Ухвала

від 15.02.2023 по справі 826/15864/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа №826/15864/17

адміністративне провадження №К/9901/65011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Шосенко К.М.,

представника позивача Костинчука П.М.

представника відповідача Кульги О.Ю., Олексієнко В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2018 (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 (колегія у складі суддів Губської Л.В., Епель О.В., Федотова І.В.)

у справі №826/15864/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Поділ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг-Сервіс"

до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання протиправними та скасування наказів, -

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. 05.12.2017 Приватне акціонерне товариство "Поділ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Арес" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдінг-Сервіс" звернулися до суду з позовом, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва" від 26.06.2015 №10/31-15 в частині внесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини об`єкту культурної спадщини "Будинок житловий", вул. П. Сагайдачного, 41/13 у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" від 29.12.2016 №1273 в частині п. 19 Додатку до наказу, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини "Житловий будинок з крамницями", який розташований за адресою: вул. Сагайдачного, 41 та площі Контрактової, 13.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018, позов задоволено.

3. 26.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій Міністерство культури України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою від 03.12.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

5. Ухвалами Верховного Суду замінено відповідачів у справі: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на правонаступника - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерство культури України на правонаступника - Міністерство культури та інформаційної політики України.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Поділ", ТОВ "Арес" та ТОВ "Холдінг-Сервіс" є співвласниками будівлі по вул. Сагайдачного, 41 у м. Києві (далі - будівля), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.12.2015.

7. Згідно з п. 2 Положення про Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.06.2015 № 575, Департамент є правонаступником Управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке прийняло наказ "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва" від 26.06.2015 № 10/31-15, відповідно до п. 1 якого до Переліку було внесено об`єкти культурної спадщини згідно з додатком, зокрема, й об`єкт культурної спадщини "Будинок житловий, вул. П.Сагайдачного, 41/13".

8. Відповідно до облікової картки об`єкта культурної спадщини "Житловий будинок з крамницями" датою утворення об`єкту культурної спадщини є 1820-1821 р.р., 1837 р. (надбудова з прибудовою), 1840 р. (прибудова), 1986-1990 р.р. (реставрація з елементами реконструкції та пристосуванням).

9. Серед характеристик об`єкту зазначено, зокрема, що будинок складається з двох частин: первісної одноповерхової побудови 1820-1821 р.р. з склепінчастими підвалами, спорудженої на розі вул. Петра Сагайдачного та Контрактової площі. За проектами архітектора Людвіка Станзані надбудований другий поверх у 1837 році, з двоповерховими прибудовами з боку вул. Петра Сагайдачного (1837 р.) і з боку Контрактової площі (1840 р.). Друга частина будівлі - це двоповерховий флігель в стилі неоренесансу другої половини ХІХ ст., Г-подібний у плані, розташований по межі садибних ділянок № 12 на Контрактовій площі (будинок Назара Сухоти), та № 39 по вул. Петра Сагайдачного, об`єднаний з наріжним будинком у 1986-1990 роках за проектом архітектора ОСОБА_1 . Внаслідок проведеної реставрації з елементами реконструкції та пристосуванням перекрито внутрішнє подвір`я будинку, що дало змогу об`єднати дві споруди в єдиний об`єм та влаштувати гастроном. Аналогічна інформація міститься в короткій історичній довідці щодо об`єкта культурної спадщини.

10. При цьому, в обліковій картці об`єкта культурної спадщини зазначено, що об`єкт культурної спадщини відповідає критеріям автентичності, передбаченим п. 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок №1760).

11. Крім того, відповідність будівлі критеріям, визначеним у п. 11 Порядку, встановлена висновком науково-методичної ради при Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам`яток архітектури (далі - науково-методична рада КНМЦ), оформленим протоколом № 2 від 02.10.2014.

12. Листом від 01.09.2015 № 060-4438 Департамент культури ВО КМР (КМДА) звернувся до Міністерства культури України з проханням розглянути питання щодо занесення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини на об`єкти забудови території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", які мають архітектурну цінність та формують історичне середовище стародавньої частини Києва - Подолу до Реєстру згідно з переліком. У цей перелік було включено і об`єкт культурної спадщини "Житловий будинок з крамницями".

13. 28.10.2015 Експертна комісія з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України дійшла висновку про занесення будівлі до Реєстру за категорією пам`ятки архітектури місцевого значення, який оформлений протоколом № 3/15. В цьому протоколі також зазначено про відповідність будівлі критеріям, визначеним у п. 11 Порядку №1760.

14. Керуючись рішенням Експертної комісії від 28.10.2015, Міністерство культури України прийняло оскаржуваний наказ, яким віднесено будівлю до Реєстру за категорією місцевого значення як пам`ятку архітектури.

15. Позивачі з рішеннями стосовно занесення будівлі до Переліку та Реєстру не згодні та звернулися до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позивачі вважають, що відповідач 1 неповно з`ясував усі обставини, які мали значення при внесенні будівлі до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, зокрема, виходив з того, що будівля відповідає критерію автентичності, оскільки у 1986-1990 р.р. була проведена реставрація будівлі з елементами реконструкції та пристосуванням, в той час, як стверджують позивачі, у цей період була здійснена реконструкція будівлі, що значно змінила форму та матеріально-технічну структуру об`єкту.

Також, на думку позивачів, оскаржуваний наказ Управління культури КМДА прийнятий не у спосіб, передбачений законодавством, оскільки підставою для занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку мав бути протокол науково-методичної ради відповідача 1, який мав бути прийнятий лише на підставі вивчення відповідної облікової документації на об`єкт, яка на момент засідання науково-методичної ради складена не була.

Позивачі також зазначали, що звертаючись із поданням до відповідача 2 про занесення будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, відповідач 2 мав додати усю облікову документацію, яка вимагалася законодавством, що зроблено не було.

На думку позивачів, при прийнятті оскаржуваного наказу Мінкультури, відповідач 2 діяв у спосіб, який суперечить законодавству України, оскільки до відповідача 2 надійшла облікова документація не в повному обсязі, на засіданні експертної ради відповідача 2 був відсутній кворум, а висновок експертної ради відповідача 2 не був затверджений науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини відповідача 2, як вимагається законодавством.

17. Відповідач 1 проти позову заперечив. Зазначив, що оскільки внесенню будівлі до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини передувало проведення повного історичного-архітектурного дослідження об`єкта кваліфікованими працівниками у сфері охорони культурної спадщини, на підставі якого було встановлено наявність критеріїв, що необхідні для занесення об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Оскаржуваний наказ Управління культури КМДА був прийнятий відповідачем 1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будівля, яку було внесено до Переліку, розташована на території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", а тому підлягає охороні як пам`ятка архітектури, а невиготовлення відповідачем 1 довідки про майнову цінність об`єкта культурної спадщини зумовлено відсутністю фінансування цих робіт органам культурної спадщини. Паспорт об`єкта не виготовлявся, оскільки його дозволено виготовляти протягом трьох років з дня внесення об`єкту культурної спадщини до Переліку. На теперішній час законодавством не передбачено обов`язковості надання Мінкультури паспорту об`єкту та довідки про майнову цінність об`єкту культурної спадщини при вирішенні питань занесення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру.

18. Відповідач 2 зазначив, що оскаржуваний наказ Мінкультури прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач 2 отримав від відповідача 1 усю облікову документацію, яка вимагалася законодавством, а доводи позивачів щодо відсутності кворуму на засіданні експертної ради відповідача 2 при розгляді питання про внесення будівлі до Реєстру як пам`ятки архітектури не відповідають дійсності.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при оцінці повноти облікової документації, яка мала бути надана відповідачу 2 для включення об`єкту культурної спадщини до Реєстру, застосуванню підлягають положення п. 3 Порядку №1760, які діяли на час внесення подання відповідачем 1 та на момент підготовки висновку Експертної комісії. Вони передбачали обов`язковість надання Мінкультури облікової документації, що включає паспорт об`єкту культурної спадщини та довідки про майнову цінність об`єкта культурної спадщини.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Як на підставу касаційного оскарження відповідач 2 покликається на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку Міністерства культури України, суди неналежно дослідили питання автентичності об`єкта за адресою: Сагайдачного 41/13, адже вказаний об`єкт культурної спадщини було включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, його було перевірено на автентичність та відповідність критеріям пам`ятки двома експертними радами: консультативною радою області та Експертною комісією Мінкультури (входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Не є предметом будівельно-технічної експертизи перевірка об`єкта культурної спадщини на автентичність та на відповідність критеріям Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Законодавством України в сфері охорони культурної спадщини не визначено, на скільки відсотків повинний бути збережений об`єкт культурної спадщини для занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

На час прийняття наказу Міністерства культури України від 29.12.2016 №1273 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", в тому числі і об`єкта культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , діяла постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №626).

Відповідно до п. 10 вказаного Порядку результати роботи експертної комісії оформляються протоколом, який підписується головою та секретарем експертної комісії. Зазначений протокол є підставою для занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, а тому протокол експертної комісії не потребує погодження Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини при Мінкультури.

До завдань Експертної комісії не входить розгляд паспорта, короткої історичної довідки, акту технічного стану, довідки про майнову цінність об`єкта, а Комісія лише розглядає матеріали, що надходять до Мінкультури для занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру.

21. 02.01.2019 надійшов відзив від позивачів, в якому останні покликаються на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Позивачі зазначають, що відповідно до п. 2.4 Порядку № 158 виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

Згідно з приписами п. 3.1 Порядку №158 передумовою розгляду питання науково-методичною, консультативною або науковою (вченою) радою установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини, відповідності кожного об`єкту критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 1760, є складення необхідної облікової документації на виявлений об`єкт культурної спадщини.

На засіданні науково-методичної ради 02.10.2014 відповідність будівлі критеріям, передбаченим п. 11 Порядку № 1760, оцінювалася науково-методичною радою КМНЦ без облікової картки об`єкта культурної спадщини, короткої історичної довідки, акту технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, які на дату проведення засідання науково-методичної ради складені не були.

Крім цього, ця обставина спростовує і доводи касаційної скарги Відповідача 2 про те, що "об`єкт культурної спадщини був перевірений на автентичність двома експертними радами: консультативною радою області та Експертною комісією Мінкультури".

Також судами були встановлені і не заперечувалися Відповідачем 1 обставини, які свідчать про порушення Відповідачем п. 3.5 Порядку (ненадіслання місцевим органом охорони культурної спадщини власнику об`єкту культурної спадщини письмового повідомлення) та порушення п. З Положення № 1760 (щодо виготовлення паспорту об`єкту культурної спадщини та довідки про майнову цінність об`єкта перед направленням матеріалів про включення Будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України).

Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

Звертаючись до Мінкультури з поданням про занесення переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру, Відповідач 1 не надавав Відповідачу 2 паспорт об`єкта культурної спадщини та довідку про майнову цінність об`єкта.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд судової палати, до складу якої входить колегія суддів, з огляду на таке.

23. Насамперед, у справі постало питання природи правових актів, що оскаржуються, та зумовлених цим особливостей розгляду справи адміністративним судом.

24. У статті 4 КАС України визначено терміни "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт":

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

25. Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

26. Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

27. Згідно з ч.ч. 4-7 ст. 264 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

28. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.

29. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, уважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

30. У постанові від 26.03.2021 у справі №522/5362/17 Верховний Суд зазначив:

« 34. Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений, зокрема, з урахуванням правил указів Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97, "Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетні "Офіційний вісник України" від 13 грудня 1996 року № 1207/96.

35. Своєчасна публікація оголошення про оскарження нормативно-правового акта зумовлює презумпцію належного повідомлення про судовий розгляд справи всіх заінтересованих осіб.

36. Після набрання законної сили рішенням суду про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним резолютивна частина такого судового рішення підлягає невідкладному опублікуванню у виданні, у якому його було офіційно оприлюднено. У такий спосіб унеможливлюється подальша дія оскарженого нормативно-правового акта та порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, на яких поширюються вимоги цього акта.

37. Отже, для оскарження нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії.

38. Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів щодо оскарження нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта, та є безумовною підставою для скасування судових рішень».

31. Аналогічна позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, відвід 11.12.2019 у справі №369/7296/16-а, від 27.02.2020 у справі №405/6347/15-а, від 04.03.2020 у справі №450/1236/17, від ,від 24.09.2022 у справі 0740/851/18, від 20.09.2021 у справі №809/1806/16, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї у цій справі.

32. Дотримання процедури оскарження нормативно-правових актів забезпечує реалізацію основних засад адміністративного судочинства, передбачених ст.2 КАС України, а саме: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, а тому суди мають неуклінно дотримуватися передбаченої процедури.

33. У постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №160/9717/21 вирішувалося питання правомірності розпорядження голови Дніпропетровської ОДА "Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області" у частині включення в додаток до вказаного розпорядження об`єкту нерухомості.

34. Верховний Суд дійшов висновку, що зазначене вище розпорядження є нормативно-правовим актом.

35. Аналогічного висновку за схожих обставин Суд дійшов і у постанові від 15.11.2022 у справі №580/2472/21.

36. У зв`язку з цим, одним із ключових правових питань у справі є належність до нормативно-правових актів наказу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва" від 26.06.2015 №10/31-15 в частині внесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини об`єкту культурної спадщини "Будинок житловий", вул. П. Сагайдачного, 41/13 у м. Києві, та наказу Міністерства культури України "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" від 29.12.2016 №1273 в частині п. 19 Додатку до наказу, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини "Житловий будинок з крамницями", який розташований за адресою: вул. Сагайдачного, 41 та площі Контрактової, 13.

37. 13.02.2023 до Верховного Суду надійшли пояснення представника позивачів, в яких він, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, зазначив, що оскаржувані у цій справі накази не є нормативно-правовими актами, адже вони:

- не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають лише індивідуальні приписи щодо включення до Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва та Державного реєстру нерухомих пам`яток України певних об`єктів;

- адресовані органам, які займаються охороною пам`яток та власникам об`єктів нерухомого майна;

- не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на виникнення конкретних правовідносин щодо включення до Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва та Державного реєстру нерухомих пам`яток України певних об`єктів;

- не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують свою дію після здійснення включення об`єктів нерухомості до Реєстру та Переліків.

38. Враховуючи наведене, представник позивачів клопотав про відступ від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2022 у справі №160/9717/21 та від 15.11.2022 у справі №580/2472/21.

39. 14.02.2023 до Верховного Суду надійшли пояснення відповідача Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У них зазначено про те, що, зважаючи на загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів оскаржуваний наказ Департаменту культури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2015 № 10/31-15 "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва" в частині внесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини об`єкту культурної спадщини "Будинок житловий", вул. П.Сагайдачного, 41/13 у м.Києві» є актом індивідуальної дії.

Він не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а спрямований на виконання, зокрема, Закону України «Про охорону культурної спадщини», наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного наказу) та вичерпав свою дію шляхом його реального виконання, оскільки Міністерством культури України був прийнятий наказ від 29.12.2016 №1273 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" в частині п. 19 Додатку до наказу, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини "Житловий будинок з крамницями", який розташований за адресою: вул. Сагайдачного, 41 та площі Контрактової, 13 та зазначений об`єкт втратив статус щойно виявленого об`єкту культурної спадщини міста Києва після прийняття наказу Мінкультури та набув статусу пам`ятки культурної спадщини. Крім того, оскаржуваний наказ «Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва» не підлягає державній реєстрації, оскільки не містить ознак нормативно-правого акту, які визначені пунктом 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731

40. Колегія суддів погоджується з наведеним сторонами обґрунтуванням, а тому дійшла думки про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.05.2022 у справі №160/9717/21 та від 15.11.2022 у справі №580/2472/21 стосовно правової природи та приналежності до нормативно-правових актів оскаржуваних наказів Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

41. Відповідно до ч. 1 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

42. Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

43. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

44. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №826/15864/17 (К/9901/65011/18) на розгляд судової палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Справу №826/15864/17 передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб