Постанова

від 08.02.2023 по справі 520/13002/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 р.Справа № 520/13002/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник позивача Виноградов В.О.

представник позивача Іванцова О.В.

представник відповідача Жура О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 19.11.21 по справі № 520/13002/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 30.06.2021 № 00125500728 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ» (код ЄДРПОУ 30655306) про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 15 806 418,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законодавством, оскільки укладені між ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» та ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ», ТОВ «КОЛТЕК» та ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які ставлять їх предмет, що на думку контролюючого органу свідчить про безтоварність господарських операцій. Так, проведеною перевіркою встановлено включення податкових накладних від ПрАТ "Укравтоінвест" до податкового кредиту без підтвердження першої події або підстави її складання. До податкових накладних не надано видаткових накладних. По взаємовідносинам з ТОВ "Колтек" до перевірки надано товарно-транспортні накладні, які не відповідають вимогам пп. 11.1 п. 11 Наказу Міністерства Транспорту від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", а саме: у полі «Водій» не зазначено номер посвідчення водія; у полі «підстава» не зазначено первинних документів на підставі яких здійснюється перевезення товарів; у полі «вантаж одержав» не зазначено підписанта документів; у полі «номер резервуара» інформація не зазначена; відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, а як наслідок неможливо встановити час перебування вантажу у дорозі та можливість підтвердити здійснення транспортування вантажу більш ніж один раз на добу. По взаємовідносинам з ТОВ "Вейз Люкс" за результатами проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності, а саме придбання та реалізації скрапленого газу, палива дизельного, бензину із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період березень - травень, вересень 2018 року - січень 2019 року.

Крім того, враховуючи надані до перевірки документи, відомості з інформаційних ресурсів ДПС України встановлено відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення допоміжних робот, таких як навантаження/розвантаження, зберігання та ін. (залучення сторонніх організацій для здійснення даних робіт не здійснювалось).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Розпорядженням Другого апеляційного адміністративного суду №2.2-08/5 від 24.02.2022 року "Щодо здійснення заходів по евакуації та збереження справ" зобов`язано здійснити вивезення всіх судових справ, насамперед у першу чергу тих, що перебувають у провадженні суддів; вміст серверів скопіювати на переносні носії та вивезти їх за першої можливості (в т.ч. сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією та інші переносні носії з відповідною інформацією); вивезти особові справи та трудові книжки суддів і працівників апарату суду; вивезти прилади з електронними цифровими підписами суддів і працівників апарату суду, які знаходяться у приміщенні суду.

Враховуючи, що розгляд справи було призначено у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду на 21.03.2022 о 11:30 год., а також те, що Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року відновлено з 05.12.2022 проведення відкритих судових засідань, зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні та за дотриманням умов відсутності загрози життю та здоров`ю учасникам судового процесу, суддям та працівникам суду з урахуванням вимог воєнного часу, розгляд справи було призначено на 02.02.2023 о 13:40.

02.02.2023 було оголошено перерву у судовому засіданні до 08.02.2023 о 13:10 для надання додаткових пояснень у справі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 14 травня по 20 травня 2021 року на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 14.05.2021 № 3396-П заступником начальника Східного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Чеботарьовою Тетяною Олександрівною та головним державним ревізором-інспектором Східного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Кологойдою Тетяною Сергіївною, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41501889) за жовтень, листопад 2018 року, ТОВ «КОЛТЕК» (код ЄДРПОУ 41848860) за листопад 2018 року, ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32961233) за квітень, травень, липень, вересень, жовтень, листопад 2019 року, січень, лютий, листопад 2020 року, ТОВ «ПГАКУ «ЗУБР» (попередня назва ТОВ «ТД ХАРКІВСПЕЦАКУМУЛЯТОР») (код ЄДРПОУ 40420983) за грудень 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» від 27.05.2021 №9089/20-40-07-28-09/30655306 (а.с. 126-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення товариством пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 15 806 417,5грн., у т.ч, у жовтні 2018 року на суму 717 708 грн., листопаді 2018 рок на суму 1039336,67 грн., у квітні 2019 року на суму 29011.22,62 грн., у травні 2)019 року на суму 680422,86грн., у липні 2019 року на суму 1659109,61 грн., у вересні 2019 року на суму 1992597,64 грн., у жовтні 2019 року на суму 866525,35 грн., у листопаді 2019 року на суму 4465970,72 грн., у січні 2020 року на суму 839339,8 грн., у лютому 2020 року на суму 2815247,06 гри., у листопаді 2020 року на суму 829037.15 грн. в результаті чого:

