Постанова

від 14.02.2023 по справі 640/21737/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа №640/21737/21

адміністративне провадження № К/990/13713/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксбері» до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особа: Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дії,, за касаційною скаргою Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на ухвалу Окружного адміністративно суду міста Києва у складі судді Смолія І.В. від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є. від 16 лютого 2022 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксбері» (далі - ТОВ «Люксбері») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), третя особа Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій Департаменту, які викладено у листі від 25 лютого 2021 року №064-972 щодо надання згоди на розміщення тимчасового офісу продажу нерухомості типу МАФ з вивіскою Luxberry lafes forest за адресою: м. Київ, Столичне шосе , 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту «База відпочинку «Сокіл».

2. Разом з адміністративним позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам, органам державної влади вчиняти будь-які дії щодо самовільного демонтажу, знесення чи вчинення будь-яких дій щодо знищення самовільно встановленої тимчасової споруду типу МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту «База відпочинку «Сокіл», до розгляду справи по суті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Окружного адміністративно суду міста Києва від 06 серпня 2021 року заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Заборонено Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальному підприємству Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії щодо демонтажу тимчасової споруди типу МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту «База відпочинку «Сокіл», до розгляду справи по суті.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року залишено без змін.

5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) можуть здійснити захід контролю за місцем розташування об`єкту тимчасової споруди типу МАФ та як наслідок цього прийняти рішення про його знесення.

Також суди визнали обґрунтованими твердження позивача відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, суди дійшли висновку про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судами попередніх інстанцій не встановлено жодної із підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, а позивачем не надано доказів, з яких суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Скаржник вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Тому, на думку скаржника, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову, а отже, й про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Також скаржник наголошує, що позивач у позовній заяві просить визнати протиправними дії, що були вчинені Департаментом у формі листа від 25 лютого 2021 року №064-972, однак вказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, вищезазначеним листом Департамент не приймав рішення, що тягнуло б за собою юридичні наслідки для ТОВ «Люксбері».

8. Відзиву на касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року позивачем не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

10. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

12. Однак, зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають, а викладені в касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими, з огляду на таке.

13. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

14. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити доцільність їх вжиття в контексті захисту прав та інтересів учасників справи та реалізації судового рішення.

15. За умовами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

16. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

17. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

19. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

20. Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

21. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

22. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

23. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

24. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

25. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач вказує на те, що 24 лютого 2021 року ТОВ «Люксбері» звернулося з листом до Департаменту щодо надання дозволу на встановлення тимчасового МАФу. Листом від 25 лютого 2021 року №064-972 Департамент повідомив, що встановлення тимчасового МАФу можливе при умові дотримання законодавства України. Відтак ТОВ «Люксбері», фактично отримавши дозвіл від компетентного органу, було розміщено тимчасовий офіс продажу нерухомості типу МАФ за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту «База відпочинку «Сокіл». У подальшому позивачу стало відомо, що до органів прокуратури міста Києва надійшла скарга громадянина з виявленням факту встановлення самовільно зведеної споруди типу МАФ на самовільно зайнятій земельній ділянці за вищевказаною адресою. Відтак, на думку позивача, Департамент ввів його в оману щодо наданої можливості розміщення вказаного МАФу.

Тому позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що Департамент, аби приховати свої протиправні дії до вирішення справи по суті, може здійснити захід контролю за місцем розташування об`єкту тимчасової споруди типу МАФ та як наслідок цього прийняти рішення про його знесення.

При цьому в разі можливого знесення МАФу, що знаходиться за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 149, 28-й км траси Київ-Дніпр біля зупинки громадського транспорту «База відпочинку «Сокіл», працівники ТОВ «Люксбері», які реалізують об`єкти нерухомості ЖК Luxberry lakes forest, можуть залишитися без належних умов праці, що, в свою чергу, буде порушенням трудового законодавства та буде фактично зупинено процес продажу квартир в даному житловому комплексі.

26. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони Департаменту та Комунальному підприємству «Київблагоустрій» вчиняти будь-які дії щодо демонтажу тимчасової споруди типу МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149, 28-й км траси Київ-Дніпро біля зупинки громадського транспорту «База відпочинку «Сокіл» до розгляду справи по суті, суди фактично погодились із твердженням позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

27. Суд зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

28. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

29. Разом з тим, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

30. Фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

31. Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

32. При цьому колегія суддів наголошує, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно можливого здійснення Департаментом та КП «»Київблагоустрій» заходу контролю за місцем розташування об`єкту тимчасової споруди типу МАФ та як наслідок цього прийняття рішення про його знесення є передчасними, оскільки спору між ТОВ «Люксбері» та Департаментом щодо здійснення таких заходів не існує.

33. До того ж, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги предмет та підстави позову, не пересвідчилися, чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; застосовані заходи забезпечення позову є вочевидь неспівмірними з заявленими позовними вимогами.

34. Суд звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції не містять належних та переконливих мотивів застосування заходів забезпечення позову.

35. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому, на думку Суду, відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

37. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

38. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм процесуального права, а саме статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року - скасувати та в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

39. Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №640/21737/21 скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксбері» про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Т.Г. Стрелець

В.М. Шарапа