Рішення

від 13.02.2023 по справі 755/9508/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9508/22

Провадження №: 2/755/2017/23

"13" лютого 2023 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.

при секретарі - Назаровій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

27 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» звернулося до суду з позовом до відповідача про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння, а саме: колісного транспортного засобу (автомобілю) марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, paмa): НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 04.12.2020 року ТСЦ № 8044), а також державних номерних знаків, ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та передача даного майна належному власнику (позивачу).

Позов мотивований тим, що 04.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (далі - лізингодавець) та ОСОБА_2 (далі - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № КВ-917. Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав та придбав предмет лізингу, а саме автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер кузова (шасі, paмa): НОМЕР_1 , та передав у користування лізингоодержувачу на підставі акту приймання-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу № КВ-917 від 04.12.2020 року. Лізингоодержувач системно не виконував визнаний договором графік сплати платежів, чим порушив умови договору фінансового лізингу. 01.08.2022 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» засобом поштового зв`язку направило відповідачу повідомлення про усунення порушення за договором фінансового лізингу щодо погашення несплаченої заборгованості у строк до 11.08.2022 року в сумі 79 902,40 гривень. Вказану вимогу відповідач не виконав. У зв`язку із порушенням умов договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів, 13.08.2022 року позивачем було направлене повідомлення про одностороннє розірвання (відмову від) договору фінансового лізингу із вимогою про повернення об`єкту фінансового лізингу власнику - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ». Граничний строк повернення автомобіля до 17-00 год. 23.08.2022 року, проте об`єкт фінансового лізингу власнику не повернуто. Відповідно до комісійного акту № 23-08/22 від 23.08.2022 року, складений о 18 год. 00 хв. автомобіль HYUNDAI ELANTRA, номер кузова: НОМЕР_1 , рік випуску: 2015, колір: червоний - не повернуто власнику ТзОВ «Авентус Лізинг», як об`єкт фінансового лізингу на договором фінансового лізингу № КВ-917 від 04.12.2020 року.

04 жовтня 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник позивача - адвокат Лисенко Д.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. На адресу суду повернувся конверт з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 04.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № КВ-917, предметом якого був автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, paмa ): НОМЕР_1 (а.с.8-14).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст.638 та ч. 1 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно п. 1.1. загальних умов договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу транспортний засіб (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, характеристики, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав та придбав предмет лізингу, а саме автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, paмa): НОМЕР_1 , та передав у користування лізингоодержувачу на підставі акту приймання-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу № КВ-917 від 04.12.2020 року. Вартість об`єкта лізингу, в т.ч. ПДВ, на дату укладання договору складає 257 088,95 гривень (а.с.18). Натомість, належного виконання за договором фінансового лізингу лізингодавець не отримав.

Згідно п.9.2.2. загальних умов лізингоодержувач зобов`язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов договору, а також штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов`язані з використанням об`єкта лізингу виключно на рахунки лізингодавця.

Відповідно до п.9.2.6. загальних умов у разі закінчення строку фінансового лізингу, а також у разі дострокового припинення договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором фінансового лізингу.

Згідно із п. 2.1 загальних умов договору всі платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті Україні (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингоодержувача не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка платежів.

Відповідач системно не виконував визнаний договором графік сплати платежів.

01.08.2022 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» засобом поштового зв`язку направило ОСОБА_3 повідомлення про усунення порушення за договором фінансового лізингу щодо погашення несплаченої заборгованості у строк до 11.08.2022 року в сумі 79 902,40 гривень (а.с.20-21), однак вказану вимогу відповідач не виконав.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Водночас, за змістом п. 8.4 загальних умов, у разі якщо протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідного повідомлення, з метою досудового врегулювання, лізингоодержаувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить об`єкт лізингу, а також при настанні обставин, передбачених п. 8.2.5 загальних умов договору, лізингодавець направляє на адресу лізингоотримувача, вказану в договорі, цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення об`єкта лізингу лізингодавцю. Лізингоодержувач або його законний представник, зобов`язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні.

13.08.2022 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» засобом поштового зв`язку направило ОСОБА_3 лист про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення об`єкту фінансового лізингу (вих. № АЛ-669 від 13.08.2022 року). Граничний строк для повернення автомобіля визначено до 17:00 10 серпня 2022 року, шляхом визначеним договором, самостійно доставити транспортний засіб на адресу місцезнаходження лізингодавця: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, буд. 5., оф. 220 (а.с.22-24).

Відповідно до комісійного акту № 23-08/22 від 23.08.2022 року, автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA (бувший у використанні), VIN -код НОМЕР_1 , рік випуску: 2015, колір червоний, у визначений строк не повернуто власнику - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», як об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № КВ-917 від 25.05.2021 року (а.с.25).

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що у разі повернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об`єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 і 527Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст ст. 215-235 Цивільного кодексу України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 330, 338 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч.1ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання заст. 388 Цивільного кодексу України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Власник майна - це та особа, яка має законні права володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що вибуло до добросовісного набувача поза волею власника.

ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» є належним власником автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA (бувший у використанні), VIN -код НОМЕР_1 , рік випуску: 2015, що підтверджується матеріалами справи.

Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем, в свою чергу, жодних доказів відповідно до положень ст.ст. 76-81ЦПК України на спростування позовних вимог не надано.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також врахувавши встановлені під час розгляду справи обставини, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 856,34 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) колісного транспортного засобу (автомобілю) марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, paмa): НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 04.12.2020 року ТСЦ№ 8044), а також державні номерні знаки, ключі і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та передати їх належному власнику - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 42441539, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, офіс 220), понесені судові витати з сплати судового збору в розмірі 3856,34 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: