Ухвала

від 25.01.2023 по справі 201/10101/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10101/22

Провадження 2/201/827/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 січня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Ковтун К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Космічна» про визнання трудових відносин припиненими, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що з 06.05.2021р. був обраний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Космічна».

05.11.2022р. він направив єдиному учаснику товариства заяву про звільнення за власним бажанням, яку той не отримав, тобто збори учасників товариства не відбулися не за його вини.

Вважає себе звільненим з 05.11.2022р., через що просить визнати припиненими трудові відносини, а також стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати від 01.03.2022 по 05.11.2022р. в сумі 67011грн 05коп, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13328грн 17коп, компенсацію за час затримки розрахунку станом на день звернення до суду в сумі 80710грн 14коп.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, на підтвердження чого в матеріалах справи мається поштове повідомлення, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, не подав відзив. За згоди позивача суд ухвалює по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.05.2021р. позивач був обраний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Космічна» (а.с.15-16).

04.11.2022р., бажаючи припинити трудові відносини, він направив єдиному учаснику товариства заяву про звільнення за власним бажанням з 05.11.2022р. (а.с.14), яка отримана 09.11.2022р. (а.с.30), але позивача не звільнено.

Через це він 15.11.2022р. та 18.11.2022р. подав заяви до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.11-12).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач використав всі можливі засоби для захисту свого права щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням в позасудовому порядку.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. N 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. N 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. N 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 КЗпП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Згідно зі ст. ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням (…).

Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід`ємне право особи на вільний вибір праці.

Особливість звільненнядиректора товаристваполягає втому,що воновідбувається зарішенням загальнихзборів учасниківтовариства.

За положеннями ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 3 липня 2019 року у справі N 520/11437/16-ц (провадження N 61-11763св18), від 24 грудня 2019 року у справі N 758/1861/18 (провадження N 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі N 390/1449/19.

Відповідно до КЗпП України встановлено загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. року по справі N 520/11437/16-ц (провадження N 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач вчинив, передбачені ст. 38 КЗпП України, статутом товариства, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії, необхідні для припинення трудових відносин, однак трудові відносини розірвано не було. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати свої трудові відносини директора з відповідачем припиненими.

Тобто, пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та Товариством, оскільки в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості скористатися своїм правом на звільнення за власним бажанням, виходячи з неможливості проведення загальних зборів товариства.

Судом встановлено, що заява позивача про звільнення з посади директора ТОВ «Космічна» за власним бажанням у встановлений строк та спосіб відповідачем розглянута не була. Зазначена бездіяльність відповідача порушує трудові права позивача, зокрема, право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону, а трудові відносини між сторонами слід визнати припиненими, але з 09.11.2022р., з дня отримання відповідачем заяви позивача про звільнення.

За положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відтак слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати від 01.03.2022 по 05.11.2022р. в сумі 67 011грн 05коп, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13 328грн 17коп (в межах заявлених вимог).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Позаяк за захистом своїх прав позивач звернувся 09.12.2022р. до суду через невиконання роботодавцем вимог ст.ст.38, 116 КЗпП України, то між сторонами виник спір стосовно належних позивачу виплат.

Середній заробіток працівника за час затримки розрахунку при звільненні слід визначати за правилами, передбаченими пунктами 2, 8 Постанови від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

За п. 8 Постанови від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) (…).

Оклад позивача становить 10118грн щомісячно (а.с.10), баз врахування обов`язкових податків та зборів 8144грн 99коп.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку становить 378грн 84коп без врахування податків та зборів (8 144грн 99коп х 2 / 43 робочих дня від 08.09.2022р. по 08.11.2022р. включно).

Середній заробіток за час затримки розрахунку стягується по день винесення судового рішення (п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»), відтак з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2022р. по 25.01.2023р.р. в сумі 20457грн 36коп без врахування податків та зборів (378грн 84коп середньоденного заробітку х 54 робочих дня).

Відтак позов слід задовольнити частково.

Судові витрати підлягають стягненню із відповідача за положеннями ст. 141 ЦПК України в сумі 2 977грн 20коп за заявлені три вимоги про визнання трудових відносин припиненими, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (992грн 40коп х 3).

Керуючись ст. 44, 116, 117, 237-1 КЗпП, ст.ст.12,13,19,81,131,223,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Космічна» про визнання трудових відносин припиненими, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку- задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Космічна» з 09 листопада 2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Космічна» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Космічна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період 01.03.2022 по 05.11.2022р. в сумі 67011 гривень 05 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13 328грн 17коп, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 листопада 2022р. по 25 січня 2023р.р. в сумі 20 457грн 36коп, а всього 100796 (сто тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 58 копійок без врахування обов`язкових податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Космічна» на користь держави судовий збір в сумі 2977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Космічна», ЄДРПОУ 37375124, адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 49Б.

Суддя: Д.О. Покопцева