Постанова

від 13.02.2023 по справі 640/14394/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/14394/21

адміністративне провадження № К/990/20809/22, №К/990/28712/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліменко Д.І.,

учасники судового процесу:

представник позивача - Сич Є.Ю.,

представник відповідача (Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві) - Бойко М.А.,

представник відповідача (Головне управління Державної податкової служби у м. Києві) - Сметанюк Р.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року у складі судді Головань О.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. та касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. у справі №640/14394/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в місті Києві щодо не нарахування перед Приватним підприємством «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по декларації за лютий 2015 року за період з 06.05.2015 по 13.07.2020, по декларації за березень 2015 року за період з 03.06.2015 по 13.07.2020; по декларації за квітень 2015 року за період з 07.07.2015 по 13.07.2020 та по декларації за жовтень 2015 року за період з 05.01.2016 по 13.07.2020;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пеню у розмірі 211 086 499, 56 (двісті одинадцять мільйонів вісімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять ) грн 56 коп. нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 39 131 732,44 грн пені нарахованої за період з 06.05.2015 по 13.07.2020 по декларації за лютий 2015, сума 62 114 964,39 грн пені нарахованої за період з 03.06.2015 по 13.07.2020 по декларації за березень 2015 року., сума 60 518 653,31 грн пені нарахованої за період з 07.07.2015 по 13.07.2020 по декларації за квітень 2015 року, сума 49 321 149,42 грн пені нарахованої за період з 05.01.2016 по 13.07.2020 по декларації за жовтень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з триваючим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України розмір нарахованої на суму бюджетної заборгованості пені по декларації за лютий 2015 року за період з 06.05.2015 по 13.07.2020, по декларації за березень 2015 року за період з 03.06.2015 по 13.07.2020; по декларації за квітень 2015 року за період з 07.07.2015 по 13.07.2020 та по декларації за жовтень 2015 року за період з 05.01.2016 по 13.07.2020, що складає 211 086 499,56 грн 56 коп., підлягає стягненню з бюджету на користь ПП "ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в місті Києві щодо не нарахування Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по декларації за березень 2015 року за період з 03.06.2015 по 12.07.2017; по декларації за квітень 2015 року за період з 07.07.2015 по 12.07.2017 та по декларації за жовтень 2015 року за період з 05.01.2016 по 12.07.2017.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пеню у розмірі 106 174 385, 77 грн, нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 37 813 251, 03 грн пені нарахованої за період з 03.06.2015 по 12.07.2017 по декларації за березень 2015 року, сума 36 242 420, 18 грн пені нарахованої за період з 07.07.2015 по 12.07.2017 по декларації за квітень 2015 року, сума 32 118 714, 56 грн пені нарахованої за період з 05.01.2016 по 12.07.2017 по декларації за жовтень 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пеню у розмірі 66 623 491,02 грн, нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 22 902 026,32 грн пені нарахованої за період з 03.06.2015 по 12.07.2017 по декларації за березень 2015 року, сума 21 317 954,84 грн пені нарахованої за період з 07.07.2015 по 12.07.2017 по декларації за квітень 2015 року, сума 22 403 509,86 грн пені нарахованої за період з 05.01.2016 по 12.07.2017 по декларації за жовтень 2015 року»

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року - залишено без змін.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені. З огляду на викладене, а також ураховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо неподання висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Однак, суд першої інстанції зменшив заявлені позивачем до стягнення суми пені, оскільки вказані останнім періоди за які підлягає відшкодуванню пеня, частково охоплені судовими рішеннями під час розгляду інших справ.

При цьому, суд указав, що законом не визначено можливість зміни облікової ставки протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції здебільшого погодився з його висновками, однак визнав помилковим застосування судом першої інстанції сталої облікової ставки НБУ без урахування її зміни та встановив допущення судом помилки при визначенні кількості днів за відповідні періоди нарахування пені, у зв`язку з цим здійснив власні розрахунки пені.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у іншій справі №826/17808/16, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 та постановою Верховного Суду від 14.01.2021, позов ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» задоволено, визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невідшкодування Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн, яка у тому числі виявляється у протиправній не підготовці та не поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн.

05 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219 190 751,00 грн по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року.

Позивачем у цій справі заявлено вимоги про стягнення пені по декларації за лютий 2015 року за період з 06.05.2015 по 13.07.2020, по декларації за березень 2015 року за період з 03.06.2015 по 13.07.2020; по декларації за квітень 2015 року за період з 07.07.2015 по 13.07.2020 та по декларації за жовтень 2015 року за період з 05.01.2016 по 13.07.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №826/17830/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021, стягнуто на користь Приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ" з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві 27 616 434,82 грн пені, нарахованої за період з 06 травня 2015 року до 27 грудня 2017 року включно на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ (порушення строків бюджетного відшкодування) в розмірі 47 761 967,00 грн за декларацією за лютий 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №640/15906/20, що набрало законної сили 12.04.2021, стягнено з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ" пеню у розмірі 115 828 211,58 грн нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість (ПДВ), яку складають: сума 22 568 019,58 грн пені нарахованої за період з 28 грудня 2017 року по 13 липня 2020 року по декларації з ПДВ за лютий 2015 року, сума 26 005 941,06 грн пені нарахованої за період з 13 липня 2017 року по 13 липня 2020 року по декларації з ПДВ за березень 2015 року, сума 26 029 120, 54 грн пені нарахованої за період з 13.07.2017 по 13.07.2020 по декларації з ПДВ за квітень 2015 року, сума 41 225 130,40 грн пені нарахованої за період з 13 липня 2017 року по 13 липня 2020 року по декларації з ПДВ за жовтень 2015 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що підставою оскарження судових рішення є пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував норму права - п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №808/660/16, від 30.01.2018 у справі №825/1835/15-а та від 14 грудня 2021 року у справі №200/4609/20.

На думку контролюючого органу, для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України саме на момент виникнення пені та у разі її зміни протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Також, окремою підставою оскарження судових рішень позивач зазначає частину 2 статті 328 КАС України, а саме - необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 1.380.2019.004.4395.

Головне управління ДПС у м. Києві у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з проведеним судом апеляційної інстанції розрахунком розміру нарахованої на суму бюджетної заборгованості пені в частині обрахунку кількості днів у періодах, за які була нарахована пеня.

У відзиві на касаційну скаргу позивача Головне управління ДПС у м. Києві не погоджується з її доводами та просить залишити її без задоволення.

Державна казначейська служба України у місті Києві у відзиві на касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві зазначає, що повністю погоджується з нею та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

За положеннями пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

За положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

Таке застосування пункту 200.23 статті 200 ПК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.11.2020 у справі № 808/660/16, від 03.04.2020 у справі № 2а-1870/9166/12, від 06.05.2020 у справі №0870/9386/12, від 14.05.2020 у справі № 1540/4795/18, від 02.02.2021 у справі № 810/1506/17.

З огляду на викладене, ураховуючи неподання висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, наявність заборгованості з відшкодування позивачу податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн, установлено судовим рішенням у справі №826/17808/16.

05 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219 190 751,00 грн по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року.

У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення пені по декларації за лютий 2015 року за період з 06.05.2015 по 13.07.2020, по декларації за березень 2015 року за період з 03.06.2015 по 13.07.2020; по декларації за квітень 2015 року за період з 07.07.2015 по 13.07.2020 та по декларації за жовтень 2015 року за період з 05.01.2016. по 13.07.2020.

Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що частково вказані періоди охоплені судовими рішеннями під час розгляду інших справ.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №826/17830/17 присуджено до стягнення пеню, нараховану за період з 06 травня 2015 року до 27 грудня 2017 року включно на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ (порушення строків бюджетного відшкодування) в розмірі 47 761 967,00 грн за декларацією за лютий 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №640/15906/20, присуджено до стягнення 22 568 019,58 грн пені нарахованої за період з 28 грудня 2017 року по 13 липня 2020 року по декларації з ПДВ за лютий 2015 року, сума 26 005 941,06 грн пені нарахованої за період з 13.07.2017 по 13.07.2020 по декларації з ПДВ за березень 2015 року, сума 26 029 120, 54 грн пені нарахованої за період з 13.07.2017 по 13.07.2020 по декларації з ПДВ за квітень 2015 року, сума 41 225 130,40 грн пені нарахованої за період з 13.07.2017 по 13.07.2020 року по декларації з ПДВ за жовтень 2015 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів наголошує, що оскільки питання про стягнення та розмір пені за вказані періоди вже було предметом судового розгляду, воно не може бути повторно переглянуте в іншому провадженні з іншим розрахунком, тому судами попередніх інстанцій правильно визначено періоди, за які підлягає відшкодуванню пеня - ті, що заявлені позивачем, однак, не охоплені попередніми судовими рішеннями - за декларацією за березень 2015 року період з 03.06.2015 по 12.07.2017, за декларацією за квітень 2015 року період з 07.07.2015 по 12.07.2017, за декларацією за жовтень 2015 року період з 05.01.2016 по 12.07.2017.

Колегія суддів також погоджується із правильністю розрахунків пені судом апеляційної інстанції, виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період, оскільки таке правозастосування пункту 200.23 ПК України цілком відповідає правовим позиціям, послідовно викладеним в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі №820/1750/18, від 25 березня 2020 року по справі №808/481/16 та від 02 лютого 2021 року по справі №810/1506/17, від 02 червня 2021 року по справі №1.380.2019.004395, від 29 листопада 2021 року по справі № 420/4252/19, від 17 серпня 2022 року по справі № 320/5852/18.

Поряд із цим, Верховний Суд, зважає на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до якого, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок пені у сумі 66 623 491,02 грн проведений відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового Кодексу України.

Належних доказів на спростування проведеного судом апеляційної інстанції розрахунку пені контролюючий орган не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що загальний розмір пені на отримання якої позивач має право по деклараціях за березень 2015 року (з 03.06.2015 по 12.07.2017), за квітень 2015 року з (07.07.2015 по 12.07.2015), за жовтень 2015 року (з 05.01.2016 по 12.07.2017) становить: 22 902026,32 грн + 21 317 954,84 грн + 22 403 509,86 грн = 66 623 491,02 грн.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 1.380.2019.004.4395, оскільки обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням.

Суд уважає, що позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 1.380.2019.004.4395, обґрунтовано взята до уваги судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у справі.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

За таких підстав, Суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що право на бюджетне відшкодування є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Разом із тим, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень законодавчих актів.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» та Головного управління ДПС у м. Києві необхідно залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, касаційні скарги Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» та Головного управління ДПС у м. Києві необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в частині залишення без змін постановою суду апеляційної та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» та Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року в частині залишеній без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі 640/14394/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко