Постанова

від 15.02.2023 по справі 640/38409/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/38409/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокодекс Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, № 68337/0703.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, № 68337/0703.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.12.2023.

21.12.2022, під № 56589 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокодекс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

21.12.2022 судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2023.

01.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.2023, продовжено строки розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 15.02.2023 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі направлень від 16.06.2021 року № 11055/26-15-07-03, № 11160/26-15-07-09, № 11106/26-15-07-10-03, від 02.07.2021 року № 12032/26-15-07-10-02 та наказу від 31.05.2021 року № 4454-п, було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна», за результатами якої, складено акт від 06.08.2021 року № 62757/ж5/26-15-07-03-01 «Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокодекс Україна» (ЄДРПОУ 39331618)».

Висновками даного акту перевірки, встановлено порушення вимог:

- ч. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу Украйни, в результаті чого, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2992579 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за липень 2018 року на 235349 грн.; за жовтень 2018 року на 259350 грн.; за листопад 2018 року на 4220 грн.; за січень 2019 року на 285434 грн.; за квітень 2019 року на 296377 грн.; за липень 2019 року на 441320 грн.; за жовтень 2019 року на 478580 грн.; за листопад 2019 року на 1121 грн.; за січень 2020 року на 502412 грн.; за лютий 2020 року на 922 грн.; за квітень 2020 року на 139970 грн.; за червень 2020 року на 3284 грн.; за липень 2020 року на 71156 грн.; за вересень 2020 року на 5295 грн.; за жовтень 2020 року на 95366 грн.; за січень 2021 року на 172423 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні», п. 6 національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, із змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2693321 грн., у т.ч. за 2018 рік на 449027 грн., за 2019 рік на 1352549 грн., за 2020 рік на 736564 грн., за І квартал 2021 року на 155181 грн.;

- п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу Украйни, внаслідок чого, в єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано зведені податкові накладні у кількості 16 шт. на загальну суму 17955464,35 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, внаслідок чого, встановлено неподання повідомлення за ф. № 20-ОПП про 52 об`єкти через які провадилася діяльність;

- п. 49.2, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. II, III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4, а саме, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку за 1, 3 квартал 2018 року, 1 квартал 2020 року (в період карантину);

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2016 року, липень 2018 року;

- п. 1 п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року на загальну суму 10176,12 грн.

03 вересня 2021 року за результатами розгляду заперечення ТОВ «Біокодекс Україна» на акт перевірки від 06.08.2021 року № 62757/ж5/26-15-07-03-01, ГУ ДПС у м. Києві листом за № 84224/6/26-15-07-03-01 висновки вказаного акту перевірки викладено в наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198. З, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу Украйни, в результаті чого, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2992579 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за липень 2018 року на 235349 грн.; за жовтень 2018 року на 259350 грн.; за листопад 2018 року на 4220 грн.; за січень 2019 року на 285434 грн.; за квітень 2019 року на 296377 грн.; за липень 2019 року на 441320 грн.; за жовтень 2019 року на 478580 грн.; за листопад 2019 року на 1121 грн.; за січень 2020 року на 502412 грн.; за лютий 2020 року на 922 грн.; за квітень 2020 року на 139970 грн.; за червень 2020 року на 3284 грн.; за липень 2020 року на 71156 грн.; за вересень 2020 року на 5295 грн.; за жовтень 2020 року на 95366 грн.; за січень 2021 року на 172423 гривень;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу, ст. 1, 4, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 6 національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, із змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2693321 грн., у т.ч. за 2018 рік на 449027 грн., за 2019 рік на 1352549 грн., за 2020 рік на 736564 грн., за І квартал 2021 року па 155181 гривень;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платника податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, внаслідок чого, встановлено неподання повідомлення за ф. № 20-ОПП про 52 об`єкти через які провадилася діяльність;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. II, III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4, а саме, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку за 1, 3 квартал 2018 року, 1 квартал 2020 року (в період карантину);

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010№ 2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2016 року, липень 2018 року;

- п. 1 п. 4 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року на загальну суму 10176,12 гривень.»

10 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі висновків акта перевірки, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 68339/0703, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ТОВ «Біокодекс Україна» збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3143715, 00 грн., в тому числі 2693321, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 450394,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 68338/0703, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, ТОВ «Біокодекс Україна» встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2992579,00 грн.;

№ 68337/0703, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, ТОВ «Біокодекс Україна» застосовано штраф у розмірі 37740,00 грн.

Рішенням ДПС від 24.11.2021 року № 26656/6/99-00-06-01-01-06, податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 року № 68339/0703, № 68338/0703, № 68337/0703 залишено без змін, скаргу ТОВ «Біокодекс Україна» - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаних вище податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій. Позивачем надано докази фактичних змін у структурі його активів у результаті отримання послуг від ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА», а саме: підвищення рівня продажу продукції Позивача, що підтверджується витягом з системи PharmXplorer; підвищення показників ролі Позивача на ринку, що підтверджується витягом з системи PharmXplorer; збільшення податкового результату, що підтверджується балансами та звітами про фінансові результати. Первині документи підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника та спростовуються твердження податкового органу про те, що звіти ТОВ "Біокодекс Україна" про надання маркетингових послуг мають лише загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства;

- подані позивачем докази за результатами його господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності;

- обов`язок із подання повідомлення за формою №20-ОПП, щодо орендованих об`єктів оподаткування виник лише з 27.07.2020 року - набрання чинності Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 в новій редакції з урахуванням внесених Наказом Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 р. Відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП протягом періоду здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, не застосовується.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом не було досліджено, що надані позивачем звіти проведених маркетингових послуг від ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» є загальними, не персоніфікованими по номенклатура послуг, місць надання послуг та не містять переліку та кваліфікації осіб, залучених до надання таких послуг.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV, кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому, ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV, підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України, підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

У розумінні норм п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Положеннями ст.185 ПК України, визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА» задекларовано у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у сумі - 61003451 гривень. Також, за вказаний період позивачем задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 50348829,00 грн.

Так, перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 у загальній сумі 61003451 грн. встановлено їх заниження на загальну суму 14962 888 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за 2018 рік - 2494592 грн., за 2019 рік - 7514161 грн., за 2020 рік - 4092021 грн., за І квартал 2021 року на 862114 грн..

Також, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, встановлено їх заниження на загальну суму 2992579 грн., у т.ч. у розрізі звітних періодів: за липень 2018 року на 235349 грн.; за жовтень 2018 року на 259350 грн.; за листопад 2018 року на 4220 грн.; за січень 2019 року на 285434 грн.; за квітень 2019 року на 296377 грн.; за липень 2019 року на 441320 грн.; за жовтень 2019 року на 478580 грн.; за листопад 2019 року на 1121 грн.; за січень 2020 року на 502412 грн.; за лютий 2020 року на 922 грн.; за квітень 2020 року на 139970 грн.; за червень 2020 року на 3284 грн.; за липень 2020 року на 71156 грн.; за вересень 2020 року на 5295 грн.; за жовтень 2020 року на 95366 грн.; за січень 2021 року на 172423 грн.

Зокрема, податковим органом за результатами перевірки встановлено безпідставне включення до складу рядка 2180 «Інші операційні витрати» звіту про фінансові результати маркетингових послуг придбаних у ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» (код 39933946) на загальну суму 14962,9 тис. грн., у т.ч. в розрізі звітних періодів: за 2018 рік - 2494,6 тис. грн., за 2019 рік - 7514,2 тис. грн., за 2020 рік - 4092,0 тис. грн., за І квартал 2021 року на 862,1 тис. Зазначеним порушено вимоги п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» та встановлено не включення до бази оподаткування з податку на додану вартість послуг придбаних з ПДВ, що не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА», а саме, маркетингових послуг, придбаних у ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» (код 39933946), на загальну суму 2992577,39 грн. Зазначеним порушено вимоги частини г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

У той же час, до суду першої інстанції ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА» в підтвердження правомірності включення рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у розмірі - 61003451 грн. та декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 50348829,00 грн. було надано договір № 27032018 від 27.03.2018 року, укладений між ТОВ «БІОКОДЕКС УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» (Виконавець).

Так, за умовами вказаного договору, Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії цього Договору, надавати Замовнику послуги по організації маркетингових та/або рекламних заходів в місяцях роздрібного продажу з метою просування на території України товарів під такими торговими марками (знаками для товарів і послуг) як: Ентерол (ENTEROL), Стимол (STIMOL), Отіпакс (ОТІРАХ), Алфлорекс (ALFLOR.EX) (надалі за текстом - "послуги"). Послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором, включають в себе наступний перелік робіт: організація внесення товарів (назва нового товару та ТМ) до інформаційних баз продажу; організація розміщення інформації про товари в місцях роздрібного продажу; організація розміщення товарів в місцях роздрібного продажу; організація моніторингу цін на товари в місцях роздрібного продажу та відомостей про їх динаміку; організація розміщення інформації про товари на різних (друкованих та інших) носіях мереж роздрібного продажу; організація дослідження та аналіз споживчого попиту на товари; організація вивчення та дослідження напрямків збуту товарів; організація виготовлення та розміщення інформаційних матеріалів, що містять інформацію про товари; організації сегментування ринку (клієнтів); організація розповсюдження інформації про властивості товарів в місцях роздрібного продажу; організація збору інформації (опитування) серед споживачів щодо переваг купівлі та використання товарів в місцях роздрібного продажу; організація проведення аналізу руху та збуту товарів; організація послуг з дослідження ринку та проведення роздрібного аудиту; організація проведення презентацій для працівників мереж роздрібного продажу; організація надання аналітичного звіту щодо кон`юнктури ринку; організація заходу, направленого на стимулювання продажів товарів в місцях роздрібного продажу; інші послуги, які можуть бути надані Виконавцем Замовнику за цим Договором. збір, обробка, аналітичний аналіз даних, отриманих в ході надання послуг і підготовка звіту. Даний перелік послуг не є вичерпним.

Відповідного п. 1.4 Договору, Послуги, обумовлені цим Договором, надаються з метою розповсюдження інформації про товари, торговими марками (знаками для товарів і послуг), зазначеними в п. 1.1. цього договору, формування або підтримання інтересу та споживчого попиту на ці товари у споживачів, сприяння збільшенню обсягів продажу товарів під вказаними торговими марками (знаками для товарів і послуг).

Відповідно до п. 3 Договору, вартість послуг визначається Сторонами в Додатковій угоді до цього Договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на підставі рахунку-фактури, наданого Виконавцем, протягом 5 п`яти банківських днів з дати підписання Замовником Акту приймання-передачі послуг за відповідною Додатковою угодою. Оплата послуг Виконавця здійснюється грошовими коштами у безготівковому порядку на його поточний рахунок Виконавця, вказаний в цьому Договорі або у Додатковій угоді. Послуги вважаються оплаченими з дати надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Згідно п. 5.1 Договору, послуги, надані за цим Договором та відповідними Додатковими угодами, передаються Виконавцем Замовникові шляхом підписання Акту приймання-передачі послуг.

Виконавець зобов`язаний скласти і направити Замовнику Акт приймання-передачі послуг відразу після надання послуг, але не пізніше 7-ми календарних днів з моменту закінчення терміну надання послуг, передбаченого у Додатковій угоді. Акти приймання-передачі послуг повинні бути складені і підписані уповноваженою посадовою особою Виконавця та скріплені печаткою (п. 5.2.1).

Одночасно з Актом Виконавець зобов`язаний надати Замовнику детальний звіт щодо наданих послуг, в якому зазначається вид послуг, їх обсяг, строки та місце надання, інші суттєві умови надання. Звіт надається в паперовій та електронній формі. Звіт в паперові формі підписується посадовою особою виконавця та скріплюється печаткою (п. 5.2.2).

За п. 5.3.1. Договору, визначено, що рекламна продукція, яка необхідна Виконавцю з метою надання послуг,, передбачених в п. 1.2 цього Договору та відповідною Додатковою угодою, може передаватись Замовником в тимчасове безоплатне користування Виконавцеві для надання ним послуг, зазначених в п. 1.2 цього Договору. Передача такої рекламної продукції оформлюється Актом прийому-передачі рекламної продукції, який підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється печатками.

На виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії додаткових угод, актів наданих послуг та звітів про надання послуг до акту.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Як правильно виснував суд першої інстанції, головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг, є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому, колегія суддів, з урахуванням наданих представником апелянта пояснень в судовому засіданні, наголошує на тому, що слід розрізняти поняття/завдання/результати між маркетинговими дослідженнями (є ширшим та складнішим поняттям) та між маркетинговими послугами (мало місце у випадку позивача). Так, з вказаних актів здачі-приймання, вбачається, що ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» надавалися ТОВ "Біокодекс Україна" з метою популяризації продукції, збільшення обсягу продажу продукції під торговими марками «Ентерол®», Стимол®», «Алфлорекс®», «РеКрем®» маркетингові послуги, а саме, шляхом проведення для працівників аптечних закладів (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) презентацій про властивості та споживчі якості препарату; опитування/розповсюдження в аптечних закладах (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) про вказані препарати, їх види властивості та споживчі якості; надання консультацій в аптечних закладах (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) про вказані препарати, їх види властивості та споживчі якості; розповсюдження в аптечних закладах (адреси, яких вказано у звітах про надання послуг до акту) про вказані препарати, їх види властивості та споживчі якості.

Тож, з наведеного слідує, що з наданих позивачем первинних документів, дійсно, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, зокрема, до кожного акта Виконавцем було підготовлено звіт про надання послуг, який містить інформацію про (1) період надання послуг Виконавцем, (2) зміст господарської операції (розповсюдження інформації, проведення опитувань та презентацій), (3) адреси, за якими здійснювалось надання послуг, (4) питання та варіанти відповідей, що виносились на опитування відвідувачів аптек, матеріали, які використовувались для презентацій та розповсюдження інформації (5) результати опитування, (6) пояснення Виконавця за результатами опитувань та (7) рекомендації Виконавця для покращення показників продажу лікарських засобів позивача.

Щодо посилань апелянта на відсутність у складених за результатами наданих позивачу маркетингових послуг документах/звітах деталізованих даних щодо осіб, хто надавав такі послуги (залучених осіб), компетенції/професійних навичок осіб, що надавали такі послуги тощо, колегія суддів зазначає, що по перше, такі вимоги контролюючого органу не передбачені чинним законодавством, як обов`язкові, по друге, з урахуванням масштабу наданих позивачу послуг (кількість аптечних закладів), оформлені документи/звіти, цілком розкривають зміст, завдання та результати маркетингових послуг. До того ж, позивачем надано докази фактичних змін у структурі його активів у результаті отримання послуг від ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА», а саме, підвищення рівня продажу продукції позивача, що підтверджується витягом з системи PharmXplorer; підвищення показників ролі позивача на ринку, що підтверджується витягом з системи PharmXplorer; збільшення податкового результату, що підтверджується балансами та звітами про фінансові результати.

Відповідачем не надано пояснення стосовно необхідності зазначення інформації про (1) осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, (2) конкретних дат вчинення операцій та (3) кількості витраченого часу (додаткова інформація). Слід наголосити на тому, що до кожного акту Виконавцем (ТОВ "ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА") було підготовлено звіт про надання послуг, який містить інформацію про (1) період надання послуг Виконавцем, (2) зміст господарської операції (розповсюдження інформації, проведення опитувань та презентацій), (3) адреси, за якими здійснювалось надання послуг, (4) питання та варіанти відповідей, що виносились на опитування відвідувачів аптек, матеріали, які використовувались для презентацій та розповсюдження інформації (5) результати опитування, (6) пояснення Виконавця за результатами опитувань та (7) рекомендації Виконавця для покращення показників продажу лікарських засобів позивача. Сторона відповідача так і не пояснила, як така додаткова інформація впливає на можливість відповідача оцінити зміст господарської операції, з урахуванням того, що така додаткова інформація жодним чином не впливає на суть наданих послуг - розповсюдження інформації, проведення опитування та презентацій, та на результати отриманих позивачем послуг, які вираженні у статистичних даних та рекомендаціях, тобто, з урахуванням нерелевантності такої інформації.

Колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем до справи первині документи у повній мірі підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника та спростовуються твердження податкового органу про те, що звіти ТОВ "Біокодекс Україна" про надання маркетингових послуг мають лише загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства. Тож, подані позивачем докази за результатами його господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у суду виникли питання щодо тривалості відносин позивача з ТОВ "ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА", наявності у позивача інших договорів щодо маркетингових послуг та звернень відповідача до юридичних осіб, які, на його думку, були залучені виконавцем до надання послуг позивачу. Стороною позивача було надано додаткові пояснення з цього приводу, в яких позивач підтверджує, що ним були укладені договори з іншими суб`єктами господарювання про надання маркетингових послуг та надає перелік та зміст відповідних договорів.

Крім зазначених у поясненнях надавачів маркетингових послуг, позивачем залучались й інші суб`єкти господарювання, які реалізовували маркетингові активності для позивача, як компанії, що здійснює торгівлю лікарськими засобами на території України. Залучення контрагентів відбувалось, як до періоду податкової перевірки, так і після нього. Таким чином, з наведеного слідує, що для задоволення потреб щодо проведення маркетингових активностей, як фармацевтичній компанії, позивачу необхідно залучати відповідних суб`єктів господарювання, що обумовлено асортиментом продукції позивача та її представленням у всіх регіонах України.

Позивач, як суб`єкт господарської (підприємницької) діяльності, здійснює торгівлю лікарськими засобами та медичними виробами на території України. Так, зокрема, відповідно до кодів КВЕД основним видом діяльності є: 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; додатковими: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. Також, позивач має ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами, а також на імпорт лікарських засобів. З метою здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами, позивачем укладені дистриб`юторські договори з основними дистриб`юторами лікарських засобів в Україні БаДМ, Оптіма-Фарм та Вента, а задля отримання та збільшення свого прибутку, позивач вимушений постійно підтримувати обізнаність та інтерес споживачів до своєї продукції (реклама), а також аналізувати ринок і стимулювати збут продукції (маркетинг). Фармацевтичний ринок як в Україні, так і в усьому світі є високо конкурентним. При цьому, конкурують не лише лікарські засоби між собою, як засоби лікування та/або профілактики, а й конкурують між собою альтернативні способи лікування та профілактики. Окрім реклами, виробники, продавці та дистриб`ютори лікарських засобів також вимушені замовляти маркетингові послуги з метою стимулювання збуту продукції, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, збору та розповсюдження інформації про лікарські засоби. Такі послуги і замовляв позивач у виконавця.

У відповідності до ч. 4 ст. 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, 11 листопада 2022 року до суду апеляційної інстанції відповідачем подано клопотання щодо долучення додаткових доказів, а саме, Лист ПРАТ "АМ "Фармація" № 821 від 10.10.2022, Запит ГУ ДПС у м. Києві від 21.09.2022 вих. № 55210/6/26-15-05-04-14, Лист ПП "Аронія" № 19 від 30.09.2022, Запит ГУ ДПС у м. Києві від 21.09.2022 вих. № 55228/6/26-15-05-04-14. Всупереч положенням ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 308 КАС України, відповідачем не зазначена причина з якої такі докази не були подані до суду першої інстанції, а також не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від податкового органу. Варто зазначити, що докази, які надані відповідачем не стосуються взаємовідносин позивача з виконавцем.

Також, з відповіді ПП "Аронія" на запит податкового органу вбачається, що вказане підприємство взагалі є сільськогосподарським товаровиробником, а у запиті до даного підприємства податковий орган зазначає про мережу аптек "Сімейна аптека", однак, незрозуміло, яким відношення ПП "Аронія" має до зазначеної мережі аптек. У вказаних запитах, податковий орган просить підтвердити або спростувати інформацію щодо розповсюдження рекламної продукції. Однак, предметом послуг, які позивач отримав від виконавця, є не розповсюдження рекламної продукції, а маркетингові послуги.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником відповідача було наголошено на тому, що нові докази, що додані до апеляційної скарги стосуються цієї справи, а також на тому, що запити на отримання нових доказів було зроблено під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте, колегія суддів враховує, що запит ГУ ДПС у м. Києві № 55210/6/26-15-05-04-14 про підтвердження взаємовідносин, направлений ПрАТ "АМ "Фармація", датований 21.09.2022, а відповідь ПРАТ "АМ "Фармація" надана Листом № 821 від 10.10.2022, запит ГУ ДПС у м. Києві № 55228/6/26-15-05-04-14 про підтвердження взаємовідносин направлений ПП "Аронія", також датований 21.09.2022, відповідь ПП "Аронія" надана Листом № 19 від 30.09.2022, проте, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 08.09.2022, при цьому, стороною відповідача так і не було доведено, чому саме нові докази надано на стадії апеляційного розгляду та чому не були надіслані такі запити під час розгляду даного спору в суді першої інстанції та оцінені судом. Також, адресати (надіслано фермерському господарству), зміст даних запитів (у частині формулювання питань) викликають сумнів у належності їх змісту до предмета доказування у даній справі.

У той же час, окрім зазначеної в акті перевірки інформації контролюючим органом так і не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача ТОВ «ПРОФІ ЛАБ УКРАЇНА» трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність підтверджених фактів, які свідчать про нереальність надання позивачу маркетингових послуг. Отже, висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 року № 68339/0703 та № 68338/0703, є обґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 року № 68337/0703, колегія суддів зазначає, що до позивача застосовано штраф у розмірі 37740, 00 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, за неподання підприємством повідомлення за формою № 20-ОПП щодо об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням за період вересень 2017 - березень 2020 року. Так, за пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Згідно з пунктом 63.3. статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до норм пункту 22.1. статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1. та 8.2. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, передбачено, що Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі. Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Згідно з п. п. 16.1.3 п.16.1.ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Згідно п. 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 р. п. 8.4.Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, було доповнено новим абзацом, а саме у повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач використовував у своїй господарській діяльності орендовані приміщення та транспортні засоби, що не заперечувалося відповідачем у акті перевірки, тобто, у нього до 27.07.2020 року не виникало обов`язку щодо сплати податків, оскільки означені об`єкти належать на праві власності іншим юридичним та фізичними особами-підприємцями. Таким чином, суд першої інстанції мав підстави для висновку, що обов`язок із подання повідомлення за формою № 20-ОПП, щодо орендованих об`єктів оподаткування виник лише з 27.07.2020 року - набрання чинності Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 в новій редакції з урахуванням внесених Наказом Міністерства фінансів № 323 від 24.06.2020 р. Разом з тим, відповідно до п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Проте, станом на 10.09.2021 року (дату прийняття оскаржуваного рішення) дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не скасовано, тож, відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП протягом періоду здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, не застосовується, у зв`язку з чим, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2021 року № 68337/0703, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 37740, 00 грн. у зв`язку із не поданням повідомлення ф.№ 20-ОПП. Під час розгляду апеляційної скарги, стороною відповідача так і не було надано належних та достатніх доказів чи пояснень, у чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до норм ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 15.02.2023.