Постанова

від 15.02.2023 по справі 213/1297/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1859/23 Справа № 213/1297/21 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №213/1297/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подлєпи 40», про визнання незаконними дій щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, зобов`язання демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу, визнання незаконними дій щодо нарахування обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового вузла обліку газу, зобов`язання здійснити перерахунок плати за газ, визнання права щодо забезпечення встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок відповідача, з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Мазуренко В.В., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року позивачі звернулись до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що вони зареєстровані та мешкають в будинку АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, що надає відповідач. У квартирах за місцем проживання позивачів індивідуальні лічильники не встановлені та вони забезпечені газопостачанням з режимом використання газу для приготування їжі.

04 квітня 2017 року представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за власного ініціативою, без погодження зі співвласниками багатоквартирного будинку, порушуючи права споживачів природного газу на встановлення безкоштовного індивідуального засобу обліку газу, у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено загальнобудинковий вузол обліку, внаслідок чого, відповідачем самовільно було змінено режим нарахування природного газу, та щомісячна норма нарахувань почала становити 11 і більше кубометрів газу.

Вважають, що дії відповідача щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу та зміни режиму нарахування природного газу, невиконання відповідачем, як оператором газорозподільної системи, зобов`язання щодо забезпечення споживачів індивідуальними засобами обліку газу є прямим порушенням прав споживачів та не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідач встановив цей лічильник без присутності співвласників, у тому числі для фіксування показників. Договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку врегульовані не були.

25 березня 2017 року співвласниками будинку у відповідності до вимог положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» було проведено Загальні збори співвласників, за результатами яких прийнято рішення про заборону ТОВ «Сітісервіс - KP» без узгодження зі співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювати дії щодо узгодження з ПАТ «Криворіжгаз» договірних відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газу.

Відповідач надав відповідь на звернення позивачів за №50101.3-АВ-30181-1219 від 05 грудня 2019 року, як споживачів, щодо забезпечення квартирними засобами обліку газу, було надано відмову, аргументуючи свою позицію тим, що 04 квітня 2017 року на будинок позивачів встановлено вузол обліку газу ВК G16T №34554233 та з 01 квітня 2017 року введений в експлуатацію. Обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються згідно Постанови КМУ від 16 травня 2002 року №620. У разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі за власні кошти.»

Вказують, що саме на відповідача, як на суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, у відповідності до змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» покладено безумовний обов`язок щодо забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року, саме у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем у багатоквартирному будинку. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати дими приладами відповідних суб`єктів господарювання.

Також зазначають, що відмова відповідача щодо встановлення індивідуальних лічильників є необґрунтованою та такою, що призводить до нарахування власникам (користувачам) квартир, необладнаних квартирними лічильниками, сум за споживання газу, який не використовувався споживачем.

З квітня 2017 року відповідач почав здійснювати облік спожитого газу позивачам, як споживачам, в квартирах яких відсутні індивідуальні лічильники, показниками загальнобудинкового лічильника, встановленого самим постачальником газу з власної ініціативи на весь багатоквартирний будинок.

Позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, якими були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, оскільки загальнобудинковий вузол обліку було встановлено в квітні 2017 року.

У зв`язку з зазначеним позивачі просили визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача його демонтувати; визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та плати за спожитий газ позивачам за показниками загальнобудинкового вузла обліку газу для позивачів як побутових споживачів природного газу з квітня 2017 року; зобов`язати відповідача перерахувати позивачам плату за газ за період з квітня 2017 року відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача за позивачами, як побутовими споживачами природного газу.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року позовні вимоги було задоволено визнано незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язано АТ «ОГС «Криворіжгаз» здійснити демонтаж загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .

Визнано незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу для таких побутових споживачів природного газу: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ,, АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 , АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 , АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 , ОСОБА_10 , АДРЕСА_11 , ОСОБА_11 , АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 , ОСОБА_13 , АДРЕСА_14 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_15 , ОСОБА_15 , АДРЕСА_16 , ОСОБА_16 , АДРЕСА_17 , ОСОБА_17 , АДРЕСА_18 , ОСОБА_18 , АДРЕСА_19 , ОСОБА_19 , АДРЕСА_20 , ОСОБА_20 , АДРЕСА_21 , ОСОБА_21 , АДРЕСА_22 , ОСОБА_22 , АДРЕСА_23 , ОСОБА_23 , АДРЕСА_24 , ОСОБА_24 , АДРЕСА_25 , ОСОБА_25 , АДРЕСА_26 , ОСОБА_26 , АДРЕСА_27 , ОСОБА_27 , АДРЕСА_28 , ОСОБА_28 , АДРЕСА_29 , ОСОБА_29 ,, АДРЕСА_30 , ОСОБА_32 , АДРЕСА_31 , ОСОБА_33 , АДРЕСА_32 з квітня 2017 року та зобов`язатиАкціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» здійснити їм перерахунок плати за газ з квітня 2017 рокувідповідно до встановлених Кабінетом міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників. Визнано право за зазначеними побутовими споживачами природного газу: на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, АТ «ОГС «Криворіжгаз» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється на підставі спеціальних законодавчих і нормативних актів.

