Ухвала

від 13.02.2023 по справі 761/4847/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4847/23

Провадження № 1-кс/761/3471/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали скарги голови громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань

У С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга голови громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що 02 лютого 2023 року він як голова ГО «Регіональний центр розслідувань» надіслав на офіційну електронну пошту Державного бюро розслідувань заявую щодо можливих неправомірних дій суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені та досудове розслідування не розпочато, заявник просить зобов`язати уповноважену особу Державного бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою датованою 02 лютого 2023 року.

Заявник надав суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, а також просив скаргу задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Уповноважена особа Державного бюро розслідувань повідомлена про день і час судового засідання у встановленому законом порядку, водночас, в судове засідання не з`явилась та про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи строки розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності вказаних осіб.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива) в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого (детектива), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).

За змістом ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя доходить висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.

Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Зі змісту заяви голови громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 02 лютого 2023 року вбачається, що у ній викладені обставини про ймовірне вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які, як зазначає заявник, внесли до офіційного документу - ухвали Полтавського апеляційного суду про прийняття справи № 626/2303/20 до розгляду, завідомо неправдиві відомості, а саме датування її минулою датою.

На думку слідчого судді, викладені у заяві голови громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 про злочин обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який, в свою чергу, розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається з самої заяви, у ній не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому, заявник не наводить у заяві будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а його твердження про можливе вчинення суддями кримінального правопорушення ґрунтується виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності їх дій під час здійснення правосуддя та власному аналізі і баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність.

Вказане, на думку слідчого судді, позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана в тому числі для недопущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь.

Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно із правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

Крім того, слід зазначити, що ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, як і оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі.

Зі змісту поданої головою громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 заяви про злочин вбачається, що його доводи фактично зводяться до незгоди з ухваленим суддями рішенням під час здійснення ними правосуддя та відповідними процесуальними діями суддів.

Орган досудового розслідування не є тим органом, який вправі надавати правову оцінку судовим рішенням і процесуальним діям суддів, оскільки це не може бути підставою для їх кримінальної відповідальності, а може бути лише підставою для застосування інших визначених законом заходів впливу на суддів, зокрема заходів дисциплінарного впливу.

За наведених обставин, слідчий суддя дійшов до висновку, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб Державного бюро розслідувань виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за заявою голови громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 від 02 лютого 2023 року, відсутні, а тому в задоволенні таких його вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги голови громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1