Постанова

від 07.02.2023 по справі 440/14651/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 р.Справа № 440/14651/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 (суддя Чеснокова А.О.; м. Полтава; повний текст складено 10.02.2022) по справі № 440/14651/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Рітейл Груп"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава Рітейл Груп" (далі по тексту позивач, ТОВ "Полтава Рітейл Груп") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (далі по тексту відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПЛ3569/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07 жовтня 2021 року, прийняту Управлінням Держпраці у Полтавській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Рітейл Груп".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про допущення позивачем порушень трудового законодавства є хибними, а застосовані контролюючим органом до позивача штрафні санкції - протиправними. Крім того, позивач вказує, що захід контролю, наслідком якого стало винесення спірної постанови, проведений Управлінням Держпраці у Полтавській області за відсутності достатніх на те правових підстав, оскільки стаття 6 Закону № 877 містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланових перевірок контролюючими органами, зазначеними в частині четвертій статті 2 Закону.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року по справі № 440/14651/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Рітейл Груп" (вул. Пилипа Орлика, 2/16, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 43676550) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна,119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПЛ3569/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07 жовтня 2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна,119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 39777136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Рітейл Груп" (вул. Пилипа Орлика, 2/16, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 43676550) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок.

У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року по справі № 440/14651/21 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці ТОВ «Полтава Рітейл Груп» без належного оформлення трудових відносин з останнім. Вказує, що відповідно до наданої копії договору, яка не засвідчена належним чином, а, отже, не відповідає оригіналу, або взагалі ставиться під сумнів наявність даного договору, трудовий договір від 18.08.2021, укладений між ОСОБА_1 та позивачем є строковим, але строк у ньому не зазначений. Також не зрозумілі умови роботи ОСОБА_1 , оскільки відповідно до строкового трудового договору останній працює згідно графіку, а відповідно до наказу (розпорядження) № 3/17/08 від 17.08.2021 ОСОБА_1 приймався на роботу з випробувальним терміном та вільним графіком. Вказує, що відповідно до квитанції №1, повідомлення про прийняття працівника на роботу подано до ДПС у Полтавській області 17.08.2021 о 18:13:29, тобто після початку інспекційного відвідування. З огляду на викладене, вважає спірну постанову правомірною та винесеною у відповідності до норм чинного законодавства.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Управління Держпраці у Полтавській області № 302П від 17 серпня 2021 року "Про проведення заходів державного контролю" головним державним інспекторам Коцькому Ю. та Лазарєву І. доручено провести інспекційне відвідування ТОВ "Полтава Рітейл Груп" (а.с. 102).

На підставі вказаного наказу видано направлення на проведення заходу державного контролю від 17 серпня 2021 року № 966 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с. 104).

Відповідно до вимоги про надання документів №ПЛ3569/342/НД від 17 серпня 2021 року, інспектором праці відповідно до пп.2 п.10 та п.11 Порядку №823 зобов`язано директора ТОВ «Полтава Рітейл Груп» ОСОБА_2 надати документи, які перелічені у вимозі, у строк до 10 години 30 хвилин 19 серпня 2021 року для проведення заходу контролю (а.с.105).

З метою проведення заходу державного контролю з питань додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин ТОВ «Полтава Рітейл Груп» інспекторами праці 17 серпня 2021 року о 13:00 здійснено вихід за місцем здійснення діяльності - м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, буд. 2/16.

За результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами Управління Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ПЛ3569/342/АВ від 27 серпня 2021 року, в розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" якого вказано на порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, абзац перший постановляючої частини Постанови № 413 в частині допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин (а.с. 106-110).

Відповідно до вказано акту, в ході інспекційного відвідування було з`ясовано, що за адресою АДРЕСА_1 , розташована будівля, на першому поверсі (вхід із подвір`я) якої знаходиться офіс (кол-центр) ТОВ «Полтава Рітейл Груп». На день проведення заходу державного контролю загальна кількість працівників - одна особа. Так, ОСОБА_3 з 20 жовтня 2020 року прийнято на посаду менеджера ТОВ «Полтава Рітейл Груп», про що свідчить наказ від 19 жовтня 2020 року №1/1-19-10 (повідомлення про прийняття працівника на роботу №39279976 з квитанцією №2 прийнято ГУ ДПС у Полтавській області м. Полтава) 19 жовтня 2020 року о 13:52:48 (а.с.37-43). Як свідчить акт перевірки, на вході в приміщення знаходилася особа, яка представилась ОСОБА_1 та повідомила, що з 17 серпня 2021 року стажується на ТОВ «Полтава Рітейл Груп», що зафіксовано засобами відеотехніки. В ході проведення заходу державного контролю з приводу оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_1 , директором ТОВ «Полтава Рітейл Груп» надано трудовий договір від 18 серпня 2021 року, укладений між ТОВ «Полтава Рітейл Груп» та ОСОБА_1 , та наказ-від 17 серпня 2021 року №3/17/08 про прийняття ОСОБА_1 з 18 серпня 2021 року на посаду менеджера з продажу (повідомлення про прийняття працівника на роботу доставлено до ДПС України 17 серпня .2021 року о 18:13, що підтверджується квитанцією №1) (а.с.113-118).

