Рішення

від 09.02.2023 по справі 570/3983/22

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3983/22

Номер провадження 2/570/266/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Гречки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади (Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області), Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_2 , ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, скасування Державного акту на право власності на землю, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області надійшов позов від ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

Покликаючись на відмову державного реєстратора в реєстрації належних позивачці земельних ділянок через те, що їх межі перетинаються із земельною ділянкою відповідачів, позивачка у поданій до суду 29 листопада 2021 року позовній заяві просить визнати недійсними розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області в частині виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку відповідачам та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку видану відповідачам.

Разом з позовною заявою було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

09.12.2021 року Рівненським районним судом Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. була постановлена ухвала про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5624686700:06:008:0418, 5624686700:06:008:0174, 5624686700:06:008:0135, 5624686700:06:008:0207, 5624686700:06:008:0996, 5624686700:06:008:0254, 5624686700:06:008:0209 та 5624686700:06:008:0131, які знаходяться в с. Іваничі на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

28.12.2021 року Рівненським районним судом Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. була постановлена ухвала про відкриття провадження у цивільній справі за даним позовом.

21.01.2022 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області був поданий відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, відтак вважає, що позовна заява необґрунтована, безпідставна та така, що не підлягає задоволенню. Також, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області зазначає, що вважає себе неналежним відповідачем у вказаній справі. Разом з вказаним відзивом було подано клопотання про закриття провадження, яке обґрунтовується тим, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним відповідачем, оскільки воно не порушувало права позивача і тому просить закрити провадження в частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

27.01.2022 року Рівненським районним судом Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. постановлено ухвалу про задоволення самовідводу судді Кушнір Н.В. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

01.02.2022 року справа була прийнята до провадження суддею Красовським О.О.

17.02.2022 року надійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від позивачки та заперечення на клопотання про закриття провадження. У відповіді на відзив позивачка зазначає, що задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора, як про те зазначає відповідач ГУ Держгеокадастру, не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене.

30.05.2022 року представником позивачки було подано клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, оскільки існує реальна потреба застосування спеціальних знань для визначення наявності чи відсутності накладки земельних ділянок відповідачів по справі на земельні ділянки, що належать їм на праві приватної власності.

21.07.2022 надійшов відзив від представника відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_10 . У відзиві стверджують, що позов є необґрунтованим, оскільки не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, просить поновити строк на подачу даного відзиву та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

06.09.2022 року було подано клопотання позивачки про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача у цивільній справі за позовом. В обґрунтування клопотання зазначає, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не може бути відповідачем у спорі, що розглядається, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не порушувало права позивача. Згідно відомостей, наданих на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власнику сертифікату на земельну частку (пай) була виготовлена ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.12.2022 року вказане клопотання задоволено. Замінено неналежного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, на належного відповідача - ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

24.10.2022 року Рівненським районним суд Рівненської області в особі судді Красовського О.О. постановлено ухвалу про роз`єднання позовних вимог та виділення в окреме провадження вимоги ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування Державних актів про право власності на земельну ділянку.

06.09.2022 року та 09.11.2022 року були подані клопотання позивачки про зменшення позовних вимог та в кінцевому варіанті викладено їх наступним чином:

1. Визнати недійсним Розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29.12.2007 в частині виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) та видачі державного актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Малошпаківської сільської ради в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, а саме сінокосу, на території Малошпаківської сільської ради громадянці ОСОБА_2 ;

2. Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 280852 в частині права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0209, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 1018 від 29 грудня 2007 року.

В судове засідання позивачка не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.

Представник позивачки подала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує. Згідно пояснень, позивачка є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельних ділянок, які знаходиться в АДРЕСА_1 площею 0,17 га та 0,49 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю IV-РВ 031711 №10818 від 24.12.2001 р. Державний акт, яким підтверджується її право власності на земельну ділянку, не містить відомостей про присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів. З метою присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам позивачка в липні 2021 року звернулась до сертифікованого інженера землевпорядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення відомостей до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (копії технічної документації додаються). 26 серпня 2021 року державний реєстратор рішенням № РВ-1202101402021 та рішенням № РВ-5302273632021 відмовив позивачці в реєстрації земельних ділянок. У висновку щодо перевірки електронного документа зазначено, що її земельні ділянки перетинаються із земельними ділянками за кадастровими номерами 5624686700:06:008:0418, 5624686700:06:008:0174, 5624686700:06:008:0135, 5624686700:06:008:0207, 5624686700:06:008:0996, 5624686700:06:008:0254, 5624686700:06:008:0209 та 5624686700:06:008:0131. Згідно інформації, наданої на адвокатський запит, вищезазначені земельні ділянки були передані у приватну власність розпорядженнями Рівненської районної адміністрації Рівненської області громадянам:

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_3 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0131;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_4 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0135;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 260 від 05 квітня 2011 р. ОСОБА_5 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0174;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_6 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0207;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_2 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0209;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_7 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0254;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 637 від 23 вересня 2009 р. ОСОБА_8 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0418;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 391 від 07 червня 2010 р. ОСОБА_9 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0996.

Сторона позивача вважає, що вищеперераховані Розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області є незаконними в частинах передачі у приватну власність земельних ділянок, кадастрові номери: 5624686700:06:008:0418 ОСОБА_8 , 5624686700:06:008:0174 ОСОБА_5 , 5624686700:06:008:0135 ОСОБА_4 , 5624686700:06:008:0207 ОСОБА_6 , 5624686700:06:008:0996 ОСОБА_9 , 5624686700:06:008:0254 ОСОБА_7 , 5624686700:06:008:0209 ОСОБА_2 та 5624686700:06:008:0131 ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про визнання позову.

Представник Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з`явилася. Подала суду заяву про визнання позову та просить справу розглядати без їх участі.

Представник Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в судове засідання не з`явився повторно. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачка є належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі. Відзив на позов до суду не подали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися. Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України у редакції на час набуття права власності на земельну ділянку позивачкою право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно зі статтею 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач можуть вимагати усунення будь-яких порушень їхніх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення про передачу ОСОБА_1 земельних ділянок у власність прийняте Малошпаківською сільською радою Рівненського району Рівненської області 04 листопада 1997 року та 28 грудня 1999 року, а державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 видано 24 грудня 2001 року.

Відповідно до статті 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Отже, право власності на земельну ділянку у ОСОБА_1 зареєстровано відповідно до вимог чинного закону на час видачі державного акту.

Крім того, відповідно до частини другої розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Видача державного акту на право власності на землю залежить від законності рішення органу, на підставі якого виданий такий акт.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 369/7505/15-ц в аналогічній справі виклав позицію, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Верховний Суд також дійшов висновку, що прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі земельної ділянки, що належать іншій фізичній особі, фактично позбавляє особу, яка первинно набула право власності на земельну ділянку, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє особу загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі приватної власності. Отже, є втручанням у право на мирне володіння майном.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі скасування відповідачам державних актів на право приватної власності на земельну ділянку вони не будуть позбавлені права на звернення до територіальної громади для виділення їм іншої земельної ділянки, що не перебуває у власності громадян.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, з наведеного вище вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до компетенції органів місцевого самоврядування, як і перевірка проектів землеустрою на відповідність їх положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19) та від 24 квітня 2019 року у справі № 758/3921/15-ц (провадження № 61-20439св18) зроблено висновок, що «належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу».

Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20 в частині вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності зазначив, що спір має бути вирішений так, щоб забезпечувати виконуваність постановленого судового рішення, що є остаточним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний суд прийшов до висновку, що «у розумінні наведеної норми права у редакції, яка була чинною на час ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірним нині є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення скасування запису про державну реєстрацію права власності суперечило положенням частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому рішення суду першої інстанції в цій частині у майбутньому не можна буде виконати».

26 серпня 2021 року державний реєстратор рішенням № РВ-1202101402021 та рішенням № РВ-5302273632021 відмовив позивачці в реєстрації її земельних ділянок. У висновку щодо перевірки електронного документа зазначено, що її земельні ділянки перетинаються із земельними ділянками за кадастровими номерами 5624686700:06:008:0418, 5624686700:06:008:0174, 5624686700:06:008:0135, 5624686700:06:008:0207, 5624686700:06:008:0996, 5624686700:06:008:0254, 5624686700:06:008:0209 та 5624686700:06:008:0131. Згідно інформації, вищезазначені земельні ділянки були передані у приватну власність розпорядженнями Рівненської районної адміністрації Рівненської області громадянам - фізичним особам, серед яких є відповідач:

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_3 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0131;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_4 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0135;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 260 від 05 квітня 2011 р. ОСОБА_5 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0174;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_6 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0207;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_2 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0209;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 р. ОСОБА_7 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0254;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 637 від 23 вересня 2009 р. ОСОБА_8 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0418;

розпорядженням голови Рівненської районної адміністрації Рівненської області № 391 від 07 червня 2010 р. ОСОБА_9 було передано земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0996.

Отже, при виділенні та передачі у власність земельних ділянок відповідачці не було враховано, що ця земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивачки. При розробленні технічної документації щодо земельної ділянки відповідачки ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» неналежним чином виконав покладені на нього обов`язки, розробивши відповідну документацію таким чином, що земельна ділянка відповідачки стала накладатися на земельну ділянку позивачки, тим самим порушивши права позивачки. У подальшому були прийняті рішення щодо передачі відповідачці у приватну власність земельної ділянки яка, по суті, порушувала права позивачки щодо її права власності на майно.

За наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Щодо заходів забезпечення позову.

За положеннями частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд вважає передчасним скасування заходів забезпечення позову, оскільки відповідне клопотання від учасників справи до суду не надходило.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Позивачка була звільнена від сплати судових витрат. Позивачкою було заявлено дві позовні вимоги, і судовий збір станом на 2022 рік складав величину 1984, 8 грн. (992, 4 грн. +992, 4 грн.).

Суд вважає, що з урахуванням того, що порушення прав позивачки виникло через несумлінні дії ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», то саме з цього відповідача слід стягнути судові витрати на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади (Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області), Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_2 , ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним розпорядження Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, скасування Державного акту на право власності на землю - задоволити повністю.

Визнати недійсним Розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29.12.2007 року в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме сінокосу, на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області громадянці ОСОБА_2 .

Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 280852 в частині права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624686700:06:008:0209, виданого ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області № 1018 від 29 грудня 2007 року.

Стягнути з ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь Рівненського районного суду Рівненської області за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області / Рівненський район / 22030101, Код отримувача (ЄДПРОУ): 38012494 Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Номер рахунку (IBAN): UA728999980313151206000017295, Код класифікації доходів бюджету: 22030101 Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України), Судовий збір, сума 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; мешканка АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04387208; вул. Млинівська, буд. 33, с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області).

Відповідач: Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (код ЄДРПОУ: 39768252; вул. Соборна, 195, м. Рівне).

Відповідач: Державне підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ 00726820; вулиця Симона Петлюри, 37, м. Рівне).

Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_3 ).

Суддя Красовський О.О.