Постанова

від 13.02.2023 по справі 644/189/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 644/189/21 Номер провадження 22-ц/814/1089/23Головуючий у 1-й інстанції Клименко А.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді-доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 липня 2021 року, ухвалене суддеюКлименком А.М., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Росинка» про визнання протиправною бездіяльність та невидачу документів на приватизацію земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Садівничого товариства «Росинка» про визнання протиправною бездіяльність та невидачу документів на приватизацію земельної ділянки, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність голови правління СТ «Росинка» Ліліци І.А. щодо невидачі документів на приватизацію ОСОБА_1 на земельну ділянку (сад № 32); зобов`язати голову правління СТ «Росинка» Ліліцю І.А. видати документи для здійснення приватизації земельної ділянки (саду № 32) на користь ОСОБА_1 , а саме: довідку про членство та користування земельною ділянкою (садом); копію частини генерального плану СТ чи іншої наявної схеми із позначенням ділянки; нотаріально посвідчену заяву голови правління про згоду на вилучення земельної ділянки (за умови оплати позивачем послуг нотаріуса); зобов`язати голову правління СТ «Росинка» Ліліцю І.А. засвідчити своїм підписом та печаткою правовстановлюючі документи СТ «Росинка», а саме: статут, свідоцтво про державну реєстрацію, рішення міськвиконкому від 28.12.1955 № 872 (про виділення землі Електротяговому заводу).

Позовна заява мотивована тим, що позивач зарахована до членів Садівничого кооперативу «Росинка» у зв`язку з придбанням саду №33 за договором купівлі-продажу у приватну власність, що підтверджується протоколом засідання правління СТ «Росинка» від 21.07.2018 року №7. Сад №32 їй був наданий у користування згідно протоколу засідання правління від 28.09.2018 року. Так склалося, що територія саду №32 не була огороджена навіть з сусіднім СТ «Весна», що дозволяло вільне перетинання кордону садових товариств та вільне проходження по території саду №32 і далі без перешкод по усій території СТ «Росинка», що неодноразово призводило до пошкодження та зникнення як колективного, так і власного майна членів СТ «Росинка». У 2018 році між нею та колишнім головою правління СТ «Росинка» існувала домовленість, за якою нею були закуплені за власні кошти матеріали (сітка) та поворотна огорожа та проведено роботи щодо огорожі території, а, оскільки належні їй дві земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 розташовані одна біля іншої в кінці проходу та безпосередньо на кордоні зі СТ «Весна», то було запроваджено додаткові заходи щодо перешкоджання проходу на територію СТ «Росинка»,а саме, проведено роботи щодо огорожі території, викорчовуванні дерев, які заважали електропостачанню на лінії. Вказує, що з часом вона скористувалася своїм конституційним правом отримати 29.10.2019 року безоплатно земельну ділянку (сад № НОМЕР_1 ) у приватну власність, що підтверджується довідкою Державного земельного кадастру. Оскільки земельна ділянка (сад № НОМЕР_1 ) знаходиться у Садовому товаристві, то для розробки проекту землеустрою відповідно до Земельного кодексу України необхідно надати відповідні документи. 07.11.2020 року вона усно звернулася до голови правління СТ «Росинка» Ліліця І.А. з вимогою про надання їй документів, необхідних для її подальшого звернення у відповідні органи з наміром провести процедуру приватизації належної їй ділянки, але остання відмовила їй без пояснень причин відмови. 15.11.2020 року вона вдруге звернулася до голови правління СТ «Росинка» Ліліця І.А. з письмовою заяву про надання документів, однак, після закінчення терміну зберігання на поштовому відділенні лист повернувся не врученим. 25.11.2020 року була надіслана колективна скарга членів СТ «Росинка» до правоохоронних органі з проханням провести розслідування щодо низки правопорушень відносно голови правління СТ «Росинка» ОСОБА_3 , у т.ч. і щодо невидачі їй документів для приватизації, але ніяких дій впливу не було застосовано. Вказує, що не видача документів на приватизацію земельної ділянки (сад № НОМЕР_1 ) головою правління СТ «Росинка» Ліліція І.А. є протиправною, цим порушуються норми статуту СТ «Росинка», вимоги ЗК України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Росинка» про визнання протиправною бездіяльності та невидачу документів на приватизацію земельної ділянки - відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивачки про визнання протиправною бездіяльності виконавчого органу СТ «Росинка», в особі голови правління Ліліці І.А., щодо невидачі документів на приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 з частиною дороги загального користування, розташованої в СТ «Росинка», і відсутність підстав для зобов`язання голови правління СТ «Росинка» Аніпко Л.В. видати документи для здійснення приватизації земельної ділянки № НОМЕР_1 разом з частиною дороги загального користування. Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача видати їй: довідку про членство та користування земельною ділянкою (садом); копію частини генерального плану СТ чи іншої наявної схеми із позначенням ділянки; нотаріально посвідчену заяву голови правління про згоду на вилучення земельної ділянки (за умови оплати позивачем послуг нотаріуса); зобов`язати голову правління СТ «Росинка» Ліліцю І.А. засвідчити своїм підписом та печаткою правовстановлюючі документи СТ «Росинка», а саме: статут, свідоцтво про державну реєстрацію, рішення міськвиконкому від 28.12.1955 року № 872 (про виділення землі Електротяговому заводу), то суд виходив з того, що доказів належного звернення до відповідача з приводу видачі цих документів, позивачем суду не надано. Надана позивачем копія листа від 15.11.2020 року, адресованого голові правління ОСОБА_3 , не може бути розцінена судом в якості належного звернення позивача до виконавчого органу СТ «Росинка» з питання отримання документів, оскільки була направлена позивачем не на поштову адресу СТ «Росинка», а на домашню адресу голови правління, і нею отримана не була. У частині наведених у відповіді на відзив вимог позивача про надання правової оцінки факту здійснення її фотозйомки без її дозволу, підробки протоколу засідання правління 20.12.2020 року № 12 членами правління СТ «Росинка», несвоєчасного надання відповіді на звернення позивачки та притягнення відповідача до відповідальності згідно з чинним законодавством, то суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги виходять за межі позовних вимог, а тому розгляду та наданню правової оцінки щодо їх законності у рішенні суду не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені строки розгляду справи у порядку спрощеного провадження та справа розглядалася протягом 180 днів, ухвалою суду від 03.02.2021 року було встановлено строк подачі відзиву на позов, але відповідачем подано відзив 10.06.2021 року, при відкриття провадження у справі судом було відмовлено у задоволенні заяви про витребування доказів, вважає, що судом не взяті до уваги надані нею докази, порушено вимоги ЦПК України щодо надіслання позивачу копії рішення суду. Також вказує, що при розгляді питання щодо отримання дозволу на встановлення поворотної огорожі як додаткового заходу для перешкодного проходу на територію СТ «Росинка», судом викладені в цій частині обставини, зазначені у відзиві на позов. Зазначає, що самозахвату території між ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відбулося, суд підтримав позицію відповідача в цій частині та прийшов до помилкового висновку про встановлення позивачем огороді на межі двох ділянок. Вказує, що дозвіл наданий колишнім головою правління, не суперечить статуту, дає право користуватися цією територією, поворотна огорожа відповідає вимогам містобудування, вона є легкоз`ємною конструкцією, її висота не перевищує 1,5 м., садоводи СТ «Росинка та СТ «Весна», які є сусідами, підтримують її встановлення, Вказує, що висновок суду щодо направлення звернення до правління СТ «Росинка», а не до голови правління Ліліци І.А. є необгрунтованим тому, що відповідно до п.5.13.3. статуту ці повноваження відносяться до голови правління. Підстави відмови у задоволенні позову перекручені судом, протокол засідання правління від 20.12.2020 року має багато порушень, у ньому відсутні реквізити, викладену факти у порядку денному є суперечливими, необгрунтованими та не відповідають дійсності. Відповідач ввів суд в оману, а суд не вивчивши матеріали справи, не оцінив надані стороною позивача докази, прийняв позицію відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 06.09.2021 року відкрито провадження у справі та дана справа призначена до розгляду в порядку письмового позовного провадження, без повідомлення учасників справи (а.с. 108,111).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 04.08.2022 року дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 125).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 019.08.2022 року справа призначена до розгляду на 13.02.2023 року о 10-20 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 126).

У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 31.01.2023 року судової повістки про виклик до суду у цивільній справі у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 128), відповідач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення 31.01.2023 року оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. 130). Електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 19.08.2022 року про призначення справи до розгляду на 13.02.2023 року розміщений в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є членом СТ «Росинка».

Позивач має у користуванні дві земельні ділянки №№32,33. Ділянка №33 площею 0,0622 придбана нею за власні коштиза договором купівлі-продажу від 25.07.2018 року з реєстрацією права власності (номер запису 6174259), ділянка № НОМЕР_1 перебуває у її користуванні як члена СТ «Росинка» на підставі рішення правління СТ «Росинка» від 28.09.2018 року (протокол № 9 від 28.09.2018 року) (а.с. 9).

.

07.11.2020 року ОСОБА_1 в усній формі звернулася до голови правління СТ «Росинка» Ліліця І.А. з вимогою про надання їй документів, необхідних для приватизації належної їй на праві користування земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ «Росинка» з частиною дороги загального користування.

15.11.2020 року ОСОБА_1 направила поштою на адресу місця проживання голови правління СТ «Росинка» ОСОБА_3 письмову заяву, в якій просила надати їй документи, необхідні для приватизації земельної ділянки № НОМЕР_1 (а.с. 13), але рекомендований лист вручений адресату не був і повернувся позивачу за закінченням терміну зберігання (а.с. 14).

20.12.2020 року усна заява ОСОБА_1 від 07.11.2020 року була розглянута на засіданні правління СТ «Росинка».

З протоколу засідання правління СТ «Росинка» від 20.12.2020 року вбачається:

- садовод ОСОБА_1 (сад № НОМЕР_1 ) захопила частину дороги, яка прилягає до кордону саду, перегородила дорогу воротами і подала документи на приватизацію садової ділянки № НОМЕР_1 разом з частиною захопленої дороги;

- за даними відділу приватизації межі ділянки №32 на плані, наданому для приватизації, вказані разом з дорогою, документа, яким узгоджені та затверджені такі межі ділянки, ОСОБА_1 не надала;

- ОСОБА_1 звернулася до голови правління ОСОБА_3 за довідкою для приватизації, яка підтверджує площу ділянки №32 разом з дорогою.

Оскільки захоплена ОСОБА_1 частина дороги є земельною ділянкою загального користування усіх садоводів і не може бути передана в особисте користування одного садовода для подальшої приватизації, то правління СТ «Росинка» прийняло рішення відмовити ОСОБА_1 у видачі вищевказаної довідки (а.с. 54).

Відповідно до п. 5.13. статуту СТ «Росинка», затвердженого рішенням загальних зборів №2 від 29.11.2016 року, виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого і визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Членами правління можуть бути не тільки члени, а також і члени їх сімей. Виконавчий орган кооперативу здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами, забезпечує виконання їх рішень.

Голова правління:

- п.п. 5.13.1. представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

- п.п. 5.13.2. укладає угоди, між кооперативом та іншими особами;

- п.п. 5.13.3. діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу та повноважень, визначених правлінням, без довіреності;

- п.п. 5.13.4. замовляє виготовлення та знищення печатки та штампів, відкриває та закриває банківські рахунки, видає довіреності, зберігає у себе установчі документи кооперативу, протоколи зборів і правління та загальних зборів, приймає на роботу найманих працівників, у тому числі головного бухгалтера.

Пункт 5.14. статуту визначає, що правління кооперативу видає довідки про членство у кооперативі та належність земельних ділянок.

За змістом повноважень голови правління кооперативу, він є підзвітним правлінню кооперативу, яке, у свою чергу, підзвітне загальним зборам членів кооперативу, а тому голова правління СТ «Росинка» ОСОБА_3 зобов`язана виконувати як рішення загальних зборів членів СТ «Росинка», так і рішення правління СТ «Росинка».

Оскільки рішенням правління СТ «Росинка» від 20.12.2020 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі довідки для приватизації земельної ділянки №32 з частиною дороги загального користування, а голова правління СТ «Росинка» ОСОБА_3 зобов`язана виконувати рішення правління, то не видача нею позивачу вказаної довідки є цілком законним та обґрунтованим.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що на теперішній час рішення правління СТ «Росинка» від 20.12.2020 незаконним не визнано, не скасовано та є чинним. Жодних доказів, які б спростовували факт його прийняття, позивачем суду не надано.

Підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 необхідних документів стало те, що 20.12.2020 року на засіданні правління СТ «Росинка» за участю членів правління: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 складено протокол № 12 від 20.12.2020 року (а.с. 54).

Під час засідання членами правління було встановлено та доведено факт того, що садовод ОСОБА_1 захопила частину дороги, яка розташована між ділянками №№ 32 і 33, перегородила дорогу воротами та подала документи на приватизацію садової ділянки разом з частиною самовільно захопленої дороги.

Після встановлення даного факту правління СТ «Росинка» вирішило: 1.Так як дорога є місцем загального користування всіх садоводів і не може бути передана в особисте користування одного садовода та приватизована, у видачі довідки- відмовити. 2.Якщо ОСОБА_1 бажає приватизувати разом з ділянкою №32 частину дороги, що примикає до цієї ділянки, ОСОБА_1 повинна зібрати підписи всіх садоводів про те, що вони не заперечують проти відчуження цієї частини дороги загального користування на користь садовода ОСОБА_1 . 3.Якщо більшість садоводів будуть не проти передачі дороги спільного користування садоводу ОСОБА_1 , їй потрібно буде змінити документацію - план СТ «Росинка» та погодити зі всіма необхідними інстанціями. Всі матеріальні витрати покласти на ОСОБА_1 . 4.Так як ОСОБА_1 має ще одну ділянку № НОМЕР_2 , площею 6,22 сотки (0,0622 га), то загалом площа ділянки не може бути більше ніж 0,12 га на одного члена кооперативу. 5.Згідно пункту статуту 3.5.: члена кооперативу може бути виключено з кооперативу у випадку: пункт статуту 3.5.5. - захоплення землі членів кооперативу, землі загального користування кооперативу або за межами кооперативу земель громадян, організацій, підприємств. Розмір приватної чи наданої в користування земельної ділянки не може перевищувати 0,12 га. 6.Садоводу ОСОБА_1 необхідно звільнити дорогу загального користування та прибрати ворота з дороги (а.с. 54).

Суд першої інстанції встановив, що посилання позивача ОСОБА_1 на те, що нею було отримано згоду та якийсь дозвіл від колишнього голови правління на вказані самовільні дії, суперечливі, оскільки жодний із членів правління СТ «Росинка» не мав повноважень надати або задовольнити таке прохання, оскільки воно повністю суперечить діючому статуту СТ «Росинка», а також правам і інтересам інших членів товариства.

Статутом СТ «Росинка» передбачено те, що член кооперативу має право на користування та в подальшому має право приватизувати належну йому земельну ділянку, але лише належну йому ділянку, але ні в якому разі не територію загального користування та цільової інфраструктури СТ «Росинка», що намагається вчинити позивач ОСОБА_1 .

Наявність поворотної огорожі, встановленої позивачем на території СТ «Росинка», підтверджується протоколом засідання Правління СТ «Росинка» № 12 від 20.12.2020 року та фотографіями, які надані суду разом з відзивом на позов.

Фактично, на даний час садовод - позивач ОСОБА_1 вирішила шляхом самозахвату збільшити розмір свого майна, а саме, вона планує приватизувати частину дороги, інфраструктури СТ «Росинка», яка розташована між ділянками № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 .

Своїми діями позивач ОСОБА_1 порушує значну кількість положень статуту СТ «Росинка», зокрема:

частиною 1.2. статуту СТ «Росинка» встановлено, що головним завданням кооперативу є організація колективного саду, ефективного використання його членами виділених земельних ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для оздоровлення та відпочинку членів Кооперативу та їх родин. Збереження цілісності інфраструктури, забезпечення гарантії прав та захисту інтересів його членів;

відповідно до частини 1.3.1. статуту СТ «Росинка» кооператив є організацією добровільно об`єднаних громадян землекористувачів, землевласників (орендарів) і їх земельних ділянок, приватних чи наданих в користування в єдину територію зі збереженням меж відокремленості їх ділянок на основі договірного, фіксованого членства для спільного ведення садівництва. При цьому виконання статутних вимог кооперативу обов`язкове для всіх членів Кооперативу.

Мета та види діяльності кооперативу:

відповідно до частини 2.2.3. статуту СТ «Росинка» кооператив надає допомогу членам кооперативу у встановленні права власності на земельні ділянки та дачні будинки (про передачу у власність членам кооперативу інфраструктури загального користування чи про допомогу у цьому у статуті Товариства нічого не сказано);

відповідно до частини 3.3.7. статуту СТ «Росинка» член Кооперативу має право: приватизувати свою земельну ділянку. Власник земельної ділянки та садового будинку користується правом власності згідно з діючим законодавством та обов`язковим виконанням вимог цього статуту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до положень статуту члени кооперативу не мають права посягати на спільне майно та на майно загального користування, а також інфраструктуру СТ «Росинка», що позивач ОСОБА_1 проігнорувала.

Відповідно до частини 3.4.5. статуту СТ «Росинка» члени кооперативу зобов`язані: утримувати у порядку садову ділянку та будівлі на ній, шляхи, водоймища, що до неї прилягають, дотримуватися санітарних і протипожежних правил.

Відповідно до частини 3.4.6. статуту дбайливо ставитися до суспільного майна, але діями позивач ОСОБА_1 навпаки чинить перешкоди у повноцінному та нормальному виконанні положень статуту і своїми діями позивач значно порушує протипожежні правила СТ «Росинка», що у значній мірі може загрожувати як життю, так і майну членів СТ «Росинка» та СТ «Весна», порушує законні права та інтереси інших членів кооперативу, оскільки намір самозахвату частини інфраструктури, так чи інакше, все одно вплине на загальний обсяг прав та інтересів як садівничого товариства, так і його членів, а також на їхню безпосередню безпеку в галузі пожежної безпеки, прибирання сміття, будівництво та/або ремонт дорожнього покриття, проведення та/або ремонт газо-, електро- і водопостачання, водовідведення ділянок, будинків, допоміжних та адміністративних будівель і споруд, освітлення загальної території; організації охорони ділянок та території, встановлення паркану, організації пропускних пунктів та інше, що чітко та зрозуміло передбачено статутом даного Садівничого товариства.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання протиправною бездіяльність голови правління СТ «Росинка» Ліліци І.А. щодо невидачі документів на приватизацію ОСОБА_1 на земельну ділянку (сад №32); зобов`язати голову правління СТ «Росинка» Ліліцю І.А. видати документи для здійснення приватизації земельної ділянки (саду №32) на користь ОСОБА_1 , а саме: довідку про членство та користування земельною ділянкою (садом); копію частини генерального плану СТ чи іншої наявної схеми із позначенням ділянки; нотаріально посвідчену заяву голови правління про згоду на вилучення земельної ділянки (за умови оплати позивачем послуг нотаріуса); зобов`язати голову правління СТ «Росинка» Ліліцю І.А. засвідчити своїм підписом та печаткою правовстановлюючі документи СТ «Росинка», а саме: статут, свідоцтво про державну реєстрацію, рішення міськвиконкому від 28.12.1955 року № 872 (про виділення землі Електротяговому заводу).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, СТ «Росинка» діє у відповідні до положень статуту, затвердженого протоколом загальних зборів №2 від 29.11.2016 року.

