиторської заборгованості, що свідчить про збитковість підприємства;

- прострочення зобов`язання за договором є незначним та погашене відповідачем у повному обсязі;

- порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено), -

дійшли правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України та частиною першою статті 233 ГК України, для зменшення нарахованої позивачем пені і часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої суми пені на 50%.

52. Проте, у справі, що розглядається, в суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій Відповідачем до суду не подавалося. Доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафу Відповідачем суду надано не було.

53. Суд зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

54. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

55. Таким чином, наведені Скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду були прийняті у справах з неоднаковими фактичними обставинами, які мають юридичне значення, а також за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів) ніж у цій справі та жодним чином не суперечать висновкам апеляційного суду в цій справі.

Щодо доводів Скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права

56. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.02.2022 було відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 22.03.2022 та встановлено Відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов, із урахуванням вимог статті 165 ГПК України. Дана ухвала суду отримана Відповідачем 03.03.2022.

57. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2022 було відкладено підготовче засідання на 12.04.2022 та повторно встановлено сторонам строк до 04.04.2022 для подання заяв по суті справи.

58. 27 квітня 2022 року на адресу суду першої інстанції від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання та ознайомлення із матеріалами справи.

59. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2022, враховуючи клопотання представника Відповідача, відкладено розгляд справи на 24.05.2022.

60. Разом з тим, Відповідач за чотири місяці знаходження справи в провадженні суду першої інстанції так і не подав жодної заяви по суті, відзиву, чи клопотання про зменшення штрафу, хоча у нього було достатньо часу для вчинення таких дій.

61. Суд вважає, що протягом слухання справи в суді першої інстанції, Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву та/або заявлення клопотання про зменшення штрафних санкцій та надання відповідних доказів в його обґрунтування.

62. В той же час, суд першої інстанції, неодноразово відкладав судовий розгляд у даній справі, що свідчить про те, що судом надавалася можливість Відповідачу у встановленому ГПК України порядку подати відзив на позовну заяву та/або заяву про зменшення розміру штрафних санкцій. Однак, Відповідач таким правом не скористався.

63. Частиною 3 статті 202 ГПК України передбачено, що у випадку якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

64. З урахуванням того, що Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання на 24.05.2022 та представник Відповідача повторно не з`явився в судове засідання, Суд доходить висновку, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі відсутні.

65. Також необґрунтованими є доводи Скаржника, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання Відповідача про перенесення слухання справи, що призвело до неможливості подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

66. Так, 22.06.2022 Відповідачем подано апеляційну скаргу.

67. Ухвалою апеляційного суду від 30.06.2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено судове засідання на 20.07.2022.

68. 06 липня 2022 року Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу з доказами його направлення на адресу Відповідача, в якому він просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу.

69. 15 липня 2022 року Відповідачем подано до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання адвокату Хомич О.В. додаткового часу для ознайомлення.

70. Ухвалою апеляційного суду від 20.07.2022 року, враховуючи клопотання представника Відповідача, відкладено судове засідання на 07.09.2022.

71. 06 вересня 2022 року Відповідачем подано до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання адвокату Полюшко А.М. додаткового часу для ознайомлення.

72. Разом з тим, Відповідач за понад два місяці знаходження справи в провадженні апеляційного суду не скористався своїм процесуальним правом та не подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, хоча у нього було достатньо часу для вчинення таких дій.

73. В той же час, суд апеляційної інстанції, відкладав судовий розгляд у даній справі, що свідчить про те, що судом надавалася можливість Відповідачу у встановленому ГПК України порядку подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Однак, Відповідач таким правом не скористався.

74. З урахуванням того, що Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання на 07.09.2022 та представник Відповідача повторно не з`явився в судове засідання, Суд доходить висновку, що порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі відсутні.

75. Отже, посилання Скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для скасування судових рішень, Судом відхиляються.

76. Суд відхиляє інші аргументи Скаржника, в частині стягнення штрафу, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.

77. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законних і обґрунтованих судових рішень у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Скаржника з рішенням судів за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судових рішень з порушенням норм матеріального та/або процесуального права.

Щодо доводів Скаржника в частині стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції

78. Суд виходить з того, що у Позивача наявне право на відшкодування здійснених ним судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в апеляційному суді, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги Відповідача, що закріплено у пункті 2 частині 4 ст. 129 ГПК України.

79. Із змісту положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

80. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

81. При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

82. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

83. Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

84. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

85. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

86. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

87. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

88. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

89. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

90. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

91. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

92. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

93. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

94. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

95. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

96. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ті види послуг, наведені представником Позивача у детальному описі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, які вказані у пунктах 1, 2, 4 відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності з урахуванням предмета позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України.

97. Крім того, Суд, проаналізувавши постанову Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, зазначає, що висновки в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції в частині необхідності відшкодування Позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу, що наведені представником Позивача у пунктах 1, 2, 4 детального опису виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові касаційного суду.

98. Разом з цим, Суд зазначає, що пунктом 3 в детальному описі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги зазначена послуга щодо підготовки заяви про відшкодування витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у справі та направлення заяви Відповідачу та до Суду (1 год.).

99. Зазначена послуга не підлягає відшкодуванню Відповідачем, оскільки вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та розрахунок цих витрат викладено Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, а окрема заява про відшкодування витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в суді фактично дублює відзив на апеляційну скаргу.

100. Враховуючи, що пунктом 2 детального опису виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, передбачено 5 годин на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, витрати, в частині підготовки окремої заяви про відшкодування витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, (п.3 детального опису виконаних робіт за договором про надання правової допомоги) відшкодуванню не підлягають, оскільки така заява дублює відзив, а тому такі витрати не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

101. Розмір винагороди за правову допомогу, передбачену у пункті 3 детального опису виконаних робіт за договором про надання правової допомоги (1 год.) становить 3 750 грн (30 000 грн : 8 год = 3 750 грн за 1 годину).

102. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованим розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 61 401,98 грн, який складається з фіксованої вартості наданих послуг правової допомоги за 7 годин (8 годин - 1 годину), що становить 26 250 грн (30 000 грн : 8 годин = 3 750) грн за 1 годину; 3 750 х 7 годин = 26 250 грн) та «гонорару успіху» в розмірі 5% від стягнутої суми штрафу, що складає 35 151,98 грн (703 039 грн х 5% = 35 151,98 грн), що разом складає 61 401,98 грн (26 250 грн + 35 151,98 грн), що повністю відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судами при вирішенні розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

103. Згідно із статтею 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

104. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги. Постанову суду апеляційної інстанції, в частині стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Щодо відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи

105. Як було зазначено Судом вище, Позивачем було подано заяву, в якій він просив стягнути з Відповідача на його користь 75 151,98 грн витрат на професійну правничу допомогу.

106. На підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Позивачем до Суду подано наступні докази: договір №01/07 про надання правової допомоги від 01.07.2022, додаткову угоду до договору від 18.10.2022, акт приймання-передачі наданих послуг за Договором від 19.10.2022, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

107. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

108. При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

109. Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

110. У даній справі Відповідач подав до Суду заперечення на заяву Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких він просив відмовити в задоволенні заяви у повному розмірі.

111. У справі, що переглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати Відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

112. Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

113. Так, у акті приймання-передачі наданих послуг наведено перелік та вартість наданої Позивачу адвокатом правової допомоги, а саме: 1) ознайомлення з наявними документами; попередня консультація клієнта щодо касаційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 року у справі №903/165/22; підписання додаткової угоди щодо підготовки відзиву на касаційну скаргу та представництва клієнта в суді - 1 год.; 2) підготовка заперечення щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у справі №903/165/22 та подання її до суду касаційної інстанції - 4 год.; 3) підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі №903/165/22, направлення її відповідачу та до Верховного Суду - 4 год.; 4) підготовка заяви про відшкодування витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у справі та направлення заяви Відповідачу та до Суду - 1 год.; 5) представництво та захист прав клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду 24.01.2023 - 1 год. У вказаному акті сторони погодили, що фіксована вартість послуг за надання правової допомоги становить 40 000 грн (11 годин).