- завищено від`ємне значення податку на додану вартість у листопаді 2018 року на суму 1757045 грн., травні 2019 року на суму 3581545 грн., липні 2019 року на суму 1659110 грн., листопаді 2019 року на суму 4325094 грн., лютому 2020 року на суму 3654587 грн., листопаді 2020 року на суму 829037 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки від 27.05.2021 ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» подано до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення (вих. № 118/21 від 10.06.2019), за наслідками розгляду яких висновки акту залишені без змін, що вбачається з листа № 25593/6/20-40-07-28-15 від 30.06.2021р.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00125500728 від 30.06.2021 року за формою «В4» , яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ» (код ЄДРПОУ 30655306) зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 15 806 418,00 грн. (а.с. 40-41 т. 3).

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на час проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, останні мали відповідну господарську правосуб`єктність: в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік як платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в Реєстрі платників податку на додану вартість. Доводи відповідача про ненадання позивачем документів, які б підтверджували першу подію або підстави складання ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» податкових накладних від 22.10.2019 № 1 на суму 447 916,08 грн, в т.ч. ПДВ 74 652,68 грн. та від 22.10.2019 № 2 на суму 447 916,08 грн, в т.ч. ПДВ 74 652,68 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено вище, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

У свою чергу, відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом наведених норм необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не можуть бути підставою для податкового обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як свідчать матеріали справи, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства, ґрунтуються на твердженні податкового органу про безтоварність угод між позивачем та його контрагентами, тобто відсутності реальності здійснення господарських операцій.

При цьому, мотивами, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, є: відсутність документів, які б підверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей на користь позивача, неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг реального задекларованого виробництва; відсутність документів, щодо підтвердження відповідності якості продукції; наявність негативної інформації, щодо документального оформлення нереальної господарської операції; наявність кримінальних провадження щодо вказаних контрагентів позивача.

Судом встановлено, що основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" є оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); виробництво інших кранів і клапанів; виробництво автотранспортних засобів; виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів; підготовчі роботи на будівельному майданчику; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; торгівля іншими автотранспортними засобами та інше, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В спірний період позивач здійснював господарські операції з придбання товарів у ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ», ТОВ «КОЛТЕК» та ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС».

Щодо взаємовідносин ТОВ "АП "Кобальт" з ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ», судом встановлено наступне.

Так, 03.01.2019 року між позивачем (в якості покупця) та ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» (продавець) укладено договір від 03.01.2019 року № 0301/19, за умовами якого позивач придбав товар. Поставка товару здійснюється партіями; найменування, кількість та ціна визначаються та погоджуються Сторонами у видаткових накладних, що видаються продавцем. (а.с. 64-66 т.3).

На підтвердження виконання договору позивачем як і до перевірки, так і до суду, надано видаткові накладні від 01.04.2019 №82-100, від 03.04.2019 №101-111, від 04.04.2019 №112-119, від 08.04.2019 №120-141, від 10.04.2019 №142-149, від 12.04.2019 № 150-162, від 16.04.2019 № 163-165, від 17.04.2019 № 166-173; від 02.05.2019 № 176-178, від 06.05.2019 № 179-185, від 16.05.2019 № 194, 195, від 17.05.2019 № 187-193; від 01.07.2019 № 207, 208, від 03.07.2019 № 209-221, від 05.07.2019 № 222-231, від 16.07.2019 № 232, 233, від 17.07.2019 № 234-237, від 18.07.2019 № 238-243, від 22.07.2019 № 244-248; від 02.09.2019 № 252-255, 273, від 03.09.2019 № 256-262, від 04.09.2019 № 267-269, від 05.09.2019 № 265, 270-272, від 16.09.2019 № 295, 296, від 17.09.2019 № 274-279, 288-294, від 18.09.2019 № 280-287; від 01.10.2019 № 298, 299, від 02.10.2019 № 297, від 16.10.2019 № 308, 309, від 18.10.2019 № 300-307, від 22.10.2019 № 310-317; від 01.11.2019 № 318, від 18.11.2019 № 319-322, 325-327, 340, 342, від 21.11.2019 № 323, 324, 328-333, від 25.11.2019 № 334-339, 343, 344, від 27.11.2019 № 341, 345-353.

