Ухвала

від 13.02.2023 по справі 712/1344/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/1344/23

Провадження № 1-кс/712/762/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року м. Черкаси

Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100140000047 від 07.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В :

З клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що у період з 07.11.2015 по 23.05.2022 ОСОБА_5 проходив службу в структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі ГУНП в Херсонській області).

У період з 09.06.2021 по 23.05.2022 перебував на посаді командира взводу № 2 роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 23.05.2022 № 257 о/с ОСОБА_5 звільнено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 зі змінами та доповненнями, до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_5 , як працівник поліції, повинен діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» працівник поліції повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 , як працівник поліції, зобов`язаний забезпечувати дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», на працівника поліції, покладено, серед іншого, обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; тощо.

У відповідності до Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський має дотримуватись Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; тощо.

Частиною 5 розділу І, ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, визначено, що Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, справедливості, неупередженості та рівності, тощо, та зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами, поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя, на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність, інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, тощо.

Під час складання Присяги працівника поліції ОСОБА_5 заприсягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Поліцейський, керуючись Присягою, відповідно до службових обов`язків, дотримуючись честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов`язання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Окрім того, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.

Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.

Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою.

Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.

31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).

Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.

При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 24.02.2022 вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.

24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

За результатами воєнних дій, збройними силами Російської Федерації починаючи з березня 2022 року до цього часу Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Херсонської області.

Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (в редакції від 25.04.2022) «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» Бериславський район (Бериславська міська територіальна громада; Борозенська сільська територіальна громада; Великоолександрівська селищна територіальна громада; Високопільська селищна територіальна громада; Калинівська селищна територіальна громада; Кочубеївська сільська територіальна громада; Милівська сільська територіальна громада; Нововоронцовська селищна територіальна громада; Новоолександрівська сільська територіальна громада; Новорайська сільська територіальна громада; Тягинська сільська територіальна громада); Генічеський район (Генічеська міська територіальна громада; Іванівська селищна територіальна громада; Нижньосірогозька селищна територіальна громада; Новотроїцька селищна територіальна громада); Каховський район (Асканія-Нова селищна територіальна громада; Великолепетиська селищна територіальна громада; Верхньорогачицька селищна територіальна громада; Горностаївська селищна територіальна громада; Зеленопідська сільська територіальна громада; Каховська міська територіальна громада; Костянтинівська сільська територіальна громада; Любимівська селищна територіальна громада; Новокаховська міська територіальна громада; Присиваська сільська територіальна громада; Рубанівська сільська територіальна громада; Тавричанська сільська територіальна громада; Таврійська міська територіальна громада; Хрестівська сільська територіальна громада; Чаплинська селищна територіальна громада); Скадовський район (Бехтерська сільська територіальна громада; Голопристанська міська територіальна громада; Долматівська сільська територіальна громада; Каланчацька селищна територіальна громада; Лазурненська селищна територіальна громада; Мирненська селищна територіальна громада; Новомиколаївська сільська територіальна громада; Скадовська міська територіальна громада; Чулаківська сільська територіальна громада); Херсонський район (Білозерська селищна територіальна громада; Великокопанівська сільська територіальна громада; Виноградівська сільська територіальна громада; Дар`ївська сільська територіальна громада; Музиківська сільська територіальна громада; Олешківська міська територіальна громада; Станіславська сільська територіальна громада; Херсонська міська територіальна громада; Чорнобаївська сільська територіальна громада; Ювілейна сільська територіальна громада) Херсонської області віднесені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території Херсонської області в березні 2022 року створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російській Федерації окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.

У той же час, у невстановлений досудовим розслідуванням час представниками держави-агресора на тимчасово окупованій території Херсонської області, серед іншого, створено не передбачений законодавством України правоохоронний орган, так зване «главное управление министерства внутрених дел Херсонской области», на який останніми покладено обов`язок здійснювати протиправні функції з захисту окупаційної влади Російської Федерації, у тому числі наданні всілякої допомоги збройним формуванням Російської Федерації, обмеження конституційних прав громадян України, протидіяти діючій владі України, Збройним Силам України та правоохоронним органам України, захищати інтереси представників влади Російської Федерації, зокрема з питань утримання захопленої території Херсонської міської області, та розпочато набір кадрів до вказаного органу.

Так, ОСОБА_5 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу Російської Федерації, орієнтовно в кінці березня на початку квітня 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів Російської Федерації, перебуваючи у м. Херсон прийняв рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.

З цією метою, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про факт ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Херсонської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) добровільно погодився на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу так званої «Херсонской военно-гражданской администрации российской федерации», зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі так званому «главное управление министерства внутрених дел Херсонской области», у зв`язку з чим, представниками вказаного незаконного правоохоронного органу видано «приказ № 1 л/с от 17.05.2022 гу мвд херсонськой области», яким ОСОБА_5 призначено на посаду «временно исполняющего обязанности заместителя командира батальона патрульно-постовой службы гу мвд херсонской области», присвоєно спеціальне звання незаконного правоохоронного органу «капитан полиции», та в подальшому, 01.07.2022 відповідно до «приказа № 16 л/с гу мвд херсонськой области» ОСОБА_5 було переведено на посаду «временно исполняющего обязанности командира отряда специального назначения «Гром» гу мвд херсонской области», та з моменту призначення на посаду в незаконному правоохоронному органі, виконує вказівки окупаційної адміністрації, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою-агресором частини території України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

20.01.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Слідчий зазначив, що у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6520355100:04:001:0252 площею 2.5655 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Херсонська область, Білозерський район, сщ/рада. Білозерська.

Накладення арешту на майно слідчий обґрунтовує необхідністю можливої конфіскації зазначеного майна.

Слідчий у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Згідно до ч.2ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У судове засідання ОСОБА_5 чи його представник не з`явилися, про причину неявки не повідомили.

Зважаючи на те, що у матеріалах клопотання є копія постанови старшого слідчого Четвертого СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 від 08.02.2023 про оголошення ОСОБА_5 у розшук, з тексту якої убачається, що він перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області та на зв`язок зі слідчим і прокурором не виходить, а враховуючи те, що ОСОБА_5 про причину своєї неявки до суду не повідомив, слідчий суддя вважає можливим розглянути дане клопотання без участі власника майна, який є підозрюваним, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Під час судового розгляду, на обґрунтування даного клопотання слідчим, наданий Витяг з кримінального провадження №62023100140000047, згідно якого до ЄРДР 07.02.2023, правова кваліфікація ч. 7 ст. 111-1 КК України, внесені відомості, за фактом добровільного зайняття ОСОБА_5 посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме: «главном управлении министерства внутренних дел Херсонской области».

20.01.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 320759225 від 20.01.2023 на праві приватної власності ОСОБА_5 належить земельна ділянка з кадастровим номером 6520355100:04:001:0252, площею 2.5655 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1254861065203), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Херсонська область, Білозерський район, сщ/рада. Білозерська.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 5 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.7 ст. 111-1 КК України, відповідальність за яке передбачена в тому числі з конфіскацією майна.

У зв`язку з не встановленням місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 , вжито заходів для вручення складеного письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: 21.01.2023 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та 20.01.2023 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного та повістки про виклик на 26.01.2023, 27.01.2023 та 28.01.2023 до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві для участі у отриманні повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права і обов`язки підозрюваного та допиту в якості підозрюваного. В той же час, вказані процесуальні документи скеровані за наявною адресою реєстрації ОСОБА_5 поштовим зв`язком.

На виклик останній не з`явився, про причини неявки не повідомив, на зв`язок зі слідчим чи прокурором не вийшов.

З наданих матеріалів вбачається, що 08.02.2023 постановою слідчого оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки останній переховується від органів досудового розслідування, на теперішній час місцезнаходження підозрюваного невідоме.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Таким чином, слідчим суддею враховується, що клопотання відповідає вищевказаним нормам Закону, крім того, є достатні дані, що вказують на те, що зазначений об`єкт нерухомості може бути використаний у подальшому в частині можливої конфіскації майна. Вказані підстави визнаються прийнятними і такими, що відповідають потребам кримінального провадження.

Слідчим у клопотанні, погодженому прокурором, належним чином викладені підстави, у зв`язку з наявністю яких потрібно здійснити арешт нерухомого майна, конкретно вказаний об`єкт, на який планується накласти арешт, його вичерпний опис та ознаки.

При цьому слідчий суддя зазначає, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України. Тобто арешт майна є тимчасовим заходом та не позбавляє права власності на вказане майно.

У зв`язку з наведеним, у слідчого судді відсутні будь-які сумніви знаходження та визнання нерухомого майна, арешт на яке планується отримати, тому клопотання підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно підсудності даної справи Соснівському районному суду м. Черкаси, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 і 4 ст. 9 закону України "Про державне бюро розслідувань" систему ДБР складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі ДБР діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Для забезпечення виконання завдань ДБР утворюється територіальне управління, розташоване у м. Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю надійшло до Соснівського районного суду м. Черкаси з дотриманням правил підсудності.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 171-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100140000047 від 07.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, про накладення арешту на майно - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:04:001:0252, площею 2.5655 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1254861065203), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Херсонська область, Білозерський район, сщ/рада. Білозерська, що належить вцілому на праві приватної власності ОСОБА_5 - шляхом заборони на її відчуження, розпорядження та користування нею.

Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня винесення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали слідчого судді виготовлений 13.02.2023 о 13:05 год..

Слідчий суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси ОСОБА_1