Позивачем пред`явлено позовні вимоги до голови правління СТ «Росинка Ліліці І.А., які за статутом не входять до її безпосередніх обов`язків як голови правління, та відносяться до компетенції правління СТ «Росинка».

Згідно протоколу правління СТ «Росинка» від 20.12.2020 року №12 вказані питання були розглянуті на засіданні правління та рішенням правління ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відповідних документів для приватизації земельної ділянки (сад №32) з підстав, викладених у протоколі засідання від 20.12.2020 року. Рішення правління «Росинка» №2 від 20.12.2020 року доведено до відома ОСОБА_1 .

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведена протиправна бездіяльність голови правління СТ «Росинка» Ліліци І.А. щодо невидачі документів на приватизацію ОСОБА_1 на земельну ділянку (сад №32), є правильним та узгоджується з матеріалами справи. Вимоги позивача про зобов`язання голову правління вчинити певні дії по видачі документів для приватизації земельної ділянки є безпідставними та не грунтуються на положеннях діючого статуту СТ «Росинка», не входять до її повноважень.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушені строки розгляду справи у порядку спрощеного провадження та справа розглядалася протягом 180 днів, що ухвалою суду від 03.02.2021 року було встановлено строк подачі відзиву на позов, але відповідачем подано відзив 10.06.2021 року, що при відкритті провадження у справі судом було відмовлено у задоволенні заяви про витребування доказів, що судом не взяті до уваги надані нею докази, що порушено вимоги ЦПК України щодо надіслання позивачу копії рішення суду, то ці доводи згідно вимог ст. 376 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді питання щодо отримання дозволу на встановлення поворотної огорожі як додаткового заходу для перешкодного проходу на територію СТ «Росинка», судом викладені в цій частині обставини, зазначені у відзиві на позов, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, вимоги в цій частині не пред`являлися, тому ці обставини не підлягають дослідженню судом та наданню їм відповідної правової оцінки, суд послявся на них як на фактичні обставини справи, які встановлені судом при її розгляді.

Доводи апеляційної скарги про те, що самозахвату території між ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відбулося, суд підтримав позицію відповідача в цій частині та прийшов до помилкового висновку про встановлення позивачем огороді на межі двох ділянок, що дозвіл наданий колишнім головою правління не суперечить статуту, дає право користуватися цією територією, поворотна огорожа відповідає вимогам містобудування, вона є легкоз`ємною конструкцією, її висота не перевищує 1,5 м., садоводи СТ «Росинка та СТ «Весна , які є сусідами, підтримують її встановлення, то ці доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду щодо необхідності направлення звернення до правління СТ «Росинка», а не до голови правління Ліліци І.А., є необгрунтованим тому, що відповідно до п.5.13.3. статуту ці повноваження відносяться до голови правління, то такі доводи також не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 5.13.3. статуту передбачено, що голова правління діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу та повноважень, визначених правлінням, без довіреності, проте, п.5.14. статуту передбачено, що правління кооперативу видає довідки про членство у кооперативі та належність земельних ділянок, тобто, вимоги, які заявила позивач, за статутом відносяться до компетенції правління кооперативу.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави відмови у задоволенні позову перекручені судом, що відповідач ввів суд в оману, що суд не вивчивши матеріали справи, не оцінив надані стороною позивача докази, прийняв позицію відповідача, то вони є суб`єктивною оцінкою позивача та є не підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол засідання правління від 20.12.2020 року має багато порушень, у ньому відсутні реквізити, викладені факти у порядку денному є суперечливими, необгрунтованими та не відповідають дійсності, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки позивач не надала суду доказів на спростування вказаного протоколу засідання правління кооперативу.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов