Рішення

від 08.02.2023 по справі 279/5905/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5905/22

Провадження № 2/279/199/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №279/5905/22 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рупс Вікторія Олексіївна, до Приватного підприємства "Агрофірма Сержинська" про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 12 квітня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що є власником земельної ділянки, площею 2,00 га кадастровий номер 1822386600:14:000:0006 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, згідно Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер 2065352918223 від 01.04.2020 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 205996023 від 03.04.2022 року.

26.09.2022 року звернувся до приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Зіневич І.Ю. з проханням посвідчити договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, однак останній повідомив про неможливість посвідчити договір в зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у третьої особи у користуванні на підставі договору оренди землі від 12.04.2021 року, яка передана в оренду відповідачу строком на 7 років, про що надав роз`яснення за вих. № 105/01-16 від 26.09.2022 року.

Державним реєстратором Ходоровською Оксаною Миколаївною Чижівської сільської ради Житомирського району Житомирської області було зареєстровано договір оренди на земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 1822386600:14:000:0006 за ПП «АГРОФІРМА СЕРЖИНСЬКА» строком на 7 років.

30.09.2022 року на адресу відповідача адвокатом Рупс В.О. було направлено запит (в порядку ст.ст.20, 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») про надання договору оренди землі б/н від 12.04.2021 року або його копії, завіреної належним чином, щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1822386600:14:000:0006, площею 2,0 га, та копії витягу з державного реєстру речових прав, щодо його реєстрації. 27.10.2022 року запит повернувся назад в зв`язку з закінченням терміну зберігання в АТ «Укрпошта».

Він вищевказану земельну ділянку самостійно не використовував та в оренду відповідачу не передавав, будь-яких договорів з цього приводу не укладав та не підписував, актів приймання-передачі земельної ділянки в оренду також не складав та не підписував, довіреностей на складання зазначених документів не надавав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. В силу ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі. Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно частини третьої цієї статті відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини щодо оренди землі, зокрема визначення, процедура укладення, вимоги до форми та змісту, підстави та порядок припинення договору оренди землі, урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» ( у редакції чинній на дату, зазначену в спірних договорах) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з вимогами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А згідно з ч.3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У Постанові від 16 червня 2020 року, у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, зазначивши, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вказаний висновок Верховного Суду підлягає обов`язковому застосуванню судом відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1 це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява подана неналежною особою або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, до кола повноважень реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

Відповідно до положень ч.3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( у редакції на дату винесення судом рішення) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 757/39249/17-ц (провадження № 61-8680св21) зазначено: «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Верховний суд у постанові від 21.12.2021 року у цивільній справі № 629/2764/18-ц наголосив, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

У постанові від 16.06.2020 Велика Палата Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зробила висновок, що за частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно правової позиції, сформульованої в Постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127 цс13 - «Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, с важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору». Відповідно до правової позиції, сформульованої в Постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 у справі № 6-162 цс13,- «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору». Не підписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, свідчить як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтверджує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке він вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У постанові від 05.08.2020 року у справі № 125/702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Реєстрація права оренди на земельну ділянку, коли договір оренди власник ділянки фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Просить скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 12 квітня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством «АГРОФІРМА СЕРЖИНСЬКА» та ОСОБА_1 , оренди земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 1822386600:14:000:0006, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, який зареєстрований державним реєстратором Ходоровською Оксаною Миколаївною, Чижівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №46555307 від 04.02.2022 року, припинивши за Приватним підприємством «АГРОФІРМА СЕРЖИНСЬКЕ» право оренди даної земельної ділянки. Одночасно просить стягнути з Приватного підприємства «АГРОФІРМА СЕРЖИНСЬКА» (код ЄДРПОУ 22914539, 10030, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Київська б. 70 офіс 8) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 гривень та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 гривень.

30.11.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін, та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових і електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком направлялась рекомендованими листами за місцем знаходження відповідача.

Одночасно про розгляд справи в спрощеному провадженні повідомлялось шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду.

У встановлений строк відзив на позов та будь які клопотання, пов`язані з розглядом справи не надійшли.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності слідує, що на підставі копії втраченого державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯА№135449 виданого 06.03.2009 року Управлінням Держкомзему у Коростенському районі Житомирської області внесено відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:14:000:0006, площею 2 га, яким є ОСОБА_1 .

Також в зазначеному реєстрі наявна інформація про запис 46555307 внесений державним реєстратором Ходоровською Оксаною Миколаївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63290037 від 07.02.2022 року. Видом речового права вказано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, виданого 12.04.2021 року сторонами якого вказано орендодавця ОСОБА_1 та орендаря "Приватне Підприємство "Агрофірма Сержинська".

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного Кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною дев`ятою вказаної норми Закону встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Таким є Закон України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV з наступними змінами).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що волевиявлення на укладання договору оренди землі не виявляв, договір не підписував.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно зі статтями 4, 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 ч. 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Способом захисту порушеного право позивач обрав скасування державної реєстрації договору оренди землі від 12.04.2021 року.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право володіння, користування, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Разом з тим, як слідує із змісту позовних вимог, реєстрація неукладеного, згідно позиції сторони позивача, між сторонами договору оренди землі, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 2 га, кадастровий номер 1822386600:14:000:0006.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем, в даному випадку орендарем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, може бути усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Так, за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації був би ефективним у разі доведеності позовних вимог.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12, 81 ЦПК України).

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На думку суду належним доказом у даній справі, який би підтвердив чи спростував факт не підписання позивачем спірного договору оренди землі може бути висновок судово-почеркознавчої експертизи.

Проте, у порядку ст.106 ЦПК України вказаний висновок експерта суду не подавався; клопотання про призначення експертизи судом, у порядку ст.103 ЦПК України, стороною позивача не заявлялось.

Отже, позивачем не було доведено обставини не укладення договору оренди землі від 12.04.2021 року, а тому вимога про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не підлягає до задоволення за її недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76 - 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.202, 203, 215, 627, 638, 792 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», ,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рупс Вікторія Олексіївна, до Приватного підприємства "Агрофірма Сержинська" про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 12 квітня 2021 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 08.11.2007 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - адвокат Рупс Вікторія Олексіївна, місце знаходження: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 000857 видане Радою адвокатів Житомирської області відповідно до рішення №66/3 від 14.06.2017 року.

Відповідач - Приватне підприємство "Агрофірма Сержинська", місце знаходження: 10030, м.Житомир, вул.Київська, 70, офіс 8, ЄДРПОУ 22914539.

Суддя: О.М.Шульга