Рішення

від 30.01.2023 по справі 911/2065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2065/22

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані», м. Бориспіль Київської області

до відповідачадержави Російська Федерація, м. Москва

про стягнення 477 234 345,58 грн. (що становить еквівалент 13050386,01 доларів США або 12641433,62 Євро),

за участю представників:

від позивача: Ревуцька С.В., адвокат, ордер серії АМ №1034326 від 17.10.2022;

від відповідача: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані», м. Бориспіль Київської області (далі за текстом ТОВ «Юніверсал Фіш Компані»), 20.10.2022 звернувся до господарського суду Київської області з позовом вих. №1810/22 від 18.10.2022 до відповідача держави Російська Федерація, м. Москва, в якому просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування реальних збитків в розмірі 445 702 086,11 грн. (що становить еквівалент 12 188 109,10 доларів США або 11 806 177,28 Євро);

- стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суму 31 523 259,47 грн.(що становить еквівалент 862 276,91 доларів США або 835 256,24 Євро).

Також позивач у порядку частини 1 ст. 123, частини 1 ст. 124 ГПК України заявив попередній розрахунок судових витрат, до яких включив 55 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста - суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Крестон Україна Валюейшн" в сумі 310 000,00 грн., і які просив покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що в результаті воєнної агресії Російської Федерації, а саме через потрапляння бойових снарядів та пожежі 12.03.2022 було знищено складський комплекс у селі Квітневе Броварського району Київської області, яким, на підставі договору суборенди, користувався у господарській діяльності позивач. Внаслідок пожежі було знищено майно позивача вартістю 445 702086,11 грн. (або 12 188 109,10 доларів США, або 11 806 177,28 Євро). Внаслідок неможливості здійснювати свою господарську діяльність, позивач також зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 31 532 259,47 грн. (або 862 276,91 доларів США або 835 256,24 Євро), що підтверджується даними Звіту про оцінку від 19.08.2022.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2065/22 в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням сторін. Підготовче судове засідання призначено на 21.11.2022.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, суд в ухвалі від 25.10.2022 про відкриття провадження врахував таке.

Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №911/2065/22 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Виклики відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Підготовче судове засідання, призначене на 21.11.2022 об 12:20 у справі №911/2065/22, не відбулося у зв`язку з відсутністю можливості здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2022 підготовче судове засідання призначено на 19.12.2022.

Про судове засідання відповідач був повідомлений належним чином шляхом розміщення 22.11.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

В судовому засіданні 19.12.2022 представником позивача подано клопотання від 19.12.2022 про долучення до матеріалів справи №911/2065/22 додаткових документів, а саме: експрес-накладних поштового оператора GlobalPost від 02.11.2022, від 02.12.2022 одержувачем яких є посольство РФ у Республіці Польща, які свідчать про те, що одержувачем:

03.11.2022 отримано документи, у тому числі ухвалу господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 25.10.2022 та призначення підготовчого судового засідання на 21.11.2022;

02.12.2022 отримано документи, у тому числі ухвалу господарського суду Київської області від 22.11.2022 про призначення підготовчого судового засідання на 19.12.2022.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2023.

Про судове засідання відповідач був повідомлений належним чином шляхом розміщення 22.12.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

В судовому засіданні 30.01.2023 представником позивача подано клопотання від 30.01.2023 про долучення до матеріалів справи №911/2065/22 додаткових документів, а саме: експрес-накладної поштового оператора Ukrposhta.ua одержувачем яких є посольство РФ у Республіці Польща, які свідчать про те, що одержувачем 04.01.2023 отримано документи, у тому числі ухвалу господарського суду Київської області призначення судового засідання на 30.01.2023.

У судове засідання 30.01.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 30.01.2023 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» до держави Російська Федерація про стягнення 477 234 345,58 грн. (що становить еквівалент 13050386,01 доларів США або 12641433,62 Євро), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2021 між ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» (суборендар) та ТОВ «Інвест Форейн Трейд» (орендар) укладено Договір суборенди №4.21/ЮФК (далі за текстом - Договір суборенди).

Відповідно до Статті 1 Договору суборенди, складський комплекс означає промтоварні і розподільчі склади з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території з добудовою блоку технічного обслуговування 2 черга І-ІІ пускові комплекси, які знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1-А.

Згідно п. 2.1 Договору суборенди орендар передав суборендарю в строкове платне користування частину будівлі холодильника з вбудовано-прибудованими адміністративно-побутовими приміщеннями (Літера Н), загальною площею 4 661,9 кв.м., яка є частиною складського комплексу. Складські приміщення першого поверху з можливістю підтримувати температурний режим до -18 градусів за Цельсієм, загальною площею 3 831,9 кв.м., а саме приміщення №237 площею 1 104,8 кв.м., приміщення №238 площею 2 727,1 кв.м. та частину складського приміщення першого поверху №205 (зону експедиції) площею 830 кв.м. (п. 2.1.1, п. 2.1.2 Договору суборенди).

Об`єкт оренди, що передається за Договором суборенди зазначений на план-схемі об`єкту (п. 2.2 Договору суборенди).

Строк оренди за Договором суборенди 35 місяців з дати підписання Акту приймання-передачі (п. 3.1 Договору суборенди), дата підписання Акту приймання-передачі 01 червня 2021 року.

Додатковою угодою №1 від 25.05.2021 до Договору суборенди №04.21/ЮФК від 07.05.2021 сторони дійшли згоди, що 01 червня 2021 року орендар додатково передає суборендарю у строкове платне користування частину будівлі холодильника з вбудовано-прибудованими адміністративно-побутовими приміщеннями (Літера Н, загальною площею 65,3 м.кв., яка є частиною складського комплексу (надалі - об`єкт оренди або приміщення), а саме: адміністративно-побутове приміщення першого поверху №198, площею 12,0 м.кв.; частину адміністративно-побутового приміщення першого поверху №200, площею 8,0 м.кв.; частину приміщення першого поверху №164 (зарядне приміщення), площею 15,0 м.кв.; адміністративно-побутове приміщення другого поверху М272, площею 30,3 м. кв.

У зв`язку із змінами у складі об`єкту оренди, сторони дійшли до згоди внести зміни в Договір суборенди та викласти з 01.06.2021 пункти 2.1., 2.5., 6.3., 6.3.1., 6.4. Договору суборенди в новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 29.06.2021 до Договору суборенди №04.21/ЮФК від 07.05.2021 сторони дійшли згоди, що незалежно від інших умов Договору суборенди розмір орендної плати за користування об`єктом оренди у період з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року складає 1 308 720,29 грн. (один мільйон триста вісім тисяч сімсот двадцять гривень 29 коп.) у т.ч. ПДВ. Інші умови Договору суборенди залишено чинними та без змін.

Також 29.06.2022 сторонами було укладено ще одну Додаткову угоду №2 до Договору суборенди №04.21/ЮФК від 07.05.2021, за умовами якої сторони дійшли згоди змінити орендну ставку за 1 кв.м. за користування приміщеннями, вказаними у п. 2.1.1. Договору суборенди. Інші умови Договору суборенди залишено чинними та без змін.

Згідно Акту прийому-передачі приміщення від 01.06.2021, на виконання Договору суборенди №04.21/ЮФК від 07.05.2021 та Додаткової угоди №1 від 25.05.2021 до Договору, орендар на підставі цього Акту передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину будівлі холодильника з вбудовано-прибудованими адміністративно-побутовими приміщеннями (Літера Н), загальною площею 3665,3 м.кв., яка є частиною складського комплексу.

Згідно Акту прийому-передачі приміщення від 22.06.2021 на виконання Договору суборенди №04.21/ЮФК від 07.05.2021, орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину будівлі холодильника з вбудовано-прибудованими адміністративно-побутовими приміщеннями (літера Н), загальною площе 1061,9 м.кв., яка є частиною складського комплексу.

Згідно Акту про пожежу від 12.03.2022 складено Броварським РУ ГУ ДСНС України у Київській області, 12.03.2022 о 03 годині 45 хвилин за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1-А виникла пожежа через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу внаслідок обстрілу.

12.03.2022 комісією ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» складено Акти обстеження за №12/03-4, №12/03-2, №12/03-1, №12/03-3 знищеного майна, що знаходилось в складському комплексі за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська 1-А. Комісія зафіксувала, що майно згідно вищезазначених Актів обстеження повністю знищено внаслідок пожежі, під час ведення воєнних дій.

12.03.2022 комісією ТОВ «ЮФК» складено Акти №0000000223, №0000000339, №0000000340, №0000000329 списання товарно-матеріальних цінностей, які були знищені внаслідок пожежі, що виникла в результаті ведення воєнних дій.

ТОВ «Інвест Форейн Трейд» листом від 01.04.2022 № 06/01 -22 повідомило про неможливість виконання зобов`язань за Договором суборенди у зв`язку з повним знищенням нерухомого майна, що передавалося у суборенду.

Факт знищення майна також засвідчено Довідкою про знищення майна №29/03 від 29.03.2022, реєстраційний номер DT01:4521:1747:1586-0518.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України відкрито кримінальне провадження №42022112130000054, встановлено, що 12.03.2022 в період часу з 03 години 50 хвилин по 15 годину 15 хвилин представники підрозділів збройних силових відомств Російської Федерації, із застосуванням військової техніки та зброї, здійснили збройний напад на цивільні об`єкти, що розташовані в селі Квітневе, Броварського району Київської області та допустили порушення законів і звичаїв війни. Зокрема, останні відкрили вогонь (ракетною зброєю) по складських приміщеннях де зберігалися запаси продовольства, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, вул. Гоголівська, 1-А, площею 65 446,8 кв.м., які належать ТОВ «Техноенерготрейд». Внаслідок обстрілу відбулася пожежа та руйнування складів. Внаслідок пожежі знищено майно в т.ч. ТОВ «Юніверсал Фіш Компані».

07.07.2022 ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» у кримінальному провадженні визнано потерпілою стороною.

Для визначення розміру збитків та упущеної вигоди позивач звернувся до ТОВ «Крестон Україна Валюейшн», яке має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 21.12.2021 №933/21, для проведення незалежної оцінки та встановлення розміру завданих економічних втрат (збитків).

19.08.2022 ТОВ «Крестон Україна Валюейшн» було складено Звіт за №2092/RA/08-1 про оцінку збитків ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» понесених внаслідок пожежі, що виникла під час бойових дій за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1-А.

Під час складання Звіту суб`єктом оціночної діяльності проведено аналіз достовірності та достатності наявної вхідної інформації для виконання Звіту і встановлено те, що Замовником було надано всю необхідну інформацію щодо складу оцінюваного майна. Копії документів, що використовуються як вихідні дані, є чіткими та завіреними належним чином. Надана інформація є достатньою для проведення незалежної оцінки (аб. 1 стор. 7 Звіту). Вся інформація фінансового, технічного, юридичного характеру щодо предмету Договору, надана ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» в письмовій формі є підтвердженою належними документами, є достатньою та перевіреною і міститься у додатках до Звіту.

В рамках проведення оцінки збитків, крім іншого ТОВ «Крестон Україна Валюейшн» проведено огляд та фотофіксацію наслідків пожежі, яка відбулася в місті зберігання знищеного майна (Київська область, Броварський район, вул. Гоголівська, 1-А). Результати огляду та фотофіксації оформлені Актом натурального огляду №1 від 19.08.2022 (додаток №4 до Звіту від 19.08.2022 №2092/RA/08-1 про оцінку збитків).

За результатом проведеної оцінки станом на 12.08.2022 року (дата оцінки збитків) збитки складають:

477 234 345,58 грн. (чотириста сімдесят сім мільйонів двісті тридцять чотири тисячі триста сорок п`ять грн. 58 коп.) з яких реальні збитки 445 702 086,11 грн. (чотириста сорок п`ять мільйонів сімсот дві тисячі вісімдесят шість грн. 11 коп.), упущена вигода 31 532 259,47 грн. (тридцять один мільйон п`ятсот тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять грн. 47 коп.),

або 13 050 386,01 доларів США (тринадцять мільйонів п`ятдесят тисяч триста вісімдесят шість доларів 01 цент) з яких реальні збитки 12 188 109,10 доларів США (дванадцять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч сто дев`ять доларів 10 центів), упущена вигода 862 276,91 доларів США (вісімсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят шість тисяч доларів 91 цент),

або 12 641 433,62 євро (дванадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча чотириста тридцять три євро 62 євроценти) з яких реальні збитки 11 806 177,38 євро (одинадцять мільйонів вісімсот шість тисяч сто сімдесят сім євро 38 євроцентів), упущена вигода 835 256,24 євро (вісімсот тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість євро 24 євроценти).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку суд встановиів, що потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу та знищення складського комплексу у селі Квітневе Броварського району Київської області включно з майном позивача було прямим наслідком протиправної та неспровокованої збройної агресії Російської Федерації та ведення бойових дій на території Броварського району Київської області держави Україна.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:

18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема):

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Позивач надав суду Звіт від 19.08.2022 за №2092/RA/08-1 про оцінку збитків ТОВ «Юніверсал Фіш Компані», складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Крестон Україна Валюейшн» (ідентифікаційний код 37902125), якого включено до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності на підставі Сертифікату №933/21 від 21.12.2021, виданого Фондом державного майна України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частина 2 ст. 224 Господарського Кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До розміру реальних збитків (втрат, які позивач зазнав у результаті знищення його майна) належить:

442 775 236,37 грн. з ПДВ вартість на дату оцінки належних позивачу знищених пожежею в орендованих приміщеннях товарів (риби та морепродуктів), перелік яких підтверджено Актами про списання ТМЦ №0000000334 від 12.03.2022, №0000000329 від 12.03.2022, а також інших знищених товарно-матеріальних цінностей, зокрема призначених для пакування та маркування продукції, перелік яких підтверджено Актом про списання ТМЦ №0000000339 від 12.03.2022. Дані Актів підтверджені доданими до матеріалів справи копіями первинних документів (додатки до Звіту №2092/RA/08-1), перелік яких суд не наводить у зв`язку з їх великим обсягом;

2 926 849,74 грн. з ПДВ вартість на дату оцінки належних позивачу знищених пожежею в орендованих приміщеннях основних засобів, перелік яких підтверджено Актом про списання ТМЦ №0000000340 від 12.03.2022, дані якого підтверджені доданими до матеріалів справи копіями первинних документів (додатки до Звіту №2092/RA/08-1), перелік яких суд не наводить у зв`язку з їх великим обсягом.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

З юридичного аналізу вищенаведених норм вбачається, що до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять:

а) неотримані стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайними обставинами якби її право не було порушено;

б) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною;

в) неодержаний прибуток, який сторона, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України у постанові від 30.09.2021 по справі №922/3928/20 зазначив, що Неодержаний доход (упущена вигода) це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Суд бере до уваги, що в результаті пожежі, яка була наслідком обстрілу під час бойових дій, позивач втратив основні засоби та товар, який був придбаний та призначений для продажу, у зв`язку з чим не отримав прибутку від його реалізації. Крім того, в результаті втрати можливості користуватися орендованим приміщенням, яке забезпечувало належні умови зберігання продукції, та втрати основних засобів, позивач значною був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв`язку з чим є підстави для оцінки та стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди.

Як вбачається зі Звіту №2092/RA/08-1 від 19.08.2022 упущена вигода, визначена на підставі порівняння статей доходів та витрат підприємства із Звітом про фінансові результати за 2020 та 2021 роки, станом на дату оцінки 12.08.2022, складає 31 532 259,47 грн. (або 862 276,91 доларів США, або 835 256,24 євро.

Позивач також просив суд покласти на відповідача відшкодування позивачу витрат на проведення незалежної оцінки збитків в сумі 250 000,00 грн.,однак помилково визначив вказану суму як витрати позивача на залучення спеціаліста у порядку пункту 2 частини 2 ст. 123 ГПК України.

Так, відповідно до статті 62 ГПК України, учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст. Згідно до частини 1 статті 71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

У даному випадку суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Крестон Україна Валюейшн» (ідентифікаційний код 37902125), який на підставі договору №2092/RA/08 про надання послуг з незалежної оцінки від 24.05.2022 виконав Звіт про оцінку збитків №2092/RA/08-1, не є призначеним судом спеціалістом - учасником судового процесу, а витрати позивача на проведення незалежної оцінки не є витратами на залучення спеціаліста.

Як було наведено вище, відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

З огляду на викладене, проведення незалежної оцінки збитків є необхідною складовою захисту порушеного права позивача ТОВ «Юніверсал Фіш Компані», а витрати на її проведення у розумінні ст. 22 ЦК України є необхідними витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

До матеріалів справи додано копію Договору №2092/RA/08 про надання послуг з незалежної оцінки від 24.05.2022, укладеного між виконавцем ТОВ «Крестон Україна Валюейшн» та замовником ТОВ «Юніверсал Фіш Компані», відповідно до якого виконавець зобов`язався надати професійнів послуги з незалежної оцінки економічних втрат (збитків) компанії замовника, а саме оцінку втрачених ТМЦ та обсягу втраченої вигоди відповідно до вимог Національних стандартів оцінки, Міжнародних стандартів оцінки (IVS 2022). Розмір плати за послуги виконавця становить 250 000,00 грн., що включає у себе проведення розрахунків та інших оціночних процедур для проведення незалежної оцінки із наданням проекту розрахунків 125 000,00 грн.; фіналізація Звіту про незалежну оцінку 125 000,00 грн. (пункт 6.1). За результатами надання послуг з незалежної оцінки виконавець передає замовнику Звіт про незалежну оцінку (українською мовою) (пункт 7.1).

Платіжним дорученням від 09.06.2022 №4867 (копія залучена до матеріалів справи) позивач сплатив на користь суб`єкта оціночної діяльності вартість проведення незалежної оцінки в сумі 250 000,00 грн.

Вказана сума витрат на проведення незалежної оцінки збитків є складовою реальних збитків, які поніс позивач в результаті неспровокованої, безпідставної та протиправної збройної агресії держави відповідача на території держави Україна.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи неможливість поновлення знищеного майна, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки 1,5% від суми позову перевищує суму 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за розгляд даної справи складає максимальну встановлену законом суму 868 350,00 грн., яка належить до стягнення з відповідача до Державного бюджету України.

Позивач просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу. Щодо зазначних вимог суд встановив таке.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

08.02.2021 між ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» (замовник) та адвокатом Ревуцькою С.В. (виконавець) було укладено Договір №1 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець приймає зобов`язання надати юридичні послуги замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.

Додатковою угодою від 30.12.2021 до Договору про надання юридичних послуг №1 від 08.02.2021, сторони домовились викласти п. 8.1. Договору №1 в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2023 року». Всі інші умови Договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 4 від 12.10.2022 до Договору про надання юридичних послуг №1 від 08.02.2021, на виконання п. 1.2 Договору замовник та виконавець погодили надання юридичних послуг з представництва інтересів у Господарському суді Київської області за позовом ТОВ «ЮФК до Російської Федерації з позовними вимогами про стягнення реальних збитків та упущеної вигоди у зв`язку із знищенням майна, що знаходилось за адресою Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська 1-А.

Для здійснення оплати за надану правову допомогу по договору №1 від 08.02.2021 адвокатом Ревуцькою С.В. виписано ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» рахунок на оплату №12/10 від 12.10.2022 на суму 55 000,00 грн.

ТОВ «Юніверсал Фіш Компані» здійснило оплату виставленого адвокатом Ревуцькою С.В. рахунку, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №8587 від 17.10.2022 на суму 55 000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

З урахуванням складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг суд вважає понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 55 000, грн. необхідними, обґрунтованими, співмірними, та документально доведеними, у зв`язку з чим вказані витрати суд включає до судових витрат по справі та відповідно пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладає їх відшкодування на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російська Федерація (103274, Росія, м. Москва, Пресненський район, Краснопресненська набережна, буд. 2)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Фіш Компані» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83, ідентифікаційний код 39415619)

477 484 345,58 грн. (чотириста сімдесят сім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі триста сорок п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок) збитків (в тому числі: 445 702 086,11 грн. (чотириста сорок п`ять мільйонів сімсот дві тисячі вісімдесят шість гривень одинадцять копійок) реальних збитків, що становить еквівалент 12 188 109,10 доларів США або 11 806 177,38 Євро; 31 532 259,47 грн. (тридцять один мільйон п`ятсот тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень сорок сім копійок) упущеної вигоди, що становить еквівалент 842 276,91 доларів США або 835 256,24 Євро); 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок) витрат на проведення незалежної оцінки суми економічних втрат);

55 000,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Стягнути з держави Російська Федерація (103274, Росія, м. Москва, Пресненський район, Краснопресненська набережна, буд. 2) на користь Державного бюджету України

868 350,00 грн. (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.02.2023.

Суддя О.В. Конюх