Постанова

від 15.02.2023 по справі 243/10244/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1607/23 Справа № 243/10244/21 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 243/10244/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «СЛАВ-ТРАНС», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. у місті Слов`янську Донецької області та повний текст рішення складено 03 лютого 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «СЛАВ-ТРАНС» (надалі - ПП «СЛАВ-ТРАНС»), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний» (надалі - ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої смертю фізичної особи та страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 25.03.2021 року, о 20 год. 40 хв., водій ОСОБА_2 , знаходячись у трудових відносинах із ПП «СЛАВ-ТРАНС», виконуючи розпорядження керівництва вказаного підприємства щодо перевезення пасажирів, керував належним ПП «СЛАВ-ТРАНС» автомобілем РУТА 22, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по автодорозі сполученням Київ-Харків-Довжанський, з боку м. Лиман в напрямок м. Бахмут, та на ділянці 676 км+250 м скоїв наїзд на пішохода, батька неповнолітньої дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який рухався по проїжджій частині у попутному напрямку.

В результаті даної ДТП, ОСОБА_5 отримав смертельні тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

26.03.2021 року відомості щодо злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050000000283.

31.05.2021 року постановою слідчого Слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

В результаті вказаної ДТП, неповнолітній доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була спричинена значна матеріальна та моральна шкода.

Донька була приголомшена та шокована даною подією, отримала нервовий стрес та душевне потрясіння, втратила душевний спокій, нормальний сон, апетит та стала роздратованою.

Позивачка вказала, що хоча й вона та померлий ОСОБА_5 були розлучені, однак останній завжди піклувався про їх спільну доньку, часто зустрічався з нею, проводив час, а тому враховуючи характер та обсяг заподіяних її доньці фізичних та моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у її житті, зусиль, необхідних для відновлення нормального стану, вона оцінює заподіяну ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в 150000 грн.

Також, позивачка зазначила, що, після ДТП, її неповнолітня донька втратила також і суттєве джерело свого матеріального забезпечення, оскільки до своєї смерті ОСОБА_5 забезпечував їх спільну доньку фінансово, а саме купував одяг, взуття, іграшки, різноманітні гаджети, тощо.

Згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2016 року, померлий ОСОБА_5 зобов`язаний був щомісячно сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 900 грн. до її повноліття.

Вважає, що власник джерела підвищеної небезпеки ПП «СЛАВ-ТРАНС» зобов`язаний сплатити її неповнолітній доньці, як доньці загиблого ОСОБА_5 , шкоду, встановлену ст. 1200 ЦК України, як утриманцю, в розмірі 900 грн. щомісячно до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 90450 грн.

Позивачка вказала, що водій ОСОБА_2 офіційно працевлаштований у ПП «СЛАВ-ТРАНС» та під час ДТП виконував настанови керівництва - здійснював перевезення пасажирів за маршрутом, тобто керував даним транспортним засобом законно, на підставі положень ст. 1172 ЦК України, то, в даному випадку, цивільну відповідальність, за шкоду завдану їх доньці діями водія джерела підвищеної небезпеки зобов`язане нести саме ПП «СЛАВ-ТРАНС».

Крім того, обов`язок відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду лежить не тільки на ПП «СЛАВ-ТРАНС», а також і на ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», оскільки власник автобуса РУТА 22, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахував цивільно-правову відповідальність та уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 4588479, який був дійсний на момент ДТП, саме із ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний».

Відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, з наступними змінами, саме страхувальник - ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну ОСОБА_2 .

Позивачка вважає, що згідно діючого законодавства та договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування в розмірі ліміту своєї відповідальності, зазначеної в п.2 договору, в розмірі 260000 грн.

Згідно п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» повинен сплатити доньці позивачки, як доньці загиблого ОСОБА_5 , у якості страхового відшкодування моральної шкоди 12 мінімальних заробітних плат в розмірі 72000 грн.