У видаткових накладних вказано дані Постачальника, Покупця товару, підстава виписки накладної, найменування товару, одиницю виміру, його ціну. Вказані накладні підписано сторонами договору постачання від 03.01.2019 №0301/19.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей за договором здійснювалось Постачальником на склад покупця Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Островського, 10 А, що передбачено п. 3.4 Договору від 03.01.2019 року № 0301/19.

Перевезення злійснювалось Покупцем власними силами на власних транспортних засобах. Товарно-матеріальні цінності до моменту їх використання у виробництві транспортних засобів зберігались на вищезазначеному складі.

На підтвердження факту реального перевезення та отримання придбаних за договором постачання від 24.09.2018 №53/07 товарно-матеріальних цінностей від Постачальника на адресу Покупця, оформлені наступні товарно-транспортні накладні: від 01.04.2019 № 62, 63, від 03.04.2019 № 64, від 04.04.2019 № 65, від 08.04.2019 № 66, від 10.04.2019 №67, від 12.04.2019 № 68, від 16.04.2019 № 69, від 17.04.2019 № 70; від 02.05.2019 № 71, від 06.05.2019 № 71, від 16.05.2019 № 73, від 17.05.2019 № 74; від 01.07.2019 №7 8, від 03.07.2019 № 79, від 05.07.2019 № 80, від 16.07.2019 № 81, від 17.07.2019 № 82, від 18.07.2019 № 83, від 22.07.2019 № 84; від 02.09.2019 № 88, від 03.09.2019 № 88/1, від 04.09.2019 № 90, від 05.09.2019 № 92, від 16.09.2019 № 93, від 17.09.2019 № 94 від 18.09.2019 № 94/1; від 01.10.2019 № 97, від 02.10.2019 № 98, від 16.10.2019 № 99, від 18.10.2019 № 100, від 22.10.2019 № 101; від 01.11.2019 № 102, від 18.11.2019 № 103, від 21.11.2019 № 104, від 25.11.2019 № 105, від 27.11.2019 № 106.

Відповідно до п. 3.1. цього Договору оплата Товару Покупцем здійснювалась шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов договору постачання від 03.01.2019 №0301/19, ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» в адресу ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» виписало податкові накладні, надані в розпорядження контролюючого органу. Зазначені податкові накладні прийняті та зареєстровані податковим органом в ЄРПН без зауважень.

Також судом встановлено, що 02.01.2020, між ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» (Покупець) та ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» (Постачальник) укладено договір постачання від 02.01.2020 №0201/20, відповідно до якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється партіями; найменування, кількість та ціна визначаються та погоджуються Сторонами у видаткових накладних, що видаються продавцем (а.с. 67- 69 т. 3).

На підтвердження виконання договору позивачем як і до перевірки, так і до суду, надано видаткові накладні від 02.01.2020 № 2, від 03.01.2020 № 1, 3-13, від 09.01.2020 № 14-19, від 13.01.2020 № 20-27, від 16.01.2020 № 28; від 03.02.2020 № 43, 44, від 04.02.2020 № 29-42, 45, від 06.02.2020 № 46-53, від 17.02.2020 № 99, 100, від 18.02.2020 № 54-70, від 20.02.2020 № 71-86, від 21.02.2020 № 87-98; від 02.11.2020 № 256, від 04.11.2020 № 258-265, від 09.11.2020 № 266-274, від 10.11.2020 № 275-279, від 16.11.2020 № 280, від 18.11.2020 № 281-283, в яких вказано дані Постачальника, Покупця товару, підстава виписки накладної, найменування товару, одиницю виміру, його ціну. Вказані накладні підписано сторонами Договору.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей за договором здійснювалось Постачальником.

Відповідно до п. 3.4 цього Договору поставка Товару здійснюється на склад покупця Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Островського, 10 А. Перевезення здійснювалось Покупцем власними силами на власних транспортних засобах. Товарно-матеріальні цінності до моменту їх використання у виробництві транспортних засобів зберігались на вищезазначеному складі.