114. Крім того, згідно пункту 2 додаткової угоди до договору, окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в пункті 1 додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої постановою касаційної інстанції з Відповідача суми штрафу, що складає 35 151,98 грн (703 039 грн х 5% = 35 151,98 грн).

115. Загальна вартість правової допомоги, наданої на умовах договору та додаткової угоди в суді касаційної інстанції становить 75 151,98 грн (40 000 грн (11 годин) + 35 151,98 грн (5%).

116. Проаналізувавши вказаний акт, Суд дійшов висновку, що у даній справі обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67 879,26 грн, з огляду на таке.

117. Суд зазначає, що вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та розрахунок цих витрат викладено Позивачем у відзиві на касаційну скаргу, а окрема заява про відшкодування таких витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в суді фактично дублює відзив на касаційну скаргу.

118. Виходячи з критерію розумності, обґрунтованості та пропорційності, враховуючи що пунктом 3 акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги, передбачено 4 години на підготовку відзиву на касаційну скаргу та на направлення його Відповідачу та до суду, витрати вказані в пункті 4 акту приймання-передачі наданих послуг щодо підготовки окремої заяви про відшкодування витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції (1 год.) відшкодуванню не підлягають.

119. Також, з урахуванням того, що в судове засідання 24.01.2023 року представник Позивача не з`явився, витрати вказані в пункті 5 акту приймання-передачі наданих послуг, а саме на представництво та захист прав клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду 24.01.2023 (1 год.) відшкодуванню так само не підлягають.

120. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованим розмір судових витрат на професійну правничу допомогу Позивача в сумі 67 879,26 грн, який складається з фіксованої вартості наданих послуг правової допомоги за 9 годин (11 годин - 2 години), що становить 32 727,28 грн (40 000 грн : 11 годин = 3636,36 грн за 1 годину; 3636,36 х 9 годин = 32 727,28 грн) та «гонорару успіху» в розмірі 5% від стягнутої суми штрафу, що складає 35 151,98 грн (703 039 грн х 5% = 35 151,98 грн), що разом складає 67 879,26 грн (32 727,28 грн + 35 151,98 грн), що повністю відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судами при вирішенні розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

121. Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Колісником Б.О. професійної правничої допомоги Позивачу у цій справі, з врахуванням обґрунтованості, розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 67 879,26 грн витрат понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

122. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення штрафу.

123. Згідно із статтею 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

124. Зважаючи на викладене постанову суду апеляційної інстанції, в частині стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її резолютивну частину в редакції цієї постанови.

125. Таким чином, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судові витрати

126. Понесені сторонами у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, у відповідності до вимог частини 4 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №903/165/22, в частині стягнення штрафу, залишити без змін.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №903/165/22, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, змінити, викласти пункт 2 її резолютивної частини у наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд" (44731, Волинська обл., Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Богдана Хмельницького, буд. 32, код ЄДРПОУ 42947718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (23240, Вінницька обл., Вінницький район, смт. Десна, вул. Гагаріна, буд.6 Б, код ЄДРПОУ 34325039) 61 401 (шістдесят одна тисяча чотириста одна) грн 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу відмовити».

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд" (44731, Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Б. Хмельницького, 32, код ЄДРПОУ 42947718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (23240, Вінницька область, Вінницький район, смт Десна, вул. Гагаріна, 6Б, код ЄДРПОУ 34325039) 67 879 (шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн 26 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи №903/165/22.

6. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу відмовити.

7. Доручити видачу відповідних наказів у справі №903/165/22 Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова