Постанова

від 15.02.2023 по справі 640/24292/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 лютого 2023 року

справа №640/24292/21

адміністративне провадження № К/990/37783/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (головуючий суддя Вівдиченко Т. Р., судді - Аліменко В. О., Кузьмишин О. М. )

у справі № 640/24292/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСОЛТ СОЛАР ЕНЕРДЖІ» (далі - позивач, Товариство, платник податків) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не погоджується з висновками акту від 23 квітня 2021 року №33725/26-15-07-02-04-17/41778815 «Про результати документальної планової виїзної перевірки», на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення, оскільки за спірними операціями наявні усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій. Крім того, позивач зауважує, що дебіторська заборгованість за договорами, укладеними позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», не є довгостроковою та не підлягає дисконтуванню.

Позивач вказує, що висновки податкового органу про фіктивний характер господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний експертно-технічний центр» є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на аналізі безпосередньо господарської операції позивача із названим контрагентом. Також позивач наголошує, що послуги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до договору від 11 листопада 2017 року №11-12/17 безпосередньо не пов`язані із будівництвом позивачем сонячної електростанції та не підлягають капіталізації.

Також, платник податків акцентує увагу на тому, що право позивача вимагати дострокове повернення фінансової допомоги, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», не може свідчити про те, що така заборгованість є поточною, з огляду на те, що така заборгованість підлягає погашенню після 12 місяців із дати балансу за умовами договорів.

Проте, податковими повідомленнями-рішеннями від 2 червня 2021 року №00428310702, позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 175683 гривень, №00428270702, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4860179,0 гривень, у тому числі за основним платежем 3888143,0 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями 972036,0 гривень.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 2 червня 2021 року №00428310702, №00428270702, прийняті Головним управлінням ДПС у місті Києві.

Щодо висновків контролюючого органу про неможливість господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний «Експертно-Технічний Центр», суд першої інстанції зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит/валові витрати, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат.

Одночасно суд першої інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про те, що зміна термінів початку та закінчення виконання будівельних робіт свідчить про фіктивність договору позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний «Експертно-Технічний Центр», з огляду на те, що зміна термінів проведення будівельних робіт була погоджена відповідними листами та, як вказує позивач, залежала від дати отримання позивачем дозволу на початок будівельних робіт.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, за висновком суду першої інстанції, податковим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем адміністративних витрат та заниження фінансового результату за 2018 рік на загальну суму 793500,00 гривень по взаємовідносинам з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив таке.

Відповідно до умов договору про приєднання до електричних мереж від 14 грудня 2017 року №0050025689 замовник (позивач) зобов`язаний розробити на підставі технічних умов від 14 грудня 2017 року №0050025689, які є додатком до цього договору, проектно-кошторисну документацію окремими розділами (для мереж виконавця послуг та для мереж замовника) та погодити її з виконавцем.

Отже, розробником технічних умов від 14 грудня 2017 року №0050025689 є саме Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», а не Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як вказує відповідач.

До інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) належать інвестиції у капітальне будівництво, машини, обладнання, інструмент, інвентар, транспортні засоби та інші основні засоби.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи контролюючого органу, що витрати на організацію отримання технічних умов безпосередньо пов`язані із створенням основних засобів, з урахуванням віднесення позивачем послуг наданих Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» у складі капітальних інвестицій.

Щодо дисконтування позивачем дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» суд першої інстанції зазначив таке.

Ключовою умовою для дисконтування дебіторської заборгованості та зобов`язань згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку є поділ їх на довгострокові та поточні.

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 визначено, що сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Таким чином, короткострокові кредитні операції слід відображати на дату балансу за номінальною вартістю.

У свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними (пункт 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11).

Таким чином, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою є визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

В контексті наведеного, суд першої інстанції наголосив, що укладення додаткових угод та пролонгація зобов`язань змінює істотні умови первинного договору позики та, відповідно, може впливати на зміну статусу заборгованості та наявність у платника податку обов`язку її дисконтування.

В свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань. Якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань. Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги, на думку суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеними висновками суду першої інстанції, Головне управління ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 червня 2021 року №00428270702, прийнятого Головним управлінням ДПС у місті Києві та у частині стягнення судового збору - скасовано і прийнято в цих частинах нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 2 червня 2021 року №00428270702 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» грошових зобов`язань та штрафних санкцій в загальному розмірі 237171,38 гривень. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із акта перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновок про завищення позивачем адміністративних витрат та заниження фінансового результату за 2018 рік на загальну суму 793500,00 гривень по взаємовідносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Вказаний висновок податкового органу базується на тому, що вартість послуг, наданих позивачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до Договору від 11 листопада 2017 року №11-12/17, підлягає відображенню у складі капітальних інвестицій та є витратами позивача, пов`язаними із створенням основних засобів, що вказує на завищення позивачем адміністративних витрат.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг від 11 грудня 2017 року №11-12/17, предметом якого визначено надання послуг по отриманню технічних умов приєднання та укладенню договору на приєднання до електричних мереж на об`єкті Замовника, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Чумаківська сільська рада, земельна ділянка площею 8,0 га. (Кадастровий номер земельної ділянки 1221488000:01:094:0007).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивач надав суду копії: акта приймання-передачі наданих послуг від 31 березня 2018 року; договору про приєднання до електричних мереж від 14 грудня 2017 року №0050025689, укладеного позивачем з Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго».

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 (далі - НП (С)БО 7) визначено, що капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Суд апеляційної інстанції визнав, що надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуги по отриманню технічних умов приєднання та укладенню договору на приєднання до електричних мереж спрямовані на створення основних засобів та безпосередньо пов`язані з ними, а тому висновки контролюючого органу в цій частині, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими.

Щодо господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», суд апеляційної інстанції зазначив.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» Договір від 24 липня 2019 року №03-2019, згідно пункту 1.1 якого, відповідно до умов та в порядку передбаченому цим Договором позивач надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» грошові кошти в розмірі, передбаченому пунктом 2.1, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

Пунктом 1.2 даного Договору №03-2019 передбачено, що така допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню в термін до 24 червня 2020 року.

Відповідно до Додаткової угоди від 11 жовтня 2019 року №1 до Договору №03-2019 від 24 липня 2019 року, керуючись пунктом 6.1 Договору №08-2019 від 1 серпня 2019 року, Сторони домовились внести зміни до пункту 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 1.2. Фінансова Допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню в термін 35 днів, враховуючи отримання кожної окремої частини фінансової допомоги».

2. Доповнити розділ 1. Предмет договору пунктом 1.4. наступного змісту:

« 1.4. Фінансова допомога повинна бути повністю повернута в термін до 31 грудня 2021 року».

Отже, згідно з умовами Договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», строк надання фінансової допомоги складає 35 днів.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» повернуло частину отриманої фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» згідно банківських виписок від 19 березня 2020 року у сумі 8 200 000,00 гривень, від 15 вересня 2020 року у сумі 40 000,00 гривень.

Отже, з вищевказаного вбачається, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі».

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» Договір від 1 серпня 2019 року №08-2019.

Згідно пункту 1.1 вищевказаного Договору, відповідно до умов та в порядку передбаченому цим Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» грошові кошти в розмірі, передбаченому пунктом 2.1, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

Пунктом 1.2 Договору №08-2019 передбачено, що фінансова допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню в термін до 1 серпня 2020 року.

Згідно Додаткової угоди від 10 жовтня 2019 року №1 до Договору №08-2019 від 1 серпня 2019 року, керуючись пунктом 6.1 Договору №08-2019 від 1 серпня 2019 року, Сторони домовились внести зміни до пункту 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

1.2. Фінансова допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» в термін до 31 грудня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» має право достроково повернути Фінансову допомогу з письмовим повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» за 15 днів до такого повернення якщо це не суперечить чинному законодавству України.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» повернуло частину отриманої фінансової допомоги позивачу, згідно з банківською випискою від 19 березня 2020 року, у сумі 13635000,00 гривень.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу Товариства.

Пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 8 жовтня 1999 року № 237 (далі - НП (С)БО 10), визначено, що довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Цим же пунктом НП (С)БО 10 передбачено, що поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Згідно вимог пункту 12 НП(С)БО 10, частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду, умови укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» договорів та повернення даними підприємствами Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість».

Згідно з фінансовою звітністю малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» відображено у балансі на 31 грудня 2020 року заборгованість по Товариству з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» у складі рядка 1095 «Інших необоротних активів», а не у складі рядка 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з доводами контролюючого органу про те, що дебіторські заборгованості по Договору від 24 липня 2019 року №03-2019, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», та по Договору 1 серпня 2019 року №08-2019, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», станом на кінець періоду, що перевірявся є поточними, оскільки, підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Враховуючи вищезазначене, умови укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» договорів про надання фінансової допомоги та повернення даними підприємствами Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість» та відповідно не підлягає дисконтуванню.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції визнав, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2021 року №00428310702, прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві, однак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 2 червня 2021 року №00428270702 слід визнати протиправним та скасувати в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» грошових зобов`язань та штрафних санкцій в загальному розмірі 237171,38 гривень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення.

В обґрунтування касаційної скарги підприємство зазначає, що наразі відсутній висновок щодо питання застосування норм Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 та 7 у подібних правовідносинах.

Відповідач не реалізував своє право на надання суду відзиву на касаційну скаргу Товариства.

Суди попередніх інстанцій установили, що Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі», за результатом якої складено акт від 2 червня 2021 року №00428310702, №00428270702, яким зафіксовано, зокрема, такі порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3888143 гривень та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2764543 гривень;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2020 року на суму 175683,0 гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 2 червня 2021 року:

- №00428310702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 175683 гривень;

- №00428270702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4860179,0 гривень (за основним платежем 3888143,0 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 972036,0 гривень.

Рішенням Державної податкової служби України від 12 серпня 2021 року №18498/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення без змін.

Так, відповідно до матеріалів справи позивачем укладено з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір від 11 грудня 2017 року №11-12/17, предметом якого є надання позивачу послуг по отриманню технічних умов приєднання та укладанню договору на приєднання до електричних мереж на об`єкті замовника (позивача), а саме узгодження проектно-кошторисної документації; здійснення контролю за закупівлею матеріалів та вибором підрядника; здійснення контролю за відведенням земельних ділянок; здійснення оцінки оптимального шляху для прокладення зовнішніх мереж; комунікації з виконанням щодо організації процесу та інформування представника товариства.

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: акта приймання-передачі наданих послуг від 31 березня 2018 року; договору про приєднання до електричних мереж від 14 грудня 2017 року №0050025689, укладеного позивачем з Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго».

Відповідно до умов договору про приєднання до електричних мереж від 14 грудня 2017 року №0050025689 замовник (позивач) зобов`язаний розробити на підставі технічних умов від 14 грудня 2017 року №0050025689, які є додатком до цього договору, проектно-кошторисну документацію окремими розділами (для мереж виконавця послуг та для мереж замовника) та погодити її з виконавцем.

Отже, розробником технічних умов від 14 грудня 2017 року №0050025689 є саме Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго».

Щодо дисконтування позивачем дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» суд зазначає таке.

Порядок здійснення дисконтування дебіторської заборгованості позивача у період, що перевірявся, перебачено Обліковою політикою позивача, затвердженою наказом Генерального директора позивача № ОП/1119 від 1 листопада 2019 року.

Дисконтування на рівні 10 % затверджено наказом Генерального директора позивача № 271219-1 від 27 грудня 2019 року.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» Договір від 24 липня 2019 року №03-2019, згідно пункту 1.1 якого, відповідно до умов та в порядку передбаченому цим Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» надає Товариству «Максі Солар» грошові кошти в розмірі, передбаченому пунктом 2.1, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

Пунктом 1.2 даного Договору №03-2019 передбачено, що така допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» в термін до 24 червня 2020 року.

Згідно п.п. 3.2.2. Договору №03-2019, Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» має право отримати суму фінансової допомоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» в термін визначений у Статті 1 цього Договору, не пізніше 24 червня 2020 року.

Відповідно до Додаткової угоди від 11 жовтня 2019 року №1 до Договору №03-2019 від 24 липня 2019 року, керуючись пунктом 6.1 Договору №08-2019 від 1 серпня 2019 року, Сторони домовились внести зміни до пункту 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 1.2. Фінансова Допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар в термін 35 днів, враховуючи отримання кожної окремої частини фінансової допомоги».

2. Доповнити розділ 1. Предмет договору пунктом 1.4. наступного змісту:

« 1.4. Фінансова допомога повинна бути повністю повернута в термін до 31.12.2021 року».

3. Внести зміни до пункту 3.1.4 Договору та викласти його в наступній редакції:

«У випадку прострочення повернення Фінансової допомоги у строки, зазначені у цьому Договорі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» сплачує Штрафну санкцію в розмірі 5% річних за кожен день прострочення повернення. Такі Штрафні санкції повинні бути оплачені протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вимог від Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі». Для запобігання непорозумінню, сплата Штрафних санкцій не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» від зобов`язання повернути фінансову допомогу».

Отже, згідно з умовами Договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», строк надання фінансової допомоги складає 35 днів.

Відповідно до акта перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» грошові кошти згідно банківських виписок: 1 липня 2019 року у сумі 368184,00 грн.; 23 липня 2019 року у сумі 14 640 000,00 грн.; 29 липня 2019 ркоу у сумі 180 000,00 грн.; 6 серпня 2019 року у сумі 14 227 500,00 грн.; 13 серпня 2019 року у сумі 16 000,00 грн.; 20 серпня 2019 року у сумі 6 500,00 грн.; 4 вересня 2019 року у сумі 7 500,00 грн.; 11 вересня 2019 року у сумі 16193400,00 грн.; 19 вересня 2019 року у сумі 6 500,00 грн.; 20 вересня 2019 року у сумі 11 600,00 грн.; 23 вересня 2019 року у сумі 2 830 000,00 грн.; 24 вересня 2019 року у сумі 1 050 000,00 грн.; 7 жовтня 2019 року у сумі 26 000,00 грн.; 8 жовтня 2019 року у сумі 400,00 грн.; 25 жовтня 2019 року у сумі 1 300,00 грн.; 28 жовтня 2019 року у сумі 23 000,00 грн.; 31 жовтня 2019 року у сумі 45 000,00 грн.; 7 листопада 2019 року у сумі 8 200,00 грн.; 11 листопада 2019 року у сумі 12 500.00 грн.; 19 листопада 2019 року у сумі 7 000,00 грн.; 2 грудня 2019 року у сумі 9 750,00 грн.; 4 грудня 2019 року у сумі 217 000,00 грн.; 17 грудня 2019 року у сумі 14 500,00 грн.; 18 грудня 2019 року у сумі 1 100,00 грн.; 26 грудня 2019 року у сумі 12 000,00 грн.; 27 грудня 2019 року у сумі 2 000,00 грн. 23 січня 2020 року у сумі 13 500,00 грн.; 4 лютого 2020 року у сумі 13 000,00 грн.; 7 лютого 2020 року у сумі 11 335 000,00 грн.; 21 лютого 2020 року у сумі 23 000,00 грн.; 26 лютого 2020 року у сумі 9 990 000,00 грн.; 28 лютого 2020 року у сумі 12 500,00 грн.; 2 березня 2020 року у сумі 140 000,00 грн.; 6 березня 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 31 березня 2020 року у сумі 145 000,00 грн.; 29 квітня 2020 року у сумі 140 000,00 грн.; 30 квітня 2020 року у сумі 6 000,00 грн.; 15 травня 2020 року у сумі 5 000,00 грн.; 29 травня 2020 року у сумі 145 000,00 грн.; 1 червня 2020 року у сумі 7 000,00 грн.; 15 червня 2020 року у сумі 8 000,00 грн.; 1 липня 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 3 липня 2020 року у сумі 140 000,00 грн.; 20 липня 2020 року у сумі 22 000,00 грн.; 3 серпня 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 7 серпня 2020 року у сумі 140 000,00 грн.; 14 серпня 2020 року у сумі 8 000,00 грн.; 28 серпня 2020 року у сумі 51 000,00 грн.; 31 серпня 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 2 вересня 2020 року у сумі 44 000,00 грн.; 3 вересня 2020 року у сумі 154 000,00 грн.; 2 жовтня 2020 року у сумі 7 000,00 грн.; 5 жовтня 2020 року у сумі 137 000,00 грн.; 16 жовтня 2020 року у сумі 7 000,00 грн.; 2 листопада 2020 року у сумі 7 000,00 грн.; 6 листопада 2020 року у сумі 138 000,00 грн.; 16 листопада 2020 року у сумі 8 000,00 грн.; 30 листопада 2020 року у сумі 144 000,00 грн.; 15 грудня 2020 року у сумі 8 000,00 грн.; 30 грудня 2020 року у сумі 7 000,00 гривень.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», повернуло частину отриманої фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі». згідно банківських виписок: 19 березня 2020 року у сумі 8 200 000,00 грн.; 15 вересня 2020 року у сумі 40 000,00 гривень.

Отже, з вищевказаного вбачається, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі».

Також, Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» Договір від 1 серпня 2019 року №08-2019.

Згідно пункту 1.1 вищевказаного Договору, відповідно до умов та в порядку передбаченому цим Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» грошові кошти в розмірі, передбаченому пунктом 2.1, як поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

Пунктом 1.2 Договору №08-2019 передбачено, що фінансова допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» в термін до 1 серпня 2020 року.

У відповідності до п. 3.2 Договору №08-2019, Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» має право отримати суму Фінансової Допомоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» в термін визначений Статтею 1 цього Договору, не пізніше 1 серпня 2020 року.

Приписами п. 6.1 Договору №08-2019 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його належного підписання Сторонами та залишається чинним до моменту повного виконання Сторонами своїх прав та обов`язків за цим Договором.

Згідно Додаткової угоди від 10 жовтня 2019 року №1 до Договору №08-2019 від 1 серпня 2019 року, керуючись пунктом 6.1 Договору №08-2019 від 1 серпня 2019 ркоу, Сторони домовились внести зміни до пункту 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

1.2. Фінансова допомога надається на безоплатній основі та підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» в термін до 31 грудня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» має право вимагати дострокового повернення Фінансової допомоги у письмовому повідомленні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт».

Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» має право достроково повернути Фінансову допомогу з письмовим повідомленням Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» за 15 днів до такого повернення якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, згідно з умовами Договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» має право вимагати повернення фінансової допомоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» у будь який момент з дати укладання договору.

Згідно акта перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі», перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» грошові кошти згідно банківських виписок: 14 серпня 2019 року у сумі 1 000,00 грн.; 28 серпня 2019 року у сумі 2 000,00 грн.; 6 вересня 2019 року у сумі 7700,00 грн.; 17 вересня 2019 року у сумі 78 131 500,00 грн.; 19 вересня 2019 року у сумі 2 500,00 грн.; 20 вересня 2019 року у сумі 11 600,00 грн.; 27 вересня 2019 року у сумі 13 282 000,00 грн.; 8 жовтня 2019 року у сумі 400,00 грн.; 25 жовтня 2019 року у сумі 2 800,00 грн.; 28 жовтня 2019 року у сумі 75 000,00 грн.; 12 листопада 2019 року у сумі 12 500,00 грн.; 14 листопада 2019 року у сумі 520 000,00 грн.; 19 листопада 2019 року у сумі 15 000,00 грн.; 20 листопада 2019 року у сумі 455 000,00 грн.; 25 листопада 2019 року у сумі 55 000,00 грн.; 2 грудня 2019 року у сумі 11 400,00 грн.; 4 грудня 2019 року у сумі 1 269 000,00 грн.; 5 грудня 2019 року у сумі 690 000,00 грн.; 17 грудня 2019 року у сумі 16 000,00 грн.; 26 грудня 2019 року у сумі 12 000,00 грн.; 23 січня 2020 року у сумі 15 000,00 грн.; 4 лютого 2020 року у сумі 13 500,00 грн.; 23 січня 2020 року у сумі 15 000,00 грн.; 4 лютого 2020 року у сумі 13 500,00 грн.; 21 лютого 2020 року у сумі 21 000,00 грн.; 24 лютого 2020 року у сумі 5 000,00 грн.; 28 лютого 2020 року у сумі 12 500,00 грн.; 2 березня 2020 року у сумі 285 000,00 грн.; 6 березня 2020 року у сумі 13 000,00 грн.; 6 березня 2020 року у сумі 21 345 000,00 грн.; 24 березня 2020 року у сумі 2 000,00 грн.; 31 березня 2020 року у сумі 290 000,00 грн.; 21 квітня 2020 року у сумі 6 000,00 грн.; 29 квітня 2020 року у сумі 285 000,00 грн.; 30 квітня 2020 року у сумі 6 000,00 грн.; 8 травня 2020 року у сумі 500,00 грн.; 18 травня 2020 року у сумі 15 100 000,00 грн.; 29 травня 2020 року у сумі 900 000,00 грн.; 15 червня 2020 року у сумі 9 000,00 грн.; 1 липня 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 3 липня 2020 року у сумі 485 000,00 грн.; 6 липня 2020 року у сумі 8 500,00 грн.; 20 липня 2020 року у сумі 9 000,00 грн.; 3 серпня 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 7 серпня 2020 року у сумі 280 000,00 грн.; 14 серпня 2020 року у сумі 9 000,00 грн.; 31 серпня 2020 року у сумі 6500,00 грн.; 3 вересня 2020 року у сумі 330 000,00 грн.; 15 вересня 2020 року у сумі 8 000,00 грн.; 2 жовтня 2020 року у сумі 6 000,00 грн.; 5 жовтня 2020 року у сумі 282 000,00 грн.; 16 жовтня 2020 року у сумі 17 000,00 грн.; 2 листопада 2020 року у сумі 6 500,00 грн.; 6 листопада 2020 року у сумі 282 000,00 грн.; 16 листопада 2020 року у сумі 9 000,00 грн.; 30 листопада 2020 року у сумі 290 000,00 грн.,15 грудня 2020 року у сумі 9 000,00 грн.; 22 грудня 2020 року у сумі 130 000,00 грн.; 30 грудня 2020 року у сумі 7 000,00 гривень.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» повернуло частину отриманої фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі», згідно з банківською випискою від 19 березня 2020 року у сумі 13 635 000,00 гривень.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах заявлених вимог, Верховний Суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питання, яке підлягає вирішенню під час касаційного перегляду є правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо здійснення дисконтування дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», а також віднесення витрат на оплату послуг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до витрат за березень 2018 року. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права щодо зазначених вище відносин, а саме за відсутності висновку щодо застосування норм Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 та норм Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 у подібних правовідносинах.

Суди попередніх інстанцій надали різну оцінку обставинам щодо взаємовідносин позивача з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар».

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем укладено з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір від 11 грудня 2017 року №11-12/17, предметом якого є надання позивачу послуг по отриманню технічних умов приєднання та укладанню договору на приєднання до електричних мереж на об`єкті замовника (позивача), а саме узгодження проектно-кошторисної документації; здійснення контролю за закупівлею матеріалів та вибором підрядника; здійснення контролю за відведенням земельних ділянок; здійснення оцінки оптимального шляху для прокладення зовнішніх мереж; комунікації з виконанням щодо організації процесу та інформування представника товариства, а тому, доводи податкового органу що витрати на організацію отримання технічних умов безпосередньо пов`язані із створенням основних засобів, з урахуванням віднесення позивачем послуг наданих Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» у складі капітальних інвестицій є необґрунтованими.

Щодо дисконтування позивачем дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» суд першої інстанції наголошує, що укладення додаткових угод та пролонгація зобов`язань змінює істотні умови первинного договору позики та, відповідно, може впливати на зміну статусу заборгованості та наявність у платника податку обов`язку її дисконтування.

В свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань. Якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань. Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав, що надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуги по отриманню технічних умов приєднання та укладенню договору на приєднання до електричних мереж спрямовані на створення основних засобів та безпосередньо пов`язані з ними, а тому висновки контролюючого органу в цій частині, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими.

Щодо дисконтування позивачем дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» суд апеляційної інстанції зазначив, що умови укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» договорів та повернення даними підприємствами Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість»

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує про те, що Дебіторські заборгованості по Договору від 24 липня 2019 року №03-2019, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», та по Договору від 1 серпня 2019 року №08-2019, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», станом на кінець періоду, що перевірявся є поточними, оскільки, підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

За таких обставин, та враховуючи, що повернення даними підприємствами Товариству з обмеженою відповідальністю «Емсол Солар Енерджі» частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість» та відповідно не підлягає дисконтуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам судів, Верховний Суд звертає увагу на те, що Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - НП(С)БО 7).

Пунктом 4 НП(С)БО 7 визначено, що капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Пунктом 8 НП(С)БО 7 передбачено, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат, суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до пункту 18 НП(С)БО 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суду зазначає, що витрати на супроводження, організацію процесу отримання технічних умов, укладання договору на приєднання до електричної мережі, відносяться до інших витрат, безпосередньо пов`язаних із доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою, оскільки без виконання вказаних робіт, не буде доведено основні засоби до стану, у якому вони придатні для використання.

В свою чергу адміністративні витрати це витрати, які несе платник податків вже на стадії, коли об`єкт основних засобів доведений до стану використання (введений в експлуатацію) або вже використовується у господарській діяльності.

Договір №11-12/17 від 11 грудня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» та Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 , щодо надання послуг з отримання технічних умов приєднання та укладання договору на приєднання до електричних мереж на об`єкті замовника, безпосередньо пов`язаний із доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних обставин справи, вказав, що послуги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за Договором № 11-12/17 безпосередньо стосуються будівництва сонячної електростанції та підключення її до електромереж. Рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає закону.

Щодо правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» Верховний Суд зазначає наступне.

Пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 8 жовтня 1999 року № 237 (далі - НП (С)БО 10), визначено, що довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Цим же пунктом НП (С)БО 10 передбачено, що поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Згідно вимог пункту 12 НП(С)БО 10, частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Виходячи з умов договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» та повернення даними підприємствами позивачу частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість», оскільки довгострокова дебіторська заборгованість, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що частина дебіторської заборгованості погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, згідно з фінансовою звітністю Товариством з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» відображено у балансі на 31 грудня 2020 року заборгованість по Товариству з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт» у складі рядка 1095 «Інших необоротних активів», а не у складі рядка 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Таким чином, Дебіторські заборгованості по Договору від 24 липня 2019 року №03-2019, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максі Солар» та по Договору від 1 серпня 2019 року №08-2019, укладеному з Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Естейт», станом на кінець періоду, що перевірявся є поточними, оскільки, підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Разом із цим, слід зазначити, що методика дисконтування відсутня у НП(С)БО, а тому для її реалізації необхідно застосовувати підходи, які передбачені у НП(С)ПО 10 та НП(С)БО 11.

З аналізу норм НП(С)БО вбачається, що оскільки в одному випадку частина поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню на підставі додаткової угоди в термін 35 днів, враховуючи отримання кожної окремої частини фінансової допомоги, така дебіторська заборгованість є поточною. В іншому випадку позивач має право вимагати дострокового повернення фінансової допомоги в будь-який момент, така дебіторська заборгованість не є довгостроковою.

Аналізуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку, про невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість», оскільки до її погашення залишається менше 12 місяців, та відповідно така заборгованість, не підлягає дисконтуванню.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних обставин справи, вказав, що умови укладених договорів про надання фінансової допомоги та повернення частини фінансової допомоги протягом дванадцяти місяців з дати балансу, вказує на невідповідність дебіторської заборгованості по вказаним контрагентам визначенню «довгострокова заборгованість» та відповідно не підлягає дисконтуванню. Рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, рішення суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі», є таким, що винесене на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсолт Солар Енерджі» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №640/24292/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді Л. І. Бившева

В .В. Хохуляк