Ухвала

від 13.02.2023 по справі 344/2223/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2223/23

Провадження № 1-кс/344/996/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62022140150000082 відомості про яке 29.10.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62022140150000082 від 29.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за процесуального керівництва Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із жителем м. Івано-Франківська ОСОБА_4 , організували незаконну реалізацію особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, за грошову винагороду.

Зокрема, останні організували та 15.12.2022 незаконно збули ОСОБА_7 особливо небезпечний наркотичний засіб обіг якого заборонено, канабіс, у загальній кількості в перерахунку на суху речовину 20,2075 грама, за грошові кошти, на загальну суму 5000 (п`ять) тисяч гривень, 30.12.2022 незаконно збули ОСОБА_7 особливо небезпечний наркотичний засіб обіг якого заборонено, канабіс, у загальній кількості в перерахунку на суху речовину 20,8153 грама, а, також, психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін в кількостях 1,6836, 3,8979 та 1,2256 грама, за грошові кошти, на загальну суму 15000 (п`ятнадцять) тисяч гривень, 07.02.2023 незаконно збули ОСОБА_7 порошкоподібну речовину білого кольору, схожу на амфетамін, яка на даний час досліджується в рамка проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, в загальній кількості 360 грам, за грошові кошти, на загальну суму 65000 (шістдесят п`ять) тисяч гривень, чим вчинили незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

07.02.2023 о 13 год. 31 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

07.02.2023 о 16 год. 04 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

08.02.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується протоколом затримання та особистого обшуку ОСОБА_4 від 07.02.2023, протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 13.12.2022, 28.12.2022, протоколами добровільної видачі наркотичних засобів (психотропних речовин) від 15.12.2022, 30.12.2022, висновками судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, № СЕ-19/109-22/13410-НЗПРАП від 12.01.2023, № СЕ-19/109-23/136-НЗПРАП від 20.01.2023, протоколом обшуку автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими зібраними у провадженні доказами.

Таким чином, дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тобто дані злочини відносяться до категорії тяжких злочинів.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява № 42310/04) від 21.07.2011 в пункті 175 зазначив, що «…термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення...».

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція

ч. 2 ст. 307 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;

- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не вилучено всіх речових доказів та документів по даному кримінальному провадженні;

- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час встановлюються інші учасники вказаної злочинної групи;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме продовжити займатися збутом наркотичних засобів та психотропних речовин.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, пов`язаних із незаконним систематичним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не являється за можливе.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального провадження, із яких випливає, що ОСОБА_4 вчиняв систематичні дії, пов`язані із незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, а також майновий та сімейний стан останнього, вбачається необхідність у разі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили обрати щодо підозрюваного менш тяжкий запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме: протоколом затримання та особистого обшуку ОСОБА_4 від 07.02.2023, протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 13.12.2022, 28.12.2022, протоколами добровільної видачі наркотичних засобів (психотропних речовин) від 15.12.2022, 30.12.2022, висновками судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, № СЕ-19/109-22/13410-НЗПРАП від 12.01.2023, № СЕ-19/109-23/136-НЗПРАП від 20.01.2023, протоколом обшуку автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими зібраними у провадженні доказами.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з певною ймовірністю може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція

ч. 2 ст. 307 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;

- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не вилучено всіх речових доказів та документів по даному кримінальному провадженні;

- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час встановлюються інші учасники вказаної злочинної групи;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме продовжити займатися збутом наркотичних засобів та психотропних речовин.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя дійшов переконання, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як домашній арешт чи особисте зобов`язання, як про це клопотали підозрюваний та його захисник, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує те, що підозрюваний не працевлаштований, не одружений.

За таких обставин, враховуючи також і виховну мету застосування запобіжного заходу щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, відсутність офіційного доходу.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 214 720,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 214 720,00 гривень, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 07 квітня 2023 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 214 720,00 гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

5) в разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено і підписано 13.02.2023 року.