Рішення

від 08.02.2023 по справі 911/1374/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1374/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Педича Анатолія Миколайовича

до товариства з обмеженою відповідальністю ВАВІЛОН КОМПАНІ

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Виграненко С.П. адвоката (посвідчення №3795/10 від 30.10.2008 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Педича Анатолія Миколайовича (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ВАВІЛОН КОМПАНІ (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 293 720,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору на виготовлення та встановлення меблевих виробів №20210929 від 29.09.2021 року, згідно з якими відповідач зобов`язувався надати послуги з виготовлення меблів (далі послуги), а позивач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату, проте відповідач послуг позивачу не надав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 293 021,10 грн. попередньої оплати та 698,44 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 22.08.2022 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Педича Анатолія Миколайовича залишено без руху, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

29 серпня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 05.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2022 року.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 02 листопада 2022 року.

01 листопада 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2022 року, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 30 листопада 2022 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

14 листопада 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/1374/22 у засідання, призначене на 30 листопада 2022 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 14 грудня 2022 року.

08 грудня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено.

14 грудня 2022 року в засідання представники позивача та відповідача не з`явились.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року судове засідання відкладено на 11 січня 2023 року.

У засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

01 лютого 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/1374/22 у засідання, призначене на 08 лютого 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 05.09.2022 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 30.11.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та ухвала суду від 14.12.2022 року про відкладення судового засідання були направлені рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Дмитра Янченка, будинок 2.

Поштові відправлення №0103282766390 та №0103282764621 не були вручені відповідачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долучених до матеріалів справи.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Спроба вручення поштового відправлення за адресою відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Так, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, тому суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 08 лютого 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

29 вересня 2021 року між фізичною особою-підприємцем Педичем Анатолієм Миколайовичем (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю ВАВІЛОН КОМПАНІ (далі відповідач) був укладений договір на виготовлення та встановлення меблевих виробів №20210929 (далі договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався надати позивачу послуги з виготовлення меблів (далі послуги), а позивач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Згідно з п. 3.2 договору, загальна вартість виробів, що виготовляються за договором, складає 325 579 (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень, 00 копійок в тому числі ПДВ 54 263,17 коп. (п`ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят три) гривні, 17 копійки. Вартість виробів зі знижкою складає 293 021,10 коп. (двісті дев`яносто три тисячі двадцять одна) гривня, 10 копійки в тому числі ПДВ 48 836,85 коп. (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 85 копійки.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплату робіт відповідача позивач здійснює шляхом перерахування 100% вартості замовлення на розрахунковий рахунок відповідача не пізніше, ніж на наступний робочий день після підписання договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що порядок, та строки проведення робіт за цим договором визначені в додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.14 договору, після закінчення виробництва виробів, відповідно календарного плану, відповідач повідомляє позивача про готовність виробів до прийняття позивачем. Позивач протягом двох робочих днів з моменту отримання від відповідача повідомлення про готовність виробів прибуває на виробництво відповідача для прийняття виробів.

Відповідно до п. 5.1 договору, здача приймання виконаних робіт здійснюється сторонами в терміни, визначені в додатку 2 до цього договору та оформлюється шляхом підписання акту здачі приймання виготовлення виробів.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами.

Згідно з п. 13.2 договору, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем був наданий позивачу рахунок на оплату №19 від 30.09.2021 року, на суму 293 021,10 грн., який позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №64 від 04.10.2021 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач послуги, оплачені позивачем, не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору та вимогу про повернення коштів від 20.06.2022 року, в якій, зокрема, просив повернути попередню оплату в сумі 293 021,10 грн.

Відповідач відповіді на вищевказане повідомлення не надав, суму попередньої оплати не повернув, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 293 021,10 грн. попередньої оплати та 698,44 грн. трьох процентів річних.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженнями представника позивача, відповідач порушив умови договору та не надав позивачу послуги з виготовлення меблів.

Відповідно до п. 4.1 договору, порядок, та строки проведення робіт за цим договором визначені в додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що до матеріалів справи додаток №2 до договору на виготовлення та встановлення меблевих виробів №20210929 від 29.09.2021 року представником позивача долучений не був.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 05.09.2022 року та 05.10.2022 року позивача зобов`язано надати суду всі додатки до договору на виготовлення та встановлення меблевих виробів №20210929 від 29.09.2021 року.

01 листопада 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2022 року, та письмові пояснення, в яких представник позивача послалась, зокрема, на те, що у позивача відсутній додаток №2 до договору, у зв`язку з його неповерненням відповідачем позивачу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20 червня 2022 року позивач направив на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про відмову від договору та вимогу про повернення коштів.

Згідно із відомостями інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове повідомлення зі штрих - кодовим ідентифікатором №0207202478534 повернуто органом поштового зв`язку 06.07.2022 року за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Так, відповідач повинен був повернути грошові кошти позивачу не пізніше 06 липня 2022 року.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б факт надання послуг відповідачем позивачу на суму 293 021,10 грн. або повернення попередньої оплати, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 293 021,10 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 698,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що відповідач повинен був надати позивачу послуги не пізніше 06 липня 2022 року, тому три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 07.07.2022 року до 25.07.2022 року (19 днів), від суми 293 021,10 грн., становлять 457,60 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. 4 ст. 89, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ст. 530, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов фізичної особи-підприємця Педича Анатолія Миколайовича до товариства з обмеженою відповідальністю ВАВІЛОН КОМПАНІ про стягнення заборгованості у сумі 293 720,29 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВАВІЛОН КОМПАНІ (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Дмитра Янченка, будинок 2, ідентифікаційний код 40434729) на користь фізичної особи-підприємця Педича Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 293 021,10 грн. (двісті дев`яносто три тисячі двадцять одну грн. 10 коп.) основного боргу; 457,60 грн. (чотириста п`ятдесят сім грн. 60 коп.) трьох процентів річних; 4 402,20 грн. (чотири тисячі чотириста дві грн. 20 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 15.02.2023 року.

Суддя С. Грабець