Постанова

від 07.02.2023 по справі 520/11397/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 р.Справа № 520/11397/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представника відповідача Лук`янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 (суддя Мельников Р.В.; м. Харків; повний текст складено 10.12.2021) по справі № 520/11397/21м

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.05.2021 № 5343753-2415-2031, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1506940,63 грн..

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2021 № 5343753-2415-2031 є протиправним та таким, що порушує права позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 520/11397/21 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2021 року № 5343753-2415-2031, яким ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1506940,63 грн.

Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП - 43983495).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 520/11397/21, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що суб`єкти господарювання платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок, з 01.07.2020 є платниками земельного податку у разі здійснення ними діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку), у тому числі, якщо надання в оренду нерухомого майна є одним з видів діяльності або основним. Відтак, оскільки згідно з відомостями ІТС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 як платник земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137500:10:003:0021, загальною площею 1,2829 га, здійснює основний вид діяльності 66.20 надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вказує, що останній є платником земельного податку.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 липня 2016 року зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку в ГУДПС у Харківській області.

У позовній заяві позивачем вказано, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПК № 241355 від 20 жовтня 2001 року у ФОП ОСОБА_1 перебуває у власності земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за кадастровим номером № 6310137500:10:003:0021 загальною площею 1,2829 га.

02 червня 2021 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2021 № 5343753-2415-2031, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем (податковий період 2021 рік): земельний податок з фізичних осіб в розмірі 1506940,63 грн..

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи зі змісту наданих до суду доказів та пояснень встановлено, що зазначену земельну ділянку позивач, який є платником єдиного податку ІІ групи, у період 2021 року, використовує у межах власної господарської діяльності, або здійснення ним видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (КВЕД 52.21, КВЕД 93.11), а тому останній не є платником земельного податку з фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначенням наведеним у пункті 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; - земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положеннями пункту 269.2 статті 269 ПК України регламентовано, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

За змістом пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Положеннями підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу наведених норм слідує, що підставами для звільнення від сплати земельного податку за вищенаведеною системою оподаткування є наявність у суб`єкта господарювання статусу платника єдиного податку першої-третьої груп та використання ним, як власником чи користувачем земельної ділянки, останньої для провадження господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 826/14081/16, від 29.07.2021 по справі № 826/13147/21.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462) (далі Порядок), шляхом подання повідомлення за ф. № 20-ОПП.

Відповідно до Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до положень п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом 06.05.2021 прийняте податкове повідомлення-рішення №5343753-2415-2031, яким позивачу на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, за податковий період 2021 року, в розмірі 1506940,63 грн..

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПК № 241355 від 20 жовтня 2001 року у ФОП ОСОБА_1 перебуває у власності земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером № 6310137500:10:003:0021 загальною площею 1,2829 га.

Як вбачається з пояснень позивача, вищезазначена земельна ділянка використовується платником податків у господарській діяльності в повному обсязі, про що було повідомлено Київську ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області заявою від 16.08.2017 та безпосередньо Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області заявою від 19.09.2017.

Позивач зазначив, що з 01.08.2016 платник податку перейшов на сплату єдиного податку із зазначенням наступних видів діяльності відповідно КВЕД: 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами та 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту, але під час ведення господарської діяльності використовував тільки КВЕД 52.21. Разом з тим, оскільки КВЕД 52.21 передбачено функціонування паркувальних майданчиків, ним було прийнято рішення про укладання договорів і впроваджено надання послуг з цього виду діяльності, а саме: укладено договір №1-16-У від 01.08.2016 та договір № 2-16-У від 01.08.2016, предметом яких є надання послуг з організації території для розташування майданчика для паркування транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_2 , в межах земельної ділянки, що належить платнику податку на праві приватної власності. При цьому, позивачем вказано, що відповідно до п. 6.1 договору № 1-16-У від 01.08.2016, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018. Якщо жодна в сторін не виявила бажання розірвати договір, то він вважається пpoлoнгoвaним на той же термін. Аналогічну умову містить п. 6.1 договору № 2-16-У від 01.08.2016. Відтак, зазначені договори були чинними у спірний період.

Також позивачем зазначено, що, починaючи з 01.04.2017, до видів господарської діяльності, що впроваджуються ФОП ОСОБА_1 було додано наступні КВЕД: 93.13 діяльність фітнес-центрів; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів; 93.12 - діяльність спортивних клубів; 93.11 - функціонування спортивних споруд, проте в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 використовував лише КВЕД 93.11. Разом з тим, оскільки КВЕД 93.11 передбачає організацію та проведення спортивних заходів просто неба й у приміщеннях для професіоналів або аматорів, ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №1-У від 01.06.2017 та договір №2-У від 01.06.2017, предметом яких є надання послуг з організації аматорських спортивно-розважальних заходів, за адресою: АДРЕСА_2 , в межах земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності. В той же час, відповідно до п. 6.3 договору №1-У від 01.06.2017, даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявить письмового бажання припинити договір, він вважається укладеним на такий же строк на тих самих умовах. Аналогічну умову містить п. 6.3 договору №2-У від 01.06.2017. Відтак, зазначені договори були чинними у спірний період.

Таким чином, під час розгляду справи зі змісту наданих до суду доказів та пояснень встановлено, що зазначену земельну ділянку позивач, який є платником єдиного податку ІІ групи, у період 2021 року, використовував у межах власної господарської діяльності, або здійснення ним видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (КВЕД 52.21, КВЕД 93.11).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б спростовували наведені обставини щодо використання позивачем у 2021 році вказаної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у провадженні господарської діяльності, як і не наведено жодного заперечення з цього приводу.

З огляду на викладене, враховуючи наявність двох обов`язкових умов, визначених підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, а саме наявність у позивача у 2021 році статусу платника єдиного податку другої групи та використання ним у вказаний період належної йому на праві власності земельної ділянки для провадження господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ФОП ОСОБА_1 від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельну ділянку за 2021 рік, а відтак є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 06.05.2021 № 5343753-2415-2031 на суму 1506940,63 грн..

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 520/11397/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 15.02.2023 року