Нормами ч.1ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції чинній на час встановлення загальнобудинкового приладу обліку, було встановлено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані були забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжідо 01 січня 2018 року. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 30 березня 2016 року затверджено план розвитку газорозподільної системи АТ «ОГС «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування. Оператор ГРМ не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи АТ «ОГС «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, якими було передбачено, з урахуванням технічних та економічних чинників, встановлення саме загальнобудинкового приладу обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Наполягає на тому, що зміни до ч.1ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»щодо зобов`язання встановлення саме індивідуального лічильника газу були внесені лише 19 січня 2018 року, тобто після встановлення загальнобудинкового приладу обліку за спірною адресою, а, відповідно дост. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що свідчить про правомірність дій АТ «ОГС «Криворіжгаз» при встановленні спірного загальнобудинкового приладу обліку у 2017 році. Відповідач наголошує на спливі строків позовної давності, оскільки загальнобудинковий лічильник газу встановлений і опломбований 04.04.2017 року, строк позовної давності закінчився 04.04.2020 року, тоді як позов було подано до суду вже після закінчення загального строку позовної давності.

Посилається на Окрему думку суддів К. М. Пількова, Ю. Л. Власова, М. І., Гриціва, О. Б. Прокопенка, І. В. Ткача до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 212/5836/17, згідно якої у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень та прийняття нового рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити позивачам режим нарахування природного газу за період: з 01.05.2017 і до 07.02.2019 - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників

Крім того, задоволена позовна вимога щодо зобов`язання АТ «Криворіжгаз» демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу в будинку по АДРЕСА_1 , на думку Відповідача, задоволенню не підлягала, оскільки лише частина мешканців вказаного будинку звернулись до суду з даним позовом та не мала повноважень щодо вирішення цього питання за усіх жителів будинку АДРЕСА_1 , а отже задоволення цієї вимоги порушує права інших мешканців будинку .

Позивачі безпосередньо не зверталась до АТ «Криворіжгаз» із заявою про встановлення індивідуального лічильника газу у їх квартирі та не отримував такої відмови від АТ «Криворіжгаз» після 28.03.2021 року - набрання чинності змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Також, не встановлення у квартирах позивачів індивідуального лічильника газу на час їх звернення до суду не свідчить про порушення такого права, оскільки за Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено граничний строк встановлення газорозподільними підприємствами лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі, а саме до 01 січня 2023 року.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подлєпи 40» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, таким що відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є споживачами послуг відповідача з надання природного газу за адресою: будинок АДРЕСА_1 , регулярно оплачували послуги за договором.

Відповідно до розділу І Плану розвитку газорозподільної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Криворіжгаз» передбачено встановлення загально будинкового лічильника за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с.212-216 т.2).

ПАТ «Криворіжгаз» складено робочий проект на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на житловий будинок (60 квартир) за адресою: АДРЕСА_1 та 10 січня 2022 року акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін між оператором ГРМ та споживачем (а.с.84-101 т.3).

Як вбачається із Акту №11081 від 04 квітня 2017 року в будинку АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий лічильник газу (а.с.217 т.2).

Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 вирішено заборонити

ТОВ «Сітісервіс-KP» без узгодження зі співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювати дії щодо узгодження з ПАТ «Криворіжгаз» договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газу (а.с.30-31 т.1).

Згідно листа АТ «Криворіжгаз» від 05 грудня 2019 року, 04 квітня 2017 року на будинок АДРЕСА_1 встановлено вузол обліку газу ВК G16T №34554233 та з 01 квітня 2017 року введений в експлуатацію. Обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються згідно Постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620. У разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі за власні кошти (а.с.32 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами. Оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв із порушенням вимог законодавства. Крім того, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу та за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 5 Закону України«Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України«Про захист прав споживачів»права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів,права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місце перебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цьогоЗаконує правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цьогоЗаконує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»,в редакції від 20 січня 2018 року, загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи.

Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо, та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя), або оператора газорозподільної системи, та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу, може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Також, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом з тим,відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України,обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто, з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України,такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач АТ «ОГС «Криворіжгаз», який в односторонньому порядку, без письмової згоди споживачів, зокрема позивачів у справі, встановив для багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , загальнобудинковий лічильник природного газу у квітні 2017 року, діяв з порушенням вимог законодавства.

Такі висновки суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у цивільній справі №212/5836/17, провадження № 14-11цс21.

Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги АТ «ОГС «Криворіжгаз» про те, що зобов`язання встановлення саме індивідуального лічильника газу були внесені лише 19 січня 2018 року, тобто, після встановлення загальнобудинкового приладу обліку за адресою позивача, а, відповідно дост. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що свідчить про правомірність дій АТ «ОГС «Криворіжгаз» при встановленні спірного загальнобудинкового приладу обліку у 2016 році.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивачі не надавали згоду на встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок по АДРЕСА_1 , та не забезпечені індивідуальними лічильниками природного газу у квартирах цього будинку, тоді як сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому АТ «ОГС«Криворіжгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуального лічильнику газу для населення у квартирі позивачів, у зв`язку з чим їх права, як споживачів, порушені та підлягають судовому захисту.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги АТ «ОГС«Криворіжгаз» про те, що комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється на підставі спеціальних законодавчих і нормативних актів, а постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 30 березня 2016 року затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування, згідно розділу І якого передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою проживання позивачів у справі за рахунок АТ «Криворіжгаз» та Оператор ГРМ не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, з огляду на те, щоЗакон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»має вищу юридичну силу аніж План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, у зв`язку з чим позивач має право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «ОГС«Криворіжгаз», у строк, передбачений цим Законом.

Оскільки, позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та, відповідно до частини першоїстатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, а встановлення загальнобудинкового вузла обліку порушує права позивачів.

Наявні також підстави для демонтажу загальнобудинкового вузла обліку, оскільки вбачається, що не було здійснено передбачене договірне врегулювання з приводу його встановлення, відповідачем не надані укладені договори на проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань з встановленого будинкового вузла обліку природного газу; акт пломбування загальнобудинкового вузла обліку газу не містить підпису представника споживача (споживачів). У даному випадку слід виходити з відсутності згоди як ОСББ «Подлєпи 40», так і кожного позивача як споживача газу на встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу замість індивідуальних лічильників газу.

Також правова позиція щодо вимог зобов`язати демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу міститься в Постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №334/3450/18

Крім того, вбачається, що відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 25 березня 2017 року вирішили прийняти рішення щодо забезпечення та здійснення дій з боку та за рахунок Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» встановлення по квартирних (індивідуальних) лічильників газу для співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як споживачів природного газу з метою приготування їжі. Заборонити ТОВ «Сітісервіс КР» без узгодження зі співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювати дії щодо узгодження з ПАТ «Криворіжгаз» договірних відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газу. Рішення прийнято одноголосно, за участю всіх 53 співвласників багатоповерхового будинку. За таких обставин немає підстав вважати, що права інших співвласників будуть порушень.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду щодо визнання незаконним встановлений АТ «ОГС «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутового споживача природного газу - позивачів у справі та зобов`язання АТ «ОГС «Криворіжгаз» здійснити перерахунок плати за газ з квітня 2017 року відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, оскільки встановлення загальнобудинкового лічильника газу АТ «ОГС «Криворіжгаз», в будинку по АДРЕСА_1 , є незаконним, в зв`язку з чим і нарахування об`ємів спожитого природного газу споживачам, що проживають у вказаному будинку, на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу є неправомірним.

Так, положеннями Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.

З прийняттям цього Закону внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу»(який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Однак, як норми Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і норми Закону України «Про ринок природного газу»,не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон Українивід 21грудня 2017року №2260-VIII«Про внесеннязмін доЗакону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу»щодо порядкувстановлення лічильниківспоживачам природногогазу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу:

- за даними лічильників газу;

- за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави5розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. У спірний період вказані норми встановлювались відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, з 01 лютого 2016 року і до 07 лютого 2019 року затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», а у подальшому - постановами Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Зазначена правова позиція також сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 року справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.

З наданих відповідачем письмових доказів встановлено, що загальнобудинковий вузол обліку газу, встановлений у будинку АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію з 04 квітня 2017 року, отже саме з цієї дати розпочалось нарахування позивачам об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу. Таким чином, вимоги нарахування позивачам об`ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу, суд вважає вимоги позивачів в частині перерахування плати за газ відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників з квітня 2017 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо спливу позовної давності апеляційний суд також відхиляє, оскільки згідно сталої практики Верховного Суду, зокрема і за справами, де відповідачем є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановлено, щоспірні правовідносини є триваючими.

Зокрема, вказана правова позиція викладена упостановах Верховного Суду від 25 червня 2020 року в справі № 212/7490/17-ц (провадження № 61-1511св19), від 23 листопада 2020 року у справі № 212/3482/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 212/4456/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 212/8756/19 (провадження № 61-5873св20), від 12 січня 2022 року у справі № № 212/2311/19 (провадження № 61-526св20).

Колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції, тому доводи апеляційної скарги, що позивачами пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з вказаним позовом, є помилковими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року немає.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв