Постанова

від 14.02.2023 по справі 620/6053/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6053/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 07.11.2022) у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2021 №9668/25010700, №9669/25010700, №9670/25010700.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, державне підприємство "Ніжинське лісове господарство" за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює діяльність - 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

Головним управлінням Державної податкової служби України у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Борзнянське ЛГ» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 02.11.2021 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 02.11.2021 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки посадовими особами ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 30.11.2021 №8619/07/00993455 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п.11 П(С)БО 16 «Витрати» п.10, п.11 П(С)БО 30 «Біологічні активи», п.5, п.8 П(С)БО 7 «Основні засоби», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, а саме: ДП «Борзнянське ЛГ» занижено податок на прибуток на суму 875 078,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 128 318,00 грн., за 2018 рік на суму 122 308,00 грн., за 2019 рік на суму 188 771,00 грн., за 2020 рік на суму 185 597,00 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 250 084,00 грн;

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, «Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затверджений постановою КМУ від 23.02.2011 №138 (зі змінами та доповненнями), а саме: ДП «Борзнянське ЛГ» занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку в розмірі 2 785 628,00 грн., за 2017 рік на суму 415 914,00 грн., за 2018 рік на суму 417 886,00 грн., за 2019 рік на суму 773 959,00 грн., за 2020 рік на суму 676 402,00 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 501 467,00 грн;

- п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у загальній сумі 573 817,00 грн., в тому числі за січень 2017 року на суму 26 391,00 грн., за лютий 2017 року на суму 27 230,00 грн., за березень 2017 року 22 401,00 грн., за квітень 2017 року на суму 24 209,00 грн., за травень 2017 року на суму 21 696,00 грн., за червень 2017 року на суму 19 750,00 грн., за липень 2017 року на суму 17 656,00 грн., за серпень 2017 року на суму 21 064,00 грн., за вересень 2017 року на суму 27 419,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 21 188,00 грн., за листопад 2017 року на суму 29 406,00 грн., за грудень 2017 року на суму 19 276,00 грн., за січень 2018 року на суму 23 109,00 грн., за лютий 2018 року на суму 28 010,00 грн., за березень 2018 року 28 375,00 грн., за квітень 2018 року на суму 19 983,00 грн., за травень 2018 року на суму 25 835,00 грн., за червень 2018 року на суму 23 404,00 грн., за липень 2018 року на суму 21 957,00 грн., за серпень 2018 року на суму 25 016,00 грн., за вересень 2018 року на суму 27 904,00 грн., за жовтень 2018 року на суму 29 229,00 грн., за листопад 2018 року на суму 28 375,00 грн., за грудень 2018 року на суму 14 934,00 грн.

Будучи не згодним із вказаними висновками, ДП «Борзнянське ЛГ» подало до ГУДПС у Чернігівській області заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких відповідачем висновок акту викладено. зокрема в такій редакції:

- п.11 П(С)БО 16 «Витрати», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, а саме: ДП «Борзнянське ЛГ» занижено податок на прибуток на суму 875 078,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 128 318,00 грн., за 2018 рік на суму 122 308,00 грн., за 2019 рік на суму 188 771,00 грн., за 2020 рік на суму 185 597,00 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 250 084,00 грн;

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, «Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затверджений постановою КМУ від 23.02.2011 №138 (зі змінами та доповненнями), а саме: ДП «Борзнянське ЛГ» занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку в розмірі 2 785 628,00 грн., за 2017 рік на суму 415 914,00 грн., за 2018 рік на суму 417 886,00 грн., за 2019 рік на суму 773 959,00 грн., за 2020 рік на суму 676 402,00 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 501 467,00 грн;

- п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у загальній сумі 573 817,00 грн., в тому числі за січень 2017 року на суму 26 391,00 грн., за лютий 2017 року на суму 27 230,00 грн., за березень 2017 року 22 401,00 грн., за квітень 2017 року на суму 24 209,00 грн., за травень 2017 року на суму 21 696,00 грн., за червень 2017 року на суму 19 750,00 грн., за липень 2017 року на суму 17 656,00 грн., за серпень 2017 року на суму 21 064,00 грн., за вересень 2017 року на суму 27 419,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 21 188,00 грн., за листопад 2017 року на суму 29 406,00 грн., за грудень 2017 року на суму 19 276,00 грн., за січень 2018 року на суму 23 109,00 грн., за лютий 2018 року на суму 28 010,00 грн., за березень 2018 року 28 375,00 грн., за квітень 2018 року на суму 19 983,00 грн., за травень 2018 року на суму 25 835,00 грн., за червень 2018 року на суму 23 404,00 грн., за липень 2018 року на суму 21 957,00 грн., за серпень 2018 року на суму 25 016,00 грн., за вересень 2018 року на суму 27 904,00 грн., за жовтень 2018 року на суму 29 229,00 грн., за листопад 2018 року на суму 28 375,00 грн., за грудень 2018 року на суму 14 934,00 грн. (а.с. 106-134 т.1).

На підставі висновків акта перевірки ГУДПС у Чернігівській області винесло ДП «Борзнянське ЛГ» податкові повідомлення-рішення від 23.12.2021:

- форми «Р» №9668/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій на суму 984 928,00 грн. (875 078,00 грн. за основним зобов`язанням та 109 850,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- форми «П» №9669/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та об`єднань) на суму 2 785 628,00 грн;

- форми «Р» №9670/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) на суму 650 245,00 грн. (520 196,00 грн. за основним зобов`язанням та 130 049,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 141-144 т.1).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідача оскаржені ДП «Борзнянське ЛГ» в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 01.08.2022 залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення ГУДПС у Чернігівській області податкових повідомлень-рішень від 23.12.2021 №9668/25010700 та №9669/25010700 слугували висновки податкового органу щодо безпідставного формування витрат підприємства за рахунок витрат понесених на відновлення лісів.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як позивач, так і ДП «Борзнянське ЛГ» здійснюють господарську діяльність, що відповідно до класифікатора видів економічної діяльності відноситься до Розділу 02 Секції А «Лісове господарство та лісозаготівлі».

Згідно із висновками акта перевірки, в порушення підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати» позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, внаслідок списання на собівартість реалізованої продукції (Дт. 901 рах) витрат основного виробництва (лісогосподарське виробництво) тобто витрат, які не мають визнання витрат певного періоду у зв`язку з відсутністю визнання доходу для якого вони здійснені (лісозаготівлі), а саме: витрати по «відновленню лісів» (вирощування посадкового матеріалу, його викопування, обробіток ґрунту, посадка лісу)

Тобто, контролюючим органом до порушень, що вплинули на визначення податку на прибуток та відрахування частини чистого прибутку визначено те, що поточні витрати здійснені підприємством на лісовідтворення віднесено до складу витрат поточного періоду та списано на собівартість реалізованої продукції, а не віднесено до витрат наступних періодів, як облік біологічного активу.

Поряд із цим, пунктом 5 П(С)БО №30 «Біологічні активи» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)встановлено, що біологічний актив або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 11 П(С)БО №30 «Біологічні активи» визначено, що довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Отже, пункт 5 та пункт 11 П(С)БО №30 «Біологічні активи» передбачають обов`язковість взяття біологічних активів на баланс підприємства.

Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Таким чином, посаджені лісові культури на землях державного лісового фонду не перебувають на балансі позивача, й позивач не має законодавчих підстав для зарахування лісу у свій баланс, оскільки дерева в лісі не перебувають на балансі підприємства і не являються його власністю.

При цьому, діяльність лісгоспу з вирощування лісових культур не може вважатися створенням біологічних активів, оскільки вказані лісові культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і ті, що надані йому в користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), отже не підлягають амортизації.

У Додатку до П(С)БО №30 «Біологічні активи» визначено перелік біологічних активів, а саме: сади дерева в лісі (лісовий масив), і цими садами дерева в лісі є не будь-які дерева, а плодоносні рослини, пов`язані з сільськогосподарською діяльністю, на які не поширюється Положення (стандарт) 30.

Пунктом 3.1 П(С)БО №30 «Біологічні активи» прямо передбачено, що Положення №30 не поширюється на біологічні активи, не пов`язані з сільськогосподарською продукцією.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ДП «Борзнянське ЛГ» здійснювало посадку сосни та інших порід дерев.

Процес вирощування лісів є довготривалим і жодна із порід дерев в процесі перетворення не здатна давати ані сільськогосподарську продукцію, як актив, отриманий в результаті відокремлення від біологічного активу, ані додатковий біологічний актив, як актив, одержаний в процесі біологічного перетворення іншого біологічного активу. Додаткові блага від дерев неможливо отримати, відтак, такі насадження не підпадають під визначення «Біологічні активи».

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що понесені у зв`язку із лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше одного року) технологічний цикло-виробництва, неможливо пов`язати з доходом певного періоду, а тому вони повинні відноситись до витрат того звітного періоду, в якому вони понесені у відповідності до абзацу 2 пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2022 по справі №620/4002/20.

Крім того, пунктом 51 Методичних рекомендацій по обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), конкретизовано, що до складу багаторічних насаджень, як основних засобів, відносяться виключно сади та виноградники, тобто не лісові насадження.

Відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції мають право розробляти на базі П(С)БО методичні рекомендації щодо специфіки та особливостей обліку в окремих галузях господарства.

На лісогосподарських підприємствах такі особливості встановлені Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послу) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженими наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124 (далі - Методичні рекомендації №124; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із Методичними рекомендаціями №124 до основного виробництва зокрема, але не виключно, належать: штучне та природне лісовідновлення; лісорозведення; полезахисне лісорозведення; лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів; будівництво доріг лісогосподарського призначення (пункт 2.2 Методичних рекомендацій №124).

Тобто, всі спірні витрати належать до витрат основного виробництва лісового господарства.

Відповідно до пункту 2.3 Методичних рекомендацій №124 всі ці витрати (тобто витрати основного виробництва) включаються до собівартості окремих видів продукції.

Спірні витрати, як витрати на лісогосподарські роботи (послуги), враховуються в собівартості лісопродукції, яка реалізується лісовим підприємством і компенсується виручкою від реалізації цієї продукції.

Пунктом 5.1 Методичних рекомендацій №124 визначено, що до складу витрат, пов`язаних із виробництвом продукції (а не на створення біологічних активів) відносяться витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції, тобто власного доходу підприємства, а не бюджетних коштів.

Таким чином, з метою компенсації цих витрат підприємством, розділом 14 «Ціноутворення в лісовому господарстві» Методичних рекомендацій №124 встановлено, що при формуванні вільних цін на лісопродукцію вказані ціни встановлюються, виходячи із виробничої собівартості продукції, і однією із статей виробничої собівартості є витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції.

Крім того, контролюючий орган, погоджуючись з тим, що підприємства лісового господарства мають право і повинні застосовувати Методичні рекомендації №124 в своїй роботі, в акті перевірки посилається тільки на окремі пункти цих рекомендацій, які, на їх думку, пояснюють висновки акта перевірки, при цьому, зовсім не посилається на ті пункти Методичних рекомендацій, які підтверджують право підприємства враховувати спірні витрати у витратах основної діяльності і в собівартості реалізованої продукції.

Таким чином, жодним пунктом Методичних рекомендацій №124 не встановлено випадків чи необхідності списання витрат на лісогосподарські роботи не на собівартість випуску продукції, а на витрати по створенню біологічних активів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, природний ліс, на який підприємство понесло спірні витрати, не перебуває на балансі ДП «Ніжинське ЛГ», як правонаступника ДП «Борзняньке ЛГ», більше того, підприємство не має законодавчих підстав для зарахування лісу на свій баланс. Дерева в лісі не перебувають на балансі підприємства і не є його власністю, оскільки відповідно до статті 7 Лісового кодексу ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу, а не якогось конкретного підприємства, як лісокористувача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено понесені витрати саме у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» витрати, в тому числі на «відновлення лісів», а тому висновки ГУДПС У Чернігівській області про порушення підприємством п.11 П(С)БО №16 «Витрати» є неправомірними.

Крім того, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань обґрунтовано протиправністю формування останнім податкового кредиту та витрат за рахунок взаємовідносин з ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» на підставі договорів купівлі продажу паливно-мастильних матеріалів.

Податковим органом вказується, що придбаний позивачем деетанпропанбутанізований конденсат не міг бути використаним у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у 2017-2018 роках ДП «Борзнянське ЛГ», відповідно до укладених договорів поставки паливно-мастильних матеріалів, мало господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» щодо придбання, у тому числі деетанпропанбутанізованого конденсату, що підтверджується відповідними специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

За отриманий товар ДП «Борзнянське ЛГ» перераховано контрагенту оплату відповідно до виставлених рахунків-фактур, на підтвердження чого надано платіжні доручення.

Вказані операції належним чином відображені підприємством у бухгалтерському та податковому обліку, що відповідачем не заперечується.

ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» виписало та належним чином зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені на наслідками здійснених із позивачем господарських операцій.

Контролюючим органом зазначається, що деетанпропанбутанізований конденсат списаний на виробництво для заправки автомобілів ДП «Борзнянське ЛГ». При цьому, не заперечується сам факт використання деетанпропанбутанізованого конденсату для заправки автомобілів ДП «Борзнянське ЛГ».

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави винесення спірних податкових повідомлень-рішень апелянтом вказується, що деетанпропанбутанізований конденсат не може використовуватись як паливо для автомобілів, оскільки не відноситься до пального, перелік якого зазначено у п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, а тому твердження платника податків про використання деетанпропанбутанізованого конденсату у власній господарській діяльності є безпідставними.

Поряді зі цим, як вбачається з матерлів справи та вірно встановлено судом першої інсанції, відповідно до паспорту на деетанпропанбутанізований конденсат, який надійшов від ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» від 05.01.2017 №441, виданого Випробувальним центром нафтопродуктів «Хіммотологічний центр», октанове число деетанпропанбутанізованого конденсату за моторним методом становить 76,0 одиниць.

Відтак, деетанпропанбутанізований конденсат може бути використаний для заправки транспортних засобів, у яких відповідно до технічних вимог допускається використання пального марки Аі-76 та вище.

Як зазначалось вище, ДП «Борзнянське ЛГ» здійснювало заправку деетанпропанбутанізованим конденсатом автомобілів марки ЗІЛ, що безпосередньо відображено у подорожніх листах вантажного автомобіля.

Відповідно до технічних вимог та інструкції з експлуатації автомобілів марки ЗІЛ, що використовувалися ДП «Борзняньске ЛГ» у господарській діяльності, для нормальної роботи двигуна необхідний автомобільний бензин А-76 .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з втсновками суду першої інстанції, що ДП «Борзнянське ЛГ» доведено використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності отриманого від ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» товару, оскільки він використаний підприємством в межах господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

В силу вимог положень п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, згідно із ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу №88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 ст. 1 Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Зокрема, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 14.02.23)