Ухвала

від 14.02.2023 по справі 160/12276/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа №160/12276/22

адміністративне провадження № К/990/3257/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі №160/12276/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Укрспецзбут ЛТД» до ГУ ДПС, Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецзбут ЛТД» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6965996/44306803 від 28.06.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 18.05.2022;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 18.05.2022, складену ТОВ «Укрспецзбут ЛТД», датою її фактичного прийняття для реєстрації - 23.06.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 позов задоволено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.01.2023, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС та ДПС України на користь ТОВ «Укрспецзбут ЛТД» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3250,00 грн з кожного.

20.01.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.01.2023, в якій підставою касаційного оскарження вказало пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 КАС).

Частиною першою статті 13 КАС визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження ГУ ДПС зазначило про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 134, 139 КАС) та не врахування висновків Верховного Суду у додатковій постанові від 08.05.2018 (справа №810/2823/17), постановах Верховного Суду від 26.06.2019 (справа №200/14113/18-а), від 27.06.2018 (справа №826/1216/16), від 13.02.2019 у справі №13.02.2019 (справа №756/2114/17), у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, виснувала, що при визначенні суми відшкодування особі витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, Верховний Суд зробив і в постанові від 13.02.2019 (справа №756/2114/17).

У постанові від 26.06.2019 (справа №200/14113/18-а) Верховний Суд виснував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові від 27.06.2018 (справа №826/1216/16) та додатковій постанові від 08.05.2018 (справа №810/2823/17) Верховний Суд виснував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (як то: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 01/08 від 01.08.2022; акт про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги № 1 від 26.09.2022; рахунок на оплату № 1 від 05.08.2022 на суму 7500,00 грн; платіжне доручення № 243 від 05.08.2022 на суму 7500,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, дійшли висновку, що витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6500,00 грн є співмірними, обґрунтованими, пропорційними та підтвердженими належними доказами.

Застосування судом апеляційної інстанції норм статей 132, 134 КАС не суперечить висновкам Верховного Суду у додатковій постанові від 08.05.2018 (справа №810/2823/17), в постановах від 26.06.2019 (справа №200/14113/18-а), від 27.06.2018 (справа №826/1216/16), на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі. Відповідає таке правозастосування і висновкам Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 (справа №756/2114/17) (відповідно до цих висновків при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту витрат позивача на професійну правничу допомогу та межі співмірності таких витрат. Однак, ці доводи лежать у площині оцінки доказів судом та встановлення на їх підставі обставин у справі, а не у площині іншого застосування апеляційним судом норм статей 132, 134 КАС, у порівнянні з висновками Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтею 248, пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.01.2023.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко