Рішення

від 26.10.2007 по справі 53/301-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/301-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2007 р.                                                            Справа № 53/301-07

вх. № 11384/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гаврилов В.М. - директор  відповідача - Гринченко А.А. - директор

розглянувши справу за позовом ТОВ "Промпласт", м. Х-в  

до  ПФ "ФБС", м. Х-в  

про визнання договору купівлі-продажу укладенним

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу №2 від 22.10.2002 року укладенним та визнання права власності на ангар металевий загальною площею 405 кв. м., стакани опорні в кількості 22 шт. та плити парканові в кількості 15 шт., які знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8 літ. Ш-1 та є предметом вказаного договору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

22.10.2002 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 2 предметом якого були: ангар металевий в кількості 1 шт. загальною площею 405 кв. м., стакани опорні в кількості 22 шт. та плити парканові в кількості 15 шт., та яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8 літ. Е-1 та належало останньому на праві  приватної власності.

На виконання умов Договору купівлі – продажу Відповідач передав Позивачу вказане майно відповідно до акту приймання передачі від 22.10.2007 року.

Також сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою сторони внесли уточнення в адресу знаходження проданого майна, а саме замінили в адресі знаходження майна літ. Е-1 на літ. Ш-1.

Згідно ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України   Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, що і мало місце у данному випадку.

Згідно вимог ст. 657 Цивільного кодексу України Договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк   його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На протязі двох місяців з моменту підписання договору, відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу,  чим порушив вищевказані норми права, відповідач незважаючи на домовленість з позивачем для нотаріального посвідчення не з'явився.

Таким чином, зазначеними діями продавець за договором (Відповідач) ухиляється від нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного  договору купівлі –продажу від 22.10.2002 року, чим порушує ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

Частина 2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78. № 3 із наступними змінами і доповненнями “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”якщо   угода, що потребує нотаріального посвідчення,  виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (ч. 2 ст. 220 ЦК України) за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження

На час укладення угоди 22.10.2002 року між сторонами Договору купівлі - продажу було досягнуто згоди по усім істотним умовам угоди (предмет, ціна, строки виконання), а у Відповідача не було жодних передбачених законом обмежень для відчуження зазначеного об'єкту нерухомості.

Згідно ст. 8 Цивільного кодексу України  якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).  У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно п. 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111  “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”  встановлює, що чинне законодавство передбачає реєстрацію угод окремих видів. Якщо незареєстрована угода повністю або частково виконана, а сторона, яка одержала виконання, ухиляється від державної реєстрації цієї угоди, друга сторона має право звернутися до господарського суду за захистом своїх інтересів. У цьому випадку суд може визнати угоду, що не пройшла державної реєстрації, дійсною, і такого рішення достатньо для виникнення у реєструючого органу обов'язку щодо здійснення державної реєстрації угоди, незважаючи на волю другої сторони. Таке рішення можливе лише у випадку, коли відповідна угода укладена за встановленою формою, а її зміст відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишаються на позивача, оскільки позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 182, 220, 525, 526, 530, 629, 657 Цивільного кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, п. 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111  “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, ст. ст. 1,12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № 2 предметом якого були: ангар металевий в кількості 1 шт. загальною площею 405 кв. м., стакани опорні в кількості 22 шт. та плити парканові в кількості 15 шт., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8 літ. Ш-1, укладений 22.10.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промпласт” (61000, м. Харків, вул. Цементна, 8, код 32136930, р/р 260053012062 В ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823) та Приватна фірма „ФБС” (61000, м. Харків, вул. Плеханівська, 112, код 30593376, р/р260054506001 в ХФ АТ „Укрінбанк”, МФО 351243) дійсним.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Промпласт” (61000, м. Харків, вул. Цементна, 8, код 32136930, р/р 260053012062 В ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823) право власності  на нерухоме майно, а саме: ангар металевий загальною площею 405 кв. м., стакани опорні в кількості 22 шт. та плити парканові в кількості 15 шт., та яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8 літ. Ш-1.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.