Рішення

від 06.02.2023 по справі 120/7614/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 лютого 2023 р. Справа № 120/7614/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Соломон А.І.,

представника позивача: Докійчук Н.О.

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"

до: Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (далі - ТОВ "Барлінек Інвест", позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест", за результатами якої складено акт від 22.07.2022 №392/31-00-04-01-01-26/34004579. Позивач, не погодившись з висновками акту, подав до податкового органу свої заперечення, а відповідач, за наслідками їх розгляду, залишив без змін висновки акта від 22.07.2022 щодо дотримання платником податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами порушень, встановлених в ході проведення перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено, серед інших, податкові повідомлення-рішення від 01.09.2022 №00479040101, від 01.09.2022 №00480040101, з якими позивач не погоджується та просить суд їх скасувати в межах розгляду цієї справи.

Ухвалою від 26.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 13.10.2022 Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

13.10.2022 ухвалою, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 20.10.2022.

18.10.2022 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання додаткових доказів.

Ухвалою від 18.10.2022 допущено представника відповідача до участі у підготовчому засіданні 20.10.2022 в режимі відеоконференції.

20.10.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.11.2022.

26.10.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №51570), у якому Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків позов не визнає та просить відмовити у його задоволені в повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що в ході проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість було виявлено порушення п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, па.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Варта-Н", що відображені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року на суму ПДВ 1079794,92 грн. Наведене у свою чергу призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2021 року на 998 806,66 грн, а також до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 80988,26 грн.

Такий висновок контролюючий орган мотивує тим, що згідно наявної податкової інформації ним не виявлено можливості встановити та підтвердити ланцюг походження товару (дуб пиловник) отриманого ТОВ "Варта-Н", та який в подальшому був реалізований в адресу ТОВ "Барлінек-Інвест". Також відповідач вказує на те, що за наслідками аналізу даних щодо ТОВ "Варта-Н" встановлено проведення операцій з реалізації товарів в адресу ТОВ "Барлінек Інвест" при відсутності легального (законного) джерела їх походження, без надання обов`язкових документів на підставі яких здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема без надання лісорубних квитків у визначеній кількості, за умови встановленого факту відсутності права власності інших речових прав ТОВ "Варта-Н" на будь-яке майно.

У зв`язку із наведеним, відповідач стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.09.2022 №00479040101, від 01.09.2022 №00480040101 є правомірними та не підлягають скасуванню судом.

Ухвалою від 01.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.11.2022.

Ухвалою від 07.11.2022 допущено представника відповідача до участі у судовому засіданні 15.11.2022 в режимі відеоконференції.

15.11.2022 ухвалою, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 24.11.2022.

Ухвалою від 23.11.2022 допущено представника відповідача до участі у судовому засіданні 24.11.2022 в режимі відеоконференції.

24.11.2022 ухвалою, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 01.12.2022.

01.12.2022 ухвалою, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 12.12.2022.

12.12.2022 розгляд справи відбувся, про дату, час та місце наступного судового засідання сторін у справі повідомлено відповідно до положень КАС України.

06.01.2023 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання додаткових доказів.

Ухвалою від 09.01.2023 допущено представника відповідача до участі у судовому засіданні 10.01.2023 в режимі відеоконференції.

10.01.2023 розгляд справи відкладено на 24.01.2023.

Ухвалою від 18.01.2023 допущено представника відповідача до участі у судовому засіданні 24.01.2023 в режимі відеоконференції.

20.01.2023 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання додаткових доказів.

24.01.2023 розгляд справи відбувся, про дату, час та місце наступного судового засідання сторін у справі повідомлено відповідно до положень КАС України.

Представник відповідача, який неодноразово виявляв бажання брати участь у розгляді справи режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у судове засідання 06.02.2022 не з`явився, у зв`язку з технічними причинами.

При вирішенні питання щодо можливості судового розгляду справи за відсутності представника відповідача, суд, врахувавши положення частини п`ятої статті 195 КАС України, відповідно до якої ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а також ту обставину, що судові засідання у справі неодноразово відкладались судом у зв`язку з технічною проблемами, зважаючи на відсутність заперечень з боку представника позивача, дійшов висновку про можливість розгляду справи №120/7614/22 за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 06.02.2023 повністю підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період часу з 23.02.2022 по 22.07.2022 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу від 18.02.2022 № 79 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест" (код ЄДРПОУ 34004579) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами вищевказаної перевірки було складено акт від 22.07.2022 № 392/31-00-04-01-01-26/34004579, у висновках якого зазначено про порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 998 807 грн та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 80 988 грн.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу, ТОВ "Барлінек Інвест"відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України подано заперечення від 09.08.2022 № 995 на акт перевірки від 22.07.2022 № 392/31-00-04-01-01-26/34004579, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення від 25.08.2022 № 398/Ж12/31-00-04-01-01-33 про залишення таких заперечень без задоволення, а висновків викладених в акті перевірки - без змін.

В подальшому, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 №00479040101 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2021 року на суму 998 807 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 499 403,50 грн; та податкове повідомлення-рішення від 01.09.2022 № 00480040101 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду на суму 80 988 грн.

Вважаючи, що такі податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу України, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду з вимогою їх скасування.

Так, судом з`ясовано, що спірні правовідносини стосуються того, що за висновками відповідача останній не підтверджує реальність проведення господарських операцій ТОВ "Барлінек Інвест" з контрагентами ТОВ "Варта-Н" (ПН 41621651), за наслідками яких було сформовано податковий кредит та задеклароване у грудні 2021 року від`ємне значення з ПДВ.

Зокрема, відповідач стверджує, що господарські відносини позивача із ТОВ "Варта-Н" згідно укладеного договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.04.2021 № 1 не носили реальний характер та були спрямовані на створення умов заниження бази оподаткування ПДВ, позаяк за наслідками аналізу наявної податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів, а також податкової звітності з ТОВ "Варта-Н" перевіряючими встановлено проведення операцій з реалізації товару (дуб пиловник) в адресу позивача при відсутності легального (законного) джерела їх походження.

Так, зокрема перевіркою встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.04.2021 № 1 п.1.2 Продавець гарантує легальність походження товару та права його продажу покупцю.

Відповідно до основних висновків акта перевірки від 22.07.2022 № 392/31-00-04-01-01-26/34004579, зазначено про наступне:

- невідповідність адреси постачальника ТОВ "Варта-Н" (вул. Злагоди, 3, м. Винники, м. Львів, 79495), зазначеної у досліджених податковим органом видаткових накладних, адресі вказаній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (за вказаною адресою знаходить житловий будок належний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 );

- під час перевірки позивачем до 37 видаткових накладних надано 3 лісорубні квитки ДП "Жовтневий лісгосп" від 22.06.2021 №002117 Коломацьке лісництво та від 25.02.2021 №0010015 Валківське лісництво із строком закінчення заготівлі 31.12.2021 та завірені печаткою ТОВ "Варта-Н". При цьому на переконання перевіряючих лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів;

- відсутність взаємовідносин та відсутність надання послуг перевезення та транспортування перевізником ОСОБА_3 для ТОВ "Варта -Н";

Решта висновків акта перевірки стосується проведення операцій з реалізації товару (дуб пиловник) в адресу позивача при відсутності легального (законного) джерела їх походження.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, а також відповідним висновкам контролюючого органу, що були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 Закону № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Вказаний правовий висновок підтверджується усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанова від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18 та інші).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у статті 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Отже, з аналізу зазначених положень податкового законодавства слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, як і права на бюджетне відшкодування цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Як зазначалося судом вище, висновок контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем спірних сум податкового кредиту та декларування від`ємного значення з ПДВ за грудень 2021 року фактично зводиться до невизнання наслідків господарських операцій проведених між позивачем ТОВ "Барлінек Інвест" та його контрагентами, в розглядуваному випадку - ТОВ "Варта-Н", та сформованих за їх результатом первинних і податкових документів вважаючи, що такі операції не носили реального характеру.

Разом з тим, з такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено та висновками проведеної перевірки підтверджено, що 01.04.2021 між ТОВ "Барлінек Інвест" (Покупець) та ТОВ "Варта-Н" (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини № 1 (далі - Договір) (т. 2 а.с. 170-174), за умовами якого Продавець зобов`язався систематично передавати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов`язався приймати та оплачувати необроблену деревину (надалі іменується Товар) найменування, асортимент, кількість та ціна якої встановлюється у додатках (специфікаціях) до даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно умов пунктів 1.2, 1.4, 3.3 Договору Продавець гарантує легальність походження товару та права його продажу Покупцю. Базисом поставки за цим Договором є DDP м. Вінниця, вул. Чехова, 7-В (Інкотерсм 2010). Товар передається Продавцем Покупцю на складі Покупця за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 7-В.

Ціна відповідної партії Товару визначається на основі діючої Специфікації та видаткових/прибуткових накладних, що підтверджують кількість (об`єм) фактично прийнятого покупцем Товару.

Із акта перевірки від 22.07.2022 № 392/31-00-04-01-01-26/34004579 (зокрема стор. 13, 14 акту) відповідачем підтверджується та обставина, що відповідно до Специфікації до Договору та на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних ТОВ "Варта-Н" поставило ТОВ "Барлінек Інвест" Товар - дуб пиловник (код УКТЗЕД 4403) в загальній кількості 519,5 куб.м. на загальну суму 6 478 769,56 грн, в тому числі ПДВ 1079794,92 грн. Вказане засвідчується наявними у матеріалах справи первинними документами (доказами), долученими позивачем під час підготовчого провадження (т. 2 а.с. 170-250, т. 3 а.с. 1-251).

Також відповідачем не заперечується і те, що весь отриманий позивачем у грудні 2021 року від ТОВ "Варта-Н" товар був оплачений згідно платіжних доручень, перелік яких відображено на стор. 20 Акту перевірки в загальній сумі 5 992 840 грн, а саме платіжних доручень від 01.12.2021 №56371, від 02.12.2021 №56532, від 07.12.2021 №56708, від 09.12.2021 №56925, від 14.12.2021 №57079, від 16.12.2021 №57171, від 28.12.2021 №57544.

Відповідно до матеріалів перевірки ТОВ "Варта-Н" виписало та зареєструвало в адресу ТОВ "Барлінек Інвест" податкові накладні на зазначену вище суму поставленого товару - 6478769,56 грн., в т.ч. ПДВ - 1079794,92 грн.

При цьому в бухгалтерському обліку розрахунки між позивачем та ТОВ "Варта-Н" відображено наступними проводками: - Дт631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт311 "Поточні рахунки у національній валюті".

Отриманий ТОВ "Барлінек Інвест" товар (круглі лісоматеріали) був оприбуткований та використаний в межах своєї господарської діяльності, що підтверджується документами щодо внутрішнього переміщення ТМЦ та картками складського обліку та актом списання ТМЦ у виробництво (т. 3 а.с. 239-251).

Таким чином вищенаведені докази (первинні документи) підтверджують як обставини придбання позивачем згаданого товару так і рух відповідних активів в діяльності підприємства, як наслідок - правомірність формування позивачем податкового кредиту в межах спірних господарських операцій.

Натомість, висновок контролюючого органу про їх нереальність ґрунтується виключно на аналізі дослідженої податкової інформації, з якої на переконання податкового органу неможливо встановити походження реалізованого ТОВ "Варта-Н" товару, а також те, що ТОВ "Варта-Н" не має зареєстрованих на праві власності чи користування об`єктів нерухомого майна в місці навантаження Товару вул. Чехова, 35, м. Вінниця (с. Вінницькі Хутори, Вінницький район).

В контексті наведеного, суд зауважує, що відповідачем під час судового розгляду справи не надано доказів дослідження на час проведення перевірки первинних документів контрагента позивача "ТОВ "Варта-Н", відтак висновки податкового органу не відповідають критерію юридичної значимості.

Так, за висновками, висловленими ВС у постанові від 05.01.2021 по справі №820/1124/17, суд вказав, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо висновків податкового органу (наведених на сторінці 13 акта) про невідповідність адреси постачальника ТОВ "Варта-Н" (вул. Злагоди, 3, м. Винники, м. Львів, 79495), зазначеної у досліджених податковим органом видаткових накладних, адресі вказаній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (за вказаною адресою знаходить житловий будок належний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), суд вказує таке.

За висновками акта перевірки (стор 18 акта) згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та ІТС "Податковий блок" ТОВ "Варта-Н" відсутнє придбання оренди приміщення в ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до даних 4 ДФ за 4 квартал 2021 року ТОВ "Варта-Н" не здійснювала виплат доходів в адресу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 .

Тобто видаткові накладні містять недостовірні відомості щодо адреси постачальника, що на думку відповідача є порушенням вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Спростовуючи твердження відповідача та висновки акта 22.07.2022 у вказаній вище його частині, суд зазначає, що порядок державної реєстрації юридичних осіб визначений Цивільним кодексом України і деталізований в Законі "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Так, відповідно до ст. 87 ЦКУ, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Статтею 89 ЦКУ визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відповідно до ст.93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відсутність права власності на будинок за зазначеною адресою не виключає можливість реєстрації ТОВ "Варта-Н" за визначеною адресою.

Оскільки місцем реєстрації директора ТОВ "Варта-Н" ОСОБА_4 є: вулиця Злагоди, будинок 3, місто Винники, місто Львів, Львівська область, Україна, 79495 (що підтверджується відомостями про місце реєстрації директора ТОВ "Варта-Н" в договорі оренди транспортного засобу (т.1, а.с.78-85), то вказана адреса могла була зазначена при державній реєстрації ТОВ "Варта-Н", що відповідає приписам чинного законодавства як "фактичне місце, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво)". Також відповідний факт підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначення адреси постачальника відповідає фактичним даним про ТОВ "Варта-Н", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача в у акті перевірки про те, що "видаткові накладні містять недостовірні відомості щодо адреси постачальника".

Щодо тверджень відповідача, що дані первинних документів щодо автомобіля та місця навантаження дубу пиловнику не відповідає наявної інформації та встановлено відсутність зареєстрованих нежитлових приміщень (в тому числі складських) та наявність земельних ділянок, відсутність автомобільного транспорту відповідно до поданого повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування, протягом 2021 року згідно даних ЄРПН не здійснював придбання оренди автомобільного транспорту, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно наданих товарно-транспортних накладних перевізником зазначено ОСОБА_3 та у деяких накладних ТОВ "Варта-Н".

Судом встановлено, що 16.04.2021 між ТОВ "Варта-Н" (Замовник) та ОСОБА_3 (Перевізник) укладений договір перевезення вантажу № 16/04/2021, відповідно до п. 1.1. за цим договором перевізник зобов`язується доставити довіреній Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу. Згідно п. 4.1 оплата транспортних послуг проводиться замовником згідно акта про виконання транспортних послуг, оригіналів товарно-транспортних документів з відмітками вантажовідправника, вантожоодержувача, перевізника.

Згідно договору оренди транспортного засобу від 19.08.2021 ОСОБА_5 передав у строкове володіння та користування ТОВ "Варта-Н" транспортний засіб марки DAF, спеціалізований вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 строком на три роки.

Згідно договору оренди транспортного засобу від 19.08.2021 ОСОБА_3 передав у строкове володіння та користування ТОВ "Варта-Н" транспортний засіб марки Samro S 338DH, напівпричіп-спеціаліазований н/пр-лісовоз, реєстраційний номер НОМЕР_3 строком на три роки.

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що саме ці транспортні засоби використовувалися для перевезення товару у тих випадках, де перевізником зазначено ТОВ "Варта-Н".

Таким чином, зазначеними доказами спростовуються висновки відповідача про відсутність автомобільного транспорту для перевезення товару.

Також відповідачем зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у ТОВ "Варта-Н" (код 41621651) відсутнє нерухоме майно, водночас в товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження - м. Вінниця, вул. Чехова, 35.

Щодо підтвердження законного використання ТОВ "Варта-Н" земельної ділянки, до суду надано договір оренди земельної ділянки № 01/03 від 22.03.2021, який укладено між громадянкою України (як фізичною особою) ОСОБА_6 та ТОВ "Варта-Н", та договір оренди земельної ділянки № 02/06 від 02.06.2021 р., який укладено між громадянкою України (як фізичною особою) ОСОБА_6 та ТОВ "Варта-Н" ( том 1а.с.68-75).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Щодо твердження відповідача про те, що перевіркою встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна знаходиться у колективній власності ПСК "Облкооппостач" (ПН 01781608) нежитлові будівлі та споруди та згідно даних ЄРПН в ПСК "Облкооппостач" протягом 2021 року відсутня реєстрація податкових накладних на реалізацію послуг з оренди приміщень (в тому числі складських) в адресу ТОВ "Варта-Н", то суд зважає на таке.

По-перше, відповідачем не встановлено, що товарно-матеріальні цінності (необроблена деревина пиловник дубовий) які реалізує ТОВ "Варта-Н" для ТОВ "Барлінек Інвест" потребують складських приміщень для їх зберігання.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що для вказаного виду ТМЦ немає необхідності орендувати відповідне складське приміщення, так як достатнім є зберігання на земельній ділянці. Суд погоджується з такими твердженнями та зауважує, що відповідачем як під час проведення перевірки так і під час розгляду цієї справи не надано достатніх та переконливих доказів щодо неможливості зберігання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей (Товару) на відкритій місцевості без використання відповідних складських приміщень.

Як зазначалося вище, ТОВ "Варта-Н" на законних підставах орендує земельну ділянку за вказаною адресою, про що зазначає у поданій до органів ДПС звітності.

Тому відсутність за ТОВ "Варта-Н" прав на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як і відсутність реєстрації таким товариством в ЄРПН податкових накладних на реалізацію послуг з оренди приміщень (в тому числі складських) не може слугувати для висновку про неможливість зберігання та розміщення відповідного Товару в даному місці для його подальшого відвантаження в адресу позивача.

Щодо вибіркового відображення в Акті перевірки ланцюга постачання в адресу ТОВ "Варта-Н" товару за номенклатурою: круглі лісоматеріали, та проведення його аналізу із одним із контрагентів цього товариства ТОВ "ТД "Ліском", то дані обставини на переконання суду не мають жодного відношення до формування позивачем податкового кредиту. Тим більше, що вчинені в акті перевірки записи про об`єкт оподаткування TOB "ТД «Ліском", а саме «склад, який розташований по вул. Чехова, 35 в м. Вінниці, був взятий на облік 21.10.2021 р., тобто в період, який виходить за рамки періоду проведеної перевірки позивача (вересень 2021 року). Тому зроблені в Акті перевірки висновки про те, що відображений об`єкт оподаткування TOB "Варта-Н" ("Земельна ділянка") збігається з податковою адресою об`єкта оподаткування TOB "ТД "Ліском" ("Склад") є нічим іншим як формальним припущенням, яке не може мати жодного правового значення для інкримінування порушення TOB "Барлінек Інвест" норм податкового законодавства.

Стосовно позиції відповідача щодо ненадання під час проведення перевірки позивачем достатньої кількості лісових квитків (лісорубних квитків) на придбаний Товар, суд вказує про наступне.

За відомостями акта перевірки від 22.07.2022 під час перевірки позивачем до 37 видаткових накладних надано 3 лісорубні квитки ДП "Жовтневий лісгосп" від 22.06.2021 №002117 Коломацьке лісництво та від 25.02.2021 №0010015 Валківське лісництво із строком закінчення заготівлі 31.12.2021 та завірені печаткою ТОВ "Варта-Н". При цьому на переконання перевіряючих лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів.

Згідно з п.6.5 розділу 6 Договору купівлі-продажу необробленої деревини від 01.04.2021 №1 Продавець зобов`язаний надати покупцю на кожну партію придбаного Товару відповідний комплект документів, серед яких, копія лісорубного квитка (ордеру) на кожну партію Товару.

Так, представником позивача під час розгляду справи надано до матеріалів справи два лісорубні квитки серії ХА ЛРК №001015 від 25.02.2021, серії ХА ЛРК №002117 від 22.06.2021 (том 4 а.с.211-214). Крім того, остання пояснила суду, що вказані лісорубні квитки надавались Продавцем при купівлі необробленої деревини позивачем та вони є загальними для кожної партії Товару, придбаної у 2021 році.