На підтвердження факту перевезення та отримання придбаних за договором постачання від 24.09.2018 №53/07 товарно-матеріальних цінностей від Постачальника на адресу Покупця, оформлені наступні товарно-транспортні накладні: від 02.01.2020 № 2, від 03.01.2020 № 3, від 09.01.2020 № 4, від 13.01.2020 № 5, від 16.01.2020 № 6; від 03.02.2020 № 7, від 04.02.2020 № 8, від 06.02.2020 № 9, від 17.02.2020 № 13, від 18.02.2020 № 10, від 20.02.2020 № 11, від 21.02.2020 № 12; від 02.11.2020 № 46, від 04.11.2020 № 47, від 09.11.2020 № 48, від 10.11.2020 № 49, від 16.11.2020 № 50, від 18.11.2020 №51.

Відповідно до п. 3.1. цього Договору оплата Товару Покупцем здійснювалась шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов договору постачання від 02.01.2020 №0201/20, ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» в адресу ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» виписало податкові накладні, які прийняті та зареєстровані податковим органом в ЄРПН без зауважень.

Колегія суддів зазначає, що усі первинні документи, по взаємовідносинам із ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ», підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнано обов`язковим згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Придбаний товар Позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме під час безпосередньо виробництва комерційних автомобілів, комунальної, будівельної, спеціальної техніки та інженерного обладнання, а також під час здійснення гарантійного технічного обслуговування та постгарантійного ремонту техніки клієнтів Товариства - власників транспортних засобів виробництва ТОВ «АП «КОБАЛЬТ».

Відносини з ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» є сталими та довготривалими, адже відповідне товариство є офіційним дилером техніки виробництва ТОВ «АП «КОБАЛЬТ». ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32961233) зареєстроване у визначеному законом порядку 12.05.2004 року та станом на дату укладання, протягом сього строку виконання вищезазначених договорів та на дату документальної виїзної позапланової перевірки Головного управління ДПС у Харківській області не перебувало у стані припинення.

Суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 р. у справі № 826/7423/16.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку позивача із ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що зазначені документи є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом позивача, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товару дійсно мав місце.

Щодо доводів відповідача, що джерело походження товару, реалізованого на адресу ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» невідоме, а отже неможливий його рух по всьому ланцюгу постачання у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реально задекларованого виробництва, судова колегія зазначає наступне.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на інформації з Єдиного реєстру податкових накладних у підприємства ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 32961233).

Так, відповідач вказує, що ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» задекларовано взаємовідносини з контрагентом-постачальником ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32961233), діяльність якого має всі ознаки фіктивності, з огляду на відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення допоміжних робіт, таких як навантаження/розвантаження, зберігання та ін. та відсутність складських приміщень для зберігання придбаного товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до норм ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, доводи про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару, робіт та послуг вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару сплачено було суму податку на додану вартість.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» не повинно зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

В постанові від 24.02.2021 у справі №380/215/20 Верховний суд зазначив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

ГУ ДПС у Харківській області наведено схему руху товару із зазначенням третіх осіб, з якими Позивач у правовідносини не вступав, (ТОВ «НЕФУД СТАР» (код ЄДРПОУ 42248415), ТОВ «МЕХАТРОН-2021» (код ЄДРПОУ - 43819297), ТОВ «ОРІОН СПЕЦТОРГ» (код ЄДРПОУ - 42682909), ТОВ «БРАЙКЛІНС» (код ЄДРПОУ - 42693894), ТОВ «ПАНКРЕСУРС» (код ЄДРПОУ - 42954935), ТОВ «ІНВЕКС-ХЕДВЕЛ» (код ЄДРПОУ - 43101879)) по ланцюгу постачання товарів.

Однак, суд зазначає, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.05.2018 у справі №811/1508/16.

Суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи апеляційної скарги про ненадання документів, які б підтверджували першу подію або підстави складання податкових накладних від 22.09.2019 №1, від 22.10.2019 № 2, від 25.11.2019 № 11, 12, від 27.11.2019 № 6, від 27.11.2019 № 8, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивачем посадовим особам ГУ ДПС у Харківській області надавались усні пояснення щодо помилковості складання Постачальником - ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» вищезазначених податкових накладних, виписаних на адресу позивача, видаткові накладні на отримання товарів не складалися, товар фактично не отримувався. До податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість Товариством станом на дату проведення перевірки не включено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дійсність правочинів ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» із ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» не залежить від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами по ланцюгу постачання, а висновки посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області не містять жодних фактів, які свідчать про порушення саме ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин ТОВ "АП "Кобальт" з ТОВ "КОЛТЕК", судом встановлено наступне.

26.11.2018 року, між ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» та ТОВ «КОЛТЕК» (Постачальник) укладено договір постачання від 26.11.2018 №11/26-1, відповідно до якого позивач придбав дизельне пальне. (а.с. 248-249 т.6).

Сторони погодили, що кількість та вартість Товару визначається в рахунку-фактурі.

Згідно п. 3.8 Договору постачання, у редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018, поставка товару здійснювалась на умовах СРТ зі складу Постачальника (Харківська область, м. Мерефа, вул. Піщана, 22) до складу Покупця (Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. Заводська, 10-А) відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2010. (а.с. 250 т. 6).

У відповідності до п. 4.2. Договору постачання у редакції додаткової угоди № 1 від 27.11.2018 Покупець передав, а Постачальник прийняв прості векселі в рахунок оплати за Товар, що підтверджується Актом прийому-передачі від 07.10.2019 № 1. Строк платежу за векселями за пред`явленням.

На підтвердження виконання договору позивачем як і до перевірки, так і до суду, надано видаткові накладні від 27.11.2018 №95 та №96 (а.с. 2,5 т. 7)

На підтвердження факту перевезення та отримання придбаних за договором постачання від 26.11.2018 №11/26-1 товарно-матеріальних цінностей від Постачальника на адресу Покупця, оформлені наступні товарно-транспортні накладні: від 27.11.2018 №315487 та №315488 (а.с. 3,6 т. 7).

На виконання умов договору постачання, ТОВ «КОЛТЕК» в адресу ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» виписало податкові накладні, які прийняті та зареєстровані податковим органом в ЄРПН без зауважень (а.с. 8,9 т. 7).

Колегія суддів зазначає, що усі первинні документи, по взаємовідносинам із ТОВ «КОЛТЕК», підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов`язковою ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, такі документи є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом позивача, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товару дійсно мав місце.

Придбаний товар Позивачем використано у власній господарській діяльності.

ТОВ «КОЛТЕК» (код ЄДРПОУ 41848860) зареєстровано у 04.01.2018 року. Відносини з ТОВ «КОЛТЕК» носили короткочасний тимчасовий характер протягом листопада місяця 2018 року, та який був охоплений документальною виїзною позаплановою перевіркою Головного управління ДПС у Харківській області. Іншого договору у інший період з відповідним постачальником Товариство не укладало та товарно-матеріальні цінності від нього не отримувало. Станом на дату укладання договору, протягом усього строку його виконання та на дату документальної виїзної позапланової перевірки Головного управління ДПС у Харківській області ТОВ «КОЛТЕК» не перебувало у стані припинення.

Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на недоліки товарно-транспортних накладних придбаного пального, з огляду на наступне.

Так, відповідачем вказано, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам підпункту 11.1 пункту 11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.05.2021 к справі №1170/2а-2075/11.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи відповідача, в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів контролюючого органу, що підприємством ТОВ «КОЛТЕК» реалізоване дизельне паливо в листопаді 2018 року невідомого походження, отже спостерігається обрив ланцюга постачання, тобто неможливо встановити походження товару та виробника зазначеної продукції, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує, що здійснивши аналіз ЄРПН по підприємству ТОВ «КОЛТЕК» за 2018 рік встановлено, що за 2018 рік, а саме в жовтні 2018 року вказаним підприємством придбано 168350 л дизельного палива, з яких в жовтні 2018 року реалізовано дизельного палива в кількості 161081 л (залишок дизельного палива складає 7269 л), а в листопаді 2018 року підприємством ТОВ «КОЛТЕК» реалізовано дизельного палива в кількості 149883 л, в тому числі на підприємство ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» в кількості 31351,89 л дизельного палива.

Однак, суд вказує, що такі посилання на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже не відповідає критерію юридичної значимості і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанова від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності (наприклад, постанови Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №804/15820/15 (85836075), від 22.11.2019 у справі №817/2887/14 (85836029)).

Щодо посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, порушених за ознаками фіктивності господарської діяльності, та як наслідок недійсність первинних документів підписаних директором фіктивного підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2019 у справі №757/4872/19-к та про наявність певного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 статті 205, частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 222-1, частиною 2 статті 364 КК України, відомості про яке 17.03.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017111200000142.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та шахрайства, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Під час розгляду справи відповідач зазначив, що кримінальні провадження перебувають на стадії досудового розслідування, вироку по ним не винесено.

Суд зазначає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.01.2020 по справі № 826/9569/18, від 10.09.2020 по справі № 826/12919/16 від 04.09.2018 по справі № 826/18952/14, від 31.07.2018 по справі № 818/515/14 тощо.

Відповідачем не надано до суду вироків суду в кримінальному провадженні або ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В зв`язку з чим доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин ТОВ "АП "Кобальт" з ТОВ "ВЕЙЗЕН ЛЮКС", судом встановлено наступне.

Між ТОВ «АП «КОБАЛЬТ» та ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» (Постачальник) укладено договір постачання від 24.09.2018 №53/07. Відповідно до якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали у кількості і за цінами згідно з рахунками-фактурами і накладними на кожну партію товар (а.с. 10-11 т. 7).

На підтвердження виконання договору позивачем як і до перевірки, так і до суду, надано видаткові накладні від 04.10.2018 № РН-0000060, від 05.10.2018 № РН-0000062, РН-0000062, від 19.10.2018 № РН-0000088, РН-0000089, від 05.11.2018 № РН-0000109, РН-0000110, РН-0000111, від 13.11.2018 № РН-0000121, РН-0000122, від 15.11.2018 № РН-0000114, РН-0000117, від 19.11.2018 № РН-0000115, РН-0000116, РН-0000118, РН-0000119.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка Товару здійснюється на Постачальником на користь Покупця партіями протягом терміну дії цього Договору відповідно до його умов.

На підтвердження факту перевезення та отримання придбаних за договором постачання від 24.09.2018 №53/07 товарно-матеріальних цінностей від Постачальника на адресу Покупця, оформлені наступні товарно-транспортні накладні: від 04.10.2018 № 60, від 05.10.2018 № 61, від 19.10.2018 № 88, 89, від 05.11.2018 № 109, від 13.11.2018 № 121, від 15.11.2018 № 114, від 19.11.2018 № 115.

На виконання умов договору постачання, ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» на адресу ТОВ «АП «Кобальт» виписало податкові накладні, які прийняті та зареєстровані податковим органом в ЄРПН без зауважень. (а.с. 36-55 т. 7).

Колегія суддів зазначає, що усі вищезазначені первинні документи, по взаємовідносинам із ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС», підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов`язковою частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, первинні документи бухгалтерського обліку позивача із ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом позивача, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товару дійсно мав місце.

Придбаний товар Позивачем використано у власній господарській діяльності.

ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41501889) зареєстроване 04.08.2017 р. Відносини з ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» носили тимчасовий характер в період з жовтня 2018 року по листопад 2018 року включно, та який був охоплений документальною виїзною позаплановою перевіркою Головного управління ДГІС у Харківській області. Іншого договору у інший період з відповідним постачальником Товариство не укладало та товарно-матеріальні цінності від нього не отримувало. Станом на дату укладання договору, протягом всього строку його виконання та на дату документальної виїзної позапланової перевірки Головного управління ДПС у Харківській області ТОВ «ВЕЙЗЕН ЛЮКС» не перебувало у стані припинення.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію як і ТОВ "ВЕЙЗЕН ЛЮКС" так і ТОВ "КОЛТЕК" , як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд не приймає до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Судом встановлено, що на час проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, останні мали відповідну господарську правосуб`єктність: в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік як платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Щодо доводів контролюючого органу про включення податкових накладних від ПрАТ «Укравтоінвест» до податкового кредиту без підтвердження першої події або підстави її складання, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківській рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

- дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідачем вказано, до податкових накладних від 22.10.2019 № 1 на загальну суму 447 916,08 грн, в т. ч. ПДВ 74 652,68 грн, від 22.10.2019 № 2 на загальну суму 447 916,08 грн, в т. ч. ПДВ 74 652,68 грн, від 25.11.2019 № 11 на загальну суму 320 229,97грн, в т. ч. ПДВ 53 371,66 грн, від 25.11.2019 № 12 на загальну суму 59 027,41 грн, в т. ч. ПДВ 9 837,90 грн, від 27.11.2019 № 6 на загальну суму 91 485,50 грн, в т. ч. ПДВ 15 247,58 грн, від 27.11.2019 № 7 на загальну суму 214 682,33 грн, в т. ч. ПДВ 35 780,39 грн, від 27.11.2019 № 8 на загальну суму 82 406,34 грн, в т. ч. ПДВ 13 734,39 грн видаткових накладних не надано ні до матеріалів справи, ні до суду на загальну суму поставки 1 663 663,71 гривні в т. ч. ПДВ 277 277,28. Згідно з наданих карток 631 рахунків грошові кошти не перераховувались на адресу ПрАТ «Укравтоінвест». Станом на 30.04.2019 наявна кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ПрАТ «Укравтоінвест».

Під час розгляду справи судом встановлено, що під час подання податкової накладної від 22.10.2019 № 1 на суму 447 916,08 грн, в тому числі ПДВ 74 652,68 грн постачальником ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» зроблено помилку в рядку № 6.

13.11.2021 року подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 до вищезазначеної податкової накладної, в якій відмінусовано помилковий рядок № 6 на суму податку на додану вартість 20 009,80 грн, та додано новий рядок № 22 на суму ПДВ 2 009,80 грн.

Аналогічна ситуація склалась з податковою накладною від 22.10.2019 № 2 на загальну суму 447 916,08 грн, в тому числі ПДВ 74 652,68 грн.

13.11.2019 року подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 до вищезазначеної податкової накладної. Відмінусовано помилковий рядок № 6 на суму податку на додану вартість 20 009,80 грн, та додано новий рядок № 22 на суму ПДВ 2 009,80 грн.

Відтак, сума коригування податку на додану вартість за жовтень 2019 року склала 36 000,00 грн, що відображено рядку 2 таблиці 2 додатку 1 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний листопад місяць 2019 року, поданій 17.12.2019 реєстраційний № 9303729936.

Судом також встановлено, що позивачем надсилалась у відповідь на запит відповідача від 17.03.2021 № 8818/6/20-40-07-28-15 щодо надання інформації, а також надавалась до перевірки та додана до матеріалів позовної заяви видаткова накладна від 22.10.2019 № 311 на загальну суму 339 916,08 грн, в тому числі ПДВ 56 652,68 грн, що підтверджує отримання товару податковою накладною від 22.10.2019 № 1 з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 13.11.2019 № 2. Сума податку на додану вартість за даною поставкою, що включена до складу податкового кредиту, склала 56 652,68 грн = 74 652,68 грн (сума ПДВ за первісною податковою накладною) 18 000,00 грн (сума коригування).

Позивачем також надсилалась у відповідь на запит Відповідача від 17.03.2021 № 8818/6/20-40-07-28-15 щодо надання інформації, а також надавалась до перевірки та додана до матеріалів позовної заяви видаткова накладна від 22.10.2019 № 312 на загальну суму 339 916,08 грн, в тому числі ПДВ 56 652,68 грн, що підтверджує отримання товару податковою накладною від 22.10.2019 № 2 з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 13.11.2019 № 1. Сума податку на додану вартість за даною поставкою що включена до складу податкового кредиту, склала 56 652,68 грн = 74652,68 (сума ПДВ за первісною податковою накладною) 18000,00 грн (сума коригування).

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що в ході проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "АП"КОБАЛЬТ" не встановлено фактів формування від`ємного значення з ПДВ без належних чином оформлених податкових накладних.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що доводи відповідача про ненадання позивачем документів, які б підтверджували першу подію або підстави складання ПрАТ «УКРАВТОІНВЕСТ» податкових накладних від 22.10.2019 № 1 на суму 447 916,08 грн, в т.ч. ПДВ 74 652,68 грн. та від 22.10.2019 № 2 на суму 447 916,08 грн, в т.ч. ПДВ 74 652,68 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власного рішення, під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на встановлені у справі обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 30.06.2021 № 00125500728 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ» про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 15 806 418,00 грн.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року по справі№ 520/13002/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 по справі № 520/13002/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 14.02.2023 року