Ухвала від 15.02.2023 по справі 380/828/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/828/23

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

15 лютого 2023 року м.Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сакалош В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, місто Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; ЄДРПОУ: 40108833) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2018 по 05.09.2022.

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, місто Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; ЄДРПОУ: 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2018 по 05.09.2022.

Ухвалою від 18.01.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 07.02.2023 адміністративний позов залишено без руху.

На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку. Заява вмотивована тим, що в період листопад грудень 2022 року був насичений частими повітряними тривогами, неплановими вимкнення електроенергії у м.Львові, також у вказаний період часу мали місце ракетні обстріли на території м.Львова та області, що в сукупності із наявними бойовими діями з боку країни агресора російської федерації щодо мирного населення України, фактично теж було причиною пропущення строку для звернення до суду з адміністративним позовом. Окрім, того зазначає, що позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката 08.11.2022 року, а адвокатський запит представник направив 10.11.2022.

Розглядаючи питання дотримання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз вказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Предметом позову є поведінка відповідача щодо неповноти розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції, зокрема доплати за службу в нічний час за період служби з 01.01.2018 по 05.09.2022.

Згідно до витягу з наказу ГУ НП у Львівській області «Про особовий склад» від 05.09.2022 №438 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом другим частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за станом здоров`я (через хворобу).

Зі змісту позовної заяви слідує, що на час звільнення позивача 05.09.2022, відповідачем не нарахована та не виплачена доплата за службу в нічний час за період з 01.01.2018 по 05.09.2022.

Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою шляхом направлення такої засобами поштового зв`язку 27.12.2022, тобто більше ніж через три місяці після звільнення позивача зі служби в поліції, що свідчить про пропуск встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Дана позовна заява від 27.12.2022 року згідно автоматизованого розподілу надійшла до судді Хоми О.П.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду, ухвала судді Львівського окружного адміністративного від 09.01.2023 року в адміністративній справі №380/18864/22 про повернення позовної заяви набрала законної сили, позивачем до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась.

Зважаючи на викладене суддя приходить до висновку, що позивач фактично погодився із висновками судді суду першої інстанції, викладених у згаданій ухвалі щодо того, що ним було порушено процесуальний порядок подачі позовної заяви, встановлений статтями 160-161 та 287 КАС України. Врахувавши висновки судді суду першої інстанції, представник позивача повторно звернувся до суду з позовною заявою.

Позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне подання позову. Повернення позивачу позовної заяви та, як наслідок, звернення до суду повторно із аналогічним позовом у даному випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з іншим аналогічним позовом, адже порушення вимог щодо подачі позову відбулось внаслідок дій позивача, що підтверджено ухвалою судді від 09.01.2023 року.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Згідно норм частин 6 і 7 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Повторно представник позивача звернувся до суду із позовною заявою 12.01.2023, тобто більше ніж через чотири місяці після звільнення позивача зі служби в поліції, що свідчить про пропуск встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Як на поважність пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що йому не було відомо про не проведення відповідачем нарахування та виплати доплати за службу у нічний час, оскільки сподівався, що роботодавець проведене повний розрахунок, а про існування такої поведінки він дізнався із відповідей на адвокатські запити, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску звернення до суду із цим позовом.

Суд зазначає, що отримання позивачем відповіді на адвокатські запити не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо захисту такого права.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28.05.2021.

Суд наголошує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про те, що зміст вказаних позивачем та встановлених при розгляді заяви обставин, хронології та послідовності дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль позивача і належної старанності, особливо з огляду на його реальну обізнаність про порушення права на отримання спірної доплати ще з витягу з наказу ГУ НП у Львівській області «Про особовий склад» від 05.09.2022 №438 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, оскільки останній не містить жодних відомостей про виплату доплати за роботу в нічний час.

Ураховуючи викладене та встановлені фактичні обставини в сукупності, а також виходячи із принципу пропорційності та юридичної визначеності, суддею не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані поважними.

Вказане зумовлює повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї матеріалів згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сакалош В.М.