Згідно з положеннями ст.69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Таким чином, в силу наведених норм, суд зауважує, що лісорубний квиток це вид дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів, тобто саме лісорубний квиток є дозволом спрямованим на заготівлю деревини, що підтверджує законність вирубки лісових ресурсів, приміром на виділеній лісовій ділянці.

Разом тим, в ході розгляду цієї справи та досліджених доказів, судом не встановлено ґрунтовності тверджень відповідача щодо необхідності надання позивачем як і його контрагентом окремого лісорубного квитка для кожної видаткової накладної та неможливість використання лісорубного квитка однієї серії та з однією датою видачі для кожної партії товару, адже останній, як вказував суд вище є дозволом спрямованим на заготівлю деревини, що підтверджує законність вирубки лісових ресурсів, приміром на виділеній лісовій ділянці.

Крім того, на переконання суду лісорубний квиток не може бути ототожнений з документом, що цілковито спростовує чи підтверджує факт здійснення господарської операції.

Додатково суд звертає увагу відповідача, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово була викладена в його постановах (наприклад від 13.11.2018 по справі № 804/1234/13-а, від 07.09.2018 по справі № 826/18127/13-а, від 16.10.2018 по справі № 808/1593/17, від 12.02.2019 у справі № 813/1049/16 та інших) норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

З огляду на викладене суд доходить до переконання, що оскільки оспорювані господарські операції ТОВ "Барлінек Інвест" з ТОВ "Варта-Н" підтверджені належними первинними документами, що підтверджує їх реальний характер, отриманий позивачем товар був використаний у його господарській діяльності та відповідачем не доведено будь-яких інших можливих фактів які б свідчили про злагодженість дій сторін, спрямованих на формальне документування здійснених між ними господарських операцій з метою отримання податкової вигоди, тому висновок контролюючого органу щодо порушення платником податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Варта-Н", що відображені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року на суму ПДВ 1 079794, 92 грн є безпідставним.

Підсумовуючи суд вважає за необхідним зазначити, що усі твердження відповідача щодо не врахування сформованого позивачем податкового кредиту за наслідками проведення господарських операцій між його контрагентами: та ТОВ "Варта-Н" ґрунтуються виключно на оцінці існуючої в контролюючого органу податкової інформації, без безпосереднього дослідження саме первинних документів, аналіз яких і має розкривати зміст і спрямованість таких операцій.

Проте, за висновками Верховного Суду (постанова від 05.01.2021 по справі №820/1124/17) така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Подібна правова позиція викладена й у інших постановах Верховного Суду, наприклад, від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14, від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Так, процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В цьому випадку позивачем до перевірки надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між ним та ТОВ "Варта-Н" та про настання змін в майновому стані позивача, що додатково спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відсутність у контрагентів позивача деяких матеріально-технічних ресурсів таких як, наприклад, окремих об`єктів нерухомого майна чи достатньої кількості трудових ресурсів (які, як встановлено судом в процесі розгляду справи, не мають ключового відношення до можливості виконання спірних господарських операцій) в жодному разі не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про можливе одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки жодних підтверджуючих про це фактів та доказів відповідачем надано не було.

З цього приводу слід вкотре врахувати, що право платника податку на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. При цьому порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, які в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Згідно із п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ "Барлінек Інвест" як платника ПДВ, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення господарських операцій як позивач так і його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, жодні вироки суду про причетність цих осіб до протиправної діяльності також відсутні і доказів про їх наявність відповідач не надав.

Також суд враховує, що потреба в укладенні правочинів з контрагентами обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ "Барлінек Інвест", що й власне підтверджується відповідними доказами, долученими до матеріалів справи.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02) Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

В даному випадку факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача, а також обов`язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких контролюючий орган не ставить під сумнів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за грудень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, що відображені в акті перевірки від 22.07.2022 № 392/31-00-04-01-01-23/34004579.

З огляду на вищенаведене, податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.09.2022 №00479040101, від 01.09.2022 №00480040101 є протиправними, а отже підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.09.2022 №00479040101, від 01.09.2022 №00480040101.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест", понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 687,98 грн (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят сім грн 98 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (вул. Чехова, 7-В, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34004579);

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 44082145).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.02.2023

Суддя Томчук Андрій Валерійович