Рішення

від 23.01.2023 по справі 695/3847/21

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3847/21

номер провадження 2/695/268/23

23 січня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Варданян Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КНП «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Гельмязівської сільської ради, ТОВ «Баришівська зернова компанія», ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернулася в Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 28.07.2018 р. сталася ДТП за участю застрахованого в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіля МАN ТGМ 18240, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля УАЗ АСV, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до постанови суду винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача по справі. Застрахований автомобіль МАN в результаті ДТП було пошкоджено і вартість відновлювального ремонту становить 64426,11 грн. Згідно договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 58689,15 грн. Після виплати даного відшкодування у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі ст.993 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування» виникло право вимоги до ОСОБА_1 на відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 58689,15 грн. Згодом стало відомо, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була забезпечена в ПрАТ «УПСК» за договором страхування. ПрАТ «УПСК» у порядку досудового врегулювання сплатило на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 18498,42 грн.

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди (58689,15 грн.) і страховою виплатою (18498,42 грн.), здійсненою ПрАТ «УПСК», становить 40190,73 грн. Дану суму позивач просить стягнути з відповідача. Попередній розрахунок судових витрат, понесених позивачем становить 2270,00 грн.

28.12.2021 р. було відкрито провадження в справі та ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.05.2022 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач під час вчинення ДТП був найманим працівником, керував службовим автомобілем, виконуючи трудові обов`язки, тому від не має нести відповідальність за завдану шкоду. Цю відповідальність несе роботодавець, відповідно до ст.1187 ЦК України, постанови ВС від 06.11.2013 р. №6-108цс13 та від 05.09.2018 р. №534/872/16-ц. Крім того між сторонами відсутні правовідносини регресу, а має місце суброгація. Строк позовної давності при суброгації розпочинається від дня настання страхового випадку (дати ДТП), тому позов подано поза межами позовної давності. У задоволенні позову представник відповідача просив відмовити повністю.

05.05.2022 р. від представника відповідача надійшла заява про застосування наслідків строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 14.12.2021 р., тоді як строк позовної давності розпочав свій перебіг 28.07.2018 р., оскільки відносини сторін є суброгацією, а не регресними.

18.08.2022р.судом булозалучено доучасті всправі вякості третіхосіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруКНП «Золотоніськийрайонний центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» Гельмязівськоїсільської ради,ТОВ «Баришівськазернова компанія»,ПрАТ «Українськапожежно-страховакомпанія» тазобов`язано надативідповіді напоставлені увідзиві питання.

24.10.2022 р. від генерального директора ТОВ «Баришівська зернова компанія» надійшли до суду відповіді на поставлені у відзиві питання, 02.11.2022 р. - від КНП «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Гельмязівської сільської ради, а 20.12.2022 р. - від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник - адвокат Федина О.В. у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява представника про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, позов не визнає та просить врахувати позицію, наведену у відзиві.

Представник третьої особи ТОВ «Баришівська зернова компанія» - адвокат Костюченко П.О. в судовому засіданні вказав, що володільцем джерела підвищеної небезпеки являється КНП «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» за договором оренди. ОСОБА_1 працівник даного підприємства, тому він являється неналежним відповідачем. Представник третьої особи просив також врахувати заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Представник КНП «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Гельмязівської сільської ради в судове засідання не з`явився, але скерував 03.11.2022 р. до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не з`явився з невідомих суду причин.

Заслухавши думку представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії постанови Соснівського районного суду м. Черкаси №712/8874/18 від 28.09.2018 р. ОСОБА_1 винний у скоєнні ДТП, шо мала місце 28.07.2018 р. у м. Черкаси по вул. 30-р. Перемоги за участю автомобіля УАЗ АСV 396295 ШД, д.н.з. НОМЕР_2 (власник ТОВ «Баришівська зернова компанія») під його керуванням та автомобіля МАN ТGМ 18240, д.н.з. НОМЕР_1 ( власник ПАТ «Транс Логістик») під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали пошкодження.

Відповідно до копії договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, заяви на страхування Автокаско та Додатку №1 до Заяви від 22.01.2018 р. цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАN ТGМ 18240, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «УПСК», що стверджено витягом з ЄЦБД МТСБУ.

Вартість відновлювальних робіт пошкодженого ДТП автомобіля МАN ТGМ 18240, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до копії рахунку-фактури №ОК-000004446 від 31.07.2018 р. становить 64426,11 коп.

Відповідно до копії страхового акту від 11.09.2018 р. загальний розмір страхового відшкодування по даній події на підставі розрахунку становить 58689,15 грн., який було виплачено 19.09.2018 р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ПП «Транс Логістик», що стверджено копією платіжного доручення №20894.

Копією страхового акту №ОЦ/049/000/19/0133 від 23.05.2019 р., платіжного доручення №26 від 23.05.2019 р. та платіжної інструкції №8368 від 05.12.2019 р. стверджено перерахування ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь СК «ПЗУ «Україна» страхової виплати в порядку регресу в сумі 18498,42 грн.

Копією трудової книжки НОМЕР_3 стверджено, що станом на 28.07.2018 р. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КНП «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Гельмязівської сільської ради.

Відповідно до копії табелю робочого часу за липень 2018 р. та подорожнього листа службового автомобіля 28.07.2018 р. ОСОБА_1 виконував свої посадові обов`язки, використовуючи автомобіль УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 .

З копії договору №10-05.16/о оренди транспортного засобу від 10.05.2016 р. та акту приймання-передачі транспортного засобу від 07.06.2016 р. вбачається, що автомобіль УАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Баришівська зернова компанія» передано в строкове платне користування КЗ «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Золотоніської районної ради Черкаської області.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком згідно з статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування", зокрема, передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

А регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Дані висновки суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, є суброгацією.

Оскільки при суброгації нове зобов`язання щодо відшкодування шкоди не виникає, а лише відбувається заміна кредитора в існуючому зобов`язанні до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, то перебіг позовної давності заново не починається (постанови ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18); КГС ВС від: 30 січня 2018 року у справі № 910/12500/17, 10 липня 2018 року у справі № 905/2970/16).

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, є суброгацією і строк позовної давності розпочався в день виникнення ДТП 28.07.2018 р.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Судом встановлено та підтверджено доказами в справі, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником КНП «Золотоніський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Гельмязівської сільської ради та 28.07.2018р. згідно подорожнього листа здійснював виїзд на службовому автомобілі до КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня», отже шкоду завдано при виконанні ним трудових обов`язків.

Під час розгляду справи позивач не заявляв клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд відмовляє в подові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в позов не підлягає задоволенню, то судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись вищевикладеним, ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 27.01.2023 року.