Відповідач ПП «СЛАВ-ТРАНС», з урахуванням сплати страхового відшкодування відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», повинен сплатити позивачці різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а саме моральну шкоду 78 000,00 грн.

19.04.2021 року позивачка звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» із заявою щодо виплати страхового відшкодування, однак 27.07.2021 року отримала відповідь з безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування, чим вважає були порушенні її права, як матері неповнолітньої ОСОБА_4 .

Для відновлення своїх прав та неповнолітньої доньки, надання їй кваліфікованої правової допомоги, зокрема на представництво інтересів в рамках кримінального провадження № 12021050000000283 від 26 березня 2021 року за фактом ДТП та смерті її колишнього чоловіка за ч.2 ст. 286 КК України, в якому позивач була визнана законним представником потерпілої, за цивільною справою про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті ДТП, позивачка змушена була звернутися за допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 16 000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд: стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь позивача, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування, яке складається з: шкоди пов`язаної зі смертю потерпілого, що передбачена ст. 1200 ЦК України, як утриманцю загиблого, в розмірі 90450 грн.; моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 72000 грн.; стягнути з ПП «СЛАВ-ТРАНС» на користь позивачки, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 78000 грн.; стягнути з ПП «СЛАВ-ТРАНС», ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь позивачки, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі пропорційно стягнення шкоди.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 90450 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 72000 гривень 00 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5400 гривень 00 копійок, а всього 167850 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь держави судовий збір у розмірі 1532 гривень 25 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо факт завдання шкоди не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК. З матеріалів справи вбачачаєтся, що ОСОБА_2 не був притягнутий до кримінальної відповідальності через відсутність в його діях складу злочину, оскільки останнім не було порушено Правил дорожнього руху, що виключає його вину у дорожньо-траспортній пригоді. Таким чином, відповідач вважає, що завдання шкоди позивачці в результаті ДТП за участю ОСОБА_2 , яка призвела до загибелі батька неповнолітньої дитини, не є страховим випадком, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №6652/16-ц та від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374Ї18.

Зазначає, що позивачкою не доведено наявність правових підстав для відшкодування шкоди на умовах статті 1200 ЦК України, оскільки не надано доказів перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримані померлого та розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

Також, вказує й на те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та виплати на утриманця загиблого розраховано позивачкою без документального підтвердження відсутності інших осіб, які мають право на одержання їх частки від загальної, передбаченої законом, суми страхового відшкодування моральної шкоди та виплати утриманцю загиблого.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кочукова Д.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, із наданням достатнього часу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, а також забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, з використанням електронного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача ПрАТ «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2022 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «СЛАВ-ТРАНС», ПрАТ «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої смертю фізичної особи та страхового відшкодування та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в ній матеріалами на 15 лютого 2023 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду.

В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, надіслано учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та надано строк для подачі відзиву у письмовій формі на апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та доказів надсилання копій відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

31 січня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кочуков Д.Г. отримав копію апеляційної скарги відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2022 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 січня 2023 року, отже п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву у письмовій формі на апеляційну скаргу для нього закінчується 15 лютого 2023 року, й останній своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За таких обставин відсутні підстави для відкладення розгляду справи та подане з цього приводу клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, з використанням електронного суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 5, 6 ст. 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Отже, враховуючи вищевикладене, розгляд цієї справи з повідомленням учасників справи можливий лише з урахуванням конкретних обставин, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, у тому числі у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі, та представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Кочуковим Д.Г. не наведено обставин справи, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін, а тому клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кочукова Д.Г. про забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, з використанням електронного суду, задоволенню не підлягає.

Таким чином, справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що, ані позивачка ОСОБА_1 , ані відповідач ПП «СЛАВ-ТРАНС», не оскаржили рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «СЛАВ-ТРАНС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, та страхового відшкодування, а відповідач ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, та страхового відшкодування, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в цій частині, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, та страхового відшкодування, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2021 року, о 20 год. 40 хв., водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючи автобусом марки РУТА 22 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині а/д сполученням «Київ-Харків-Довжанський» з боку м. Лиман Донецької області, на ділянці 676 км+250 м, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався по проїжджій частині у попутному напрямку. В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події.

Постановою слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Андрєєвим Є.О. від 31 травня 2021 року кримінальне провадження, відомості за яким 26 березня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050000000283, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що з урахуванням всіх матеріалів кримінального провадження, допитів свідків, експертизи технічного стану транспортного засобу, судово-медичної експертизи та слідчого експерименту було призначено судову автотехнічну експертизу, згідно висновку якої № СТ-19/105-21/3448-ІТ від 13.05.2021 року проведеною в Донецькому НДЕКЦ МВС України, встановлено, що з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода та з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці будь-яких невідповідностей ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з настанням даної ДТП в діях ОСОБА_2 не вбачається.

В цій постанові зазначено, що допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , пояснив, що 25.03.2020 року о 20:00 год. він закінчив зміну і на автобусі РУТА-22 здійснював рух о проїжджій частині автодороги сполученням Київ-Харків-Довжанський в бік с. Семенівка. Не доїжджаючи до с. Семенівка, рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км/год, в цей час раптово, в світлі фар, він побачив силует пішохода-чоловіка, одягненого в усе темне, який рухався в попутному йому напрямку по проїжджій частині в його смузі руху. Після чого він застосував заходи екстреного гальмування, проте уникнути наїзду не вдалося і стався наїзд на пішохода передньою правою частиною автобуса, після чого автобус зупинився.

Згідно висновку експерта № 195 від 05.05.2021 року слідує, що в приміщенні Слов`янського відділення судово-медичної експертизи КЗОЗ» Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» було проведено судово-медичну експертизу трупа невідомого чоловіка, впізнаного як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено, що згідно Акту судово-медичного дослідження № 1765 від 05.04.2021 року при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_5 , визначено, що у крові знайдено 3,22 г/л етанолу, у сечі знайдено 3,82 г/л етанолу. Вказана концентрація етилового спирту у живих осіб може відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

Відповідно до листа ПП «СЛАВ-ТРАНС» № 101 від 10.11.2021 року, наказу № 33 від 20.06.2017 року ПП «СЛАВ-ТРАНС» «Про прийом на роботу» та наказу № 4 від 03.01.2021 року ПП «СЛАВ-ТРАНС» «Про закріплення транспортного засобу» слідує, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 25 березня 2021 року водій автобуса марки РУТА 22, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «СЛАВ-ТРАНС» - працював на посаді водія автотранспортних засобів.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 4588479, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автобуса марки РУТА 22, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний».

Відповідно до листа ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» №2045 від 27.07.2021 року слідує, що ОСОБА_1 за результатом розгляду її заяви від 19.04.2021 року про виплату страхового відшкодування в сумі 260 000.00 грн. було повідомлено, що за відсутності вини водія забезпеченого автомобіля РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як обов`язкового елементу для повного складу цивільного правопорушення, ДТП, що сталася 25 березня 2021 року не може бути визнана страховим випадком за полісом АР/4588479, що унеможливлює виплату страхового відшкодування.

Позивачка ОСОБА_1 з 09 жовтня 2010 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із загиблим ОСОБА_5 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася донька ОСОБА_4 , що також підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , що видане виконкомом Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 21.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано, та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі в розмірі 900 грн. щомісячно, до повноліття дитини.

Відповідно до листа № 01/08-459 від 25.11.2021 року, наказу (розпорядження)№ 40-пр. від 14.09.2018 року про прийняття на роботу, наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 43 від 11.11.2019 року, довідок про доходи № 01/08-455 та № 01/08-456 від 24.11.2021 року, виданих Комунальним підприємством «Слов`янське тролейбусне управління» Слов`янської міської ради на запит представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кочукова Д.Г., слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 працював на даному підприємстві у 2018 та 2019 роках, період роботи з 17.09.2018 року по 11.11.2019 року, на посаді слюсаря-ремонтника 4 розряду, звільнений 11.11.2019 року за власним бажанням. За період роботи ОСОБА_5 нарахований дохід у 2018 році склав 14748,56 грн. та у 2019 році - 52649,42 грн.

Згідно листа № 0500-1502-8/116848 від 01.12.2021 року та довідки від 30.11.2021 року, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 перебуває на обліку, як отримувач пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до ст. 36 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримала пенсію за березень 2021 року в сумі 442,11 грн., за квітень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за травень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за червень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за липень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за серпень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за вересень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за жовтень 2021 року в сумі 2284,26 грн., за листопад 2021 року в сумі 2284,26 грн.

Право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, мають неповнолітня донька померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його мати - ОСОБА_3 , яка подала до суду відповідну заяву про те, що жодних заяв щодо отримання страхового відшкодування за фактом загибелі її сина ОСОБА_5 до страхових компаній та, зокрема, до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», вона не подавала та не збирається подавати, та підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі.

Інших осіб, які мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, судом не встановлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду потерпілому ОСОБА_5 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки і представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» не надав жодного належного та допустимого доказу, який би давав підстави вважати, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили чи умислу потерпілого, тому, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», є підстави для стягнення із страховика на користь позивачки страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою, згідно ст.1187 ЦК України, та відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1187 ЦК України передбачено цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Як було зазначено в постанові про закриття кримінального провадження від 31 травня 2021 року, з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода та з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці будь-яких невідповідностей ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з настанням даної ДТП в діях ОСОБА_2 не вбачається.

Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20.

З огляду на вказане, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відсутність у водія ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою.

Як було встановлено судом першої інстанції, ДТП відбулося за обставин, коли автомобіль наїхав на пішохода ОСОБА_6 , який в момент ДТП рухався по проїжджій частині дороги для автомобілів в попутному напрямку руху транспортних засобів, був в темному одязі, перебував у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що останній допустив необережність через нехтування правилами дорожнього руху.

Відповідно до пункту 4.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження; ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

У відповідності до частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини третьої статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини другої статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 445/370/19.

Разом з тим, відповідно до статті 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у сукупності не може бути меншим, ніж 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Усім особам, які відповідно до зазначеної статті мають право на відшкодування моральної шкоди, це відшкодування виплачується рівними частинами.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 72000,00 грн. (12 мінімальних заробітних * 6000 грн. - встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2021 рік), а тому відсутні правові підстави для зменшення розміру моральної шкоди, у зв`язку із необережністю потерпілого.

Приписами п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, мають неповнолітня донька померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його мати - ОСОБА_3 , яка подала до суду відповідну заяву про те, що жодних заяв щодо отримання страхового відшкодування за фактом загибелі її сина ОСОБА_5 до страхових компаній та, зокрема, до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» вона не подавала та не збирається подавати, та підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що єдиним утриманцем померлого ОСОБА_5 , який має право на отримання страхового відшкодування, є його неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено наявність правових підстав для відшкодування шкоди на умовах статті 1200 ЦК України, оскільки не надано доказів перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримані померлого та розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Позивачкою ОСОБА_1 надано суду належні та допустимі докази щодо кола осіб, які перебували на утримані померлого ОСОБА_6 та розміру щомісячного грошового утримання, який він надавав своїй неповнолітній доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2016 року.

Натомість, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», заперечуючи проти заявлених позовних вимог, не надав суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивачки та не клопотав перед судом про витребування необхідних доказів, у разі, якщо у нього були труднощі в отриманні таких доказів.

За наведеного вище, колегія суддів не приймає й доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та виплати на утриманцю загиблого розраховано позивачкою без документального підтвердження відсутності інших осіб, які мають право на одержання їх частки від загальної передбаченої законом суми страхового відшкодування моральної шкоди та виплати утриманцю загиблого.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний» - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2022 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року.

Головуючий:

Судді: