Рішення

від 07.02.2023 по справі 760/11975/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/11975/22

2/760/680/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Фареник А.О.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача 1- Волинської О.М.

представника відповідача 2 - Радченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів і просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 серпня 2022 року № 236-к про звільнення її з посади;

-поновити її на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва з 05 серпня 2022 року;

-стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилається в позові на те, що відповідно до наказу Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 квітня 2011 року № 110-к вона була призначена на посаду директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва в порядку переведення з територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

Наказами Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 листопада 2020 року № 387-к та № 392-к від 11 листопада до неї були застосовані дисциплінарні стягнення, а наказом № 445-к від 09 грудня 2020 року вона була звільнена з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності були визнані незаконними та скасовані, а вона поновлена на роботі з 10 грудня 2020 року.

Судом було допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця.

Отримавши рішення суду, 14 липня 2022 року вона звернулася до відповідача із заявою про поновлення на посаді та повідомлення її про дату виходу на роботу та допуск на робоче місце.

26 липня 2022 року отримала лист відповідача, у якому її було повідомлено про необхідність прибути до начальника Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у термін до 02 серпня 2022 року.

Зазначає, що з 29 липня 2022 року по 05 серпня 2022 року щоденно з 08:00 год. до 17:00 год. вона перебувала біля кабінету керівництва Управління, чекаючи, коли її буде допущено до роботи.

02 серпня 2022 року вона звернулася до поліції із заявою про недопуск до робочого місця та ухилення від виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді.

У відповідь на її повторне звернення їй було направлено лист з проханням надати реквізити для перерахування коштів, при цьому повідомлення про дату та час, коли вона зможе приступити до виконання посадових обов`язків, було відсутнє.

11 серпня 2022 року вона черговий раз звернулася з заявою до відповідача та просила ознайомити її з наказом про поновлення на посаді та того ж дня в усному порядку їй повідомили, що вже відбулося звільнення її з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України за відсутність на робочому місці більше 3 годин протягом робочого дня.

11 серпня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69614047 щодо поновлення її на посаді.

16 серпня 2022 року на її адресу надійшов лист від 10 серпня 2022 року №9557/35-01/09 з копіями двох наказів, відповідно до яких її 04 серпня 2022 року наказом № 235-к було поновлено на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва, а 05.08.2022 наказом № 236-к звільнено з посади за прогул без поважних причин (відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня).

Вважає, що наказ від 05 серпня 2022 року №236-к є незаконним та безпідставним, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення.

Крім того, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Основним критерієм вважає наявність об`єктивних, незалежних від волі працівника обставин, що виключають його вину.

В зв`язку з неналежним оповіщенням її про дату та час поновлення на роботі та фактичного допуску до робочого місця, ухилення відповідача від надання їй інформації по її заявах та створення штучних перешкод для належного виконання рішення суду, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для її звільнення за прогул.

Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 06 вересня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Після усунення недоліків ухвалою суду від 28 вересня 2022 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження.

В матеріалах справи міститься підтвердження про отримання відповідачем-1 на його електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження 15 жовтня 2022 року.

Крім цього, в матеріалах справи міститься розписка представника відповідача-1 про отримання 28 жовтня 2022 року копії позову з додатками та копії ухвал про відкриття провадження у справі та витребування доказів.

/ а. с. 96, 98 /

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

14 листопада 2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача, яким останній проти позову заперечує.

Підтвердив перебування позивача на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва, її звільнення та подальше поновлення на роботі рішенням Солом`янського районного суду м. Києва.

Зазначає, що наказом начальника Управління від 04 серпня 2022 року № 235-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва» позивач була поновлена на посаді відповідно до рішення суду від 18 листопада 2021 року та їй забезпечено доступ до роботи з 05 серпня 2022 року.

Позивач відмовилася від ознайомлення з наказом, про що було складено акт.

05 серпня 2022 року позивач не з`явилася на робоче місце, не повідомивши поважності причин відсутності та не надавши відповідних доказів, в зв`язку з чим був складений акт про її відсутність на робочому місці протягом дня та акт про відмову від надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі.

У зв`язку з відсутністю позивачки на робочому місці 05 серпня 2022 року без поважних причин, начальником Управління було прийнято рішення про її звільнення з займаної посади, яке було погоджене головою Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та директором Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З урахуванням цього вважає, що позивача звільнено із займаної посади з дотриманням вимог закону, а тому просить у позові відмовити.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернула увагу на те, що безпосереднім роботодавцем позивача є Територіальний центр соціального обслуговування Святошинського району м. Києва, який має статус окремої юридичної особи, а тому облік робочого часу, нарахування та виплата заробітної плати має здійснюватися саме ним.

Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації не є розпорядником відомостей щодо заробітної плати та інших виплат, які включаються в розрахунок середньої заробітної плати відповідно до вимог Порядку № 100 від 08 лютого 1995 року.

Просить в задоволенні позову відмовити.

21 листопада 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти викладених у відзиві обставин.

Зазначає, що відповідачу було відомо про рішення суду від 18 листопада 2021 року, однак з відзиву не вбачається, у зв`язку з чим воно не виконувалося до 04 серпня 2022 року, тим більше негайно, як зазначено в рішенні суду.

Звернула увагу на ту обставину, що заперечуючи проти позову, відповідач не зазначив, яким чином її оповістили про необхідність з`явитися до суб`єкта призначення задля ознайомлення з наказом про поновлення на посаді та яким чином вона мала дізнатися про бажання відповідача виконати рішення суду саме 04 серпня 2022 року.

Вважає, що відповідач, діючи протиправно, створив штучні умови для її звільнення.

Стверджує, що 04 серпня 2022 року вона перебувала в приміщенні Управління з 08:00 до 17:00, однак їй ніхто не надавав наказ № 235-к на ознайомлення та не повідомляв про необхідність прибути на робоче місце 05 серпня 2022 року.

Того ж дня, 04 серпня 2022 року вона подала заяву з проханням невідкладно виконати рішення суду та поновити її на посаді.

Вважає, що акт від 04 серпня 2022 року є неналежним та недопустимим доказом, адже є штучно створеним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що після виявлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі ним було вжито заходів щодо з`ясування причин такої відсутності.

Відмічає, що відповідачем не доведено факт її обізнаності про поновлення на посаді, не доведено та не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, що вона була відсутня на робочому місці 05 серпня 2022 року та відмовилася від надання пояснень щодо причин відсутності.

Просить задовольнити позов.

29 листопада 2022 року до суду надійшли заперечення відповідача-1, у яких зазначається, що рішення суду від 18 листопада 2021 року надійшло на адресу Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації лише 20 серпня 2022 року.

Щодо тверджень позивача про її необізнаність щодо видання наказу про поновлення зазначає, що вона відмовилася від ознайомлення, мотивуючи це тим, що окрім суми грошової допомоги, яка зазначена в рішенні суду, їй повинна бути нарахована додаткова сума грошових виплат, а саме: середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати винесення рішення по дату поновлення її на посаді, та вимагала розрахунок суми, яка має бути їй виплачена.

Просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Протокольною ухвалою суду від 12 грудня 2022 року було вирішено питання про залучення Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва в якості співвідповідача.

12 січня 2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача-2, у якому останній проти позову також заперечує.

Зазначає, що позивач свідомо відмовилася підписуватися про те, що ознайомлена з наказом про поновлення на роботі через суто фінансовий інтерес.

Стверджує, що жодних перешкод у допуску позивача до робочого місця з боку Територіального центру не чинилося.

Відсутність на робочому місці 05 серпня 2022 року позивач підтверджує у позовній заяві, коли зазначає, що з 29 липня 2022 року по 05 серпня 2022 року щоденно з 08:00 год. до 17:00 год. перебувала за місцем призначення, біля кабінету керівництва.

Тобто, встановлювати відсутність та причини такої відсутності немає необхідності.

Вважає, що при звільненні працівника, метою якого було не продовження роботи, а лише фіксування фактичного виконання рішення суду з подальшою метою отримання компенсаційних коштів, не було порушено право на працю, як і не було допущено будь яких інших порушень.

Вважає, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог закону, а тому просить відмовити в позові.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали.

Представники відповідачів проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Тобто, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Судом встановлено, що позивач з 20 квітня 2011 року перебувала на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва.

Наказом Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 445-к від 9 грудня 2020 року позивач була звільнена з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року наказ був визнаний незаконним та скасований, а вона поновлена на роботі з 10 грудня 2020 року.

04 серпня 2022 року Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації був виданий наказ № 235-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва».

Наказом № 236-к від 05 серпня 2022 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

/ а.с. 13 - 27 /

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України та ч.ч.1,2 ст.18 ЦПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.ч.1 та 7 ст.235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З приведеного вище випливає, що рішення суду вказує на обов`язок, а не право роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловлений у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Судом встановлено та не спростовувалося представниками відповідача, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року про поновлення позивача на роботі, піддане негайному виконанню в цій частині, виконано у порядку, визначеному законом, тобто негайно, не було.

Наказ про поновлення позивача на роботі був виданий відповідачем лише 04 серпня 2022 року.

З Акта від 04 серпня 2022 року вбачається, що позивач відмовилася ознайомлюватися з наказом № 235-к від 04 серпня 2022 року.

Актом від 05 серпня 2022 року було підтверджено відсутність позивача на роботі протягом робочого дня з 08.00 до 15.45 год.

/ а.с.106 - 110 /

Відмову від ознайомлення з наказом від 04 серпня 2022 року про поновлення на роботі підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При цьому свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що наказ оголошував начальник Управління ОСОБА_3. в холі Управління в кінці робочого дня.

Свідки не заперечували, що наказ про поновлення на роботі позивачу не вручався.

В свою чергу, свідок ОСОБА_6 зазначила, що вона до вересня 2022 року виконувала обов`язки інспектора кадрової служби Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району міста Києва.

04 серпня 2022 року начальник Центру Д.Подковська викликала її до себе в кінці робочого дня і сказала не йти додому, оскільки мають доставити наказ про поновлення позивача на роботі.

При цьому самого наказу вона в цей день не бачила і наказу про її поновлення на роботі в Центрі не готувала.

Акт від 05 серпня 2022 року про відсутність позивача на роботі вона підписала під примусом Д.Подковської , яка сказала, що в разі відмови від його підписання вона в Центрі працювати не буде.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що Управління соціального захисту та Територіальний центр соціального обслуговування знаходяться в різних приміщеннях.

Обмін документів відбувається в паперовому вигляді, електронна система обміну документами відсутня.

Будь-якого порядку передачі документів з Управління до Центру та навпаки не існує, документи передаются або кур`єром, або іншими працівниками.

Яким чином, виходячи з часу видання Управлінням наказу про поновлення позивача на роботі в кінці робочого дня він був доставлений до Центру, представники відповідача пояснити не змогли.

Крім того, представник відповідача - Територіального центру соціального обслуговування не заперечувала, що пояснення від позивача про причини відсутності на роботі 05 серпня 2022 року не відбиралися, причина неявки на роботу не з`ясовувалася.

Це ж підтверджується і Актом, яким зафіксовано сам факт відсутності на роботі.

Судом також встановлено, що 11 серпня 2022 року головним державним вконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у мсті Києві та Київській області було відкрито виконавче провадження ВП № 69614047 на підставі виданного судом 27 липня 2022 року виконавчого листа про поновлення позивача на роботі.

/ а.с. 20 - 21 /

Особливості викнання рішень про поновлення на роботі врегульовано ст.65 Закону України « Про виконавче провадження».

За змістом даної норми закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з

дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Позивач у судовому засіданні зазначила, що виконавче провадження було закрито після надіслання наказу про її поновлення на роботі.

Зазначила при цьому, що фактичне виконання рішення суду державним виконавцем не перевірялося.

Крім того, відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованою Міністерством юстиції України за № 110 від 17 серпня 1993 року.

Відповідно до п.2.10 Інструкції у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення вноситься відповідний запис до трудової книжки працівника шляхом написання: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі".

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Тобто, з точки зору закону рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається виконаним шляхом: видання наказу про поновлення на роботі та ознайомлення працівника з даним наказом, фактичне допущення працівника до роботи для виконання своїх обов`язків та внесення відповідно запису до трудової книжки працівника.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечували, що запис у трудову книжку позивача про поновлення на роботі внесений не був.

Більше того, яким чином відбувалося поновлення позивача на роботі на виконання рішення суду без трудової книжки, також не пояснили.

З Акту від 05 серпня 2022 року вбачається, що він був оформлений по закінченню робочого дня і яким чином Управлінням був оформлений наказ про звільнення позивача з роботи, коли її відсутність Актом була зафіксована в цей же день про відсутність на роботі протягом усього робочого дня, представники відповідача також не зазначили.

З матеріалів справи вбачається, що Акти від 04 серпня 2022 року про відмову позивача від ознайомлення з наказом про поновлення на роботі, та від 05 серпня 2022 року про відмову від дачі пояснень про причини відсутності на роботі в цей день, підписували одні і ті ж особи.

/ а.с. 122 - 123 /

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взагалі не згадували про те, що ними підписувався Акт від 05 серпня 2022 року, яким чином у їх присутності витребовувалися пояснення від позивача про причини відсутності на роботі 05 серпня 2022 року, яким чином та де це відбувалося, а також ким витребовувалися ці пояснення і яким чином вона відмовилася від їх надання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З урахуванням цього та викладеного вище, суд вважає, що рішення суду про поновлення позивача на роботі фактично виконано не було, та вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що підстави для її звільнення з роботи на наступний день були створені штучно.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Що стосується вимог позивача про скасування наказу про звільнення з роботи суд виходить з того, що до вирішення судом відноситься оцінка законності чи незаконності наказу, а видання та скасування наказу є компетенцією роботодавця.

Відповідно до ч.ч.1 та 7 ст.235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абзацу 4 п. 2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як зазначено вище, рішення суду про поновлення позивача на роботі фактично виконано не було і до виконання посадових обов`язків позивач не приступила.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року встановлено, що середньоденна заробітна плата позивачки за останні два місяці, що передували дню звільнення, становила 408, 12 гр.

Це ж підтверджується довідою Територіального центру соціального обслуговування Святошинсього району міса Києва від жовтня 2021 року, наданої до суду.

/ а.с. 102 /

Вимушений прогул становить 134 дні.

Тобто, виходячи з кількості днів вимушеного прогулу, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 54 688, 08 гр. / 134 х 408, 12 = 54 688, 08 /.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 180/683/13 від 25 липня 2018 року роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 977, 20 гр. судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 40, 48, 139, 147, 233,235 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Управління соціального захисту населення Святошинсьої районної в м. Києві державної адміністрації № 236-к від 05 серпня 2022 року « Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району міста Києва з 05 серпня 2022 року.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району міста Києва на користь ОСОБА_1 54 688, 08 гр. середнього заробітку за час вимушеного прогулу / за вирахуванням визначених законом податків та зборів /.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в розмірі 8 978. 64 гр. / за вирахуванням визначених законом податків та зборів / піддати негайному виконанню.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району міста Києва на користь ОСОБА_1 2 977, 20 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2023 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва