Ухвала

від 14.02.2023 по справі 522/17593/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17593/22

Провадження № 2-з /522/34/23

УХВАЛА

14 лютого 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Палун І.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Орез В.П. про забезпечення позову,

встановив:

26 грудня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» про захист прав споживача шляхом стягнення пені та моральної шкоди в розмірі 30661278 гривень.

Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року звільнено від сплати судового збору ОСОБА_1 . Відкрито провадження по справі. Встановлено загальний порядок розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 адвокат Орез В.П. 20січня 2023року звернувсяз заявоюпро забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна грошовікошти відповідачаТОВ «СанаторійДружба»,які знаходятьсяна банківськомурахунку,зазначеному вдоговорі врозмірі 29761278гривень тазаборони ТОВ«Санаторій Дружба»здійснювати продажта відчуженняв будь-якийспосіб щене проданихквартир тамісць упаркінгу (майновихправ наці квартириі місцяу паркінгу)в багатоквартирномубудинку звбудованими громадськимиприміщеннями тапідземним паркінгомза адресою: АДРЕСА_1 ,яка з урахування перебування судді в щорічній відпустці з 16.01.2023 року по 10 лютого 2023 року отримана 13 лютого 2023 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач вказує на прострочку виконання відповідачем договору, у зв`язку з чим є підстави вважати, що виконання можливого судового рішення про їх стягнення у разі задоволення позову буде неможливим, саме через значний розмір такої суми, активну діяльність відповідача та можливої відсутності відповідних коштів (майна) на момент виконання вказаного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч.1,2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р., №9постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно із п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом враховано, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Серед передбачених частиною 1 ст. 152ЦПК Українивидів забезпечення позову, такий вид як накладення арешту є крайнім заходом забезпечення позову, для застосування якого виділені матеріли справи не містять достатніх даних, обґрунтованих доводів позивачем не надано. Обраний спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном та грошовими коштами.

Слід зазначити, що саме посилання Позивача щодо неможливого виконання судового рішення про їх стягнення у разі задоволення позову, саме через значний розмір такої суми, активну діяльність відповідача та можливої відсутності відповідних коштів (майна) на момент виконання вказаного судового рішення не дає підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову та її додатки не містять переконливих доказів, з яких можна зробити безспірний висновок про те, що відповідач імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстави для забезпечення зазначеного позову відсутні.

При цьому суд враховує, що позивачем не запропоновано зустрічне забезпечення позову. Разом з цим слід зазначити, що саме посилання Заявника, що на його думку відсутні підстави для зустрічного забезпечення суд не приймає до уваги, оскільки Заявником не обґрунтовані підстави для не застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Орез В.П. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л.М. Чернявська