Ухвала

від 13.02.2023 по справі 920/857/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2023 року

м. Київ

Справа № 920/857/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Шосткинської міської ради Сумської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом Шосткинської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельні частки (паї),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Шосткинська міська рада Сумської області (далі - Шосткинська міськрада) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" про визнання недійсним з моменту укладення договору тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) частками (паями), що можуть бути визнані відумерлою спадщиною, від 31.01.2020, укладеного між Чапліївською сільською радою та відповідачем, а також зобов`язання останнього повернути Шосткинській міськраді як правонаступнику Чапліївської сільської ради земельні частки (паї) загальною площею 403,6648 га.

16.12.2021 Господарський суд Сумської області ухвалив рішення про задоволення позову.

29.11.2022 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої складений 12.12.2022, про скасування цього рішення місцевого господарського суду та ухвалення нового про відмову в позові.

19.01.2023 Шосткинська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, що надійшла до суду 24.01.2023, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як зазначалося раніше, Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову 29.11.2022, повний текст якої складено 12.12.2022. Тому останній день для її оскарження припав на 02.01.2023, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою лише 19.01.2023.

На обґрунтування правових підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, скаржник заявляє про те, що копію оскаржуваної постанови він отримав електронною поштою 03.01.2023, і посилається на її роздруківку, на якій зазначена дата друкування 03.01.2023 та міститься вхідний штамп канцелярії Виконавчого комітету Шосткинської міськради з датою 04.01.2023. Інших доказів на підтвердження отримання оскаржуваного судового рішення саме цього дня він не надав.

Розглянувши ці аргументи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що такі причини не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тож суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має оцінити поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення чи відмову в поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Із норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Колегія суддів зазначає, що скаржник не надав жодних доказів невиконання апеляційним судом вимог статті 242 ГПК України щодо своєчасного направлення йому повного тексту оскаржуваної постанови (конверта зі штампом поштової установи тощо), тоді як матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні, а тому суд самостійно не може перевірити цих обставин. До того ж повний текст оскаржуваної постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 13.12.2022.

Поряд з цим відповідно до частини першої статті 9 цього ж Кодексу ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень. Інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Тож Шосткинська міськрада мала вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження справи, надходження поштових відправлень. При цьому скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень і скористатися наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями він не скористався.

Таким чином, об`єктивних обставин, які не залежали від волевиявлення скаржника та могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, не вбачається.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У цьому випадку скаржник, хоча і просить поновити строк на касаційне оскарження та зазначає про отримання тексту оскаржуваної постанови лише 03.01.2023, однак не наводить обґрунтувань щодо неможливості отримання оскаржуваної постанови раніше цієї дати.

Отже, доводи скаржника щодо пропущення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, викладені в клопотанні, не можуть вважатися поважними причинами пропуску такого строку, оскільки мають суб`єктивний характер і є такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника.

Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 цього ж Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано у 2021 році, а предметом позову є дві вимоги немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Отже, за подання цієї касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 9 080 грн (2 270 грн х 2 х 200 %).

Утім, скаржник додав платіжне доручення від 17.01.2023 № 6 про сплату лише 8 410 грн судового збору, що на 670 грн менше встановленого законом розміру.

Тому з метою усунення допущених недоліків касаційної скарги скаржнику слід надати також докази доплати судового збору у визначеному розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: *; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України в разі, якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті; судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від

---

(дата оскаржуваного рішення) у справі

---

(номер справи), Верховний Суд (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Крім того, пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлений обов`язок скаржника зазначати у касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому потрібно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом саме у подібних правовідносинах та застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У цій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження, окрім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив пункт 2 цієї ж частини.

Натомість зазначення цієї підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зводиться лише до цитування названої норми і скаржник не зазначив формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо норми права, від якого він вважає потрібно відступити у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене скаржнику слід обґрунтувати визначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини третьої названої статті касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Згідно з частиною другою статті 174 цього ж Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Шосткинської міської ради підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання суду: клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів отримання оскаржуваної постанови та наведенням інших поважних причин пропуску такого строку; доказів доплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 670 грн; обґрунтувань підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шосткинської міської ради Сумської області на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 920/857/21 залишити без руху.

2. Установити Шосткинській міській раді Сумської області строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 - та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач