Постанова

від 15.02.2023 по справі 1740/2380/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 1740/2380/18

адміністративне провадження № К/9901/12948/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 1740/2380/18 за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

УСТАНОВИВ :

У вересні 2018 року Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (далі - позивач, Рівненське ШЕУ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги. А саме, позивач, вважаючи висновки контролюючого органу, зроблені за результатами перевірки позивача, надуманими та безпідставними, просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

№ 0005501401 від 12 червня 2018 року про донарахування податку на прибуток підприємств на суму 2 070 719 грн. основного боргу та 517 680 грн. штрафних санкцій;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

№ 0005491401 від 12 червня 2018 року про донарахування податку на додану вартість на суму 323 672 грн. та 80 918 грн. штрафних санкцій;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

№ 0001481306 від 12 червня 2018 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 95 015,50 грн. та 12 323,84 грн. нарахованої пені;

визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу № Ю-29 від 12 червня 2018 року по єдиному внеску на суму 32 140,92 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 червня 2018 року № 0000471306 в розмірі 17777,03 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня

2018 року позов Рівненського ШЕУ задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року № 0005501401 та № 0005491401. У задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0001481306 від 12 червня 2018 року, вимоги про сплату боргу № Ю-29 від 12 червня 2018 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000471306 від 12 червня 2018 року - судом відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що зазначення у видатковій накладні номенклатури товару іншого (гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки SD 135С), ніж позивач придбав у реальності (гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки F150C) не змінює правової природи понесених витрат і не є підставою для виключення витрат понесених на придбання такого асфальтоукладчика зі складу валових витрат підприємства.

У рішенні вказано, що отримані позивачем кошти, у розмірі

9200000 грн. за своєю правовою природою являються внеском учасника підприємства та не включаються до складу доходу, а контролюючий орган описуючи правопорушення змінив правову природу отриманих коштів, в результаті чого помилково кваліфікував останні в якості безоплатно одержаних оборотних активів.

Щодо сумнівів контролюючого органу стосовно факту здійснення поставок товару позивачу, судом першої інстанції наголошено, що документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Обставини придбання товару позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю „Реалбуд-М" підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Також акцентовано на безпідставність тверджень контролюючого орану, що відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, свідчить про нереальність правових наслідків обумовлених договорами.

У рішення також зазначено, що Рівненським ШЕУ правомірно віднесено вартість поточного ремонту ангару для збереження солі до складу витрат підприємства, а твердження контролюючого органу щодо поліпшення об`єкта, що призвело до збільшення майбутніх вигод є безпідставним та не підтверджуються матеріалами справи.

На спростування порушень за наслідками яких прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001481306 від 12 червня 2018 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 95 015,50 грн. та 12323,84 грн. нарахованої пені, вимога про сплату боргу № Ю-29 від 12 червня 2018 року по єдиному внеску на суму 32140,92 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 червня 2018 року №0000471306 на застосування штрафу в розмірі 17 777,03 грн. - позивачем не надано жодних доказів, а тому суд дійшов висновку про правомірність вказаних рішень та вимоги.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог Рівненського ШЕУ звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2019 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ГУ ДФС у Рівненській області звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою, у якій просили рішення Рівненського окружного адміністративного суду від

10 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у позивача відсутні первинні документи на отримання гусеничного асфальтоукладчика DYNAPAC марки F150C, а отже з липня 2017 року позивач безпідставно нарахував щомісячно амортизаційні відрахування в сумі 35 515,87 грн. по даному засобу. Загальна сума амортизаційних відрахувань за липень-грудень 2017 року складає

213 095,22 грн.

Скаржник наголошує, що оскільки позивач станом на 31 грудня

2017 року не вніс зміни до статутного фонду на суму коштів отриманих від Рівненської міської ради в розмірі 9 200 000 грн, то ці кошти є безоплатно одержаними оборотними активами та підлягають включенню до складу доходу підприємства і повинні бути оподатковані, чого позивачем зроблено не було.

На думку відповідача, задекларована позивачем господарська операція із придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю „Реалбуд-М" (далі - ТОВ „Реалбуд-М") товарно-матеріальних цінностей не відбулася у дійсності, а фактично мала місце реалізація товару, джерело походження якого не встановлено.

У касаційній скарзі наголошено, що оскільки перевіркою було встановлено відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніотрансбілдінг" (далі - ТОВ „Юніотрансбілдінг") на суму 1601688 грн., то такі кошти є безоплатно отримані позивачем та підлягають оподаткуванню.

Скаржник стверджує, що оскільки позивачем виконано поліпшення ангару для збереження солі по вул. Д. Галицького, 25, м. Рівне шляхом його модифікації/модернізації з метою подовження терміну експлуатації, у тому числі й покращення якості та умов експлуатації, то такі поліпшення повинні бути віднесені платником податків до збільшення первісної вартості об`єкта.

Статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша, друга).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень виданих ГУ ДФС у Рівненській області № 686/17-00-14-01, № 687/17-00-14-01, № 688/17-00-14-01, № 689/17-00-14-01, № 690/17-00-14-01, № 691/17-00-14-01 від 30 березня 2018 року та плану графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на ІІ квартал 2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 22 березня 2018 року № 939 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Рівненського ШЕУ за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року за результатами якої складено акт № 1309/17-00-14-01/13974620 від 23 травня 2018 року.

За результатами перевірки зроблено висновки, що позивач порушив вимоги:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2 070 719 грн.;

- підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, підпункту 265.7.5 пункту 265.7 статті 265 розділу ХІІ Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подані декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки;

- пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі

323 672 грн.;

- пункту 51.1 статті 51 глави 2, підпункту „Б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме, подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 квартали 2015-2017 років не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками, що призвели, зокрема, до зміни платника податку;

- підпунктів 14.1.156, 14.1.175, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 та підпункту „а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасному перерахуванні до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб;

- підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частин 5, 13 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" що призвело до заниження єдиного внеску.

На підставі акту перевірки № 1309/17-00-14-01/13974620 від 23 травня 2018 року Головним управлінням ДФС в Рівненській області було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0005501401 від 12 червня 2018 року про донарахування податку на прибуток підприємств на суму 2 070 719 грн. основного зобов`язання та 517 680 грн штрафних санкцій;

- № 0005491401 від 12 червня 2018 року про донарахування податку на додану вартість на суму 323 672 грн. та 80 918 грн. штрафних санкцій;

- № 0001481306 від 12 червня 2018 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 95 015,50 грн. та 12 323,84 грн. нарахованої пені;

- вимогу про сплату боргу № Ю-29 від 12 червня 2018 року по єдиному внеску на суму 32 140,92 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 червня 2018 року

№ 0000471306 на суму 17 777,03 грн.

Досліджуючи матеріали справи та переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виходить з наступного:

1. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у 2016 році був замовником тендерних закупівель щодо придбання гусеничного асфальтоукладчика BOMAG марки BF600C, або іншого еквівалентного. Членами комітету конкурсних торгів переможцем було визнано Tовариство з обмеженою відповідальністю „Світанок Аґро-Захід" (далі - ТОВ „Світанок Аґро-Захід"). В подальшому (19 вересня 2016 року) між позивачем (покупцем) та ТОВ „Світанок Аґро-Захід" (продавцем) було укладено договір № ПО-622285 про закупівлю товарів за державні кошти, а саме: гусеничного асфальтоукладчика DYNAPAC марки SD 135С. Загальна вартість товару становить 3 580 000 грн., в тому числі ПДВ 596 666,67 грн. Строк поставки був визначений на вересень-грудень 2016 року. 20 жовтня 2016 року за вказаним договором позивачем проведена оплата у сумі 1 074 000 грн. та 26 грудня

2016 року - у сумі 2 506 000 грн., всього у сумі 3 580 000 грн.

Згідно видаткової накладної від 26 грудня 2016 року № РН-000005 та податкових накладних № 5 від 21 жовтня 2016 та № 6 від 27 грудня 2016 року, виписаних ТОВ „Світанок Аґро-Захід" для позивача, вказано номенклатуру товару - гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки SD 135С 1 штука. Ціна без ПДВ 2983333,33 грн., ПДВ 596666,67 грн.

Відповідно до даних ІС „Податковий блок" та ІАС „Інспектор 2006", протягом 2016 року ТОВ „Світанок Аґро-Захід" ввезено на митну територію України лише гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки F150С згідно ВМД № 22873 від фірми «Trade Exim Group Sp. Zo.o.» через відділ митного оформлення № 2 митного поста „Рівне-центральний".

У Рівненського ШЕУ відсутні первинні документи на отримання гусеничного асфальтоукладчика DYNAPAC марки F150С, що ввезений на митну територію України ТОВ „Світанок Аґро-Захід". Разом з тим, по даних бухгалтерського обліку гусеничний асфальтоукладчик вказаної марки оприбутковано та відображено бухгалтерською проводкою дебет рахунку 152 кредит 631 на суму 2983333,33 грн.

З липня 2017 року позивач щомісячно нараховує амортизаційні відрахування в сумі 35 515,87 грн. по гусеничному асфальтоукладчику DYNAPAC марки F150С. Всього нараховано амортизаційних відрахувань за липень-грудень 2017 року в сумі 213 095,22 грн.

З огляду на наведені обставини, скаржник вважає, що позивачем порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, оскільки гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки F150С отримано позивачем безкоштовно, а тому, позивачем занижено дохід від безоплатно одержаних активів за 2017 рік у сумі нарахованої амортизації - 213 095 грн. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно протоколу № 14 засідання тендерного комітету від 26 грудня 2016 року було виявлено, що поставлений гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки F150С не відповідає марці заявленій у тендерній пропозиції, однак по наявним технічним характеристикам він є новішою модифікацією гусеничного асфальтоукладчика DYNAPAC марки SD 135С. Так, асфальтоукладчик DYNAPAC марки F150С має більшу виробничу потужність, потужніший силовий агрегат, має додаткову функцію розливу в`яжучих матеріалів безпосередньо перед укладкою асфальтобетону, що здешевлює вартість виконаних робіт. З огляду на наведене, тендерний комітет прийняв рішення щодо підписання видаткової накладної на отримання товару - гусеничного асфальтоукладчика DYNAPAC марки F150С.

15 травня 2017 року позивачем, згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії ЕЕ № 062524 , було зареєстровано право власності на асфальтоукладчик DYNAPAC марки F150С. Разом з тим, як зазначено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять документів щодо підтвердження права власності Рівненського ШЕУ на гусеничний асфальтоукладчик DYNAPAC марки SD 135С.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 487/10128/14-ц), від 26 червня 2019 року (справа №587/430/16-ц), від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц), від 15 червня2021 року (справа №904/5726/19) тощо, вказувала на дію принципу «jura novit curia» („суд знає закони"), який полягає, зокрема, в тому, що суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи правовідносин між сторонами. Обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи.

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що зазначення у видатковій накладні номенклатури товару іншого, ніж позивач придбав за ту ж ціну у реальності не змінює правової природи понесених витрат і не є підставою для виключення витрат понесених на придбання такого асфальтоукладчика зі складу валових витрат підприємства. А отже, суди дійшли вірних висновків, про безпідставність тверджень відповідача про безоплатне одержання позивачем у власність гусеничного асфальтоукладчика DYNAPAC марки F150С, а отже, - і про протиправність висновків про збільшення позивачем суми доходів в розмірі нарахованої амортизації 213 095 грн. за 2017 рік.

2. З матеріалів справи також вбачається, що документальною плановою перевіркою було встановлено, що в грудні 2017 року Рівненському ШЕУ автомобільних доріг з місцевого бюджету від Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради надійшли бюджетні кошти в розмірі 9 200 000 грн. Вказані кошти відповідач класифікував як безоплатно одержані оборотні активи що підлягають включенню до складу доходів підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Рівненської міської ради № 3561 від 2 листопада 2017 року „Про зміну до бюджету міста Рівного на 2017 рік" та рішенням № 3675 від 15 листопада 2017 року (17 сесія, 7 скликання) в зв`язку з перевиконанням дохідної частини загального фонду бюджету міста Рівного за січень-жовтень 2017 року, за погодженням з постійними комісіями міської ради прийнято рішення за рахунок коштів міського бюджету провести фінансування Рівненського ШЕУ автомобільних доріг з призначенням платежу „Внески до статутного капіталу Комунального Рівненського ШЕУ автомобільних доріг" на придбання техніки, устаткування на загальну суму 9 200 000 грн.

Згідно вказаного рішення Рівненської міської ради позивач отримав фінансування на загальну суму 9 200 000 грн. згідно наступних платіжних документів: № 320 від 28 листопада 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 2 488 500 грн.; № 344 від 11 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 138 000 грн.; № 350 від 12 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 905 000 грн.;

№ 359 від 14 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 40 120 грн.; № 355 від 13 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 278 000 грн.; № 363 від 15 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 2 650 000 грн.; № 367 від 18 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 2 490 000 грн.; № 375 від 20 грудня 2017 року КВК 40 К З47490 КПК 401.7470 КВКЕ 32.10 в сумі 210 380 грн.

В бухгалтерському обліку позивача операція з отримання коштів відображена проводками: Дт 313 „Інші рахунки в національній валюті", Кт 46 „Неоплачений капітал" в сумі 9 200 000 грн.

За отримані з бюджету міста Рівного кошти в сумі 9 200 000 грн. Рівненським ШЕУ закуплено наступні агрегати: машину МДКЗ-12-00 згідно накладної № 163369 від 27 листопада 2017 року в сумі 2 488 500 грн.; причіп 2ПТС-4 „Субно" згідно накладної № 42 від 6 грудня 2017 року в сумі 138 000 грн.; трактор „Бєларусь 82" згідно накладної № 3-31 від 8 грудня 2017 року в сумі 905 000 грн.; установку для алмазного сверління згідно накладної № КП-0001627 від 12 грудня 2017 року в сумі 40 120 грн.; шассі згідно накладної

№ 41 від 11 грудня 2017 року в сумі 98 000 грн.; компресорну станцію згідно накладної № 90 від 11 грудня 2017 року в сумі 180 000 грн.; автогрейдер згідно накладної № 1065 від 14 грудня 2017 року в сумі 2 650 000 грн.; машину дорожньої розмітки згідно накладної № 1787 від 15 грудня 2017 року в сумі

2 490 000 грн.; садовий пиловсмоктувач згідно накладної № 70 від 18 грудня 2017 року в сумі 210 380 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанції, наказом № 27/01 від 24 січня 2018 року Управлінням житлово-комунального господарства було затверджено нову редакцію статуту позивача, згідно якої статутний капітал підприємства становить 32 606 226 грн. з урахуванням збільшень в сумі

2 500 000 грн. та 6 700 000 грн., всього в сумі 9 200 000 грн. 26 січня 2018 року Рівненським ШЕУ було проведено реєстрацію збільшення статутного капіталу підприємства, що підтверджується заявою про проведення державної реєстрації та описом, що надається державному реєстратору.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада

1999 року № 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, доходом визнається збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Частиною 2 статті 66 Господарського кодексу України встановлено, що джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до частини 4 статті 78 Господарського кодексу України, статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Згідно статті 10 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи наведені обставини справи та положення законів України, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що кошти отримані Рівненським ШЕУ автомобільних доріг від Рівненської міської ради в сумі 9 200 000 грн. за своєю правовою природою є внеском учасника підприємства та не включаються до складу доходу згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. А отже, контролюючий орган дійшов помилкових висновків кваліфікувавши отримання вказаних коштів позивачем, як безоплатно отримані оборотні активи.

3. З матеріалів справи також вбачається, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено взаєморозрахунки позивача з ТОВ „Реалбуд-М" за період липень-серпень 2016 року на загальну суму 42 218,15 грн., в тому числі податок на додану вартість 7 036,36 грн.

Контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, вважав, що оскільки у Рівненського ШЕУ відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, що опосередковують отримання активів безпосередньо від ТОВ „Реалбуд-М", то проведена Рівненським ШЕУ оплата на користь ТОВ „Реалбуд-М" в загальній сумі 42 218,15 грн. є дебіторською заборгованістю. Отже, перерахування коштів ТОВ „Реалбуд-М" в загальній сумі 42 218,15 грн. не відноситься до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки не змінюється склад активів Рівненського ШЕУ, а виникає дебіторська заборгованість за перерахованими коштами, яка є активом.

Про безтоварність вказаної господарської операції, як вважає контролюючий орган, свідчить те, що позивачем була надана лише одна товарно-транспортна накладна, де перевізником зазначено ТОВ „Реалбуд-М", проте за вказаним контрагентом відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається матеріалів справи, позивачем на підставі укладеного договору поставки № 24/06-1 від

24 червня 2016 року та згідно видаткових накладних № 169 від 29 червня

2018 року, № 180 від 1 липня 2016 року та № 385 від 15 серпня 2016 року, було отримано від ТОВ „Реалбуд-М" мінеральний порошок на загальну суму 42 218,15 грн. За умовами договору - поставка товару здійснюється автотранспортом Продавця та за його рахунок.

Матеріалами справи підтверджується, що видаткові та товарно-транспортні накладні містять всі наявні реквізити, підписи уповноважених осіб та печатки юридичних осіб. Оплата за придбаний мінеральний порошок проведена в повному обсязі, що підтверджується актом перевірки та копіями банківських виписок.

Згідно довідок визначення вартості 1 т асфальтобетонної суміші, виготовленої у липні, серпні та жовтні 2016 року придбаний позивачем мінеральний порошок у ТОВ „Реалбуд-М" був використаний у господарській діяльності позивача під час виготовлення асфальтобетонних сумішей.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Статтею 198 ПК України, зокрема, регламентовано операції для визнання податкового кредиту, визначено базу для нарахування податкового кредиту, право на податковий кредит та визначено документи для визнання податкового кредиту.

Відповідно до пункту 11 „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. При цьому, ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції вищевказаним Законом не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних.

Доводи контролюючого органу про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ „Реалбуд-М", з огляду на відсутність у останнього зареєстрованих транспортних засобів не заслуговують на увагу.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зазначала, що відсутності у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції надали належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, суди дослідили первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що в повній мірі відображають суть спірної господарської операцій та підтверджують її фактичне здійснення, а отже висновки податкового органу про заниження позивачем доходів на загальну суму 42 218 грн. за 2016 рік є безпідставними.

4. З матеріалів справи також вбачається, що в ході перевірки позивача встановлено, що за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року він мав господарські взаємовідносини з ТОВ „Юніонтрансбілдінг". У 2017 році позивачем укладались договори з поточного ремонту вулиць міста Рівного із даним контрагентом на замовлення Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради на суму 1 922 026,04 грн., у тому числі ПДВ 320 337,67 грн.

Згідно пункту 3.2 даних договорів з поточного ремонту за 2017 рік договірна ціна є динамічною і підлягає уточненню при зміні кошторисної вартості відповідно до представлених актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3. Субпідрядник має право залучати інші субпідрядні організації (пункт 5.3 Договорів). Розмір витрат з надання послуг Генпідрядником субпідрядній організації становить 2% вартості субпідрядних робіт.

В матеріалах справи наявні копії зазначених договорів та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

Оплата за виконані роботи проведена в повному обсязі на суму 1922026,01 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку.

Для виконання робіт з поточного ремонту вулиць міста Рівного ТОВ „Юніонтрансбілдінг" залучались наступні субпідрядні організації: ТОВ „Інжиніринг-груп", ТОВ „Комфорт-2000". Проте, враховуючи недостатність основних засобів, відсутність достатньої кількості працівників, конторолюючий орган робить висновок, що ТОВ „Інжиніринг-груп", ТОВ „Комфорт-2000" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності та специфіки роботи, тому позивачем проводились фінансові потоки по ланцюгу постачання послуг „транзитних" СГД при виконанні робіт за бюджетні кошти. А отже, як стверджує скаржник, не можливо підтвердити господарську операцію, а саме, факт виконання ТОВ „Юніонтрансбілдінг" робіт (послуг) з поточного ремонту вулиць міста Рівного у 2017 році на загальну суму 1 922 026,04 грн., у тому числі ПДВ 320 337,67 грн.

Згідно статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 вказаного закону визначено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Умова щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано виходили з того, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б свідчила про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів, також звертає увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

З врахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження податкового органу про заниження позивачем доходів на загальну суму 1 601 688 грн. за 2017 рік є безпідставними та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

5. З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю „Промжитлобуд-2" (далі - ТОВ „Промжитлобуд-2" щодо поточного ремонту ангару для збереження солі по вул. Д. Галицького, 25 в м. Рівне.

Згідно договору підряду № ПО-000015 від 1 березня 2010 року, Підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти результати виконаних робіт та оплатити їх на умовах, визначених цим Договором. Загальна вартість виконаних робіт становить 20 000 000 грн.

Під час проведення перевірки, позивачем, в підтвердження виконаних робіт, надано акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за серпень 2017 року на загальну суму 536 386,80 грн.

Скаржник стверджує, що Комунальне Рівненське ШЕУ автомобільних доріг здійснило суттєве поліпшення основних засобів - ангару для збереження солі по вул. Д. Галицького, 25 в м. Рівне, що призвело до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, проте не збільшило первісну вартість основних засобів, як передбачено пунктом 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну № 561 від 30 вересня 2003 року, чим було занижено значення рахунку 02 „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік на суму 446 989 грн.".

Згідно пункту 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій роботи виконані ТОВ «Промжитлобуд-2» щодо ремонту ангару для збереження солі по вул. Д. Галицького 25, в м. Рівне полягали у грунтуванні, фарбуванні стін, ремонті покрівлі та залізобетонних поверхонь, підлоги, які здійснювалися для підтримання об`єкта в робочому стані. Вказані роботи не можна віднести до капітального ремонту, а отже не можна і стверджувати, що позивачем здійснювалась модернізація, модифікація, добудова, дообладнання чи реконструкція ангару для збереження солі по вул. Д. Галицького 25, в м. Рівне.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків що Комунальним Рівненським ШЕУ автомобільних доріг правомірно віднесено вартість поточного ремонту до складу витрат підприємства. Доводи податкового органу щодо поліпшення об`єкта, що призвело до збільшення майбутніх вигод, є безпідставними.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій задовольнивши позовні вимоги Рівненського ШЕУ щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2018 року № 0005501401 та № 0005491401, дійшли обґрунтованих висновків та дотримали норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у справі 1740/2380/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін