Рішення

від 14.02.2023 по справі 587/1645/22

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1645/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача Юшкевич Є.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що позивачка ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2013 року по 01 червня 2022 року працювала в Сумській філії ДУ «Інститут охорони грунтів України» Міністерства аграрної політики та продовольства України, остання займана посада (у період з 01 січня 2022 року по 01 червня 2022 року) провідний фахівець лабораторії екологічної безпеки земель довкілля та якості продукції. На підставі наказу Сумської філії ДУ «Держгрунтохорони» від 31.05.2022 за № 13-к, 01 червня 2022 року була звільнена з Сумської філії ДУ «Держгрунтохорони» відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін, маючи невикористану відпустку у кількості 43 календарних дні.На теперішній час Сумська філія ДУ «Держгрунтохорони» має перед нею заборгованість з виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 43 календарних дні. Виходячи з наведеного просить суд стягнути з відповідача 14026,25 грн. виплати компенсації за невикористані дні відпустки та 4000 грн моральної шкоди. В подальшому представник позивачки позовні вимоги уточнив, зменшивши суму позовних вимог. Зазначав, що відповідачем 24.10.2022 позивачці були сплачені кошти в сумі 7949 грн. 50 коп., а тому просить стягнути компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6076, 75 грн. та 4000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в своєму відзиві поданому 09.01.2023 зазначав, що з позовними вимогами не згодні, в зв`язку з військовою агресією росії Сумська філія ДУ «Інституту охорони грунтів України» не вела в повному обсязі господарську діяльність та здійснювати належні виплати вчасно. 24.10.2022 відповідачем було здійснено повну виплату за 43 дні невикористаної відпустки, а саме 7949 грн. 50 коп. ОСОБА_1 . Сума, яку просить стягнути позивачка в розмірі 6076, 75 грн., після виплати ними їй 24.10.2022 суми 7949 грн. 50 коп. є необгрунтованою. Відповідно до довідки від 28.12.2022 заробітна плата ОСОБА_1 за останні 12 місяців роботи з червня 2021- травень 2022 складає 68207, 49 грн. Відповідна кількість календарних днів розрахункового періоду становить 297. Середньоденна заробітна плата позивача- 68207,49: 297=229, 65 грн. Сума компенсації за невикористану відпустку за 43 дні з врахуванням податків складає 9875,16 грн, а сума отриманого доходу за невикористану відпустку складає 7949, 50 грн. Тобто позивачка отримала повний розрахунок. Також вважали не обгрунтованою вимогу у стягненні моральної шкоди, в зв`язку з відсутністю причинно-наслідкових зв`язку та конкретні докази, які б підтвердили наявність дій відповідача в наслідок, яких ця шкода могла б виникнути.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Сумської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (ДУ «Держґрунтохорона»), від 31 травня 2022 року № 13-к, ОСОБА_1 , провідного фахівця лабораторії екологічної безпеки земель, довкілля і якості продукції, звільнено із займаної посади 01 червня 2022 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.( а.с. 9).

В даному наказі «Про звільнення» № 13-к, другим пунктом наказу роботодавець зазначив, що «Головному бухгалтеру провести остаточний розрахунок згідно чинного законодавства, виплатити грошову компенсацію за 43 календарних дні невикористаної відпустки після відновлення діяльності філії».

Відповідно до відомостей нарахування коштів № 184 Сумської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України" виплату ОСОБА_1 було здійснено 24 жовтня 2022 року, вже після звернення до суду з даною позовною вимогою, та в сумі 7949,50(а.с.58).

Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Вимогами частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 Кодексу законів про працю України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Крім того, в п. 21 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно по абзацу першого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. (далі Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Крім того, відповідно до абзацу першого пункту 7 вищевказаного Порядку Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Разом з тим, згідно зі ст.ст.12-13 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 229 ЦПК України, докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що згідно Довідки № 158-17/01/132 від 28.12.2022 року виданої Сумською філією ДУ «Держгрунтохорона» та Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 28.09.2022 рік ОСОБА_1 , сума заробітної плати ОСОБА_1 за останні 12 місяців роботи з червня 2021 року -травень 2022 року складає 68207 грн. 49 коп. ( а.с.18, 57)

Відповідна кількість календарних днів за виключенням святкових та неробочих днів в період з червня 2021 року по травень 2022 року включно становить 254 днів.

Виходячи з наведеного слід рахувати суму заборгованості: 68207,49: 254=268, 50- середньоденна заробітна плата . 43 днів х 268, 50= 11545,50 грн.

З наведеної формули, згідно нарахувань та норм законодавства, сума компенсації за невикористану відпустку позивачці становить - 11545,50 грн.

Відповідачем було сплачено позивачці 7949, 50 грн компенсації за невикористану відпустку, а тому підлягає сплаті сума 3596 грн.

Таким чином право позивача є порушеним та підлягає захисту і на його користь з відповідача необхідно стягнути 3596 грн. компенсації за невикористані дні відпустки.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Під час судового розгляду встановлено, що дії відповідача щодо невиплати належних позичавці сум при звільненні, призвели до порушення її законних прав, завдали моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

В той же час, визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує характер порушення її прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, виходячи з засад розумності та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі вказаного позову звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи « Інститут охорони ґрунтів України» ( м. Київ, пров. Бабушкіна, 3 корп.3), на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3596 грн компенсації за невикористані дні відпустки, з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Державної установи « Інститут охорони ґрунтів України» ( м. Київ, пров. Бабушкіна, 3 корп.3), на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000 грн моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державної установи « Інститут охорони ґрунтів України» ( м. Київ, пров. Бабушкіна, 3 корп.3) на користь держави 992,40 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Гончаренко