Правом подання заперечень на акт перевірки позивач не скористався.

27 серпня 2021 року відповідачем було видано припис про усунення виявлених порушень № ПЛ3569/342/АВ/П.

Листом Управління Держпраці у Полтавській області від 30 серпня 2021 року № 05-06/6659 ТОВ «Полтава Рітейл Груп» повідомлено про опрацювання акту інспекційного відвідування, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників, який був направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення 31 серпня 2021 року та отриманий 06 вересня 2021 року.

07 жовтня 2021 року відповідачем прийнято постанову № ПЛ3569/342/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ «Полтава Рітейл Груп» штрафу в розмірі 60 000,00 грн. (а.с. 122-123).

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Полтава Рітейл Груп» вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України сформовано відповідачем за хибного розуміння фактичних обставин справи та норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у ч. 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані "Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності та накладення на ТОВ «Полтава Рітейл Груп» штрафу в розмірі 60 000,00 грн. став висновок відповідача про допуск ТОВ «Полтава Рітейл Груп» працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб , які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, на підтвердження належного оформлення з працівником ОСОБА_1 , трудових відносин з ТОВ «Полтава Рітейл Груп» до матеріалів справи останнім надано копії наступних документів: наказу № 3/17-08 від 17 серпня 2021 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду менеджера з продажу з 18 серпня 2021 року, трудового договору від 18 серпня 2021 року між ТОВ «Полтава Рітейл Груп» та ОСОБА_1 , заяви ОСОБА_1 щодо прийняття на посаду менеджера з 18 серпня 2021 року, а також повідомлення про прийняття працівника на роботу з 18 серпня 2021 року (доставлено до ДПС України 17 серпня 2021 року о 18:13, що підтверджується квитанцією №1) (а.с.52-59).

Проаналізувавши вищевказані документи, колегія суддів дійшла висновку, що такі є достатніми для визнання трудових відносин між роботодавцем та працівником оформленими належним чином, а відтак, з 18 серпня 2021 року гр. ОСОБА_1 виконував обов`язки менеджера з продажу за належного оформлення трудових відносин з ТОВ «Полтава Рітейл Груп».

Посилання відповідача на той факт, що на момент проведення перевірки, а саме: 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 перебував з ТОВ «Полтава Рітейл Груп» без належного оформлення трудових відносин не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

Доказів, які б свідчили, що саме під час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 знаходився на робочому місці, виконував роботу без укладання трудового договору, відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів зауважує, що лише перебування будь-яких осіб на підприємстві, не свідчить про наявність трудових відносин між останніми.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами у справі, під час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 знаходився на вулиці. Даний факт також підтверджується відеозаписом.

Разом з тим, як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, 17 серпня 2021 року після співбесіди директора ТОВ «Полтава Рітейл Груп» ОСОБА_2 з гр. ОСОБА_1 на посаду менеджера з продажу останньому було запропоновано офіційно оформити трудові відносини з ТОВ «Полтава Рітейл Груп». Того ж дня гр. ОСОБА_1 надав весь пакет документів для офіційного працевлаштування, на підставі чого був виданий Наказ про прийняття на роботу №3/17/08 від 17 серпня 2021 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 18 серпня 2021 року. Після чого було сформоване Повідомлення про прийняття працівника на роботу та відправлене в електронному вигляді до Державної податкової служби України, що підтверджується Квитанцією №1.

Представник позивача вказував, що під час належного оформлення на роботу та опрацювання наданих документів гр. ОСОБА_1 вийшов з офісу ТОВ «Полтава Рітейл Груп» на вулицю, де й зустрів головного державного інспектора ОСОБА_4 .. При бесіді з інспектором гр. ОСОБА_1 зазначив, що він на даний час працевлаштовується в кол-центр та до роботи приступає з 18 серпня 2021 року.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача вказав, що ОСОБА_1 в силу свого віку не міг чітко надати пояснення щодо взаємовідносин з відповідачем.

Відтак, доказів, які б засвідчували факт порушення ТОВ «Полтава Рітейл Груп» вимог законодавства про працю під час проведення інспекційного відвідування, відповідачем не надано.

Колегія суддів вказує, що недоліки щодо оформлення документів, які зазначені відповідачем у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем належними доказами допуску позивачем до виконання робіт працівника без укладення трудового договору, та як наслідок наявність підстав для скасування спірної постанови про накладення штрафу № ПЛ3569/342/АВ/П/ТД-ФС від 07 жовтня 2021 та задоволення позову ТОВ «Полтава Рітейл Груп».

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 по справі № 440/14651/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 15.02.2023 року