Постанова

від 02.02.2023 по справі 545/469/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/469/22 Номер провадження 22-ц/814/2247/23Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

секретар: Гречка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2022 року, постановлене суддею Стрюк Л.І.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа Державний навчальний заклад "Полтавський центр професійно-технічної освіти" про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який обгрунтовано тим, що 21.11.1999року їйвидано Полтавськимпрофесійним технічнимучилищем №17Ордер №20як основномунаймачу назайняття житловоїплощі вкімнатах №№207-208гуртожитку у АДРЕСА_1 (новаадреса АДРЕСА_2 ). На підставі викладеного просила встановити факт її фактичного проживання та реєстрації на законних підставах в житловому приміщенні у кімнатах № АДРЕСА_3 та визнати за нею право користування на законних підставах вищевказаним житловим приміщенням.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не підтверджено факт порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем її прав на спірне житлове приміщення.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьрішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивач на законних підставах мешкає у гуртожику за адресою АДРЕСА_4 , нею дотримано умову щодо реєстрацї місця свого проживання, тому вона підпадає під дію Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Від Міністерства освіти і науки України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивач не заявляє до Міністерства освіти і науки України жодної позовної вимоги, а також ніяким чином не визначає, які саме її права були порушені, а також не наводить жодних аргументів щодо неправомірності дій/бездіяльності відповідача.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 1999 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Полтавським професійним технічним училищем № 17 видано Ордер № 20 як наймачу на зайняття житлової площі в кімнатах за №№ 207-208 гуртожитку у АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно із договором найму житлового приміщення у гуртожитку № 1 від 12.02.2015 року Державний навчальний заклад «Полтавський центр професійно-технічної освіти» (Наймодавець) та ОСОБА_1 (Наймач) уклали договір про те, що наймодавець надає наймачеві та членам його сім`ї ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , у користування житлове приміщення за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 11).

Полтавським центром професійно-технічної освіти 18.02.2015 року ОСОБА_1 було видано ордер № 2 на жилу площу кімнат 207-208 в гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Рішенням Щербанівської сільської ради № 1 від 27.02.2017 року змінено адресу земельної ділянки на якій розташований Державний навчальний заклад «Полтавський центр професійно-технічної освіти» з « АДРЕСА_1 » на « АДРЕСА_2 » (а. с. 71).

13 червня 2017 року Державним навчальним навчальним закладом «Полтавський центр професійно-технічної освіти» було видано ОСОБА_1 ордер на жилу площу в гуртожитку АДРЕСА_6 (а.с. 10).

У п. 6.1 договору найму житлового приміщення у гуртожитку № 5 укладеного між Державним навчальним закладом «Полтавський центр професійно-технічної освіти» та ОСОБА_1 вказано, що договір найму діє з моменту його підписання і до 03.08.2021 року. Згідно з п. 8.5, якщо протягом терміну дії договору жодна із сторін не заявляла про припинення його дії, договір вважається чинним протягом наступного календарного року (а.с. 12).

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 06.05.2021 року № 505, нерухоме державне майно, у тому числі спірні приміщення, закріплено за Державним навчальним закладом «Полтавський центр професійно- технічної освіти» на праві оперативного управління та знаходиться на його балансі.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення гуртожитку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться у державний власності (а.с. 24-26).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність порушень прав позивача.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

У частині першій статті 61 Житлового кодексу Української РСР зазначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (частина другастатті 61 Житлового кодексу Української РСР).

Відповідно достатті 127 ЖК УРСРдля проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою про вселення на надану жилу площу в гуртожитку (стаття 129 ЖК УРСР).

Устатті 130ЖК УРСРвизначено, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті7 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, передбачено, що користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін тадиспозитивність (пункти 4, 5 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

У частинах першій - четвертій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(частина перша, третястатті 13 ЦПК України).

У справі,що переглядаєтьсяпозивач ОСОБА_1 просить встановитифакт проживання на правових підставах та визнання права користування житловим приміщенням.

З матеріалівсправи встановленота незаперечується сторонами,що ОСОБА_1 на підставіордеру тадоговору наймужитлового приміщення проживає укімнатах АДРЕСА_7 (нова адреса АДРЕСА_2 ), тобто на законних підставах.

З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що її місце проживання зареєстровано в АДРЕСА_4 (а.с. 6).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення, невизнання чи оспорення сторонами вказаного права ОСОБА_1 на користування зазначеним житловим приміщенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ.

Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча процедура позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного, невизнаного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому до підстави позову не можуть входити обставини, що виступають доказами у справі. З ними закон не пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.

Таким чином, встановлення факту проживання у спірному житловому приміщенні не може бути самостійною вимогою у разі невизнання права користування житлом, оскільки встановлення судом під час вирішення спору цієї обставини, і є підставою для визнання за позивачем права користування житловим приміщенням. Отже, обставини, якими обґрунтовується матеріально-правові вимоги не потребують встановлення як юридичні факти. Правове значення у цьому випадку має доведеність обставин, на які посилалися позивачі в підтвердження вимог про визнання за ними права користування житлом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що термін дії договору про найм житловогоприміщення встановлений до 03.08.2022, проте представником Державного навчального закладу "Полтавський центр професійно-технічної освіти" не вчинено жодних дій щодо продовження даного договору. Також, посилається на норми Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» якими передбачено право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не заявлено позовних вимог щодо продовження терміну дії договору найму житлового приміщення чи порушення перебаченого законом права на приватизацію житла.

Згідно вимогст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 1, ст.375, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин