Рішення

від 14.02.2023 по справі 904/3820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3820/22

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Арнаутовій А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Кузуб Ростислава Євгенійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛОГАН", 49003, м.Дніпро, вул.Привокзальна, 4, офіс 24, код ЄДРПОУ 43800349

про стягнення заборгованості по договору перевезення

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Кузуб Ростислав Євгенійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛОГАН" про стягнення заборгованості в розмірі 134 518,97грн., з яких: заборгованість за надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом по договору № 09/02-22/3 від 09.02.2022 в сумі 103 323,07грн., індекс інфляції в сумі 6 075,34грн., 3 % річних в сумі 1 714,76грн., пені згідно з п.5.5. договору в сумі 23 405,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору № 09/02-22/3 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.02.2022 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 07.11.2022р. позовну заяву залишено без руху, встановлений позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме, надати суду письмові пояснення щодо коду ЄДРПОУ відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛОГАН" - 42800349, який зазначений в прохальній частині позовної заяви позивача.

До суду від позивача електронною поштою надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвала суду від 21.11.2022 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку.

Ухвалою суду від 02.02.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2023р.

Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. Про місце, день та час судових засідань був належним чином повідомлений, про що свідчать електронні листи від 22.11.2022., від 25.01.2023р., від 02.02.2023р., довідки про доставку електронного листа від 21.11.2022р., від 29.12.2022р., від 26.01.2023р. від 02.02.2023р..

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву в установленому законом порядку було направлено на адресу відповідача (накладна 3601102079927).

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №3601102079927, позовна заява вручена відповідачу особисто 25.10.2022р.

Відповідно до приписів ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 2103/490/2012 зазначив, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень).

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022р. у справі № 904/3820/22 оприлюднено 23.11.2022р..

Зважаючи на вказане вище, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, строк подачі якої вже сплинув.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

10.02.2022р. до суду від позивача електронною поштою надійшла заява про розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання, 14.02.2022р., ніхто не з`явився. Про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 02.02.2023р. на електронні пошти, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

В судовому засіданні, 14.02.2022р., прийнято рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022р. між фізичною особою-підприємцем Кузуб Ростиславом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛОГАН» був укладений договір № 09/02-22/3 перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до п.1.1. Договору Перевізник за умовами даного Договору зобов`язується власними та/або залученими силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених Сторонами заявок, вантаж, який Замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає Перевізнику до перевезення, а Замовник зобов`язується сплачувати Перевізнику провізну плату у розмірі та порядку, визначеному даним Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору визначено, що вартість послуг, які надає Перевізник Замовнику (провізна плата), вказується у рахунках та в Актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі Сторін чи додаткового погодження передбачено підписання Специфікацій/Додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках підтвердженням згоди Замовника з цінами Перевізника є оплата виставленого рахунку та надання вантажу до перевезення з подальшим підписанням Актів виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктами 2.3., 2.4. загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною усною заявкою зазначається в Акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками Сторін у день виконання Перевізником зобов`язання з перевезення вантажу. У разі систематичних перевезень загальна вартість послуг (провізної плати) за кожний звітній період зазначається в Акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками Сторін двічі на місяць 15го та останнього числа кожного поточного місяця, в якому виконувались роботи (надавались послуги ) за цим Договором. Загальна вартість послуг за цим Договором не обмежується Сторонами та визначається сумою всіх Актів виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 2.6. Замовник сплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок Перевізника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт (наданих послуг).

Сторони додатково передбачають можливість за попередньої домовленості здійснення часи чи повної передоплати на перевезення вантажу. В такому випадку передоплата здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок Перевізника протягом 3 (трьох) банківських моменту виставлення Перевізником рахунку.

У випадку здійсненням Перевізником будь-яких додаткових платежів в інтересах та за завданням (чи з відома) Замовника. Замовник зобов`язаний компенсувати такі витрати протягом банківських днів з моменту отримання від Перевізника відповідного листа з обґрунтування платежів та відповідних підтверджуючих документів.

Відповідно до п.2.7. договору, у випадку вимоги будь-якої зі Сторін за наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним Актом звірки взаєморозрахунків (далі - «Актом звірки»). Дані, підтверджені Сторонами в Акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Замовник, що отримав Акт звірки від Перевізника, зобов`язується у строк до 7 (семи) робочих днів (включно) з дня отримання такого Акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник Акта звірки Перевізнику. У випадку незгоди Замовника з даними, що зазначені в Акті звірки Перевізника. Замовник зобов`язується у строк до 7 (семи) робочих днів (включно) з дня отримання такого Акта надіслати (передати) свій варіант Акта звірки. У разі не підписання (не надсилання) Замовником чи ненадання свого варіанту Акта звірки у зазначений строк Сторони вважають дані, викладені в Акті звірки Перевізника, підтвердженими (погодженими).

Пунктом 3.1.4. договору передбачено надсилання на адресу Замовника реєстр перевезень в кінці звітного періоду кожного тижня в обговореній сторонами формі: дата, водій, держ.номер автомобіля, вантаж пункт навантаження, пункт розвантаження, тонаж, відстань, км., тонокілометри, ціна з ПДВ за ткм, вартість з ПДВ.

Згідно п.5.5. договору, у випадку прострочення оплати наданих Перевізником послуг, Замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення. Цей пункт не застосовується у випадку порушення Перевізником п. 3.1.4 цього Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2022р. а в частині грошових зобов`язань-до їх повного виконання Сторонами.

На виконання умов договору позивач надав транспортні послуги відповідачу в період 11, 12 та 13 лютого 2022р. на загальну суму 28 368,41грн. з ПДВ, що підтверджується реєстром перевезень від 14.02.2022р., актом виконаних робіт № 1 від 14.02.2022р., який підписаний сторонами, рахунком № 1 від 14.02.2022р. на суму 28368,41грн., а також копіями товарно-транспортних накладних № М-000023977 від 11.02.2022р.; № М-000024124 від 12.02.2022р.; № М-000024263 від 13.02.2022р.

Відповідно до п.2.6. договору останнім днем оплати заборгованості в розмір 28 368,41грн. було 29.03.2022р.

На продовження виконання умов договору № 09/02-22/3 від 09.02.2022р. перевезення вантажу автомобільним транспортом позивачем в період з 14 по 20 лютого 2022р. включно було надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 74 954,66грн. з ПДВ, що підтверджується актом надання послуг № 2 від 21.02.2022р., підписаний сторонами, рахунком № 2 від 21.02.2022р. на суму 74 954,66грн., копіями товарно-транспортних накладних № М-000024436 від 14.02.2022р., № М-000024682 від 15.02.2022р., № М-000024919 від 16.02.2022р., № М-000025147 від 17.02.2022р., № М-000025383 від 18.02.2022р., № М-000025583 від 19.02.2022р., № М-000025624 від 19.02.2022р., № М-000025696 від 20.02.2022р..

Відповідно до п.2.6. договору останнім днем оплати заборгованості в розмір 74 954,66грн. було 05.04.2022р.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором № 09/02-22/3 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.02.2022р. складає 103 323,07грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення 3% річних за загальний період з 29.03.2022р. по 21.10.2022р. в сумі 1 714,76грн. та інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022р. по травень 2022р в розмірі 6 075,34грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за загальний період з 29.03.2022р. по 21.10.2022р. та інфляційних втрат з квітня 2022р. по травень 2022р. заявлено позивачем обґрунтовано.

Позивачем зроблений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат окремо по кожному з актів виконаних робіт № 1 від 14.02.2022р. та № 2 від 21.02.2022р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені за загальний період з 29.03.2022р. по 21.10.2022р. в сумі 23 405,80грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.5.5. договору, у випадку прострочення оплати наданих Перевізником послуг, Замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення. Цей пункт не застосовується у випадку порушення Перевізником п. 3.1.4 цього Договору.

Позивачем зроблений розрахунок пені окремо по кожному з актів виконаних робіт № 1 від 14.02.2022р. та № 2 від 21.02.2022р.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 611 до 31 серпня 2021 року.

Отже, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, продовжено вказаний шестимісячний строк на період дії карантину, тому позивач правомірно нарахував пеню по зазначеній вище заборгованості.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених позивачем вимог про стягнення пені за загальний період з 29.03.2022р. по 21.10.2022р. у розмірі 23 405,80грн., встановлено вірність її нарахування та такою, яка відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, орієнтовний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі склав 12 000, 00 грн., які позивач просив суд розподілити в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, зокрема, договір № 14/10/22-1 про надання правової допомоги від 14.10.2022р. укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Михайла Салашного», додаткову угоду № 1 від 14.10.2022р. до вищевказаного договору, розрахунок витрат професійної правничої допомоги від 14.10.2022р. № 14/10/22-1, акт № 1 від 19.10.2022р. про прийняття-передачу наданих послуг до договору № 14/10/22-1 від 14.10.2022р. про надання правничої допомоги на суму 12 000, 00 грн., рахунок-фактуру № 130 від 19.10.2022р., на суму 12 000,00грн., платіжне доручення про оплату таких послуг та ордер.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.20. в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс - Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідачем надано не було.

Відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи).

Зважаючи на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, враховуючи задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 12 000, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 09/02-22/3 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.02.2022р. у розмірі 103 323,07грн., 3 % річних за загальний період з 29.03.2022р. по 21.10.2022р. у розмірі 1 714,76грн., інфляційні втрати за загальний період з квітня 2022р. по травень 2022р. у розмірі 6 075,34грн., пеня за загальний період з 29.03.2022р. по 21.10.2022р. в сумі 23 405,80грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛОГАН", 49003, м.Дніпро, вул.Привокзальна, 4, офіс 24, код ЄДРПОУ 43800349 на користь фізичної особи-підприємця Кузуб Ростислава Євгенійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість за договором 09/02-22/3 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.02.2022р. у розмірі 103 323,07грн., 3 % річних у розмірі 1 714,76грн., інфляційні втрати у розмірі 6 075,34грн., пеню в сумі 23 405,80грн., судовий збір у розмірі 2 481,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.02.2023

Суддя С.П. Панна